В Інституті світової політики відбулася відеоконференція зі Спеціальним представником голови ОБСЄ з гендерних питань Джун Цейтлін.Під час заходу гості ІСП мали змогу поставити Джун Цейтлін запитання, які стосувалися питань гендерної рівності в Україні та світі, а також перспектив головування України в ОБСЄ.До вашої уваги повна версія стенограми з пані Цейтлін:
{2}
{1}
Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики: Сьогодні у Фонді Карнегі у Вашингтоні спеціальний гість – Джун Цейтлін. Сьогоднішній захід відбувається в рамках проекту «Віртуальний форум жінок-лідерів» за підтримки Інтерньюзу та Агентства США з міжнародного розвитку. Отож, слово Вашингтону.
Ізабелла Табаровскі, менеджер з програм Росії та Євразії Фонду Карнегі за міжнародний мир: Дякую Вам, мене звати Ізабелла Табаровскі. Я – менеджер з програм Росії та Євразії , і ми дуже раді приймати у себе гостей. Ендрю Карнегі заснував цю фундацію у 1910 році. Тоді він орієнтувався на створення організації, яка сприяла б співпраці між різними державами та їхніми суспільствами і саме такі заходи допомагають нам це робити. Ми із задоволенням використовуємо нові технології які сприяють цій місії. Ми є свого роду глобальним центром мислення і це нас відрізняє від інших організації. Ми присутні у Пекіні, Вашингтоні, Москві. Наша мета – надавати аналітичні ресурси політикам. Сподіваюся що ця конференція буде сприяти розумінню наших цілей. Тепер я хочу передати мікрофон Інституту світової політики. Дякую Вам.
Сергій Солодкий:
У нас в ефірі – Джун Цейтлін , представник ОБСЄ з питань гендерної рівності. Вона опікується правами жінок понад 30 років. Для нас ця бесіда важлива з огляду на значущість питання гендерної рівності, оскільки ми впроваджуємо цей проект уже півроку. Крім того, питання ОБСЄ важливе для України, оскільки вона буде головувати там з січня 2013-го року. Перше запитання стосується діяльності пані Цейтлін. Чи не могли б Ви більш детально розказати нашій аудиторії про діяльність представника ОБСЄ з питань гендерної рівності? Що для Вас означає гендерна рівність? В Нью-Йорк Таймс вийшла стаття-опитування відомих осіб на тему «Що ви розумієте під гендерною рівністю?». Колумніст цієї газети Ніколас Крістоф сказав, що проблема гендерної рівності зникне коли ми перестанемо про неї говорити. Які ваші рецепти, щоб цієї проблеми не існувало і чим Ви займаєтесь на своїй посаді? Дякую.
Джун Цейтлін, Спеціальний представник голови ОБСЄ з гендерних питань:
Я хочу подякувати ІСП за організацію цього заходу і фонду Карнегі за підтримку. Я справді вражена тим, як це все організовано. Отже, дозвольте мені відповісти на ваше перше запитання, яке є комплексним. ОБСЄ працює давно над питанням гендерної рівності. Так, у 2004 організація затвердила план дій з гендерної рівності та імплементація цього плану покладається на всі сторони ОБСЄ від Генсека і підрозділів у Відні та Варшаві до всіх держав-членів. Старший радник в секретаріаті кожного дня наполегливо працює саме над питанням гендерної рівності. Спеціальна посада, яку я займаю, була створена у 2009 році, коли Казахстан головував в ОБСЄ, і ви знаєте, що головуючий призначає представника. В 2011 році мене призначили на цю посаду. ОБСЄ на додаток до плану дій має спеціальні чотири зобов’язання:
Перше – мир та безпека жінок;
Друге – насильство проти жінок, зокрема насильство у сім’ї;
Третє – представництво жінок в політичних установах і в прийнятті рішень;
Четверте – поліпшення економічного стану кожної жінки.
