Новини

Перші результати зовнішньої політики президента Януковича. Підсумки експертного опитування Інституту світової політики

12:59 16.06.10
Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук та заступник директора ІСП Сергій Солодкий презентували дослідження, в рамках якого провідні закордонні та українські експерти проаналізували перші результати зовнішньополітичної діяльності Президента Віктора Януковича. Серед учасників дослідження – Збігнєв Бжезінські (США), Джеймс Шерр (Великобританія), Стівен Пайфер (США), Філіп Морро Дефарж (Франція), Марчин Войцеховські (Польща) та ін. У цілому у проекті взяли участь тридцять провідних експертів із різних країн. Незалежне дослідження дає реальну картину того, як сприймають Україну в світі. Оцінки експертів показують, що зовнішньополітичні кроки Віктора Януковича дедалі більше викликають занепокоєння в західних столицях.

Впродовж останніх кількох місяців дискусії з приводу ефективності зовнішньої політики Віктора Януковича не стихають. Нова влада не втомлюється наголошувати, що її пріоритетом є європейська інтеграція України, а розвиток відносин між Україною та Росією, з її точки зору, позитивно сприймається не лише в Москві, але й у західних столицях світу. Як насправді оцінюють зовнішню політику Віктора Януковича не лише в Україні, але й закордоном, Інститут світової політики спробував дізнатись за допомогою відповідного експертного дослідження. Специфіка цього дослідження полягає в тому, що ми вперше обрали та опитали не лише українських зовнішньополітичних фахівців, але й закордонних експертів, котрі спеціалізуються на Україні. Власне, саме на останніх і робився ключовий акцент в дослідженні Інституту. Експертам було поставлено п’ять запитань, відповіді на котрих були підсумовані та зведені в стислу доповідь. ІСП мав намір отримати якомога більш відверті відповіді наших експертів, саме тому вони є конфіденційними.

1. Які ключові досягнення і прорахунки ви б відзначили в зовнішній політиці Президента Віктора Януковича?

Простий підрахунок помилок і досягнень зовнішньої політики, на які звернули увагу експерти Інституту світової політики, продемонстрував: мінусів у діяльності Президента Віктора Януковича більше, аніж плюсів.

Проте найпарадоксальніше, що головним здобутком зовнішньої політики експерти вважають те, чого Янукович не зробив: Україна не приєдналася до ОДКБ, Україна не стане частиною Митного союзу, Україна не визнає незалежність Південної Осетії і Абхазії.

Більшість досягнень Януковича експерти називають разом із застереженнями. Наприклад, фахівці звертають увагу на те, що Президент здійснив свій перший закордонний візит до Брюсселя, однак євроінтеграція поки так і не стала пріоритетним напрямком чинної влади. Відносини з Росією стали кращими, однак Києву довелося заплатити за це високу ціну – залишити ЧФ РФ до 2042 року, а також відмовитися від інтеграції до НАТО.

Американські експерти до переваг зараховують вдалий візит Януковича до Вашингтона, де він зустрічався з Бараком Обамою. У США, крім того, вважають здобутком прийнятий Верховною Радою Закон про проведення міжнародних військових навчань на території України. Чимало з експертів називають серед досягнень ратифікацію угоди про демаркацію українсько-російського кордону.

Фактично всі без винятку експерти назвали безперечними помилками зовнішньої політики Віктора Януковича відмову від інтеграції до НАТО та підписання «харківських домовленостей» про дешевший газ в обмін на перебування російського флоту в Україні. Все це дало підстави опитаним ІСП фахівцям резюмувати: Віктор Янукович проводить незбалансовану, більше проросійську зовнішню політику. Це, на думку опитаних експертів, посилить стратегічні ризики для України.

Експерти наполягають, що Януковичу не варто було вносити до Верховної Ради закон, який фіксує позаблоковий статус України. Адже всі і так розуміли, що Президент нічого не робитиме для інтеграції країни до Альянсу, тому додаткове схвалення закону виглядає так, ніби Віктор Янукович вирішив «забити забагато цвяхів у труну НАТО» (так висловився один із учасників нашого дослідження).

Варто зазначити, що в експертних оцінках фігурувало чимало емоційних характеристик української влади. Кілька з експертів висловили упевненість, що безоглядна ставка на Росію може призвести до «маріонеткової залежності України».

