Новини

9 лютого Інститут світової політики провів публічну дискусію “Україна-Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне”.Під час заходу Альона Гетьманчук, директорка ІСП, та Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП, презентували своє дослідження українсько-німецьких відносин з одноіменною назвою. Автори виокремили основні проблемні моменти у відносинах двох країн та сформулювали конкретні рекомендації, як зміцнити двосторонню співпрацю.\
Завантажити повний текст публікації можна тут.
{8}
{6}
Ульріх Шпек, старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні, Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики, Вольфганг Біндзайль, заступник глави місії Посольства Німеччини в Україні

Альона Гетьманчук:
За останні півтора-два роки перед Україною і Німеччиною відкрилися небачені можливості, ми стали свідками надзвичайно інтенсивного політичного діалогу. Вдалось відновити довіру на персональному політичному рівні. Сьогодні для українців Німеччина входить в трійку головних союзників. Але відносини наразі перебувають на своєрідному випробувальному терміні, і все буде залежати від того, чи зможе українське керівництво виконати взяті на себе зобов’язання не тільки в рамках Мінського процесу, а й у сфері реформ. При цьому, важливо, щоб українсько-німецькі відносини не стали заручниками Мінського процесу, тому ми маємо наповнювати порядок денний відносин іншими сферами і напрямками взаємодії.
У безпековому плані важливо, що цього року Німеччина головує в ОБСЄ. Ми сподіваємося, що завдяки лідерській ролі Німеччини вдасться отримати мандат ОБСЄ на поліцейську місію, яка б мала доступ до контролю над кордоном, і зробила можливим в майбутньому проведення виборів на окупованих територіях.
Перед Ангелою Меркель сьогодні стоїть завдання дбати про єдність щодо українського питання на чотирьох напрямках. Йдеться про єдність у самій Німеччині, в ЄС, трансатлантичну єдність та політичну єдність в Україні. Україна сьогодні дуже зацікавлена у збереженні ролі Німеччини як головного європейського фасилітатора/модератора у російсько-українському конфлікті.

Сергій Солодкий:
Німеччина сьогодні входить до числа ключових партнерів, друзів України. Німеччина виступає медіатором у конфлікті між Україною та Росією попри те, що юридичних зобов’язань щодо такої підтримки власне не несла, на відміну від держав, що підписали Будапештський меморандум.
Ми би не хотіли, щоб наші відносини зводилися лише до питання врегулювання конфлікту. Ми звернули увагу на ключові інтереси України щодо Німеччини і Німеччини щодо України, виокремили сильні та слабкі сторони, можливі ризики, і як їх уникати.
Я би хотів зосередитись на рекомендаціях.
Перша рекомендація стосується того, що нам потрібно розширювати різні рівні діалогу, не обмежуватися лише президентським рівнем. У німецької сторони є інтерес до співпраці на різних рівнях.
Друга рекомендація.Важливо розширювати міжпарламентський діалог. З боку німецьких депутатів є великий інтерес до співпраці з Україною, але цей інтерес необхідно чимось наповнювати, підкріплювати. Контакти з українськими колегами могли б сприяти тому, щоб німецькі політики ставали більш проукраїнські ангажованими, доносили проукраїнські сигнали до медіа, суспільства в цілому.
Третя рекомендація. Україні та Німеччині потрібно розробити спільну стратегію взаємодії, яка могла б лягти в основу оновленої політики Берліну щодо України.
Україні слід більш активно використовувати реформаторський досвід німецьких політиків. Німеччина також визнає, що не треба зациклюватись лише на вирішенні безпекового питання. Можливо, Україні варто було б розробити певні індикатори успіху реформ; на двосторонньому рівні варто було б визначити ключові, найбільш чутливі сфери реформування і звітувати щодо них. Україна має демонструвати, що кожен євроцент використовується ефективно, адже Німеччина є одним з найбільших донорів допомоги для України. Можливо, варто було б створити уповноваженого з розвитку партнерства з Німеччиною.
Для України важливі німецькі інвестиції. Потрібно створювати нові можливості для німецького бізнесу, за який в світі йде конкуренція.
Необхідно приділяти більшу увагу співпраці на рівні земель. Сьогодні така співпраця є фактично мертвою. Має бути чітко вироблена стратегія кооперації на рівні регіонів.
Щодо комунікації: в публічному вимірі українська позиція у Німеччині представлена недостатньо. Проте є запит на громадянський голос, експертів, митців, уряду України не слід недооцінювати цей вимір.