Для тих, хто мало знайомий з ОБСЄ, я хочу сказати що це організація, до якої входить 56 держав, які приймають рішення на консенсусній основі, що відображає узгодженість дій всіх членів організації. Отже, роль Спеціального представника, полягає у тому, щоб доносити до вищих рівнів та щаблів організації питання гендерної рівності. Крім того, мені пощастило побувати у Сербії, Казахстані, Туркменістані, для того щоб подивитися яким чином вони виконують зобов’язання щодо гендерної рівності. Зокрема, я зосереджувалась на питанні насильства жінок, та представництва їх у політиці. Крім того, я брала участь у нарадах ОБСЄ у Відні та інших країнах-членах ОБСЄ, щоб підкреслювати ті виклики, які стоять перед країнами у запровадженні цих зобов’язань їх виконання. Існує багато прикладів належної практики і дуже багато зусиль, які можуть слугувати моделями у цьому напрямку. Отже, один із шляхів, якими я намагаюсь сприяти поширенню гендерної рівності – це, щоб країни навчилися вчитися у інших. Не треба вигадувати велосипед, у деяких країнах існують дуже потужні програми які протидіють насильству у сім’ї. Деякі країни починають приймати закони з цього приводу. Отже, у кожній країні існує свій стан справ, проте варто вчитися на кращих практиках держав-членів ОБСЄ.
Сергій Солодкий:
ОБСЄ зараз дуже занепокоєна станом справ із гендерною рівністю у зв’язку з світовою економічною кризою, вважаючи що жінка стає ще вразливішою. Водночас, я бачив дослідження інвестиційних компанії, яке вказує, що збалансоване представництво жінок і чоловіків на робочих місцях може сприяти зростанню ВВП. Так, у США на 9%, у ЄС на 13%, у Японії на 16%. Можна зробити такий висновок, що більше жінок працевлаштовувати, то вдалося б побороти економічну кризу, яка навпаки зараз похитнула позицію жінок. Що Ви думаєте з цього приводу?
Джун Цейтлін:
Це дуже оптимістично. Я думаю, ви чули, що це досить складний комплекс питань, хоча це дуже цікаве дослідження. Рада директорів менше схильна до ризикованих кроків, а ризиковані кроки часто сприяють кризі. Інший аспект – це закони про працюють стосовно жінок. І, власне, є інші дослідження, що жінки більш схильні витрачати свій заробіток на поліпшення фінансової ситуації в сім’ї. В 2012 році жінки не часто запрошуються до обговорення фінансових питань. Я думаю, що призначення Крістін Лагард головою Міжнародного Валютного Фонду – це великий прорив і зараз низка жінок перебувають на посадах міністрів фінансів. Тому, коли я бачу фотографії з зібрань фінансових спеціалістів, то багато жінок ви там не побачите. Я думаю, що це справжній виклик. Я впевнена, що в Україні існує цікавий та складний досвід. Тому що, наскільки я розумію, жінки в Україні мають дуже високий рівень освіти, отже, не можна стверджувати що вони не мають освіти щоб отримувати хорошу роботу. Але не тільки в Україні, але й в інших державах, вони не мають доступу до високооплачуваних робіт і цей розрив продовжує існувати не зважаючи на доступ до вищої освіти. Я думаю, що це питання треба дуже серйозно обміркувати. На жаль, коли йдеться про макроекономічну політику подолання кризи, цих питань не торкаються, так що думаю що до цього треба прагнути.
Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики:
Дякую за Ваші цікаві відповіді. В мене є два питання. Перше стосується безпосереднього головування України в ОБСЄ. Скажіть будь ласка, чи є у Вас певні очікування того, що головування України буде піднімати питання гендерної рівності у 2013 році? Чи для Вас буде показовим такий момент, що найпопулярніша жінка-політик, Юлія Тимошенко, знаходиться у в’язниці? Наскільки ці питання є взаємопов’язаними, чи розглядаєте ви це питання як порушення гендерної рівності, тому що не забезпечується мир та безпека жінок, те про що Ви згадували? Інше питання – в Україні на рівні місцевих органів влади дуже велика присутність жінок. Дуже багато жінок займають посади на місцевому локальному рівні, але чим вище рівень влади, тим менше жінок. Як би ви пояснили такий парадокс? Чому жінки мають роботу на місцевому рівні, де найбільше побутових проблем , але статусні посади жінкам дуже складно посісти і до них дійти?
Джун Цейтлін:
Звичайно, у нас є очікування щодо головування України в ОБСЄ і прем’єр-міністр зазначав що гендерна рівність є одним з пріоритетних питань. І усі з ким я спілкувалася у Відні були цим задоволені, що принаймні це включено в список пріоритетів, але ми побачимо наскільки буде втілене наше очікування в реальності.