Частина закордонних експертів вважає, що Віктору Януковичу слід виступити з більш чіткими заявами про те, що шлях України в західному напрямку продовжиться.

ПРЯМА МОВА:

«Усі знали, що Янукович покращуватиме відносини з Росією. Але ніхто не знав, що з такою динамікою. Складається враження, що він перебуває під тиском Кремля. Розмови Януковича про нейтралітет і багатовекторного гравця є просто несерйозними».

«Великий плюс Януковича – більша стабільність, більша прогнозованість. Він поліпшив відносини з Росією, але не знищив відносин із Євросоюзом».

«Інтерес Заходу в Україні істотно зменшився, і складається враження, що цей інтерес зменшуватиметься в майбутньому, якщо влада не здійснюватиме реформи».

«Найбільшим досягненням Януковича є збереження курсу на євро інтеграцію»

«Україна зможе отримувати дешевший газ. Але це тактичний, а не стратегічний виграш. Із часом Росія все одно підніме ціну».

«Зросла стратегічна залежність України щодо Росії. І є ризик, що зростатиме надалі».

«На Заході росте незадоволення тим, що Янукович має намір взяти під контроль незалежну пресу».

«Найбільший прорахунок – це довголітнє перебування ЧФ РФ у Криму. Це є можливою загрозою для суверенітету України»

2. Чи змінився імідж України за кордоном з приходом до влади Віктора Януковича? Якщо так, то як саме?

Більшість експертів погоджуються, що імідж України змінився на гірше. Українську владу підозрюють в схильності до авторитарних методів управління, у відході від демократичних принципів.

Експерти відзначають, що увага закордонних спостерігачів прикута насамперед до внутрішньої політики України, а не до зовнішньої. «Харківську угод про флот і газ ніхто б не помітив із західних журналістів. Помітили бійку в парламенті», - відзначив один із наших експертів.

Саме тому, як зазначають учасники дослідження Інституту світової політики, зараз велика увага прикута до питань, пов’язаних зі свободою слова. Експерти зазначають, що якщо спочатку до заяв журналістів про цензуру за кордоном поставилися з обережністю і, можливо, з певною недовірою, то зараз цій темі приділяють дедалі більше увагу. Особливо питання зі свободою слова актуалізувалося для закордонних спостерігачів у зв’язку з ситуацією навколо позбавлення частот 5-го каналу і каналу ТВі.

У світових мас-медіа, вказують експерти, усталилася думка про те, що цивілізаційно Україна є проросійською державою, а це, в свою чергу, зменшує інтерес західних країн до підтримки України. Експерти зауважують, що у Віктора Януковича і раніше був імідж проросійського політика, проте на Заході існували сподівання, що з приходом до влади він проводитиме більш збалансовану політику. Таким чином, він міг би позбутися ярлика проросійського політика в сприйнятті світових еліт та медіа. Натомість Віктор Янукович свій проросійський імідж переніс на всю країну.

Серед позитивних змін експерти відзначають той факт, що в Росії Україну більше не вважають ворожою державою, а на Заході звертають увагу на відносну політичну стабільність, якої бракувало за минулої влади. Утім, цю стабільність експерти пов’язують з одночасним згортанням демократичних процесів.

Кілька експертів висловили думку, що імідж України не змінився. Один із експертів вважає, що Заходу просто не до України. Деякі переконані, що поганий імідж України дістався Януковичу у спадок від його попередника, тому «вина лежить не лише на нинішньому керівнику держави».

ПРЯМА МОВА:

«Імідж України серйозно погіршився. Україна виглядає як авторитарна держава з некомпетентним лідером».

«Репутація України як відповідальної держави серйозно постраждала. Іншими словами, Україна зникла з радарів, і лише кілька «єврократів» у Брюсселі сьогодні готові грати в політичні ігри, відвідуючи формальні зустрічі з українськими представниками».

«Імідж сильно погіршився. На Заході існує відчуття, що Україна стає якщо не частиною самої Росії, то як мінімум частиною її сфери впливу».

«На Заході не розуміють, чому громадяни України не виступають на підтримку демократичних цінностей в своїй державі».

«Україна виглядає більш стабільною, все ще залишаються надії на спроможність нової влади провести економічні реформи, відмічається поліпшення українсько-російських відносин, але ростуть побоювання стосовно збереження демократії в Україні».

