Публікації

Автори дискусійної записки Дарія Гайдай та Леонід Літра, аналітики Інституту світової політики

Завантажити публікацію можна тут.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Інтереси Швеції щодо України та України щодо Швеції: точки перетину

2.1. Ціннісна зовнішня політика Швеції та місце в ній України

2.2. Швеція як важливий донор українських реформ

2.3. Дружба окремо, бізнес окремо: доля шведських інвесторів в Україні

3. Хто є хто: групи інтересів та впливу

3.1. Хто є двигуном відносин між Україною і Швецією

3.2. Суспільні настрої щодо України у Швеції

4. Наявні і потенційні ризики, конфлікти

5. Рекомендації

1. ВСТУП

В офіційних заявах Швецію неодмінно називають не лише союзником, а й одним із найближчих друзів України в ЄС. Київ із вдячністю відзначає рішучу позицію Швеції у підтримці суверенітету і територіальної цілісності України в умовах російської агресії. Між основними партіями країни немає розбіжностей стосовно України, а більшість громадян Швеції не сумнівається у відповідальності Росії за збройне протистояння на Донбасі. Швеція є також одним з основних донорів українських реформ.

За кошти шведських платників податків в Україні реалізується низка проектів у царині державного управління, у судовій, фінансовій та енергетичній сферах, а також програми з підтримки громадянського суспільства, децентралізації, проведення антикорупційних реформ, впровадження енергоощадних технологій тощо. Швеція належить до кола іноземних друзів Києва, які активно підтримують демократичні перетворення та євроінтеграцію України уже понад два десятиліття.

Водночас шведи, як і інші європейські партнери України, встигли обпектися і розчаруватися після Помаранчевої революції 2004 року. Тоді Швеція у кілька разів збільшила свою допомогу Україні, ставши одним із лідерів за обсягом політичних та економічних інвестицій у постреволюційну Україну. Найбільші шведські компанії та банки планували розширення свого бізнесу на український ринок. І навіть низка невдач, відкат у реформах та посилення авторитарних тенденцій в Україні у 2010–2014 роках не змусили Швецію відмовитися від підтримки України та її європейського майбутнього. Після перемоги Януковича на президентських виборах Стокгольм доклав усіх зусиль, щоб налагодити контакти з новою владою, паралельно збільшуючи підтримку громадянського суспільства. Напевне, це єдина інвестиція, яка себе повністю виправдала. Саме громадянське суспільство, як і передбачали шведські донори, стало основним агентом змін наприкінці 2013 року.

Після Революції гідності шведсько-українська співпраця отримала друге дихання. Стокгольм вважав і вважає європейську інтеграцію ключовим інструментом для збереження демократичного та економічного розвитку сусідів ЄС. Тому метою масштабної шведської програми з допомоги Україні є зміцнення українських інституцій та проведення економічних реформ для успішної імплементації Угоди про асоціацію та ЗВТ з Європейським Союзом.

Інтереси Швеції щодо України:

відновлення миру та безпеки у регіоні, що неможливо без сильної та благополучної України;

успішна демократична та економічна трансформація України як тригер змін в інших країнах Східного партнерства;

встановлення високих стандартів у сфері захисту прав людини та меншин як основа європейської інтеграції України та позитивний приклад для інших країн регіону;

розвиток торговельно-економічної співпраці, зокрема через розширення контактів між українськими та шведськими компаніями і збільшення шведських інвестицій.

Інтереси України щодо Швеції:

підтримка на міжнародному рівні зусиль України з протидії російській агресії, а також принципова позиція у питанні збереження санкцій щодо Росії;

підтримка європейської інтеграції України та політики відкритих дверей всередині ЄС;

довгострокова підтримка реформ та програм для подолання наслідків збройної агресії, зокрема як приклад для інших країн-партнерів України;

збільшення шведських інвестицій та українського експорту до Швеції, вихід провідних шведських компаній на український ринок, що покращить імідж України серед іноземних інвесторів;

жорстка позиція щодо енергетичних проектів Росії, що підривають позиції України як транзитера російського газу до ЄС.

Будь-яке обговорення українсько-шведських відносин не обходиться без згадок про історичні зв’язки між двома націями у середньовіччя та ранньомодерну добу. Йдеться як про «шведську дипломатію» українських гетьманів (Богдана Хмельницького, Івана Мазепи), які прагнули укласти союз з Швецією, так і більш давнє минуле — міцні династичні та економічні зв’язки між Київською Руссю та середньовічною Швецією. Згідно з норманською теорією походження Русі, вся її князівська верхівка мала варязьке походження. І хоча теорія про те, що державність на територію середньовічної Русі принесли вікінги зі Скандинавії, досі дискутується (особливо в Росії), історичні джерела засвідчують безперечно тісні контакти між Руссю та державою вікінгів. Достатньо згадати династичні зв’язки, зокрема Ярослав Мудрий був одружений зі шведською принцесою Інгергердою.

У 2008 році Президент Віктор Ющенко навіть вирішив святкувати 300-ту річницю союзу гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ на державному рівні як демонстрацію давніх незалежницьких та європейських стремлінь України. Кульмінаційним моментом віднайденого історичного союзу став візит Короля Швеції Карла XVI Густава і Королеви Сільвії в Україну. В українській історії «шведський сюжет» залишився як нереалізована альтернатива загарбницькій політиці сусідніх держав, привід вчергове помріяти: «а що якби?». Сьогодні майже обов’язковим пунктом програми українських посадовців у Швеції є відвідини шведських архівних і музейних установ, де зберігаються гетьманська булава, а також єдина відома оригінальна копія Конституції Пилипа Орлика.

Публікацію підготовлено у рамках проекту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики України». Цей проект виконується за підтримки «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Зміст дослідження є винятково відповідальністю Інституту світової політики та не обов’язково відображає погляди уряду Швеції, Міжнародного фонду «Відродження», Фонду розвитку аналітичних центрів. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цього дослідження у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.