Новини

b-00095455-a-00002110
ІСП провів круглий стіл “Брекзит: якою має бути стратегія України?” (фото)

15:14 19-9-2016

19 вересня Інститут світової політики організовував круглий стіл “Брекзит: якою має бути стратегія України?”Ціль заходу – виробити конкретні рекомендації для стратегії зовнішньої політики України на євроінтеграційному напрямку з врахуванням результатів Брекзиту.\
Переглянути відеозапис дискусії можна тут

Спеціально для участі в обговоренні до Києва завітали:

сер Ніколас Соамс, депутат Палати громад Великобританії від Консервативної партії, міністр сільського господарства, рибальства та продовольства (1992-1994 рр.), міністр оборони (1994-1997 рр.) (онук прем’єр-міністра Вінстона Черчилля)

Ніл Балфор, колишній депутат Європейського парламенту, британський банкір, фінансист та політик
{4}
Учасниками дискусії стали українські та британські дипломати, урядовці, експерти та журналісти, зокрема, Джудіт Гоф, Надзвичайний та Повноважний Посол Великобританії в Україні, Олена Зеркаль, заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції, Наталія Микольська, Заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі – Торговий представник України,Роман Шпек, член Наглядової Ради Інституту світової політики, Постійний представник України при Європейському Союзі (2000-2008), Олексій Рябчин, Народний депутат України, Співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Віталій Скотцик, голова Аграрної партії України, Володимир Хандогій, Надзвичайний та Повноважний Посол України, Пітер Дікенсон, головний редактор “Business Ukraine Magazine”.

Леонід Літра, старший аналітик ІСП, виступив модератором дискусії.
{3}
Cер Ніколас Соамс:
Спершу я хотів би трохи сказати про промову Черчилля у Цюріху. 70 років тому в Цюріху Черчилль виклав свої думки щодо того, якою може стати Європа. Але слід пам’ятати, що це була візія такої Європи, якою вона була тоді у 1946 році. Франція і Німеччина були зруйновані, десятки мільйонів людей шукали собі нові домівки.
Європа перетворилася в задимлені руїни, і люди озиралися навколо з розпачем і відчаєм. І після цієї страшної бійні, повстав Європейський Союз з усім тим, що це означало для вільної Європи після закінчення холодної війни. І я хочу почати з того, що глибоко шкодую через те, що мої співвітчизники проголосували за вихід з ЄС. Тепер робота британського уряду полягає у тому, щоб наповнити змістом це голосування, виконати бажання британців. Ми будемо слідкувати за тим, яким буде цей Брекзит: приємним і легким чи жорстким і важким. Я дуже боюся, що це, ймовірно, буде тривалий і складний процес, який займе багато часу. Понад те, є великі шанси, що він буде гірким і затяжним. Ми повинні знайти свій вихід із цього справді скрутного становища. Я вважаю, що це була помилка, але це те, що ми сьогодні маємо.
Існує дуже хороша приказка в британській політиці: “Виборчу кампанію ви ведете поезією, але керуєте ви у прозі”. Обидві сторони (за і проти Брекзиту) під час агітації зробили багато дуже екстравагантних і безвідповідальних заяв. Це є свобода демократії. І я насправді шкодую через використання противниками Брекзиту деяких аргументів, а саме, що вихід з ЄС коштуватиме британським домогосподарствам 4300 фунтів кожному; що відсоткові ставки злетять вверх, і британські громадяни повністю збанкрутують… виявилося, що все це не зовсім відповідає дійсності.
І я радий сказати, що економіка Великобританії, яка є добре зорганізованою економікою. За прем’єрства Девіда Кемерона і його канцлера казначейства Джорджа Осборна, – це була сильна економіка. Припускаю, що це була найсильніша економіка Європи. Вона має хорошу архітектуру, основу, низькі відсоткові ставки, хороше зростання, однак її перспективи можуть бути непевними. Великобританія є країною, яка веде глобальну торгівлю; вона дуже сильно залежить від своїх зв’язків по всьому світу, вона більш спрямована назовні, ніж деякі інші європейські країни. З цього ми повинні виходити, ведучи переговори щодо угоди про Брекзит. Я сподіваюся на позитивні та близькі відносини з Європейським Союзом, які дозволять нам йти своїм власним шляхом і забезпечити всі ці торгові угоди. Але немає жодних гарантій, що це буде саме так, а тому прогноз для Великобританії наразі непевний, і з часом це позначиться на нашій економіці.