«Найбільше занепокоєння Заходу щодо внутрішньої, а не зовнішньої політики України – пресинг на ЗМІ, тиск на суди, невідповідне ставлення до студентів, які беруть участь в протестах»

«Змінилося сприйняття України в Росії. Решта країн ще не визначилась»

«Януковича сприймають як людину минулого, яка не сприймає нових ідей, яка є корумпованою, ним маніпулюють олігархи і кримінальні клани, які просякнуті прагненням взяти реванш, але їм байдужі принципи верховенства права, громадянських свобод і прав людини»

3. Як ви оцінюєте перші кроки Президента України в сфері національної безпеки – зокрема, відмову від інтеграції до НАТО, законодавчу фіксацію позаблокового статусу України, а також пролонгацію перебування ЧФ РФ у Криму?

Більшість експертів зазначені у питанні факти віднесли до прорахунків зовнішньої політики Віктора Януковича.

Вони переконані, що Віктор Янукович, вирішивши короткострокові бюджетні проблеми, поставив під загрозу незалежність зовнішньої політики України в тривалій перспективі. Рішення щодо ЧФ РФ називають таким, що не відповідає національним інтересам України як держави.

Особливо експерти звертають увагу на два моменти. Перший: відповідну угоду було підготовлено в тіньовий, непрозорий спосіб. Другий: домовленості розраховані на дуже тривалий період часу – 25 років. У такий спосіб, нинішня влада зв’язала зобов’язаннями наступні покоління українських політичних еліт, які не зможуть адекватно реагувати на безпекові виклики з огляду на прорахунки своїх попередників.

Крім того, експерти зазначають, що пролонгація перебування ЧФ РФ на території України буде дестабілізуючим чинником для української державності – зростатимуть ризики у Криму, втягнення України в конфлікти між Росією і третіми сторонами тощо.

Попри критику на адресу Президента про позаблоковість, експерти висловлюють сподівання, що з часом Віктор Янукович змінить свою думку з цього питання. І відданість практичній співпраці з НАТО, яка на всіх рівнях декларується новою владою, лише посилює такі припущення. Проте в цілому схвалення Закону про основи зовнішньої і внутрішньої політики, який фіксує позаблоковість України, експерти оцінюють як вкрай недоречний.

Лише один закордонний експерт з усіх опитаних ІСП висловився на користь нейтралітету України.

ПРЯМА МОВА:

«Навіть Ющенко не наробив стільки помилок за такий короткий проміжок часу. Це стратегічні помилки, які демонструють брак кваліфікації Януковича для президентської посади».

«Немає жодних гарантій, що російська влада не буде вести себе з Україною, так як із Грузією».

«Хоча кроки були прогнозованими, вони посилюють стратегічні ризики для України, посилюють стратегічну залежність від Росії».

«Політика позаблоковості і намагання її закріпити законодавчо є обмеженням дієздатності української зовнішньої політики. Це обмеження її потенціалу маневру».

4. Наведіть докази того, що євроінтеграція залишається пріоритетом зовнішньої політики Януковича?

Більшість опитаних експертів – як закордонних, так і українських - впевнені, що про реальні підтвердження пріоритетності європейської інтеграції для української влади говорити наразі передчасно.

Деякі західні та українські експерти доказом європейського вибору нової влади все ж назвали чотири моменти:

1. Перший закордонний візит Януковича, що відбувся саме до Брюсселю

2. Інтенсифікація переговорів з Європейським Союзом щодо безвізового режиму

3. Відмова від приєднання до Митного Союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю, котра автоматично означає вибір на користь створення Зони вільної торгівлі з ЄС

4. Активізація підготовки до проведення футбольного чемпіонату Євро-2012

Водночас, переважна більшість опитаних ІСП фахівців переконані, що як і у випадку з попередньою владою, йдеться виключно про «фасадну інтеграцію». Тобто про інтеграцію, що базується переважно на деклараціях. Чому нова влада перманентно вдається до таких декларацій? Тут думки експертів дещо розходяться.

Одні вважають, що подібна євро інтеграційні риторика потрібна партії Президента для того, аби відкрити шлях до фінансової допомоги Євросоюзу, а також Міжнародного валютного фонду.