Що стосується миру та безпеки жінок, то нещодавно на засіданні Ради міністрів була прийнята гендерна резолюція. Згідно з документом, від ОБСЄ вимагають створювати окремий план дій спрямований на захист миру та безпеки жінок. Ця резолюція закликає країни до розробки власних планів дій. Власне, деякі члени ОБСЄ вже розробили такі плани. Ідеться звичайно і про співпрацю у сфері безпеки в широкому сенсі. Я з задоволенням повідомляю що 55 з 56 учасників підтримало цю резолюцію, включаючи Україну. На жаль, Росія не могла погодитися з цим і резолюція не була прийнята, але мушу сказати, що було дуже приємно побачити що держави, які належать до регіону ОБСЄ, висловили свою підтримку. Як я сказала, Україна його підтримала, і ми сподіваємося, що ця підтримка буде і далі тривати.
Того, що стосується участі жінок у політичному житті більше на місцевому рівні ніж на вищих щаблях, я скажу що в багатьох країнах світу жінки протягом тривалого часу мали краще представництво на місцевому рівні. Тривалий час ми думали, що це питання часу, що жінки вже представлені в політичній системі і поступово вони будуть просуватись на вищі посади, але так сталося. Знаєте, це так само як розрив заробітної платні, люди кажуть що розрив є, але він з часом зникне. Але нічого не відбувається, і один з уроків з цього приводу полягає у тому, що є певний блок жінок, які зацікавлені державним життям, але вони не припускають що їм вдасться вийти на вищий рівень. Цим жінкам варто сприяти, тобто політичним партіям потрібно ставити їх на вищі місця у партійних списках і переконувати в тому, що це буде мати позитивні наслідки на національному рівні. Справді, на місцевому рівні набагато більше побутових проблем, жінки набагато краще бачать що відбуваються у суспільстві. Я знаю, що Україна має взагалі найнижчі показники представництва жінок у парламенті, але є не одна країна, де ці цифри не менші. Я розумію що ви над цим працюєте, і у нас в США також немає системи квот. А я вважаю, якщо вам не подобаються квоти, то вкажіть інший метод, яким можна досягти результатів і ніхто не знає, бо власне ніхто не любить поступатися владою, ані чоловіки, ані жінки. Представництво в законодавчому органі національного рівня це найбільш потужна посада. Тому, більшості країн вдалося досягнути 30% представництва завдяки квотам. Чи це були квоти, що політичні партії запроваджували добровільно, чи це передбачалося законодавством. Але варто наголосити, що це досить тривалий процес . 50 років він тривав він у Сполучених Штатах. Нарешті, ми обрали 20% жінок в Сенат. Ви знаєте, я подивилася на те, що Радянські Республіки мали квоти представництва жінок в Радах. Так, фонд Карнегі міг проаналізувати ці підходи, тому що за Радянських часів, жінки були краще представлені і в законодавчому органі в порівнянні з теперішнім часом, але сьогодні дуже повільно зростає їхня кількість.
Отже, мені важко це пояснити, дати чітке пояснення, можливо ми могли б пролити світло на причини такого явища, чому жінкам стало так важко повернути собі роль, тих, хто приймають рішення на законодавчому рівні, але я думаю що це важливо не тільки з точки зору статистики і справедливості, але також тому що наше дослідження покаже чи жінки часто стають в політиці на лідерські позиції, для зміни життя, законів. І часто буває так, що саме жінки очолюють такі рухи. Можна згадати приклад, що сьогодні вранці у Вашингтоні жінки-демократи з Сенату розіслали листи усім жінкам-республіканкам в палаті представників, закликаючи їх зайняти лідерські позиції в боротьбі проти насильства над жінками. Це завжди було питанням, яке підтримувалось обома партіями, але цього року було політичне тертя, тому трошки призупинилась і ця робота. Тому, я думаю, що збільшення кількості жінок в парламенті є важливим питанням. ОБСЄ має дуже цікаві приклади і ними треба ділитися.
Ліза Рай, міжнародний жіночий центр «Ла Страда-Україна»:
Наша організація досить давно займається питанням гендерної рівності. Дуже хочу поцікавитися з приводу найкращих практик, механізмів, з приводу впровадження гендерної рівності у трудовій сфері, тому що для України це дуже актуально? Ми постійно стикаємося з проблемою різниці у зарплатах, відбору на певні посади, також ці питання пов’язані з декретними відпустками. І друге питання це протидія сексизму в інформаційному просторі, зокрема у такій сфері економіки, як реклама. Наскільки серйозна ця проблема, наскільки з нею борються в інших країнах ОБСЄ які б ви могли дати рекомендації для руху в цьому напрямку, тому що наша організація намагається цим займатися?
