Новини

Інститут світової політики у партнерстві з Міжнародним центром передових досліджень і порівняльного аналізу ЄС-Росія-СНД (ICEUR-Vienna) провів 12 жовтня у Відні публічні дебати під назвою “Європейська Україна: реальні перспективи, реальні проблеми”Зі вступним словом виступила Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики.\
Спікери:

Олег Рибачук, колишній віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції, директор «Центру UA»

Вадим Міський, координатор роботи експертних груп Реанімаційного пакету реформ

Д-р Ерхард Буcек, колишній віце-канцлер Австрії

Д-р Гайдемарія Гюрер, голова департаменту з питань Східної Європи, Центральної Азії, Східного партнерства, Федеральне міністерство з питань Європи, інтеграції та закордонних справ.

Модератором дискусії виступив Ганс-Георг Хайнріх, віце-президент ICEUR-Відень.
{1}
{2}
Ерхард Бусек, колишній віце-канцлер Австрії, Олег Рибачук, директор «Центру UA», Гайдемарія Гюрер, голова департаменту з питань Східної Європи Міністерства закордонних справ Австрії, та Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики

{4}
Основні тези виступу Ерхарда Бусека, колишнього віце-канцлера Австрії
Сьогодні питання біженців отримує першочергову увагу, проте це невиправдано. Адже, якщо говорити, якою буде Європа у майбутньому, то Україна є надзвичайно важливою. Тому ключове питання: Чи зможе Європа (країни-члени Європейського Союзу в цілому) навести лад на всьому континенті?
Наступний крок, який ми маємо зробити – це підтримати представників громадянського суспільства, підштовхувати їх до того, аби вони брали на себе більше відповідальності.
Потрібно запустити щодо України процес схожий на Берлінський (щодо Балкан), коли разом з урядами в обговоренні проблем беруть учать представники громадянського суспільства та бізнес спільноти. Це буде гарний старт, який створить певні забов’язання.
Не так важливо, щоб Австрія очолювала цей процес, адже це загальноєвропейський обов’язок допомогти Україні. В Австрії багато-хто вважає, що питанням України має займатися лише Міністерство закордонних справ, проте це неправильно. Відповідальність щодо України лежить на всьому австрійському уряді. Австрія уже була раніше залучена до української економіки, і потрібно поновити наші зусилля у цій сфері.
Інформація стосовно ситуації в Україні як в Австрії, так і інших країнах-членах Європейського Союзу є дуже обмеженою. Щоб змінити цю ситуацію, слід розвивати контакти між людьми, особливо програми обміну для молоді.
Основні тези виступу Гайдемарії Гюрер, голови департаменту з питань Східної Європи Міністерства закордонних справ Австрії
Ідея віце-канцлера Буcека (створити для України щось на кшталт “Берлінського процесу”) є хорошою, однак навряд чи Австрія може бути країною, яка очолить цю ініціативу.

Через кризу, пов’язану з біженцями, може видатися, що в ЄС українське питання відходить на другий план. Однак я не поділяю цієї точки зору. Україна була в центрі уваги австрійського Міністерства закордонних справ навіть за попереднього уряду. З точки зору Європейського Союзу та Австрії – українське питання досі на порядку денному.

Австрія навіть вирішила збільшити для Україні свою допомогу на розвиток. У нас є лише п’ять цільових країн у Європі, і Україна не входить до їхнього числа. Але ми посилили нашу співпрацю з Україною у цьому році, і буде продовжувати у наступному. Це теж свого роду свідчення того, як ми ставимося до ситуації в Україні, і як близько австрійські політики сприймають українські події.

Час від часу можна почути критику, що ЄС є недостатньо активним у пошуку вирішення української кризи. Проте таке враження виникає лише, якщо дивитись на ситуацію ззовні. ЄС як організація, справді, не бере участі у переговорних форматах, створених для подолання кризи, однак у них представлені держави-члени ЄС. Наприклад, найбільша кількість спостерігачів моніторингової місії ОБСЄ є вихідцями з країн ЄС. Також існує Група ЄС з підтримки України, до якої держави-члени делегували своїх представників.

Обіцяна допомога з боку Європейського Союзу становить 30 мільйонів доларів, 6 мільйонів з яких Україна вже отримала. Інколи я чую, що цього недостатньо, особливо у порівнянні з коштами, які отримує Греція, але не забуваймо, що Греція є частиною ЄС, а Україна – ні.

Думаю, є достатньо доказів того, що ЄС не забуває про Україну. ЄС сприяє пошуку вирішення української кризи, а також підштовхує Україну до руху у напрямку реформ.

Угода щодо зони вільної торгівлі вступає в силу 1 січня 2016 року. Задля зменшення напруженості у відносинах з Росією ЄС повинен продовжує переговори стосовно Зони вільної торгівлі та Угоди про Асоціацію. Однак ці переговори жодним чином не означають,що Росія отримає можливість “ветувати” ці угоди з ЄС.
{3}
Ганс-Георг Хайнріх, віце-президент ICEUR-Vienna, та Вадим Міський, координатор роботи експертних груп Реанімаційного пакету реформ
{5}
Йорг Воян, голова Представництва Європейської комісії в Австрії
{6}
Посол України в Австрії Олександр Щерба
{7}