{7}
Сергій Тарута, народний депутат, голова міжпарламентської співпраці між Верховною Радою й Бундестагом

Сергій Тарута:
С марта 2014 у нас стратегическое партнерство с немецкой стороной. Германия больше всех стран демократического сектора оказывает помощь и влияние на решение конфликта в Украине – как на Востоке, так и на экономическом фронте.

Информационная политика со стороны Украины является первостепенной, важно, чтобы нас услышали. Мы должны понимать, что судьба Украины в руках украинского народа больше, чем в руках наших западных партнеров. Они делают все возможное, но полюбить нас больше, чем мы сами они не могут. Нужно создать необходимый инвестиционный климат, просто так никакой инвестор в Украину не придет.

Тема коррупции сегодня спекулятивная, политизированная, очень многие политики, которые не знают, что предложить начинают говорить о коррупции. На самом деле бороться с коррупцией легко, если есть политическая воля и меняются соответствующие институты. Коррупция – это следствие неэффективной власти, а эффективная власть зависит от нас. Необходимо, чтобы эта тема не была популистской, а она у нас сегодня таковой есть. Мы устраиваем форумы вместо того, чтобы делать конкретные предложения. В Германии нам озвучили, что в Министерстве обороны есть коррупция, что, несмотря на помощь, уровень коррупции 30-40%. Это то, что мешает и создает барьеры.
Теперь в отношении помощи. Изначально канцлером было предложено для Донбасса помощь в 500 млн. євро. Кто должен реализовывать эту помощь? Точно, не немецкая сторона. При этом на сегодня никакого четкого алгоритма распределения средств со стороны Украины нет. Более того, из 500 млн. 200 млн. забрали для поддержания макроэкономической стабильности, то есть о проблемах Донбасса забыли. Остальные 300 млн. – Донецкая и Луганская область – опасно, давайте в Харьковскую, Днепропетровскую, Запорожскую. Это не имеет отношения к целевым средствам, которые изначально выделялись для Донбасса. Даже та территория, которая не является оккупированной на Донбассе, является зоной постоянной деградации и уничтожения бизнеса, никто не хочет размещать там заказы, специалисты уезжают… Там необходимо делать программы, чтобы показать тем, кто находится на оккупированной территории, как развивается наша часть.
Теперь в отношении реформ и экономики. Два года нам ничего не мешало делать реальные реформы. На самом деле, у нас есть ощущение реформ только в Министерстве внутренних дел. При этом нельзя сказать, что мы ничего не делаем, делаем, но этого недостаточно с точки зрения тех вызовов, которые стоят сегодня перед Украиной. И это не Запад привел к тому, что мы сегодня самая бедная страна.
Что сегодня может спасти Украину? 10,20 100 млрд. на самом деле и не помогут, потому, что наши макроэкономические показатели катастрофичные. А что же можно сделать? Я благодарен немецкому политикуму, с которым мы обсуждали План Маршалла. Он может существенно изменить ситуацию и помочь избежать возможных социальных потрясений, которые становятся все очевидней и реальней. Но план Маршалла предусматривает полную трансформацию сегодняшних институтов, без этого никакие деньги сюда не придут. Для привлекательного инвестиционного климата нужны доверие, безопасность бизнеса, защищенная судебная система, фискальная политика. Мы договорились, что представители бизнеса должны объединиться с гражданским обществом, консолидировано подготовить эту программу. Это позволит стабилизировать ситуацию и в ближайшие 5-7 лет сделать нашу страну европейской и динамично развивающейся.
Мы пытаемся донести до немецких коллег, что Украина – это та площадка, которая может дать новый импульс для экономического роста Европы.