{5}
Джун Цейтлін:
Дякую Вам дуже. Ви, насправді, поставили ключові питання. Власне, я не дуже добре обізнана з анти-дискримінаційними законами в Україні, не знаю наскільки вони потужні, але добре написаний закон не забезпечує ефективності його виконання. В багатьох країн, закон про рекламу вимагає щоб вона не була дискримінаційною за ознакою статі. Хіба що є причини того, що така робота може виконуватися тільки жінкою, або тільки чоловіком.. Звичайно, закони це тільки перший крок. Можна сказати, що така вимога існує, але коли люди проводять свої інтерв’ю щодо прийняття на роботу, вони мають свою суб’єктивну думку і треба змінювати статеві стереотипи, що є прийнятним для чоловіка, або жінки. Один із шляхів для рішення цієї ситуації це активніше пропагувати виконання жінками нетрадиційних робіт, цікавитись чи є дискримінації у якійсь структурі і це викличе зацікавлення широкого загалу. У Сербії існує анти-дискримінаційна комісія і вона дуже активно діє і хоча у них немає великих фінансових ресурсів, вони дуже стратегічно вибирають такі справи, які є типовими для банківського чи спортивного сектору і це завжди привертає увагу. І, навіть, якщо це одна справа, то вона набуває дуже широкого розголосу та починає активно обговорюватись. Отже, я думаю, що тут і закон, і зв’язки з громадськістю мають працювати разом, бо неможливо позиватися до кожного працедавця, який застосовує дискримінаційні підходи, але шляхом публічних дискусій, поведінка людей може змінюватися.
Сергій Солодкий:
Частково вже згадали частину цього запитання, але я хотів би конкретизувати. У нас два місяці тому була відео конференція з Ребеккою Хармс, яка зробила доволі гучну заяву, про те, що Юлія Тимошенко, ув’язнена не лише з політичних міркувань, але й тому, що чоловіки-політики захотіли її усунути з політичної сцени. Наскільки ви поділяєте таке бачення?
Джун Цейтлін:
Я боюся, що я не досить обізнана для того, щоб коментувати цю ситуацію, все що мені відомо, це тільки статті у медіа. Більше коментарів я дати не можу.
Леонід Літра, запрошений експерт Інституту світової політики:
У меня вопрос больше как комментарий или рекомендация. Вы напомнили об оптимальности введения системы квот. Мне кажется, что ОБСЕ говорит не с тем, с кем нужно, потому что в большинстве случаев ОБСЕ обращается к правительству, чтобы установить новые стандарты по гендерному равенству. В любом случае, я считаю, что в политической партии должны быть те, кто меняют ситуацию. На самом деле, практически на всем постсоветском пространстве, когда происходят парламентские выборы, лидер партии составляет список, за который голосуют люди, а женщины в этом списке обычно во второй половине. То есть, мне кажется, что ОБСЕ больше должна работать с политическими партиями, поскольку они являются более подходящими партнерами для более быстрого изменения ситуации по представительству женщин в высших органах власти. Спасибо.
{6}
Джун Цейтлін:
Я звичайно повністю згодна за важливості ролі політичних партій. І нам ,власне, доводиться працювати саме з політичними партіями над захистом прав людини так закликати їх висувати жінок на перші місця у списках. Так, була низка публікацій щодо участі жінок політичному житті. І я не знаю, чи ця робота ведеться в Україні, але якщо ні, то необхідно здійснювати певний тиск на політичні сили, щоб це відбувалося на практиці.
Юлія Кононенко, аналітик Інституту світової політики:
Доброго дня пані Цейтлін, дуже дякуємо Вам за участь у нашій дискусії. В мене є два питання. Перше практичного характеру, які рекомендації ви могли б надати громадянському суспільству в плані забезпечення гендерної рівності. Зокрема Україні як посттоталітарній державі, яка має боротися з цією спадщиною? Друге питання, як на вашу думку, нові медіа, такі як Facebook, Youtube, допомагають в питанні забезпечення гендерної рівності? Дякую.
