Публікації

b-00087054-a-00002067
Викриття австрійського “офшору”. Який урок має винести Київ

11:53 13-6-2016

Пост в блог на “Європейcькій правді” аналітика ІСП Дарії ГайдайЦього тижня австрійські правоохоронні органи опублікували дані, які не можуть не шокувати навіть звиклих до корупційних скандалів українців.За минулий рік майже у чотири рази зросла кількість українців, на рахунках яких зафіксували підозрілі фінансові операції.
Як повідомили у Федеральному відомстві кримінальної поліції Австрії, у 2015 році місцеві банки запідозрили 197 громадян України у відмиванні грошей. Для порівняння: у постреволюційному 2014 році підозрюваних було 48 осіб.
Вищий показник сумнівних операцій лише серед росіян – 208 заяв про підозрілі фінансові транзакції.
Австрійська сторона утрималася від коментарів щодо причин такого різкого зростання. Так у чому ж справа?
Загалом можливі два пояснення:
або австрійські банки почали пильніше стежити за фінансовими транзакціями українців і сумлінно повідомляти про них правоохоронні органи, або багаті українці, відчувши загрозу своїм статкам в Україні, масово виводять активи.
Незважаючи на те, що українці завжди були серед лідерів цього “антирейтингу”, відкриття кримінальних справ, а тим паче суди, лишаються рідкістю. Українські антикорупційні експерти неодноразово відзначали, що австрійські органи неохоче проводять розслідування справ з офшорним елементом.
Австрія цінує свою репутацію як країни, де легко вести бізнес, а іноземні бізнесмени не турбуються за безпеку своїх активів (навіть якщо вони отримані не зовсім чесним шляхом).
Лише один приклад. Минулого року Центр протидії корупції подав заяву до прокуратури Відня щодо участі австрійського Meinl Bank у відмиванні грошей. Йшлось про суму близько 200 млн євро. Скільки загалом коштів на рахунках тих 197 громадян України, які потрапили до списку австрійської поліції, невідомо.
За інформацією DW, наразі австрійські правоохоронні органи розслідують 14 кримінальних справ проти українців щодо відмивання грошей.
А тепер важливий момент. Розслідувати подібні справи без активної і повної співпраці з українського боку майже неможливо, однак між Україною та Австрією не укладений Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.
І це при тому, що подібні договори Україна уклала з десятком країн (Польщею, Литвою, Естонією, Молдовою, Грузією та іншими), але не з Австрією.
На початку квітня в Австрії побували директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник та антикорупційний прокурор Назар Холодницький. Вони відвідали Міжнародну антикорупційну академію у Відні, чиї навчальні ресурси можуть суттєво посилити рівень українських антикорупційних прокурорів, а також познайомилися зі своїми колегами з австрійського боку.
Але, як зазначив посол України в Австрії Олександр Щерба під час презентації дискусійної записки ІСП “Аудит зовнішньої політики: Україна – Австрія”, відсутність Договору про правову допомогу є суттєвою перешкодою для будь-яких спільних українсько-австрійських дій.
Це не просто формальність, це створення правової бази для тісної співпраці між установами юстиції України та Австрії у сфері боротьби з корупцією і економічними злочинами.
Минулого року, як повідомляє DW, Міністерство внутрішніх справ Австрії направило 24 запити до України про надання правової допомоги. Однак розгляд подібних запитів може зайняти не один місяць, оскільки комунікація відбувається на рівні центральних органів, до того ж через посередництво Міністерства закордонних справ.
Після укладення Договору українські та австрійські суди і органи прокуратури зможуть надавати один одному правову допомогу в робочому порядку, без виснажливої бюрократичної тяганини.
Конкретний перелік напрямків правової допомоги, які зможуть надавати одна одній Україна і Австрія, залежатиме від домовленості між державами. Найчастіше йдеться про виконання різних процесуальних дій: підготовка, пересилка та вручення документів, проведення обшуку, вилучення та видача речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних.
Понад те, у рамках Договору сторони зобов’язуються за клопотанням одна одної провадити кримінальне переслідування своїх громадян, а також іноземців, які постійно проживають на їхній території, якщо ті підозрюються у скоєнні злочину на території запитуючої сторони. Сторона може відмовити у правовій допомозі, якщо, на її думку, це зашкодить її суверенітету чи безпеці або суперечить принципам законодавства.
Як показало дослідження ІСП, взаємодія у сфері боротьби з корупцією має стати визначальним чинником українсько-австрійських відносин.
Однак для ефективного розслідування економічних злочинів та притягнення винних до відповідальності необхідна політична воля як з австрійського, так і українського боку.
Укладення договору про правову допомогу має бути першим кроком, якщо офіційний Київ і Відень щиро прагнуть запустити боротьбу з економічними злочинами.