Новини

23 лютого 2016 року в агентстві “Главком” відбулася чат-конференція за участі авторів дослідження “Україна-Німеччина: Як перетворити ситуативне партнерство у пріоритетне” Альони Гетьманчук та Сергія Солодкого.Нижче публікуємо питання читачів та відповіді наших аналітиків.\
{2}

крошка Цахес:
Мне кажется, что Германии сейчас не до Украины, у нее другая головная боль – мигранты. Поэтому отношения наши и будут дальше ситуативные. А вы как считаете?

Альона Гетьманчук: Так, це правда – головне питання для німців сьогодні – це питання біженців. Однак згідно з останнім опитуванням Фундації Кьорбера Україна вважається третім за важливістю пріоритетом після кризи біженців та Сирії. Тобто, ми досі перебуваємо в топ-3 пріоритетів Німеччини. Зрозуміло, що Україна не може бути настільки важливою для німців, як криза біженців, оскільки війна між Україною та Росією напряму не створює таких загроз для безпеки та добробуту пересічних німців. Водночас маємо визнати, що загроза, яка йде для Німеччини від Путіна, перестає бути абстрактною. Особливо це стало очевидно на фоні спроб гібридних інформаційних атак та зусиль, які докладаються Путіним з метою змінити режим у Німеччині.

злий дипломат:
Чи не стануть на заваді щупальця “Газпрому” у побудові українсько-німецьких відносин? Адже відомо, що німецькі політики “сидять” на газпромівських грошах

Сергій Солодкий: Звичайно, не варто недооцінювати зусиль Росії, спецоперацій на всіх напрямках, аби вплинути на німецьку політику щодо України. Я поки що все ж залишаюся оптимістом. Якби “Газпром” був таким всесильним, то санкцій проти Росії не було би взагалі; не бачили б ми і такої єдності в ЄС. Особливо важливо, що в Німеччині після скандалу з нібито згвалтованою дівчинкою Лізою почали серйозніше ставитися до інформаційної безпеки. Думаю, спецслужби Німеччини зараз особливо зацікавляться контактами політиків з представниками енергетичного лобі в країні.

злий дипломат:
Як розцінити слова Штайнмаєра, сказані в понеділок у Києві, і як вони вплинуть на відносини між України та німеччиною: “Ми повинні дбати про те, щоб не дозволити зруйнувати все, що було з такими зусиллями побудовано за десятиліття миру в Європі. І ми не можемо ігнорувати той факт, що Росія брала участь у створенні європейського післявоєнного порядку” ?

Сергій Солодкий: Сприймати не більш, ніж данину дипломатичності. У Німеччині у такий спосіб намагаються схилити Росію до вирішення конфлікту шляхом переговорів – нагадують на минулу співпрацю. Хоча насправді в Берліні вже давно всі розчаровані російським керівництвом. Розчарувалися в Путіні навіть ті, кого колись було прийнято називати проросійськими. Я б вам порекомендував, до слова, звернути увагу на іншу заяву німецького міністра, яку чомусь не помітили в Україні – під час виступу в Єкатеринбурзі наприкінці 2014 року: він наголосив, що за останні кілька століть німці та росіяни вже тричі намагалися поділити Європу; і щоразу це завершувалося катастрофою; цього разу, сказав Штайнмайєр, Москва не повинна розраховувати на такі змови.

злий дипломат:
Штайнмаєр зі своїм французьким колегою написали статтю в німецьколму виданні, з якого зрозуміло, що міністри не в курсі ! що в Україні є зовнішня агресія, тобто РФ окупувала Крим та веде збройний конфлікт на Донбасі. Ось цитата:”Конфлікт на сході України, що розпочався після цього, відтягує на себе надто велику частину політичних і фінансових сил і ресурсів, яких так бракує для реформ”. На ваш погляд, чому вони вжили словосполучення ” конфлкт на сході”, це не допрацювання української сторони, яка не донесла до зовнішнього світу, що ми потерпаємо від агресії? чи це зумісні дії Штайнмаєра на догоду своєму товаришу Путіну? Чи повинно в аткому випадку наше МЗС зробити якусь заяву, чм змовчать, бо типу “не вдобно”…

Альона Гетьманчук: Насправді вони прекрасно розуміють, що йдеться про зовнішню агресію Росії. Однак у діалозі з нашими німецькими і французькими партнерами варто звертати їхню увагу на уникнення подібних зворотів, які “працюють” на посилення російського наративу. Мене особисто більш насторожив пасаж в статті двох міністрів, в якому вони стверджують, що після виконання мінських домовленостей Україна зможе ПОВНІСТЮ повернути територіальну цілісність та суверенітет. Насправді йтиметься лише про часткове повернення, оскільки мінські домовленості, як добре відомо, не передбачають деокупації Криму.