Ми говоримо про Брекзит, як про щось, що вже відбулося. Цього не відбулося. Його форма і стиль ще в жодній мірі не визначені. Прем’єр-міністр ще не запустила статтю 50, а я друг прем’єр-міністра. І я говорив з нею про строки і у мене немає жодної ідеї, коли Брекзит відбудеться. І дуже важливо, щоб така країна, як Україна, не дивилася на Брекзит як на кінець кінця ЄС чи Британії. Брекзит – це не подія, а процес. І ви повинні грати свою роль, так само, як будь-яка інша країна в Європі повинна зіграти свою роль. І у вас є важливі речі, які необхідно донести світу, і ви повинні сказати їх.

Думаю, ми живемо у світі взаємозалежності. Вважаю, що ідея залишатися самим по собі і не мати партнерів не є хорошою ідею у довгостроковій перспективі, зважаючи на складність світу, в якому ми живемо сьогодні.

Існує лише один шлях до вашого успіху, і цей шлях лежить через економіку. Це економічна сила. Ви матимете силу у світі лише, якщо у вас є економічна сила. У світі сьогодні триває абсолютно революційна транфсормація у схемі торгівлі, комерції та обмінів. А якщо ви до цього не готові (а ви маєте бути готові до цього так само, як й ми), то виявиться дуже складно вам відкрити власний шлях у сучасному світі, який повністю відрізняється від світу часів промови у Цюріху.

І останній мій пункт – світ не чекатиме на Україну. Тим більше, він не чекатиме на Великобританію, поки вона вирішить, що робити стосовно Брекзиту. Світ, в якому ми сьогодні живемо, – це не світ очікувань, а світ наслідків.

Ніл Балфор:
Я був послідовним прихильником ідеї Європейської інтеграції протягом усього мого життя. Як і 90% людей по всьому світу я був здивований і вражений результатами референдуму. Жаль, що ми проводили цей референдум. Я особисто не прихильник ідеї про корисність референдумів. Але це було зобов’язання, яке взяв Прем’єр-міністр Девід Кемерон для того, щоб зберегти єдність моєї і вашої партії, сер Ніколас. І він дотримався даного зобов’язання. Я вважаю, що мало людей вірили, що прихильники виходу Великої Британії з ЄС переможуть. І це виявилося повною несподіванкою до тої міри, що ні прихильники збереження Великої Британії у складі ЄС, ні прихильники її виходу не мали уявлення, що робити на наступний день після голосування. І має пройти певний час, щоб ситуація стабілізувалася, і щоб ми почали розробляти стратегію на майбутнє. І нинішній очільник уряду, пані Тереза Мей, чітко дала зрозуміти, що вона не збирається нав’язувати якесь чітке рішення на даному етапі, щоб сказати, яким чином все складеться. Перед нами стоять важкі переговори.
Я був прихильником збереження Великої Британії у складі ЄС, але я не проти виходу країни із ЄС – навіть не зважаючи на факт, що протягом 5 років я був членом Європарламенту. І я говорю не зважаючи на це, адже коли ти маєш безпосередній досвід того, як керують ЄС, то це значною мірою шокує. Люди говорять про дефіцит демократії і представництва. Однак, на мою думку, це неправда. Немає ніякого дефіциту демократії.
Для того, щоб закон пройшов повну процедуру в ЄС, перш за все його має розробити Єврокомісія, що є бюрократичним органом в ЄС. Їх не вибирають, вони лише службовці. І вони розробляють відповідні концепції, які тоді представляють у формі законопроектів. Потім це надходить до Європарламенту і він розглядає ці законопроекти у різних комітетах протягом місяців. Ці законопроекти піддають серйозному аналізу і знову направляють до Європарламенту для того, щоб цей орган, який представляє кожного виборця ЄС, прийняв або відхилив їх. На першому етапі Комісія потім передає ці напрацювання до Ради Міністрів, що дуже нагадує кімнату, в якій ми знаходимося, де є 28 прапорів перед кожним представником чи місцем, що представляє кожну державу, що є членом ЄС, де за кожним місцем сидить офіційний представник. Якщо законопроект приймає Рада Міністрів, то це означає, що закон схвалили. І на мою думку, це не є недемократичним способом розробки законів.
Однак, що поганого в ЄС, що особисто мене ображало протягом мого 5 річного перебування на посаді члена Європарламенту, так це масштаби повноважень, які держави передали Єврокомісії. Як на мене, канцлер ФРН, Президент Франції і інші політичні лідери в Європі, які мають реальну владу, і повинні реалізовувати виконавчі повноваження в ЄС, фактично передали ці самі повноваження групі бюрократів, яких ніхто не обирав.
Різниця в тому, що в Великій Британії вищі державні службовці безпосередньо підзвітні міністрам, і вони не роблять більше, якщо міністр не дає на це згоду. У Брюсселі єврокомісари роблять, що вони хочуть, оскільки вони в кінці кінців знають, що політичні лідери Європи поставили їм завдання реалізувати проект навіть більшої інтеграції в ЄС. І від ЄС складається таке враження (саме таке враження про ЄС у моїй країні), що це група людей, які мають надзвичайно великі заробітні платні, але роблять, що їм заманеться, і при цьому вони не підзвітні виборцям в ЄС. Це одна із головних причин, чому в моїй країні у процесі проведення референдуму було скільки ворожості щодо Брюсселю. І звичайно, стосовно ксенофобії, яка є у будь-якій країні світу, і яка ще більше набирає обертів, коли люди відчувають, що на їх роботу, житло, школи, медикаменти і таке інше претендують іммігранти, а їх діти і внуки будуть ще більше конкурувати за ці блага.

