Публікації

Декілька років тому я почала спостерігати катастрофічне зниження рівня освіченності і загального розвитку української молоді. Довелося багато займатися рекрутингом, і я бачила студентів гуманітарних спеціальностей, які були практично безграмотними, випускників «політології», які не знали ім’я прем’єр-міністра…

Втім, багато хто казав мені, що це «таке покоління», «світ змінився», «вони інші» і т.п. Я навіть вірила… Пока не познайомилася з дітьми, підлітками та молоддю Чорногорії. Немає там ніякої «іншості».

Ці діти, відразу після школи, знають вільно англійську, якщо закінчили гімназію – ще одну іноземну мову, теж вільно. Ще з часів Югославії, за традицією, на канікулах вони їздять на шкільні екскурсії Європою, і тому гарантовано бачать та знають навколишній світ. Вони всі, без виключення, займаються спортом – футбол, баскетбол, гандбол, водне поло, теніс… Ходять на «кружки» та постійно виступають на багаточисельних культурних заходах…

Не знаю, чого тут більше – державної політики чи традицій. Але воно працює. І тому один знайомий нашої родини, вчорашній студент, без будь-яких корупційних схем отримує на виборах мандат депутата столичної міськради. Інша знайома, школярка, без жодного репетитору, відразу після закінчення гімназії в провінційному Которі, поступає в провідний університет в сусідній країні. А десятирічна дочка хазяйки квартири займає друге місце на загальноєвропейському (!) конкурсі дитячих репортажів.

Я не знаю, що саме робить з українськими дітьми, як то кажуть, сім’я та школа, але в нас явно десь є проблеми. І поки ми їх не вирішимо – ми не зможемо побудувати сучасну, європейську Україну.

Заступник директора Наталія Іщенко