Інші припускають, що розмови про європейську інтеграцію є нічим іншим як засобом реалізації внутрішньополітичних цілей Партії регіонів та її лідера. Насамперед йдеться про те, що Партія регіонів не бажає і навряд чи може на нинішньому етапі піти проти очевидної підтримки більшістю громадян України інтеграції до Європейського Союзу.

І, нарешті, з допомогою постійного наголошування на «європейському векторі» Президент Янукович та його команда лише намагаються замаскувати справжній зовнішньополітичний вибір – на користь Росії.

Також деякі експерти звернули увагу на те, що у питанні інтеграції до ЄС нова влада повторює помилки попередньої. Реальний приклад – коли відбуваються спроби підписати угоду про асоціацію з ЄС не тоді, коли буде досягнутий компроміс з багатьох параметрів Зони вільної торгівлі, а до конкретної дати – саміту Україна-Європейський Союз. Лише один американський експерт зауважив, що останнім часом між Україною та Євросоюзом більше взаємодії на щоденній основі , аніж було в останні десять років. І саме така щоденна взаємодія, на його думку, є доказом того, що «інтеграція відбувається і є пріоритетом для українського керівництва на 100% більше, аніж для будь-якого попереднього уряду».

ПРЯМА МОВА:

«Декларативні заяви не є реальним підтвердженням вибору на користь євроінтеграції. Швидше вони відіграють роль вербального маскування руху в бік Росії, однак, щоб при цьому все ж отримати кошти від МВФ».

«Поки що всі розмови української влади про євро інтеграцію – лише слова. Хоча, на мій погляд, ми маємо вітати такого плану заяви президента та міністра закордонних справ і приймати їх серйозно»

«Підтверджень пріоритетності такого вибору не може бути з тієї простої причини, що взагалі не існує чіткого зовнішньополітичного курсу. Єдиним зовнішньополітичним пріоритетом для нової влади є намір отримувати екстрену фінансову допомогу з усіх можливих джерел, зокрема і європейських».

5. Чи загрожує зовнішня політика нової української влади суверенітету і територіальній цілісності України?

Позиції опитаних ІСП експертів з приводу загрози суверенітету і (або) територіальної цілісності України розділились. Проте, більшість все ж вважає, що така загроза є. І не стільки щодо територіальної цілісності України, як щодо збереження суверенітету держави та її можливості приймати незалежні рішення.

Експерти, котрі в цьому питанні опинились у меншості, притримуються думки, що тема загроз є перебільшеною з огляду на високий емоційний фон, притаманний для обговорення українсько-російських відносин. На їхню думку, президент Янукович наразі не вчинив дій, котрі дійсно загрожували б суверенітету і територіальній цілісності країни. Таким чином, сьогодні потрібно вести мову, швидше, не про загрозу як таку, а про загрозливі тенденції та стратегічні ризики.

ПРЯМА МОВА:

«Проблема української влади у надмірній самовпевненості. Влада вірить, що зможе справитись з довгостроковими наслідками оборудки (газова угода в обмін на флот). Нинішнє керівництво прорахувалось, розраховуючи лише на власну надмірну впевненість і недостатнє розуміння стратегічної ситуації».

«Янукович здає суверенітет України за безцінь – що є ознакою дурості чи злого наміру. Зараз можна припустити, що Крим може бути анексований Росією в наступне десятиріччя. Також можна уявити, що Україна розділиться навпіл».

«Зовнішня політика України становить загрозу як суверенітету, так і територіальній цілісності України. У нинішньому стані Україна та Росія не можуть бути стратегічними політичними союзниками – у кращому випадку, дружніми партнерами. Російська влада ментально не визнає Україну повноцінною незалежною державою і це головна небезпека у зближенні України з Росією».

«Зовнішня політика України дає карт-бланш Росії до експансії в різних сферах, ігноруючи в подальшому маріонетковий режим в Києві, з яким незабаром перестануть рахуватись, якщо він не змінить політику».

«Президент України дійсно хоче зберегти суверенітет на незалежність України. Він хоче бути керівником незалежної України, у той же час з добрими відносинами з Росією. Я не вважаю справедливим закид, що він хоче об’єднати Україну з Росією і бути васалом РФ. Однак, якщо відносини з Росією будуть продовжуватись в тому ж дусі і такими ж темпами будуть здаватись національні інтереси, то загрози територіальній цілісності і суверенітету існують».

