Девід Кремер, старший науковий співробітник з трансатлантичної проблематики, Фонд Маршала
Девід Кремер із травня 2009 року є старшим науковим дослідником із трансатлантичної проблематики, який спеціалізується на питаннях, пов’язаних із Росією / Євразією і Європейським Союзом. До того він працював більше восьми років у Державному департаменті на різних посадах, останньою з яких була посада заступника державного секретаря з питань демократії, прав людини і праці, а до того – заступника-помічника державного секретаря по Росії, Україні, Молдові і Білорусі та з питань нерозповсюдження зброї. Він також був виконавчим директором Американської дорадчої ради з публічної дипломатії у Вашингтоні. Перед роботою в уряді, Девід Кремер був старшим радником організації «Проект нового американського століття», заступником директора Російської і Євразійської програми Фонду миру ім. Карнегі і заступник директора Російських і Євразійських студій у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні. Перед переїздом до Вашингтона, він був викладачем з російських студій в Університеті Кларка у Востері, штат Массачусеттс і помічником-викладачем у Гарварському університеті.
Вільям Тейлор, віце-президент Центру постконфліктного миру і стабільності, Інститут миру Сполучених Штатів
Перед тим, як приєднатися до Інституту миру Сполучшених Штатів, Вільям Тейлор працював послом США в Україні у 2006-2009 роках. Він також перебував на разіних урядових посадах в Іраку, Афганістані та інших країнах Близького Сходу. Так, Вільям Тейлор був представником уряду США у Близькосхідному Квартеті, який сприяв виходу Ізраїля з Гази і частин Західного Берегу. У Багдаді він працював директором американського Офісу з реконструкції Іраку у 2004-2005 роках; у Кабулі був Координатором міжнародної і американської допомоги Афганістану у 2002-2003 роках. Він є випускником Школи державного управління ім. Джона Кеннеді Гарвардського університету, Військової Академії США у Вест Поінті; служив у Армії США у В’єтнамі і Німеччині.
Ханне Северінсен, співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (1995-2007)
Після роботи заступником голови Данської ліберальної партії, Ханне Северінсен була призначена членом і заступником голови Групи лібералів у Раді Європи. З 1995 до 2007 року вона була заступником голови Моніторингового комітету Ради Європи і головою Данської делегації. З 1971 року, робота Ханне Северінсен в громадах включала посади старшого викладача і викладача в Технічній школі Ск’єрна, Освітнього центру Ск’єрна, середньої школи Гентофте. Вона також була членом міської ради Копенгагена з 1974 до 1984 року.
Джеймс Шерр, голова російської і євразійської програми, Четем Хауз
Джеймс Шерр є експертом з питань закордонної політики і політики безпеки Російської Федерації і України, а також розширення НАТО і ЄС. Його дослідницькі інтереси включають взаємодію у регіоні Чорного моря і енергетичних відносин між Росією, Україною і ЄС. До приєднання до Четем Хауз (Chatham House), Джеймс Шерр працював дослідником Комплексної дослідницької групи у Академії оборони з 1995 до 2008 року. Він також був викладачем з міжнародних відносин у Коледжу Лінкольна Оксфордського університету.
Адам Міхнік, шеф-редактор, Gazeta Wyborcza
Один з найвидатніших дисидентів Польщі, що активно пропагував антикомуністичні ідеї з початку 60-х аж до повалення режиму. Загалом провів за ґратами майже шість років. Після «Оксамитової революції» 1989 року увійшов до складу першого посткомуністичного парламенту Польщі. В цей же час організував Gazeta Wyborcza, що швидко завоювала всенародну популярність і впевнено утримує лідируючу позицію.
Його статті у 90-х та 2000-х регулярно з`являлися в західних ЗМІ: Der Spiegel, Le Mond, El Pais, New York Review of Books, The Washington Post. Він автор книг «Церква та ліві», «Польські діалоги», «Листи з тюрми», «Листи зі свободи: реалії та перспективи після закінчення Холодної війни».
Включений до списку двадцяти найвпливовіших журналістів світу за версією Financial Times (2006). Лицар французького Почесного Легіону, лауреат конкурсу Європеєць року, нагороджений орденами «За заслуги перед ФРН» та «За заслуги перед Угорською Республікою».
