Публікації

Інститут світової політики за результатами експертного опитування склав рейтинг «ТОП-10 лобістів України в світі» за 2012 рік.Інститут світової політики вже вп’яте представляє щорічний рейтинг «ТОП-10 лобістів Україні в світі». Раніше титул кращого лобіста нашої держави вже отримували Алєксандер Квасьнєвські, брати Клички, Віктор Пінчук, Штефан Фюле. Вони потрапили до десятки кращих промоутерів України в світовій системі координат і цього року. Перше ж місце – за Президентом Польщі Броніславом Коморовським (торік він посідав 9 позицію).Критерії оцінювання лобістів України незмінні:
– постійне залучення до української тематики на міжнародному рівні;
– промотування України з міжнародних трибун: під час міжнародних конференцій, на шпальтах закордонної преси тощо;
– постійне сприяння інтеграції України.

Система оцінювання полягала у визначенні кожним експертом власної «десятки» лобістів України, оцінивши кожного з обраних за десятибальною шкалою.
Загалом було опитано понад півсотні (54) українських та закордонних експертів.
Прикметною особливістю нинішнього опитування був той факт, що у чималої кількості експертів виникли серйозні труднощі з визначенням цьогорічної десятки: якщо одні наголошували, що Україна за останній рік розгубила своєю внутрішньою політикою всіх своїх лобістів, інші звертали увагу на те, що Україна загнала себе в такі нетрі міжнародного несприйняття, що жоден лобіст її не врятує.
Очевидно, саме погіршання відносин між Україною та західними державами задавав тон для відповідей експертів цього року. Кожен із представників нинішньої десятки намагався в силу своїх можливостей прорубати для України «вікно в Європу». У цьому контексті недивно, що до рейтингу потрапили представники двох найбільш дружніх для України європейських держав – Польщі, Литви.
Інститут світової політики вітає всіх переможців нинішнього рейтингу та висловлює окрему подяку експертам, які взяли участь в оцінюванні «лобістської діяльності» команди українофілів міжнародного рівня. Хотіли би зазначити, що в оцінках експертів лунало набагато більше імен, ніж потрапило до рейтингу – загалом 114 осіб. Це означає, що в українському арсеналі є щонайменше «золота сотня» персоналій, діяльність яких може виявитися більш помітною для експертів у наступні роки. А це добрий знак для всієї країни.
Віктор Шлінчак, Голова Наглядової ради Інституту світової політики
Альона Гетьманчук, Директор Інституту світової політики
1. Броніслав Коморовські, президент Республіки Польща (220 балів)
{1}
2. Віталій Кличко, голова політичної партії «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР)
Володимир Кличко, боксер, чемпіон світу у надважкій вазі IBF, IBO, WBO, WBA (187 балів)
{2}
3. Алєксандер Кваснєвські, президент Республіки Польща (1995-2005) (184 бали)
{3}
4. Віктор Пінчук, меценат, засновник міжнародної інвестиційно-консалтингової групи EastOne (175 балів)
{4}
5. Штефан Фюле, комісар Європейської Комісії з питань розширення та Європейської політики сусідства (131 бал)
{5}
6.Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції (118 балів)
{6}
7. Юлія Тимошенко, голова партії «Батьківщина», колишній прем’єр-міністр України (108 балів)
{7}
8. Хілларі Клінтон, державний секретар Сполучених Штатів Америки (74 бали)
{8}
9.Даля Грібаускайте, президент Литовської Республіки (45 балів)
{9}
10. Павел Коваль, глава делегації Європейського парламенту у Комітеті парламентського співробітництва Україна-ЄС (43 бали)
{10}

Броніслав Коморовські, президент Республіки Польща (220 балів)

