Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директорки ІСП Альони ГетьманчукСьогодні пані Меркель пояснить Петру Олексійовичу, що в Мінських домовленостей є чіткий дедлайн, і що тактика штучно затягувати час – не працює і не спрацює. Крайній дедлайн – червень місяць, коли, власне, має прийматись рішення по санкціях ЄС щодо Росії – продовжувати, чи скасовувати. Якщо продовжувати, то які саме.\
Тактика затягування часу в тренді серед багатьох нинішніх лідерів країн. Справжній майстер-клас по ній продемонстрував президент Обама в питанні Сирії. Та й щодо України ця тактика теж простежувалась. Але є різниця між країнами, які можуть собі довзволити продукувати час, і тими, хто можуть собі дозволити його лише купувати. Україна належить до країн, які саме спробували купувати час, вважаючи, що він на нашому боці. У Берліні вважають по-іншому. Там переконані, що чим далі, тим виконати мінські домовленості буде складніше.

Використання Порошенком в питанні конституційних змін старого кучмівського методу “я ж тільки за, але ж депутати” теж суттєво не здатне врятувати ситуацію. Назвався Путіним, коли взяв на себе зобов”язання в рамках Мінських домовленостей і до певного моменту їх стабільно підтверджувавав, не треба грати в усталену демократію.

Звісно, кампанія, яку розгорнув Київ, з переконання німецьких колег, чому не можна зараз прийняти конституційні зміни, похвальна. Похвальна, але запізніла. Аргументи української сторони, судячи з моїх розмов з німецькими інсайдерами, надаються і вони достатньо зрозумілі. Є велика різниця між тим, чи аргументи розуміють, і між тим, чи аргументи приймають. У випадку з Німеччиною сьогодні аргументи розуміють, але не завжди приймають.

Найцікавіше в цій історії, що німці дійсно вважають, що роблять добру справу для України. “Ми на стороні України, і не треба в цьому сумніватись” – цей вислів доводилось мені чути впродовж останніх півроку чимало разів від різних німецьких інсайдерів. Благо для України, з їхньої точки зору, полягає в тому, що повне виконання Мінських домовленостей веде до відновлення територіальної цілісності на Сході України через повернення кордону України.

Очевидно, розмова для Порошенка сьогодні в Берліні буде не з легких. Але й у нього є питання, які не роблять дуже легким життя наших західних друзів. Наприклад:

-Де гарантія, що якщо Україна проголосує конституційні зміни, Росія виведе звідти війська й військову техніку і допустить ОБСЄ до кордону? Тобто, виконає 10 пункт Мінських домовленостей перед тим, як виконати пукт 11?

-Де гарантія, що якщо Україна проголосує конституційні дослідження, а Росія далі в основному коситиме під дурника, санкції все одно будуть переглянуті на користь Москви? Тобто, чи не станеться так, що Мінські домовленості будуть виконані за рахунок України, і Україна де-факто має допомогти Росії зняти санкції?

І ці питання можна продовжувати. До Порошенка теж є давнє, але, як на мене, важливе питання у німецькому контексті:

– Чи дійсно він, на питання Меркель, якою є його стратегія щодо Донбасу – реінтеграція чи тимчасове заморожування, віповідав, що якнайшвидша реінтеграція. Якщо так, то питань, в принципі, бути не може, чому Берлін так завзято проштовхує реінтеграцію. Хоча є підстави вважати, що далеко не всі в Берліні від початку вважали тимчасову заморозку найгіршим сценарієм для України, хоча вголос, звичайно, про це ніхто не скаже.

PS Як відобразиться невиконання Мінських домовленостей на відносинах України-Німеччини вже 9 лютого будемо обговорювати на публічних дебатах та презентації нашого дослідження “Україна-Німеччина. Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне”. Це буде перший аналіз а рамках нашого масштабного проекту “Аудит зовнішньої політики України”.