Я б хотів відповісти на питання, що стосувалося теми перемовин України як країни, що потенційно може стати країною членом ЄС. Ви можете сказати: як сміють британці приходити та давати поради країні, яка пробує вступити (до ЄС), коли самі поспішають вийти? Але, вважаю, що з цього всього можна винести певні уроки. І найпростіший урок, це – завжди обирайте незалежність. Завжди. За будь яких обставин. Не будьте залежними від НАТО, не будьте залежними від ЄС, не будьте залежними від США. Будьте сильними. А який спосіб найкращий для вашої країни, щоб вона стала сильною? Ви маєте спекатися відсутності прозорості у вашому політикумі. Ви маєте очистити вашу судову систему, ви маєте спекатися корупції. Ви маєте зробити ваші партії незалежними від грошей. Ніхто не мав би мати право підкупити або мати прямий вплив на політичну партію тільки через те, що вони – багаті. Зробіть це і ви зробите Україну неймовірно привабливою для іноземних інвестицій. Неймовірно привабливою. Бо Україна має надзвичайні активи, які потребують капіталу з-за кордоном. Є ціла хвиля капіталу, що хоче прийти до цієї країни і чекає на той момент, коли корупція зникне.

Коли ви доб’єтеся цього, ви станете улюбленцем міжнародного світу. Ви матимете важель в усіх перемовинах, будуть вони двосторонні чи у контексті ЄС чи НАТО чу будь-чого іншого. Але тримайтеся за вашу незалежність, яку ви можете здобути і піти вперед лиш, якщо ви викоріните корупцію з вашої політичної та правоохоронної системи.

Щодо майбутньої форми Європи після Брекзиту. Ми всі спостерігаємо зростання націоналізму у світі, не тільки в Європі. Націоналістичний уряд у Польщі; в Австрії мало не виграла націоналістична партія; ви всі бачите зростання націоналістичних тенденцій у Німеччині, у Великобританії, США. Я сам не є прихильником націоналізму, хотів би бачити, як його викорінють, але ми не можемо. Тож нам треба з цим жити. Будьте незалежними, але будьте сильними, будучи чистими (від корупції).

