Публікації

Прес-конференція президента України Петра Порошенка в останній день лютого спричинила багато дискусій у ЗМІ, соцмережах і в середовищі політичних експертів. Радіо Свобода попросило директора Інституту світової політики Євгена Магду прокоментувати те, що, на його думку, було найважливішим у цьому виступі:

Євген Магда: Як на мене, це з точки зору національних інтересів, а вони Україні потрібні незалежно від того, коли відбудуться в країні вибори, це прагнення в Конституції закріпити європейський, євроатлантичний вибір держави. Я розумію, що це і технологічна складова, але все ж таки до цього подібних ініціатив не було. Як на мене, це потрібний крок. Крок, який дійсно говорить про прагнення захистити, забезпечити національні інтереси, сформулювати їх. Сформулювати ті інтереси, які будуть вищі від політичних суперечок, яких в Україні на сьогоднішній момент не бракує. Це, як на мене, одна теза. Друга теза – це те, що про дострокові парламентські вибори, про які в Україні був такий зараз сплеск в інформаційному полі, президент наразі говорити намірів не має.

– Але при цьому він говорить, що ніколи не програвав ніяких виборів.

– Він це сказав, відповідаючи на запитання про президентські вибори. Тому що не секрет, що фактично з січня поточного року в Україні стартувала президентська кампанія. Вона стартувала без оголошення, звичайно, ще правил гри. Навіть без уточнення дати виборів, але вони мають відбутися в останню неділю березня 2019 року. Тому я не бачу сьогодні підстав, чому мають парламентські і президентські вибори помінятися місцями за часом їхнього проведення.

– У прес-конференціях напевно цікавіше слухати відповіді на запитання журналістів. А як Ви вважаєте, чи своїми відповідями Петро Порошенко зміг вибити ґрунт з-під «зрадофілів»?

– Ні, наші «зрадофіли» такі самодостатні, що з ними однією прес-конференцією не впораєшся. З іншого боку, треба розуміти, що українське суспільство вже чотири роки живе в системі координат зрада-перемога, в постійній системі координат. І звичайно, владі в цілому часом бракує ефективних комунікацій. Але попри це президент намагався продемонструвати, що його прерогатива – це питання зовнішньої політики і оборони. Це, власне, його конституційні обов’язки. А все інше – повноваження уряду, що він очікує від Верховної Ради. Сказати, що відповідь про Мальдіви заспокоїть українських «зрадофілів»? Вони не для того розтягували, роздмухували цю тему, щоб просто так заспокоїтись.

– Чи були у цій прес-конференції моменти, про які Ви можете сказати, що вони Вас розчарували?

– Мене трошки розчарував все таки рівень запитань. Ви знаєте, коли з понад 20 запитань лише десять відсотків можуть претендувати на статус «гостре», а до того в соціальних мережах чимало журналістів писали, що мовляв, дайте нам президента, «ми його розірвемо в плані запитань-відповідей», то це свідчить про те, що до спілкування з політиком треба готуватись, так само як політик має готуватись до спілкування з медіа. І на мою думку, нині Порошенко медіа переграв.

– А на Вашу думку, між іншим, яке запитання було найгостріше?

– Найгостріше і найнеприємніше, і запитання, на яке складно давати українській владі відповідь, це запитання про Медведчука, чому він в Українській тристоронній контактній групі, і ..

– І яка користь від його діяльності була…

– Так. Тобто користь від його діяльності – вона помітна. Вона відома. Але чому саме він? Такої зрозумілої, чіткої відповіді, яка була б зрозуміла не тільки журналістам, журналісти то на це питання якраз відповідь знають і розуміють, а ось пересічному громадянину – поки що ця відповідь українською владою і конкретно Порошенком, не сформульована.

– Чи, на Вашу думку, ось ця прес-конференція чимось суттєвим відрізняється від тих, які були у президента Порошенка раніше?

– Я думаю, вона відрізняється тим, що на відміну від попередніх років, цього року буде як мінімум ще одна масштабна президентська прес-конференція. Але про неї ми будемо говорити вже в другій половині року.

– Там ще було кілька таких моментів, де начебто здавалося, що зараз президент Порошенко не зможе відповісти на запитання. Ось, зокрема, чи зустрічався він, скажімо, з Юлією Тимошенко, але він мав відповіді практично на всі запитання.

– Порошенко досвідчений політик, власник телевізійного каналу. Я думаю, ми з Вами можемо змоделювати ситуацію, що якщо він призначає прес-конференцію, то він витрачає якийсь час на моделювання питань і відповідей, які сьогодні на порядку денному. Їх може бути достатньо багато, але головні напрями, вони визначені. Це як шахова партія в турнірі за глобальне чемпіонство, коли важливо виграти не один хід і навіть не один поєдинок, а важливо виграти шаховий матч. От Порошенко, граючи на кількох дошках, він продемонстрував достатньо свій високий професіоналізм, граючи і чорними, і білими.

– А якщо би теоретично ось порівняти прес-конференцію Петра Порошенка в Україні і російського президента Путіна в Росії. Яка дуже суттєва різниця, на Вашу думку?

– Це зовсім різний формат. Порошенко спілкується з представниками медіа, а Путін влаштовує все таки шоу з включеннями з регіонів, ледь не з подяками. Ну і Путін, не забувайте, що він живе і працює в президентській республіці. Тобто він може собі дозволити вирішувати окремі питання просто перед журналістами. Порошенко працює в парламентсько-президентській республіці. Навіть чутливе питання майбутнього звільнення двох українських заручників, він не став педалювати, а про нього тільки згадав.

– Там якраз такий був нюанс, що Порошенко навіть обмовився і ніхто цього не зауважив, а вже десь через 10 хвилин його прес-секретар Цеголко все ж звернув увагу на те, що йдеться про не «до кінця року», а «до кінця тижня» – теж доволі цікавий момент, бо ніхто не перепитав… Чи мають журналісти бути уважнішими?

– Я думаю, що справді у нас вже триває президентська кампанія і рівень насиченості інформаційними повідомленнями буде зростати. Але від цього має зростати і рівень професійної підготовки журналістів. Бо вони в цій ситуації весь час опиняються на передньому краї. Тобто через них українські політики будуть доносити свою позицію до громадян. І тому журналісти мають ставити всім політикам більш професійні питання і більш гострі питання, більш жорсткі питання. Але ці питання не повинні переходити на особистості. Вони повинні торкатися політичної сфери, а не бути прикладом «тролінгу». Це, так би мовити, в порядку побажання людини з певним журналістським досвідом у минулому.

Матеріал опубліковано на сайті “Радіо Свобода“.