Потрапляння до рейтингу лобістів України польських політиків – своєрідна традиція. Її цілком можна пояснити існуванням зовнішньополітичної стратегії Польщі, яка базується на сакральному: без незалежної України не бути незалежній Польщі. Президент Броніслав Коморовські продовжує діалог з вищим керівництвом країни, чим викликає щире співчуття у багатьох партнерів по ЄС і НАТО. Торік Коморовські навіть влаштував коротку зустріч Віктора Януковича з президентом США Бараком Обамою, а після парламентських виборів-2012 в Україні польський президент обговорив з американською колегою українське питання в телефонному режимі, хоча міг би цілком обмежитися внутрішньопольським порядком денним.
Цьогорічною топ-подією у відносинах України та Польщі стало проведення фінальної частини Євро-2012. І попри те, що підготовка до нього була переповнена апокаліптичними сценаріями, супроводжувалася масованою контрпропагандою в західних мас-медіа (чого лишень вартував фльм Бі-Бі-Сі про расистські настрої в двох країнах), Євро-2012 стало справжнім святом і для вболівальників із усього континенту, і особливо для громадян України та Польщі. «Хоч у фіналі не будуть грати збірні України і Польщі, я упевнений, що ці країни виграли Євро», – про це заявив польський лідер під час зустрічі з Віктором Януковичем. Коморовському, можливо, як ніколи складно підтримувати офіційний Київ: в умовах майже хронічної втоми від України та глибокої недовіри до її верхівки, йому все-таки вдається підтримувати інтерес до українців із боку Євросоюзу. Схоже, саме в Коморовського (а також у президента Литви) у порівнянні з іншими лідерами ЄС є найточніше відчуття тих загроз, які постали у зв’язку з можливим непідписанням Угоди про асоціацію. Дуже важливо для майбутньої України, аби і Варшава, попри будь-які поточні розчарування, керувалася словами, вимовленими Коморовським у вересні 2012 року: «Польща і надалі прагне грати роль держави, яка підтримує європейський напрямок України».

Віталій Кличко, голова політичної партії «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР)
Володимир Кличко, боксер, чемпіон світу у надважкій вазі IBF, IBO, WBO, WBA (187 балів)
Брати Клички посідали перше місце в рейтингу лобістів України в 2009 році. Проте, якщо три роки тому, вони заслужено купалися у променях слави визначних спортсменів, то нині до спортивної складової додалася ще і політична. Під час підрахунку балів Інститут світової політики звернув увагу, що певна частина експертів називала серед лобістів обох братів, але все-таки більшість опитаних виокремлювала саме Віталія Кличка, що, безперечно, зумовлено його політичним злетом – з рівня київського на рівень загальноукраїнський. Навіть більше – він отримує дедалі більше визнання і на рівні міжнародної політики. Одразу після парламентських виборів з Віталієм Кличком зустрівся президент Польщі Броніслав Коморовські. Згодом з ним зустрілася канцлер Німеччини Ангела Меркель. Це було своєрідне міжнародне визнання кропіткої внутрішньополітичної роботи Віталія, яке увінчалося серйозним (як для молодої політичної сили) представленням партії в Верховній Раді. На тлі ізольованого президента Віктора Януковича, з яким західні лідери уникають зустрічей, Віталій Кличко виглядає як альтернативний представник України. Варто також зауважити, що у світовій пресі, якщо й з’являлися позитивні статті в останній рік про Україну, то вони в цілому стосувалися Кличків – і персонально Віталія як нового обличчя української політики. Щоправда, йдеться, швидше про очікування, аніж фіксацію його конкретних досягнень як політика.
Алєксандер Кваснєвські, президент Республіки Польща (1995-2005) (184 бали)
Вічний лобіст. Якщо хтось і присутній постійно в рейтингу промоутерів України, то це – Алєксандер Кваснєвські. Він накопичив такий значний обсяг довірливої енергії за час діалогу з Україною на президентській посаді, що за інерцією продовжує посідати ключові місця нашого рейтингу. Цьогоріч, утім, екс-президент Польщі здобув такий високий рейтинг не лише через шлейф позитиву, який за ним тягнеться ще з часів президентства Кучми. Він знову потрапив на перші шпальти українських медіа у зв’язку зі створеною місією Європарламенту Кваснєвського-Кокса, які були уповноважені стежити за вирішенням проблеми вибіркового правосуддя в Україні. Ефективність цієї місії перебуває під знаком питання. Хоч, за інформацією ІСП, екс-президент Польщі та екс-президент Європарламенту зараховують у досягнення місії звільнення з-під арешту колишнього в. о. міністра оборони Валерія Іващенка. Відзначився пан Квасневські у 2012 році і на іншій ниві – передвиборчої кампанії в Україні. Інколи його промоутерство викликало чимало запитань. А саме – чиїм лобістом є екс-президент Польщі: України чи одного з українських олігархів, який, до речі, також потрапив до нашого рейтингу. Надто вже помітно пан Квасневські заступався за Якова Безбаха, кандидата-мажоритарника із Дніпропетровська, колишнього співробітника компанії «Інтерпайп».