{7}
Джудіт Гоф:
Боріс Джонсон, міністр закордонних справ Великобританії, відвідав Україну минулого тижня. Думаю, це добра демонстрація того, що з точки зору зовнішньої політики існує потужний ланцюг послідовності у підході Великобританії до світу. Я б хотіла сьогодні вас запевнити, так само як запевняв міністр закордонних справ минулого тижня, що Великобританія продовжуватиме відігравати важливу роль на Європейському континенті. За останні вісім тижнів, наприклад, ми відправили батальйон в Естонію, роту в Польщу, ми відправимо корабель для операції «Софія» в Середземному морі. Ми не зупиняємося. Так само ми не припиняємо своєї політики з підтримки України. Все це залишається у силі.
Ми залишимося потужним гравцем у цій країні. Ми продовжуватимемо стояти пліч-о-пліч з вами і підтримувати вашу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність. Ми залишимося «сильним голосом» на підтримку санкцій всередині ЄС (доки ми будемо в ЄС). Ми переконані, що поки Росія не виконає Мінські угоди, санкції повинні діяти. Це не змінилося. Ми і надалі заперечуватимемо незаконну анексію Криму і вибори до Держ. Думи, які відбулися вчора, ми не визнаємо.
Ми будемо як і раніше робити свій внесок у діяльність СММ ОБСЄ в Україні. Британія є другим за величиною контрибутором після США, це не змінилося. Ми будемо і далі надавати гуманітарну і технічну допомогу, проводити військові навчання та забезпечувати військову допомогу в рамках операції ORBITAL. Ми продовжуватимемо робити свій внесок до допомоги ЄС, яка наразі складає 250 млн. євро. Частина цієї допомоги прибуває з Великобританії, і так буде тривати й далі, поряд з нашою двосторонньою допомогою. Британія зберігає свою роль в ЄС, і ми будемо вас підтримувати у розвитку відносин з ЄС, а також у рамках НАТО.
Це не означає, що немає жодних викликів для України у світі після Брекзиту. Але я не вважаю, що ці виклики зводяться лише до Об’єднаного Королівства та нашого референдуму. Цього року був референдум в Нідерландах, який напряму стосувався України. Думаю, є більш широка проблема щодо втоми від України в європейських столицях. Про що думають люди, коли згадують «Україну»? Чи думають вони про країну з потужним молодим поколінням, яке має потенціал? Чи вони потрапляють під вплив пропаганди і наративу, створеного в іншій країні, і вважають, що це країна, яка зазнає невдачі? І я вважаю, що для України важливо йти вперед і не “зациклюватися” на рішенні Великобританії вийти з ЄС. Водночас слід пам’ятати про більш важливі процеси всередині ЄС. Зростання популізму є тим, з чим ми всі повинні боротися.
З точки зору того, як Україні найкраще реагувати: ви повинні продовжувати реформи і боротьбу з корупцією. Це найкращий спосіб переконати людей у європейських столицях, що ця країна змінюється. А ми будемо підтримувати вас на цьому шляху. Насправді, минулого тижня ми вже анонсували нову допомогу для реформування української судової та митної служби. Надзвичайно важливе значення має стратегічна комунікація. Потрібно пояснювати, чим є Україна, чого вона прагне і за що виступає; це абсолютно необхідно для руху вперед.
Думаю, що насправді Україна має чудову можливість наступного року: конкурс Євробачення відбудеться у Києві. Більшої аудиторії, ніж ця, годі очікувати. Ви зможете продемонструвати, куди рухається ця країна і її потенціал. Також вважаю, що Україні необхідно поліпшувати інвестиційний клімат. Демонструвати, що ваша країна відкрита для бізнесу. Британія буде продовжувати торгувати з Україною. Зрозуміло, з’являться певні технічні проблеми, і в певний момент ми змушені будемо почати їх обговорювати. Але не прямо зараз. Важливо продовжувати стратегію України, засновану на заохоченні притоку інвестицій і торгівлі. Важливим для України є те, що вона зберігає тісні відносини з ЄС, Великобританією, іншими членами G7. Ви не самотні, і Брекзит, хоча він і спричинив певний шок, насправді не змінює відносин Великобританії з Україною.


Думаю, що ви повинні бути більш обережними в розмовах про майбутнє членство в ЄС. Брекзит є фундаментальною зміною для Європейського Союзу, але це лише симптом більш широких процесів, що відбуваються в рамках ЄС. Україна сьогодні має достатньо (для розвитку відносин з ЄС) – Угода про асоціацію та DCFTA – і ми будемо вас підтримувати у виконанні цього. І я думаю, що це ключ. Така природа відносин, що на даний момент є в України з Європою. І ми підтримуємо вас у тому, що ми бачимо вас європейською країною, і ми бачимо це як каталізатор для реформ.

Дуже важливою залишається комунікація – донесення ваших меседжів до всіх столиць в Європейському Союзі, комунікація про те, що таке Україна, за що вона виступає, як ви реформуєтесь, боретеся з корупцією і відкриваєтеся для бізнесу. І так, у вас є проблема з Росією. Але не можна завжди говорити лише про Росію. Комунікація також має бути про реформи, боротьбу з корупцією, ведення бізнесу.

