Публікації

b-00092788-a-00002096
Вибори на окупованій території: світовий досвід

14:53 22-7-2016

Пост в блог на “Обозрєватель” Дарії Гайдай, аналітикині Інституту світової політикиЕксперти Інституту світової політики проаналізували світовий досвід врегулювання збройних конфліктів та розробили рекомендації для сприяння виконанню домовленостей щодо врегулювання конфлікту на сході України, і зокрема — що потрібно, аби проведені там вибори були дійсно ефективними і сприяли миру. Так, питання проведення виборів на Донбасі розділяється на три складові: умови проведення виборів, організація виборчого процесу і підрахунок голосів.Однією з головних умов є демілітаризація територій. За результатами дослідження, стало зрозуміло, що нині провести чесні вибори неможливо, позаяк використання зброї не просто підриває виборчий процес, а й нагнітає страх серед населення, яке в результаті боїться проголосувати, згідно з власною позицією та поглядами.
Інша умова – час. Як показує практика, вибори можливі після року після припинення вогню. Йдеться про повне припинення, а не часткове, що ми зараз спостерігаємо. Тільки за умови повного режиму тиші, зачекавши рік (а краще два) можна організовувати виборчий процес. Справа у тому, що під час війни присутнє емоційне загострення, за умови якого неможлива, навіть, агітація. Адже вона (агітація – Ред.) є подразником, який може призвести до відновлення бойових дій. До прикладу, міжнародні посередники під час конфлікту на Балканах зафіксували проведення виборів за 8 місяців після припинення вогню, у Хорватії цей показник був кращий – 2 роки. Наявність сприятливих умов для проведення виборів фіксує ОБСЄ (у випадку Хорватії, умови фіксував голова тимчасової організації ООН, який подавав свої висновки у Раду безпеки ООН). Щодо окреслення умов, то вони прописані у Копенгагенських критеріях.
Для попередження маніпуляцій та провокацій, слід відновити контроль над кордоном. Як показує практика світових країн, це не обов’язково має бути контроль з боку державної влади. Цю функцію можуть виконувати і міжнародні моніторингові організації. До прикладу, маніпуляцї, які виникають через не контрольованість кордону, були зафіксовані у Боснії. Зокрема, щоб покращити результати в окремих сербських громадах, там використовували так звані “каруселі” (переміщення осіб для того, щоб вони проголосували у тих районах, де виборча активність невисока).
Окрім того, світові стандарти передбачають створення окремих моніторингових груп, які слідкують за медіа під час виборів: майданчик для агітації має бути наданих усім політичним силам і не включати будь-якої радикальної пропаганди. Разом з тим, ще одна група експертів має відслідковувати дії політичних сил: якщо була встановлена персональна відповідальність лідерів політичних партій, то вони ні в якому разі не повинні виступати, у нашому випадку, з закликами до сепаратистських дій.
Щодо організації виборів, то, наприклад, на території колишньої Югославії, нею займалися міжнародні структури (Хорватія – ООН, Боснія – ОБСЄ). Важливо, що останнє слово в разі конфліктів, завжди за спостерігачами. Тобто, остаточне рішення під час майбутніх виборів на Донбасі має бути не за ЦВК, а саме за міжнародниками. Звісно, постає питання щодо доцільності використання такого досвіду. Та країнам, які довірили виборчий повоєнний процес саме міжнародним спостерігачам, вдалося отримати непоганий результат і цим полегшили перехідний період (люди добре сприймали виборчий процес і його ніхто не намагався зірвати).
Стосовно голосування біженців, то в Югославії було передбачено, що ці люди повинні голосувати на території, на якій раніше жили. Втім в цій країні настільки швидко (8 місяців після завершення війни. – Ред.) відбулися вибори, що досягти успіху в ініціативі не вдалося. Саме тому так важливо організовувати виборчий процес після тривалого перехідного періоду. Відтак, зважаючи на велику кількість осіб, яка виїхала з Донбасу, нам поспішати не слід.
Щодо безпосереднього проведення виборів, то процес повинен бути гнучким під час самого голосування, адже врахувати всі технічні проблеми просто неможливо. Наприклад, в Східній Славонії, коли помітили, що списки населення не повні, в день виборів прийняли рішення, яке дозволяло голосувати усім, хто має документи, які ідентифікують особу. Це хонепоганий досвід для України.
Загалом, умов для підготовки виборів на окупованих територіях Донбасу є багато. Більшість з них – це досвід країн, які свого часу перебували у схожій ситуації. Тому важливо на них зважати. А ще хочу наголосити: нині немає жодної умови, яка б цілком була виконана. Тому нам є над чим працювати, якщо хоче грамотно організувати вибори на окупованих територіях.