Галина Пастушок:

Як на Вашу думку, чи здатний Порошенко утримати довіру Меркель? Чи буде Німеччина продовжувати тиснути на Україну у питанні змін до Конституції?

Дякую за відповідь

Альона Гетьманчук: Німеччина, очевидно, буде тиснути на Україну у питанні виконання взятих на себе Президентом Порошенком зобов’язань, зокрема, і щодо політичної частини мінських домовленостей. Німці переконались, що на сьогодні проголосувати конституційні зміни в Раді неможливо. Однак їм потрібні переконливі аргументи з виконання Україною своєї частини «Мінська» для партнерів по ЄС для продовження санкцій. Якщо Україна не спромоглася конституційні зміни, очевидно, вона вимушена запропонувати інший рівноцінний замінник із політичної частини – схоже на те, що таким замінником стала підготовка (чи видимість підготовки) виборів на окупованих територіях. Однак, як на мене, взявши подібне зобов’язання Україна ризикує загнати себе у ту ж саму пастку, в якій ще зовсім недавно перебувала в контексті конституційних змін.

крошка Цахес:
о чем свидетельствует приезд Штайнмаера в понедельник 22 февраля?

Альона Гетьманчук: Свідчить, по-перше, про увагу до політичної кризи в Україні. По-друге, про бажання зрозуміти, наскільки політична криза вплине на виконання мінських домовленостей. По-третє, підготувати основу для переговорів у нормандському форматі та познайомити з українським керівництвом нового міністра закордонних справ Франції Еро.

Сергій Солодкий: Абсолютно згоден зі своєю колегою. Наших партнерів особливо непокоїть поглиблення конфліктів між головними політичними гравцями в Україні. Штайнмайєру вже не вперше доводиться урезонювати українських політиків до взаєморозуміння. Пригадую, перший такий візит відбувся ще у червні 2009 року – він приїжджав (разом із польським колегою) мирити Тимошенко і Ющенка. У Берліні розуміють те, що до кінця не усвідомлюють в Києві – політична криза в Україні може мати драматичні наслідки для безпеки на континенті.

Александр:
Чем, вы считаете, Украина может заинтересовать Германию? Какой у них интерес помогать такой бедной коррупционной стране как наша? Прошло уже два года, а ничего не изменилось

Сергій Солодкий: Підтримка України – свого роду справа честі для канцлерки Меркель, перше серйозне зовнішньополітичне завдання Німеччини за межами ЄС. Важливо зауважити: Німеччина, на відміну від Британії, США чи Франції, не давала жодних гарантій, запевнень щодо безпеки України. При цьому вони справді чи не найбільше докладають зусиль для припинення російської агресії. Україна завжди була важливою для Німеччини. Тільки якщо досі цей інтерес диктувався транзитною роллю для російських енергоносіїв чи економічним потенціалом, то сьогодні я додав би ще і інший вимір – важливість історії успіху для Європи. Поразка України в контексті модернізації може стати серйозною поразкою цілого Європейського проекту. Очевидно, що далеко не всі німці сприймають Україну в такому ж стратегічному ключі. Однак для цього і потрібні відповідні зусилля Києва – виписування спільного плану дій, запуск роботи українсько-німецької торговельної палати, створення належних умов для приходу німецьких інвестицій. Головне – потрібно відійти від “донбасизації” зовнішньої політики Німеччини щодо України. У цьому і була суть нашого дослідження “Аудит відносин Україна-Німеччина” – як перетворити ситуативне партнерство у справді стратегічне. Більш детально про це за посиланням: http://iwp.org.ua/ukr/public/1918.html

Дослідження відносин України та Німеччини було підготовлено у рамках ініціативи ІСП «Аудит зовнішньої політики України». Це перше дослідження із цілої серії аналітичних робіт, присвячених відносинам України із ключовими для неї країнами. Презентація аналітичної записки відбулася 9 лютого на публічній дискусії “Україна-Німеччина: Як перетворити ситуативне партнерство на пріоритетне”.

Записка підготовлена у рамках проекту ІСП «Нова європейська політика: заповнюючи прогалини в інформації», що здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), який реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).