{14}
Наталія Микольська:
Я, як представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі, повинна виходити не з прогнозів і гіпотез, а з цифр і фактів. Цілком погоджуюся з позицією моєї колеги з МЗС, що єдиним і можливим шляхом для нас зараз є уважно спостерігати, що відбувається у відносинах між Британією та ЄС, у відносинах України і ЄС, при цьому імплементувати Угоду про асоціацію і угоду про вільну торгівлю з ЄС. Є декілька речей, які слід враховувати. По-перше, Британія є для нас важливим торговельним партнером в ЄС, вона є шостою з усіх країн, з якими ми торгуємо. І йдеться не лише про торгівлю товарами, але й послугами. Наш кошик торгівлі з Британією зростає. Цього року в нас з’явилося досить багато нових позицій, які стосуються овочів та фруктів, ряду іншої переробної продукції. По-друге, Британія для нас є достатньо важливим інвестором. І третій важливий аспект: Британія є важливим фінансовим центром в ЄС.
Наразі ні в ЄС, ні в Британії немає чіткого рішення щодо того, яким чином розвиватиметься Брекзит, якими будуть відносини між Британією і ЄС. З тих актів, які були оприлюднені урядом Великобританії для парламенту, зрозуміло, що розглядаються 3 моделі фактично виходу. І щодо кожної з цих моделей Україна потребує окремої стратегії. Водночас, ми розуміємо, що як мінімум до кінця 2019 року торговельні відносини між Україною і Великобританією залишатимуться в рамках чинної угоди про вільну торгівлю з ЄС. На початку 2017 року вже має бути якесь розуміння між ЄС та Британією як вони далі рухаються. Це ставить перед нами два питання. Перше – це оформлення наших торговельних відносин з Великобританією, як в кінцевому результаті, так і на проміжок часу поки ця договірна база буде оформлюватися. Друге питання стосується торгівлі послугами. У зв’язку з цим, незалежно від того, якою буде модель відносин Британії та ЄС, нам слід вирішувати ряд своїх завдань, починаючи від переговорів з ЄС про переформатування нашої Угоди про асоціацію до укладення з Великобританією нової угоди про вільну торгівлю. Як варіант можливо те, що на момент перехідного періоду, Великобританія може надати Україні односторонні торговельні преференції у вигляді режиму GSP. Таким чином варіантів є багато, тож потрібно слідкувати за розвитком ситуації.
Також вкрай важливою є реакція третіх сторін. Наприклад, Австралія сказала, що вона зацікавлена в укладенні окремої торговельної угоди з Великобританією; тим часом США заявили, що це не є серед їхніх пріоритетів. Нам слід працювати над тим, аби повністю імплементувати наші зобов’язання по DCFTA, а також нарощувати обсяги торгівлі з Великобританією. Наразі з британського боку є достатньо потужна підтримка нарощення нашої двосторонньої співпраці, зокрема і в торговельній сфері. Чим більше зростатимуть обсяги взаємної торгівлі, тим в кращих переговорних умовах ми знаходитимемося тоді, коли ситуація з Брекзитом проясниться.