«Думаю, що ті, хто говорять про загрозу суверенітету, перебільшують. Поки що президент Янукович повністю тримається в рамках збереження суверенітету країни».

«Загроз немає. Дуже багато питань піддаються істериці. Єдина загроза Україні – сама Україна. Як наслідок, маємо катастрофічний стан з фінансами через перевитрати попереднього уряду, не модернізовану економіку, популістських політиків, корупцію. Небезпека України не в загрозах зовнішньої політики, як у випадку з Грузією, а в економічному банкрутстві, з яким сьогодні намагається боротись Греція».

ЕКСПЕРТИ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ

У ДОСЛІДЖЕННІ ІНСТИТУТУ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ

1. Бжезінські Збігнєв, колишній Радник з національної безпеки президента Джиммі Картера, радник Центру стратегічних і міжнародних студій при університеті Джона Хопкінса, США

2. Войцеховські Марчин, публіцист, оглядач Gazeta Wyborcza, Польща

3. Гетьманчук Альона, директор Інституту світової політики, Україна

4. Гончар Михайло, директор енергетичних програм Центру «Номос», Україна

5. Грін Джеймс, старший радник Бізнес-ради Україна-США, колишній керівник Центру зв’язку НАТО в Україні, США

6. Дефарж Філіп Моро, Французький інститут міжнародних справ (IFRI), провідний науковий співробітник, Франція

7. Джексон Брюс, президент Інституту перехідних демократій, США

8. Єглінські Ніна, кореспондент агентства DPA в Україні (Німеччина), постійний автор газет Die Presse (Австрія), Financial Times Deutschland (Німеччина)

9. Жовніренко Павло, голова правління Центру стратегічних досліджень, Україна

10. Жук Сергій, керівник проектів центру глобалістики Стратегія 21, Україна

11. Каратницький Адріан, старший дослідник, Атлантична Рада, США

12. Кацевич Міхал, зовнішньополітичний оглядач журналу Newsweek Polska, Польща

13. Кремер Девід, старший науковий співробітник з трансатлантичної проблематики, Німецький Фонд Маршала для Сполучених Штатів, США

14. Луценко Анатолій, директор GMT Group, Україна

15. Мельник Олексій, Центр Разумкова, провідний експерт військових програм, Україна

16. Мотиль Александр, професор політичних наук Rutgers University-Newark, автор The Wall Strett Journal, США

17. Новопрудський Сємьон, публіцист, заступник головного редактора газети «Время новостей», Росія

18. Пайфер Стівен, екс-посол США в Україні, старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, США

19. Палій Олександр, зовнішньополітичний експерт, Україна

20. Пфлюггер Фрідберт, професор із міжнародних відносин Королівського Коледжу в Лондоні, член національної ради Християнсько-демократичного Союзу, Німеччина

21. Рар Александер, Німецька рада з міжнародних відносин, Німеччина

22. Северінсен Ганне, співдоповідач з питань України Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи (1995-2007), Данія

23. Силіна Тетяна, зовнішньополітичний оглядач тижневика «Дзеркало тижня», Україна

24. Стакетті Каріна, керівник департаменту з питань Росії, України та Євразії Міністерства оборони Франції, Франція

25. Сушко Олександр, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, Україна

26. Фесенко Володимир, директор Центру політичного аналізу «Пента», Україна

27. Фін Домінік, Французький інститут міжнародних справ (IFRI), науковий дослідник Центру Росії та СНД, Франція

28. Шептицький Анджей, Польський Інститут міжнародних справ, Польща

29. Шерр Джеймс, директор Програми Росі і Євразії британського Королівського інституту міжнародних відносин (Чатем-Хаус), Великобритані

Фото Станіслава Груздєва

Перспектива членства в ЄС для Грузії, Молдови та України: неможлива, забута чи прихована?
25 липня, 2016
Дискусійну записку підготували Леонід Літра, старший аналітик Інституту світової політики (Україна, Молдова) та Іване Чхіквадзе, менеджер програм з європейської інтеграції Фундації "Відкрите суспільство" (Грузія).
Підписатися на новини ІСП
×
Підписатися на новини ІСП
Якщо ви бажаєте отримувати на ваш e-mail новини ІСП, ви можете підписатися на розсилку. Листи будуть надходити, коли на сайті з`являться свіжі новини, але не частіше, ніж три рази на тиждень.