Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директора ІСП Альони Гетьманчук.У неділю Росія майже захопила Молдову. Не танками, а бюлетенями. На парламентських виборах там мала всі шанси перемогти коаліція, яка б реально могла зіграти такий же злий жарт з країною, як Янукович зіграв перед Вільнюсом з Україною – тобто, влаштувати геополітичний розворот на 180 градусів.\
Проєвропейським силам вдалось ситуацію вирулити, але глибока поляризація у суспільстві нікуди не випарувалась, як і протестні настрої, які підігріваються і будуть, без сумніву, й далі підігруватись російськими грошима та російською дезінформаційною машиною. Росія завжди знаходить цікавих персонажів, які з її допомогою розправляють крила. Інколи навіть із співзвучними іменами. У Молдові – це Додон, у Республіці Српскій у Боснії – це Додік, в Угоршині – “Йоббік”.

Історія з виборами в Молдові красномовна і повчальна для України.

Особливо для влади, котра, як і молдовська, теж задекларувала європейський вибір. Головний урок виборів у Молдові може бути перефразований з відомої приказки: назвався європейцем, проводь реформи. І Порошенко, і Яценюк мають чітко зрозуміти: їхня поразка буде не просто їхньою дискредитацією як політиків, вона буде дискредитацією європейського вибору України як такого. Це буде ще гірше, ніж з Януковичем. Янукович дав лише примарну надію на інтеграцію з ЄС, а нинішні керманичі створили реальну можливість для такої інтеграції, підписавши Угоду про асоціацію.

Влітку цього року ми з Інститутом світової політики “експортували” до Молдови наші “вуличні євроуніверситети”. Кільки днів я провела, спілкуючись про євроінтеграцію з пересічними мешканцями на півночі Молдови – у Єдінці та Бельцах. Всі претензіїї, які ці мешканці висловлювали з приводу Євросоюзу – це були насправді претензіїї до молдовського уряду. Просто в той момент, коли молдовський уряд начепив на себе бренд “європейської коаліції” він весь свій негатив виплеснув на Євросоюз. Бо такий “Євросоюз”, який з допомогою своїх поводирів у Молдові починає асоціюватись з дерибаном, корупційними схемами і неформальними зв”язками замість інституцій, нікому вже особливо непотрібен.

Вибори в Молдові – це результат того, яким бумерангом можуть виявитись недостатні зусилля лише в двох сферах: боротьбі з корупцією та верховенстві права. Навіть якщо досягнутий безвізовий режим з Євросоюзом. І дещо полагоджена інфраструктура, зокрема побудовані дороги.

Вибори в Молдові – це не вибори в Грузії, коли Саакашвілі програв, бо проводив занадто радикальні реформи. Вибори в Молдові – це якраз результат того, що правлячий уряд проводив занадто половинчасті реформи. І Україна якрахз ризикує піти за другим сценарієм.

Вибори в Молдові – це й урок для європейців. Урок про те, що не треба створювати кумирів. Не треба ліпити країну-лідера, безумовну “історію успіху”, керівникам якої європейські чини будуть плескати по плечу й ставити у приклад іншим. А керівники будуть розслаблятись і втрачати будь-яку мотивацію рухатись вперед.

І останнє: трюк з геополітичним курсом можна провернути один раз. Наступний раз вони будуть голосувати вже точно не з геополітичних, а з антикорупційних і тому подібних міркувань.