{6}
{13}
Олена Зеркаль:
Українська стратегія не зовсім залежить від результатів Брекзит, оскільки в нас має бути свій власний порядок денний, який ми маємо виконувати. Наша стратегія полягає в тому, що ми маємо розбудувати державу. Водночас, ми будемо спостерігати за тим, як розвивається історія з Брекзит. Чому? Сьогодні Великобританія стикнулася з тією проблемою, яка в нас була, коли ми вели переговори. Думаю, ні для кого не секрет, що для нас вести переговори з ЄС було дійсно важким випробуванням. У нас не було фахівців, здатних на той момент фахово обговорювати загальнополітичні питання, а тим більше економічні. Тому те, якою буде комунікація Великобританії з Європейською Комісією, як будуть розвиватися контрактні відносини між Британією та ЄС, буде дуже знаковим. Чому знаковим? Оскільки існує низка неврегульованих питань, наприклад, пов’язаних з ратифікацією Угоди про Асоціацію. Чи буде завершений цей процес? Чи уникнемо ми ситуації, коли знову будуть відкриті переговори щодо УА чи якоїсь іншої угоди?
Візит новопризначеного міністра закордонних справ Британії Боріса Джонсона був дуже цікавим, оскільки міністр сказав дуже цікаву річ. Це, звичайно, досить епатажно, водночас, у цьому є певний сенс. Він сказав, що майбутня угода Британії з ЄС може бути для України цікавим прикладом розвитку відносин з ЄС. І в цьому є певний сенс, оскільки ми зацікавлені у розвитку економічних відносин, поглибленню співпраці в інших сферах. Чи потрібно нам вступати до ЄС – це вже питання того, чи буде ЄС існувати у тому вигляді, в якому він є зараз, на момент, коли ми зможемо подавати аплікацію на членство. З огляду на це, я закликаю вас розуміти наші прагматичні інтереси і виходити саме з цього.
Британська ситуація є також прикладом того, як можна позиціонувати себе на європейському просторі і як вибудовувати свої відносини в залежності від того, яким є запит суспільства. Я не буду коментувати своє ставлення до Брекзит, бо це не тема для цієї дискусії. Водночас, я виходжу з того, що маємо те, що маємо. Це не мій вислів, водночас, я думаю, що він зараз дуже коректний, і Британія стинулась з великим викликом і ми будемо дивитися, як вона з цим справляється.

{9}
Віталій Скотцик:
Головуючий згадав про важливий виступ Вінстона Черчилля 70 років тому в Цюриху. У минулому році Великобританія святкувала 800 річчя Великої хартії вольностей – документу, який заклав майбутнє єдиного Європейського простору і Європейського Союзу. Я нагадаю, що 40 стаття цієї Хартії говорить: «Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти у них або затримувати їх». Чи корисний Брекзит для всієї Європи, України, Великобританії – час покаже. Але історія говорить, що британці завжди були інтуїтивно на крок- півкроку попереду того, що відбувалося в усьому світі. Тому Британія відігравала важливу економічну і політичну роль. І сьогодні це друга економіка Європи.
У минулому році внесок Британії в об’єднаний бюджет був 8,5 млрд. фунтів. Зрозуміло, що відсутність цих 8,5 млрд. фунтів вплине на економіку ЄС і на підтримку основними економіками Європейського Союзу тих національних економік, які цього потребують. Тому, звичайно, в цьому сенсі це вплине і на Україну, адже в Європейському Союзі , мабуть, не буде того джерела фінансів, який ми зараз маємо. Але, з іншої сторони, перед нами відкриваються абсолютно нові можливості, оскільки економіка Великобританії розвивається дуже хорошими темпами і за прогнозами економістів в 2021-2022 роках це буде перша економіка на Європейського континенту.
Сьогодні у Лондоні і Брюсселі ставлення до України надзвичайно тепле. Це не просто добросусідське ставлення, а я дійсно родинне. Європейський Союз дуже щиро переживає за те, що відбувається в Україні і за те якою Україна буде. За багато років я, мабуть, вперше відчуваю таку теплоту відносин. Але якщо ми подивимося загалом, то в цьому всьому процесі саме Великобританія відіграє роль того мудрого, «хорошого батька» всього цього процесу. Британці жодного разу не зрадили своїй впевненості щодо підтримки України в боротьбі з Російською Федерацією. Незалежно від того, які відбуваються політичні процеси у Великобританії, незалежно від зміни прем’єр- міністра, позиція Великобританії залишається тією ж самою. Дуже важливо, що і Борис Джонсон одну з перших своїх поїздок спланував саме до України. У британському парламенті відпрацьована повна концепція зміни судової реформи України, як такої. Є велике бажання разом з нами працювати. І, навіть, якщо ми не говоримо про прямі кошти, Лондонська біржа завжди відігравала для нас величезну роль. Згадайте 2008-2009 роки, тоді Лондонська біржа була якраз тим індикатором, куди, в основному, хотіли виходити українські компанії. Але і в Європейському парламенті, і в британському для українців сьогодні один простий меседж: ми будемо вам допомагати стати сильними, але ми не зробимо за вас вашу роботу.

