Новини

b-00008186-a-00001424
Як писати на євроінтеграційну тематику: 7 правил

17:01 18-2-2015

Під час навчального семінару у Миколаєві журналістка щоденної чеської газети «Lidove noviny» Kатеріна Сафарікова дала своїм українським колегам низку цінних порад щодо висвітлення процесів європейської інтеграції у ЗМІ.Коли ви пишете про Європейський Союз, не потрібно говорити про нього загалом. Якщо ви писатимете загальні речі, ваша історія не зацікавить читача. Правило № 1.
Говоріть конкретно та своєчасно.

Наприклад, можна написати :
“У рамках структури Європейського Союзу є окремий відділ, який складається з 20-25 осіб і протидіє монополізації ринку підприємствами”.
А можна якось так: “Серед іншого ця організація виконує антимонопольну функцію, тобто контролює, аби не було змов на ринку. Час від часу вони перевіряють такі великі компанії, як Нестле, Сіменс, Газпром”.
Правило № 2
Коли ви пишете статтю, використовуйте порівняння.

Наприклад: “Коли Україна буде вести переговори щодо членства, то вони складатимуться з багатьох частин. Для того аби країна приєдналася до ЄС, вона має підписати договори відповідно до всіх розділів”.
Порівняйте різні частини договору між ЄС та Україною з досвідом іншої країни. Скажімо так: “Хорватія мала 33 переговорні позиції про сільське господарство, промисловість тощо”.
Коли ви працюєте над статтею, використовуйте порівняння. Наприклад, можна сказати, що в одній країні було 12 таких частин, а в іншій – 4. Коли є такі порівняння, ваш матеріал є повнішим та цікавішим. Коли журналісти формують медіа-простір із застосуванням порівнянь, процес стає зрозумілішим для громадськості. Крім того, подібні порівняння стають фактором тиску на владу.
Правило № 3
Використовуйте місцевий контекст, аби встановити зв’язок із пересічним громадянином.

Близько півтора роки тому у ЄС було впроваджено нововведення – простір вільного надання медичних послуг. Тобто, якщо ви маєте соціальне або медичне страхування у своїй країні, то ви маєте право на медичну допомогу і в будь-якій іншій країні ЄС.
Отже як про це написати статтю?
Думаю, цікаво було б звернути увагу на кордони між державами ЄС, а саме – прикордонні міста. Можливо, у них вже є досвід обміну медичними послугами.
Наприклад, місто Валаніца знаходиться за 2 кілометри від чесько-австрійського кордону. У цьому чеському місті лікарні не було, а в австрійському місті Гмінт лікарня була.
Відвідавши Валаніцу, я побачила конкретні переваги від нововведення ЄС щодо медичного обслуговування.
Раніше у чехів були значні проблеми із своєчасним отриманням медичної допомоги. Наприклад, вагітні жінки, аби народити дитину, змушені були їхати у чеську лікарню за 50 км, замість того, аби поїхати в австрійську лікарню, яка розташована лише за 2 км від їхнього дому.
Австрійські лікарі говорять, що вони із радістю допомагали чеським хворим і раніше, але чехи повинні були платити великі суми за лікування в іншій державі.
Правило № 4
Визначте для себе, хто найбільше виграє від змін, які ви описуєте, і хто найбільше програє.

Якщо ви знайдете ці дві крайнощі, ви будете звертатися до реальних людей. Це суттєво полегшить написання матеріалу. Адже ви зможете, наприклад, конкретно сказати, які переваги отримають жителі Миколаєва від того чи іншого нововведення, таким чином ви звертатиметеся не до абстрактного читача, а до реальних людей.
Правило № 5
Пишіть зрозуміло!

Ви знаєте, що у європейських установах використовують власну (спеціалізовану) мову, яка часто є незрозумілою для пересічного громадянина. У першу чергу, йдеться про абревіатури, складні назви і багато іншого незрозумілого лексикону.
Коли я працювали при європейських інституціях, мова теж була складною, але все ж таки простішою, ніж зараз. Сьогодні до абревіатур додається ще й комп’ютерна лексика.
Пишучи про європейські справи, ви стикнетеся із проблемою недостатнього знання, ви можете навіть плутати якісь важливі речі.
Наприклад: “Європейська Рада” та “Рада ЄС”.
Якщо ви журналіст, ви маєте знати всі складні слова, але ви не повинні їх вживати у своїх текстах. Якщо ви будете використовувати ці складні формулювання, ви втратите свого читача. Ваш читач буде почуватися неосвіченим, оскільки не може не орієнтуватися в усіх цих специфічних термінах.
Вам треба бути уважним і намагатися уникати цього європейського лексикону. Спробуйте його зробити зручним, аби читач міг зрозуміти про що йдеться.
Коли я працювала при європейських інституціях, то у себе в записнику мала 3 різних способів, як назвати Раду Європейського Союзу, не використавши цієї складної назви, а саме:
– Саміт
– Зустріч європейських лідерів
– Зустріч високопосадовців ЄС
Якщо ви говорите «Найвищі посадовці ЄС», то люди розуміють, що ви, мабуть, маєте на увазі Меркель, Олланда тощо.
Правило № 6
Пояснюйте та не перекручуйте інформацію