Віктор Пінчук, меценат, засновник міжнародної інвестиційно-консалтингової групи EastOne (175 балів)

У цьогорічному рейтингу лобістів України у світі дещо похитнулися позиції найвідомішого українського мецената Віктора Пінчука. Він вперше не увійшов до трійки лідерів, задовольнившись почесним четвертим місцем. Проте не можна сказати, що у 2012 році Віктор Пінчук сидів, склавши руки: 9-а зустріч Ялтинської Європейської Стратегії вкотре зібрала визначних представників світового політичного бомонду, щоправда серед нових яскравих облич взяла участь лише колишній державний секретар США Кондолізза Райс. Не менш представницьким був й традиційний Український ланч у Давосі під час Всесвітнього Економічного Форуму з промовистою назвою «Шляхи майбутнього розвитку». Варто зауважити, що цьогорічні заходи, організовані Віктором Пінчуком, стали черговою спробою налагодити комунікацію між західними лідерами та українським президентом в умовах його м’якої ізоляції на Заході. На форумі Пінчука в Ялті відбулась вже друга зустріч президента Віктора Януковича з представниками ЄС (Штефаном Фюле, Карлом Більдтом, Ельмаром Броком).

Штефан Фюле, комісар Європейської Комісії з питань розширення та Європейської політики сусідства (131 бал)
Навіть скрутні часи, які настали у відносинах Україна-ЄС, не завадили Штефану Фюле й надалі активно підтримувати європейську інтеграцію нашої держави, залишаючись при цьому неупередженим та об’єктивним в оцінках діяльності українського політикуму. Колеги Штефана Фюле відзначають, що Угода про асоціацію стала для чеського дипломата справою честі. У 2012 році єврокомісар, здавалося, на крок наблизився до мети: текст документа було парафовано. Однак, українська влада зробила все можливе, щоб ускладнити ситуацію. Лідери опозиції залишаються у в’язниці, виборчі перегони відбулися з порушеннями, а про реформи українські можновладці взагалі згадують неохоче. «Поки що нам з Україною часто доводиться говорити у формі монологу. І якщо навіть вдається перейти до діалогу і вийти з кімнати переговорів з думкою, що ти, нарешті, відчув взаєморозуміння з українською стороною, через деякий час наздоганяє розчарування. Бо розумієш, що домовленості не працюють», – поскаржився Штефан Фюле в одному з інтерв’ю. Проте комісар Єврокомісії не втрачає оптимізму, запевняючи, що Угода про асоціацію буде підписана на саміті Східного партнерства у Вільнюсі у 2013 році.

Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції (118 балів)
Карл Більдт непохитно встояв на шостій позиції рейтингу лобістів України у світі. Хоча міністру закордонних справ Швеції, на відміну від багатьох європейських політиків, вдається чітко розмежовувати інтереси власне України від дій її нинішнього керівництва, йому складно приховувати розчарування. Не надто розчулив шведського дипломата й гостинний прийом його співвітчизників під час ЄВРО-2012. У 2012 році він гостро критикував дії української влади, вказуючи на згортання демократії та перешкоди на шляху європейської інтеграції. Однак з вуст Карла Більдта подібні заяви лунали не як жорстка критика, а як стимулювання до змін. Сьогодні, після того, як парламентські вибори залишилися позаду, очільник зовнішньополітичного відомства Швеції радить не поспішати з підписанням Угоди про асоціацію, вказуючи на те, що подальша доля документу в руках уряду Віктора Януковича. Щоправда, він один із тих політиків, хто виступає проти запровадження санкцій щодо України, переконуючи своїх європейських колег активізувати зусилля у східному напрямку. Тому навіть за такої непростої ситуації, Карл Більдт залишається прихильником європейської перспективи України, про що він невтомно продовжує заявляти на міжнародних майданчиках і на сторінках іноземних медіа. З огляду на це, шосте місце серед найактивніших лобістів України – скромне визнання діяльності цього виваженого та принципового дипломата.

Юлія Тимошенко, голова партії «Батьківщина», колишній прем’єр-міністр України (108 балів)
Ім’я Тимошенко давно стало брендом. І нехай в самій Україні знайдеться чимало людей, готових піддати сумніву користь такого бренду для формування позитивного іміджу України, є факти, які говорять самі за себе. Так, скажімо, Інститут світової політики провів медіа-аналіз заголовків, які стосувалися України, у західних мас медіа за останні два роки. Він показав, що найбільш уживане слово в статтях про Україну – «Тимошенко». Переважно у цих матеріалах йшлося про занепокоєння західних урядів ув’язненням колишньої прем’єрки. Можна, звісно, сперечатися з приводу особистості Юлії Тимошенко, її біографії, але вона є справді впізнаваним політиком з України за кордоном. «А за що посадили цю жінку з косою?» – не дивуйтесь, якщо вам поставлять в паризькій кав’ярні таке запитання пересічні
виправдовуватися: ми розуміємо, що «Тимошенко – це не Жанна д’Арк демократії», але ми виступаємо за верховенство права в вашій країні. Можливо, виглядає досить дивним, що Тимошенко потрапила до десятки лобістів – адже з її ім’ям пов’язане погіршення сприйняття України у західному світі загалом і Європейському Союзі зокрема. Утім, експерти, опитані Інститутом світової політики, наголошували, що Тимошенко – навіть у в’язниці – не дає забувати світу про Україну. Були, звісно, й інші аргументи. Адам Міхнік, скажімо, відзначив Юлію Тимошенко за «незламність в захисті свободи в Україні і промотування у світі образу України як країни і суспільства, відданого демократичним і європейським цінностям».