{1}
Олексій Рябчин:
Після Брекзиту ми досі намагаємося зрозуміти, що трапилося і що нам робити. Перше, Україна і Британія опинились в однаковому становищі – ми намагаємося знайти наше місце в Європі. Ми намагаємося більше інтегруватися, Британія намагається більше дезінтегруватися, але ми шукаємо якогось спеціального статусу, свого місця в Європі. І, як пані Зеркаль зазначила, ми не знаємо, що то буде за Європа, але ми намагаємося знайти у ній місце. І тут у нас є спільний інтерес.
Спілкуючись як з прихильниками Брекзиту, так і з його противниками, я дійшов висновку, що для України нічого не змінилося, а можливо, ми з цього зможемо ще виграти. Тому що наші єврооптимістичні колеги у Великобританії кажуть, що політика стосовно України не змінилася: невизнання Криму, підтримка України у війні з Росією, підтримка України у її прагненні євроінтегруватися і стати демократичною, відкритою країною. Мої враження від спілкування з євроскептичними британськими колегами, що вони намагаються довести і британцям, і своїм колегам, і всьому світу, що Брекзит – це не фікція і може принести успіх у зовнішній політиці. Україна може бути країною, де вони зможуть показати швидкі результати. Зараз говорять про збільшення фінансування відносин з Україною, вони також намагаються зробити більше візитів до України. Через місяць тут буде міжнародний комітет, очолюваний Кріспіном Блантом, який пише свій звіт про Росію. Вони хочуть відвідати Київ, поїхати на Донбас, подивитись ситуацію. Тому ми маємо скористатись всіма можливостями Брекзиту.
Великобританія завжди була дуже сильним адвокатом України в самому Євросоюзі, часто балансуючи між прагматичною політикою Франції і Німеччини та більш, скажімо, україноскептичної позиції південних країн. Наразі ми втратили цю підтримку, але і тут відкриваються певні можливості, якими ми можемо скористатися. МЗС, Адміністрація Президента, планують інтенсифікувати питання Будапештського меморандуму, і тут ми можемо співпрацювати з Великобританією. Зустрічаючись із британськими парламентарями, я постійно чув від них, що це питання честі; і слово, яке давав британський народ в особі британського уряду Україні і ці гарантії слід виконувати у тій мірі, якій зможемо.
Наприкінці хочу зазначити, що Брекзит є дуже гарним уроком як слід поважати демократію, волю народу. Для нас, українців, це шок, що 52% проголосували за вихід і країна змінює курс. Ми якось це не сприймаємо, але дивимось, яка політична відповідальність лідерів, які до цього привели. По-друге, це урок для нашого політикуму, що необхідне відповідати на запити суспільства. Тому, що прихильники Брекзиту апелювали до бюрократії Брюсселя, до страхів людей стосовно міграції, втрати робочих місць. І те саме є в Україні, тому що українці, якщо взяти соцопитування, не задоволені політикою МВФ. Крім того, важливо навчитися рахувати 3- 4 мільйони голосів за 4-5 годин, щоб результати були одразу після референдуму або виборів.