Типова перекручена інформація про ЄС – це приклад історії про «закручені банани».
Євроскептики постійно критикують ЄС за те, що Союз нібито намагається регулювати всі сфери життя, навіть те, наскільки закрученими повинні бути банани на ринках ЄС. У ЄС і справді був документ, який регулював наскільки закрученим повинні бути банани.
Цей документ не був результатом того, що експерти сиділи в кімнаті та думали над тим, як ускладнити життя європейців, і в результаті придумали контролювати закрученість бананів. Насправді, ці норми мали під собою дуже прагматичне підгрунтя, пов’язане з грошима.
У 1960х роках, коли ЄС вів переговори щодо преференцій у торгових зв’язках, Франція лобіювала преференційну торгову угоду з Гаяна, своєю колишньою колонією. Банани були однією з основних статей експорту цієї країни. Їхня відмінна риса від бананів з інших країн – більша закрученість плоду.
Тож, ініціювавши документ про закрученість бананів, Франція намагалася лише пролобіювати інтереси своєї колишньої колонії, тобто натиснути на інші європейські країни, аби захистити експорт з Гаяна. Метою був не контроль над “закрученістю” банана, а збереження торгівельних зв’язків із колишньою колонією.
Тільки уявіть собі як ця інформація могла бути перекручена в ЗМІ. Ваша робота у тому, аби пояснювати і не допускати перекручення інформації.
Правило № 7
Не піддавайтесь на вплив міфів та страхів, розвінчуйте їх.

Перед вступом до ЄС у Чехії був дуже популярним міф про те, що німці скуплять всю чеську землю. Насправді ж, німці мали право купувати чеську землю ще з початку 1990х рр., задовго до приєднання Чехії до ЄС. Тобто після вступу нічого б не змінилося. Подібні міфи розповсюджували політики, які були проти вступу Чехії до ЄС.
В Україні широко розповсюджений міф, що після вступу ЄС змусить Україну легалізувати одностатеві шлюби.
Хто вам сказав, що ви матимете легалізувати одностатеві шлюби? Європейський Союз не регулює питання культури, традицій та релігії.
Наприклад, лише у 8-ми країнах ЄС особам нетрадиційної орієнтації дозволено усиновлювати дітей, у решті це заборонено.
Інший приклад. Чехія одна з останніх країн-членів ЄС, у якій можна курити в пабах та ресторанах. Зрозуміло, що за цим стоїть потужне лобіювання, але це також і частина культури у Чехії: піти до пабу, покурити та поспілкуватися.
Та ж сама ситуація і стосовно України. ЄС не має легальних підстав, які б могли змусити українських парламентарів легалізувати одностатеві шлюби.

90% міфів не мають під собою реальної основи.

Деякі страхи ви не можете розвінчати, наприклад, про те, що після вступу вашої країни до ЄС розумна українська молодь виїде за кордон. Ніхто не знає як вирішити цю проблему. У цьому і полягає складність для журналіста. Коли журналіст працює зі страхами, він має бути відвертими та об’єктивними. Ви маєте працювати з фактами, оперувати лише тією інформацією, яка у вас є.
Вам слід пояснювати людям, що частково ви вже інтегровані у ЄС, ваша країна має багато рис європейських країн, тому немає підстав думати, що за кордоном тільки найгірше. Україна вже на шляху до інтеграції.
Після вступу до ЄС нічого страшного з Чехією не сталося, а ми вже в ЄС 10 років. Т.зв. відтік мізків із Чехії був одним із страхів. Але цього не сталося. Ви не можете напевно передбачити майбутнє, тому ви повинні чесно написати, що це може відбутися, а може й ні.
Семінар проводився в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє» за підтримки проекту “У-Медіа”, що реалізується Інтерньюз в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).