{7}
Джун Цейтлін:
Громадянське суспільство відіграє абсолютно важливу роль. Я думаю, що в плані цих заходів, що робилися у низці країн, були зміни в законах, що відбулися під тиском громадянського суспільства. Без тиску суспільства нічого не буде, адже ви можете взяти на себе нагадування про зобов’язання, які на себе взяв український уряд , чи за Пекінською платформою, чи через європейські структури. Україна підписується під більшістю зобов’язань по забезпеченню прав жінок. Тобто, це чудові нагоди для того, щоб здійснювати тиск на уряд у цьому напрямку. Кожній країні подобається виглядати добре. Отже, таким чином можна примушувати уряд приймати певні закони. Крім того, якщо ви можете збиратися в певні коаліції, залучати до цього організації, які опікуються правами людини. Якщо ви виступите єдиним фронтам, наполягаючи на ключових пріоритетах, то, у вас буде більше шансів примусити парламент запровадити ті зміни, які потрібні, щоб жінки були представлені не тільки у парламенті, але й в органах виконавчої влади. Рецептів швидкого поліпшення ситуації немає. Я не думаю що в світі є хоча б якась країна, яка б досягла гендерної рівності. Навіть Північні країни, які дуже просунулися у цій сфері, але ще дуже багато залишається зробити. Отже, треба дивитися у довгострокову перспективу, підходити реалістично до того, що можна зробити. Якщо невпинно стежити за наближенням до конкретних цілей, за кожним кроком, який здійснюється для цього.
Оксана Пилявець, аналітик Інституту світової політики:
Дуже дякуємо за згоду взяти участь у нашому заході. В мене теж комплексне запитання, власне ОБСЄ є унікальною організацією, яка поєднує можливості як «м’якої», так і «важкої» сили в плані безпеки. Ми знаємо, що Україна свого часу була відомою не в дуже позитивному плані на Заході і в ОБСЄ через проблему торгівлі жінками. Як ви зараз прокоментуєте динаміку, чи стала ситуація кращою. Оскільки в Україні велася інформаційна компанія щодо припинення торгівлі жінками в країнах Східної Європи, чи бачите ви позитивну динаміку і наскільки досвід України в боротьбі з цим явищем може бути корисним під час головування в ОБСЄ? Дякую.
{8}
Джун Цейтлін:
Я знаю, що дуже велика увага приверталася до цієї ситуації. Власне, є в нас колега в ОБСЄ, який є спеціальним представником з питань торгівлі людьми, так що я не можу говорити про тенденції та деталі. Ці функції виконуються окремою людиною. Торгівля людьми – це критичне для нас питання. Я знаю, що йому приділяється дуже багато уваги, але я ніколи цим особисто не опікувалася. Тому я не маю відповідної інформації.
Сергій Солодкий:
Відеоконференція добігає кінця. Наостанок, хочу дати слово директору Інституту світової політики. У нас в Інституті аж занадто дотримано гендерну рівність, адже у нас на 70% жіночий колектив і щоб вирівняти ситуацію, мені дозволили вести сьогоднішній захід. Наостанок, даю слово нашому директору Альоні Гетьманчук.
Альона Гетьманчук:
Хочу ще раз подякувати Вам, що Ви знайшли можливість та час зустрітися з нами. Тема головування України в ОБСЄ зараз викликає дуже велике пожвавлення і в українському громадянському суспільстві, і в політиці, і серед громадян. Україна планує деякі заходи, такі як захід, що буде пов’язаний з торгівлею людьми, та жінками, тому буде важливо, якщо ОБСЄ підтримає такі заходи. Сьогодні ми отримали гарну новину з українського парламенту, що незважаючи на низьке представництво жінок у парламенті, жінки-депутати, є більш освіченішими, за чоловіків. Тобто, це свідчить про якість тих жінок, які приходять в політику. Загалом я б хотіла Вам побажати плідної роботи на цій посаді, запросити до України. Сподіваюсь на те, що ми можемо провести таку дискусію не лише у форматі відеоконференції, але і вживу. Ще раз Вам дуже дякую і ще дуже дякую Фонду Карнегі, які надали нам можливість такого спілкування, і з якими ми готові спілкуватися щодо інших тем і проектів. Дуже дякуємо вам.
{3}
Джун Цейтлін:
Я дуже вдячна за цю нагоду провести діалог з вами і я буду сподіватися що колись мені вдасться до вас приїхати, поспілкуватися особисто з вами. Від Фонду Карнегі ми вам дуже вдячні і будемо очікувати подій подібного характеру.
Відеоконференція проводилась в рамках проекту «Глобальний віртуальний форум жінок-лідерів», що реалізується за підтримки Інтерньюз, Агентства США з міжнародного розвитку. Відеоконференція проводиться у партнерстві з Фонду Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні.
Мета проекту – обговорення питань гендерної рівності та сприяння активнішій участі українських жінок в політичному та суспільному житті. У заході візьмуть участь українські політики, представники неурядових організацій, експерти та журналісти.
{4}
{9}
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.