{8}
Роман Шпек:
Я пригадую переговори в ЄС щодо Конституції, яка так і не була прийнята. Тоді представники Великобританії дуже наполягали на необхідності реформування ЄС, зокрема говорили про більш ефективне використання коштів, реформування сільськогосподарської політики ЄС, а значні кошти якраз перерозподіляються через аграрний фонд. На жаль, Франція виступила категорично проти реформи сільськогосподарської політики. Німеччина тоді підтримувала Францію, і з часом ми прийшли до Брекзит. Дійсно, Великобританія завжди підтримувала ідею членства України в ЄС, але слід бути щирими, бо тут був і британський інтерес. Як говориться, Великобританія не має друзів, а має постійні інтереси. Підтримували, бо в інтересах Британії мати великий і менш керований ЄС. Він таким не став, і постало питання: бути, чи не бути в ЄС?
У результаті, старше покоління, яке скоро вже не буде працювати або вже не працює, проголосувало проти молодого покоління, яке хоче бути активним і через участь у спільному ринку, і у фінансовому центрі в Лондоні і т.п. Але Британія знайде вихід з цього складного становища, а нам потрібно думати про своє. Слід думати над тим, що необхідно зробити, аби Україна в більшій мірі могла скористатись від покращення стосунків і з Великобританією, в цих умовах, в яких вона зараз знаходиться, і з ЄС. Україна повинна стати поважним партнером, з нами повинні співпрацювати не з жалю і не через те, що можуть втратити важливу територію-плацдарм на Сході Європи, а через те, що Україна виконує покладені на неї суспільством функції, що в нас є демократія. Є чи нема? Моя відповідь така: в нас високорозвинене громадянське суспільство, у нас високі ознаки свободи слова, але в нас немає сили закону, а демократія – це не поговорити, а й нести відповідальність за свої слова. При наявному стані судової системи, корупції і впливу олігархів на політику говорити про те, що ми демократична країна у повному розумінні цього слова, не можна. Саме це стримує співпрацю України і з Великобританією, і з ЄС.
Ми маємо угоду з ЄС про зону вільної торгівлі, але ми не можемо повністю з неї скористатися. З тієї простої причини, що в Україні не відбуваються структурні реформи. Не йде приватизація, не вирішується питання аграрної політики і власності на землю. Півтора року ми маємо фінансову стабільність, але не можемо скористатись нею для економічного зростання. Наше законодавство не адаптовано до норм і положень європейського законодавства. І от якщо говорити про критерії на членство, то в цих Копенгагенських критеріях є один абзац, написаний ніби спеціально для України. Там є такий пункт: «влада країни-апліканта має бути здатна виконувати покладені на неї суспільством функції». Наскільки інституційно влада сьогодні може вести країну? Проблема не лише у браку кадрів, у нас інституції не працюють. Тут присутні представники ряду фракцій, слухайте, ви своєю поведінкою довели цілковиту непотрібність опозиції. У таких політичних умовах, в яких Україна опинилась, ви, друзі по коаліції, один одного так нищите, що опозиція залишається безробітною. Давайте будемо щирими, якщо ми будемо змінювати країну, економіка ставатиме конкурентоздатною і зможе витримувати тиск більш розвинених економік країн-членів ЄС, тоді ми матимемо можливість покращити стосунки як з Британією, так і з ЄС, в якому складі він би не був.

{2}
Володимир Хандогій:
Перше, щодо заголовку нашої сьогоднішньої зустрічі. Звичайно, при всій повазі до рішення Британії, це не тягне на зміну якоїсь стратегії. Думаю, стратегія України повинна залишатися і буде залишатися такою, якою вона і була, передусім, щодо ЄС. По-друге, в Україні рішення Великобританії залишити ЄС сприйняли на 2 рівнях: емоційному і прагматичному. На емоційному рівні ми, звичайно, всі були засмучені. Коли я залишав Лондон, мене переконували в тому, що такого ніколи не станеться, і я, приїхавши в Київ, так само всіх переконував, що Брекзит нічим не завершиться. На жаль, не тільки я, але й британські політики не змогли передбачити такого рішення, і це було великою несподіванкою, зокрема й для України. Тому на емоційному рівні у нас виникла гіркота втрати.
Тепер щодо прагматичного рівня, що, на мій погляд, більш важливо. Я розумію, що Великобританія підтримує і буде підтримувати Україну, але одна справа мати друга всередині організації, а інша справа – мати просто друга. Тому з виходом Британії ми втрачаємо серйозного, послідовного прихильника української перспективи членства в ЄС. І не просто прихильника, а інколи навіть мотиватора. Пригадую одне комюніке, яке ми готували за результатами візиту міністра закордонних справ України до Лондона, і саме британці запропонували включити туди згадку про перспективу членства. На жаль, українська делегація, діючи за відповідними інструкціями, відмовилася, сказавши, що це зараз не на часі. Для мене це було дивним поворотом подій.
Друга прагматична обставина, яку слід враховувати, – це ризик послаблення санкційної політики ЄС стосовно Росії. Сьогодні для нас це є пріоритетом, і ми знаємо, що Британія активно виступала всередині ЄС за продовження санкцій. З огляду на це, хочеться, щоб цей період розлучення зайняв певний час, і Британія як раніше тут відігравала провідну роль. По-третє, вихід становить суттєві іміджеві ризики для ЄС. З хорошої організації не виходять, наприклад, от ми йдемо і хочемо бути членами ЄС, а Великобританія вирішила вийти… Тому аргументація на користь євроінтеграції з виходом Британії буде дещо послаблена. Вихід Британії з ЄС також натякає, що напевно щось в ЄС було зроблено не так. Можливо, концепція Об’єднаних штатів Європи не є популярною серед багатьох країн, і ЄС треба думати, як далі розвиватися.

{12}
{5}
{10}