Хілларі Клінтон, державний секретар США (74 бали)
Держсекретар США Хілларі Клінтон до рейтингу лобістів України потрапила вперше, попри те, що на посаді перебуває з 2009 року і питання України для неї не є терра інкогніта ще з часів перебування у Білому Домі. Крім того, у цьогорічному рейтингу вона – єдиний представник Сполучених Штатів, хто активно лобіює інтереси України в світі. Потраплянням у рейтинг Хілларі Клінтон має завдячувати… демократичному відкату в Україні і персонально – засудженій Тимошенко. Саме процеси вибіркового правосуддя змусили відволікти пані Держсекретаря від значно пріоритетніших для Вашингтона напрямків, аніж український. А також дали зрозуміти – демократичні процеси в Україні після Помаранчевої революції не є незворотніми. Хілларі Клінтон своєю поведінкою довела: Україна продовжує перебувати в полі зору Держдепартаменту. Не щодня держсекретар США разом із головним дипломатом ЄС Кетрін Ештон присвячують свої статті в світовій пресі певній країні. Навіть, якщо для самої України це і не велика честь з огляду на контекст публікації в “The New York Times”. Проте, все залежить від мотивів пані Клінтон: а вони цілком очевидні – США і ЄС прагнуть повернути Україну з хибного шляху скочування до авторитаризму. І це від України залежить, чи брати до уваги дружню критику, чи відкидати, заганяючи себе ще далі в пастку ізоляції і недовіри.
Даля Грібаускайте, президент Литовської Республіки (45 балів)
Даля Грібаускайте активно задіяна у промотування України з часу свого обрання на посаду президента Литви у 2009-му році. Тоді пані Грібаускайте публічно заявила про свій намір підтримувати Україну в процесах демократизації та інтеграції до Європейського Союзу та НАТО. За три роки литовський президент не тільки не змінила своєї позиції, але стала ще більш активним лобістом України на європейському просторі. А Пані Грібаускайте регулярно відвідує Україну та тримає руку на пульсі подій, які відбуваються на її внутрішньополітичній арені. Литовський президент неодноразово заявляла, що «метою її візитів до Києва є необхідність донести до президента Януковича позицію Євросоюзу». У другому півріччі 2013 року Литва головуватиме в Раді Європейського Союзу. І одним із пріоритетів свого президентства Вільнюс оголосив посилення співпраці з країнами Східного партнерства, зокрема, з Україною, та запровадження безвізового режиму для українців. Таким чином, у пані Грібаускайте є всі шанси наступного року піднятися з дев’ятої позиції на вищі місця в рейтингу лобістів України. Тим більше, що литовському терпінню з приводу України може позаздрити не один європеєць.

Павел Коваль, глава делегації Європейського парламенту у Комітеті парламентського співробітництва Україна-ЄС (43 бали)
Присутність голови делегації Європарламенту у зв’язках з Україною Павла Коваля у рейтингу десятки лобістів України у світі цілком закономірна. Пан Коваль намагається промотувати процес євроінтеграції України на всіх фронтах: від лобіювання безвізового режиму до підписання Угоди про асоціацію. Так, після парламентських виборів євродепутат чітко висловив позицію: «необхідно забути про тему санкцій стосовно України й думати про подальший розвиток відносин». Під час, свого виступу в Інституті світової політики Павел Коваль підкреслив важливість створення спільного інформаційного простору між ЄС та Україною шляхом збільшення міжособистісних контактів, програм обміну та культурного діалогу.
У цьому році євродепутат також очолював місію спостерігачів від Європарламенту на парламентських виборах в Україні. На відміну від інших євродепутатів, він дбає і про свою медійну присутність в Україні: спілкуванню з українськими журналістами сприяє вільна російська мова.
Російська мова допомагає і в прямому діалозі з українськими політиками. З думкою Коваля рахуються і представники владної команди, і представники опозиції.

ЕКСПЕРТИ РЕЙТИНГУ:

1. Бала Віталій, директор «Агентства моделювання ситуацій»
2. Балануца Олександр, заступник директора Міжнародного фонду «Єдиний світ»
3. Бальцер Адам, директор програми «ЄС і новий глобальний по¬рядок,» demosEUROPA — Центр європейських стратегій, Польща
4. Бистрицький Євген, виконавчий директор міжнародного фон¬ду «Відродження»
5. Бригинець Олександр, народний депутат ВР України (7 скликання)
6. Вайє Томас, заступник Голови Правління з міжнародного спів¬робітництва Фонду Віктора Пінчука
7. Гарань Олексій, доктор історичних наук, професор, науковий директор «Школи політичної аналітики»
8. Гетьманчук Альона, директор Інституту світової політики
9. Готшлак Марк, керівник відділу України та Грузії Департаменту співробітництва та регіональної безпеки Міжнародних сил НАТО
10. Даниленко Тетяна, тележурналістка, ведуча «5 канал»
11. Джайлз Кейр, директор науково-дослідницького Центру кон¬фліктології Великобританія
12. Джердж Сергій, голова Громадської ліги НАТО-Україна
13. Жовніренко Павло, голова правління Центру стратегічних до¬сліджень
14. Зарембо Катерина, заступник директора Інституту світової політики
15. Зленко Анатолій, колишній міністр закордонних справ України
16. Каратницький Адріан, старший науковий співробітник Атлан¬тичної ради США
17. Климпуш-Цинцадзе Іванна, директор «Ялтинської Європей¬ської Стратегії»
18. Кобзова Яна, експерт Європейської Ради з міжнародних відно¬син, Великобританія
19. Кокошинський Олег, віце-президент Атлантичної ради в Україні
20. Кухарчик Яцек, директор Інституту громадських справ, Поль¬ща
21. Лимар Юлія, шеф-редактор інформаційно-аналітичного ви¬дання «Главком»
22. Марциновський Анатолій, оглядач видання «Газета по-українськи»
23. Мельник Олексій, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова
24. Мінченко Євген, політолог, Росія
25. Міхнік Адам, головний редактор «Газети Виборчої», Польща
26. Михальнюк Тарас, директор фонду «Open Ukraine»
27. Мошес Аркадій, експерт Фінського інституту міжнародних від¬носин, Фінляндія
28. Онишків Юрій, оглядач видання «Kyiv Post»
29. Палій Олександр, незалежний експерт
30. Підлуська Інна, заступник виконавчого директора Міжнарод¬ного фонду «Відродження»
31. Рар Олександр, член форуму Німеччина-Україна, Німеччина
32. Рожанські Метью, заступник директора програм Росії і Євразії у Вашингтонському Центрі Карнегі, США
33. Сарна Аркадіуш, експерт Центру східних досліджень, Польща
34. Северінсен Ханне, колишній співдоповідач Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні, Данія
35. Семеній Олексій, радник директора Міжнародного фонду «Єдиний світ» з міжнародних питань
36. Серветник Тетяна, журналіст газети «Жечпосполіта», Польща
37. Сидоренко Сергій, кореспондент газети «Коммерсантъ»
38. Сірук Микола, редактор міжнародного відділу газети «День»
39. Скорик Михайлина, випускаючий редактор програми «Ранок з Україною», телеканал «Україна»
40. Солодкий Сергій, перший заступник директора Інституту сві¬тової політики
41. Сушко Ірина, координатор консорціуму «Європа без бар’єрів»
42. Тимків Ярополк, експерт з питань публічної політики, мене¬джер програм проекту UNITER
43. Тодераску Діну, координатор програм Чорноморського трас¬ту за регіональне співробітництво — проекту Німецького фонду Маршалла (США), Румунія
44. Трюхан Вадим, партнер адвокатської компанії IMG Partners
45. Турянський Ігор, Надзвичайний та Повноважний посол Украї¬ни
46. Урсу Віорел, провідний експерт Інституту відкритого суспіль¬ства, Бельгія
47. Цибулько Володимир, політичний та громадський діяч
48. Чалий Валерій, заступник генерального директора Центру Ра¬зумкова
49. Шамшур Олег, Надзвичайний та Повновжний посол України в США (2005-2010рр.), головний радник The PBN Company
50. Шевчук Сергій, народний депутат ВР України((4, 5, 6 скликання)
51. Шинкарук Катерина, старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
52. Шлінчак Віктор, голова Наглядової Ради Інституту світової по¬літики
53. Штратеншульте Ехарт, директор Європейської Академії, Ні¬меччина
54. Шумило-Тапіола Ольга, запрошений експерт Європейського центру Карнегі, Бельгія