{10}
Василь Химинець, директор Першого європейського департаменту МЗС України

Василь Химинець:
Ми повинні тверезо оцінювати, які можливості може нам запропонувати Німеччина. На одній з останніх Мюнхенських конференцій президент Німеччини висловився за те, що Німеччина повинна відігравати дедалі більшу роль у захисті або зміцненні міжнародної безпеки. Власне, цей виступ став поворотним пунктом в німецькому дискурсі загалом, був позитивно сприйнятий. Активна участь наших німецьких партнерів, канцлера, міністра закордонних справ у врегулюванні конфлікту – це також є відображенням тієї нової ролі, яку намагається відігравати Німеччина.

Під час своїх виступів у Німеччині я переконував, що Україні можна довіряти, що ми потребуємо їхньої довіри і дійсно маємо потенціал, щоб стати заможною, сильною країною. На жаль, так сталося, що без зовнішньої допомоги нам це зробити важко. В Україні я також намагаюся донести, що з нашого боку потрібно зберегти довіру до Німеччини.
Сьогодні маємо унікальний момент у відносинах України та Німеччини. Якщо він буде використаний ефективно, то ми матимемо не тільки стратегічне партнерство, а й стале стратегічне партнерство. Для цього є всі передумови. Все залежить від нас. Важливо продемонструвати, що ми тримаємося правильного шляху, свідченням реформ мають бути конкретні дії. Багато-хто з німецьких партнерів розуміють глибину та складність проблеми, в якій ми опинилися. Вони вже помічають ті позитивні зрушення, яких ми досягли. Дозволю собі не погодитися з тезою дослідників, що Україна має демонструвати «дива» реформування. Ця теза правильна, але з іншого боку, мені здається,що німецьке суспільство пам’ятає досвід реформування східних німецьких земель. Тому від нас вони чекають не так стрімких див, як стабільного позитивного процесу реформування. Важливо, щоб ми весь час дотримувалися позитивної динаміки.
Через німецький бізнес ми можемо заручатися ще більшою підтримкою Німеччини. Німецький бізнес – це дуже вагомий фактор. Після подій в Криму російська сторона і так звані “Putinversteher” (ті німецькі політики, які захищали інтереси Росії та Путіна) завжди наводили аргумент, що Німеччина не може відмовитися від співпраці з Росією, оскільки 205 000 робочих місць залежать від Росії. Цей фактор весь час був згадувався і дискутувався.

Наразі вже підписано Угоду про створення українсько-німецької промислової палати. Ми очікуємо, що найближчим часом вона буде винесена на ратифікацію (принаймні, процес погодження вже завершився). Також в жовтні в Берліні відбулася німецько-українська інвестиційна конференція, в якій взяли участь канцлер ФРН (сам факт її присутності – це дуже й дуже сильний сигнал) та прем’єр-міністр України. Перед нами стоїть завдання зробити все, щоб німецький бізнес почувався затишно в Україні. Інтерес з боку німецький підприємців є, і це беззаперечний факт.

Погоджуюся з тезою дослідників, що дуже важливо залучати досвід німецьких політиків і чиновників, які мають досвід трансформаційних процесів у східно-німецьких землях. У дослідженні ІСП згадується ім’я колишнього прем’єр-міністра Саксонії. Ми маємо дуже активну співпрацю між міністерствами України та Німеччини. У багатьох міністерствах є німецькі фахівці, які надають консультативну допомогу в процесі реформування.
Молодіжні обміни. Дуже ефективним, дуже позитивним досвідом є діяльність німецько-польської молодіжної спілки, німецько-французької. Важливо, щоб і Міністерство молоді, і громадянське суспільство приділяло достатню увагу питанню молодіжних обмінів.

Співпраця з німецькими землями. Є рекомендація, щоб співпраця була більш ефективною. Партнери відразу розпізнають потреби одне одного, і з німецької сторони є готовність допомогти. На початку року Посольство України у Німеччині звернулося до керівників всіх міст-партнерів, які співпрацюють з українськими містами. У переважній більшості ми отримали позитивну відповідь щодо готовності посилити співпрацю з українськими партнерами, з тим аби допомогти подолати існуючі соціально-економічні проблеми. Серед головних напрямків, на які звертають увагу, це: енергоефективність, утилізація сміття.

Українсько-німецька співпраця нараховує близько 50 прикладів. Це багато чи мало? Німецько-французька нараховує понад 2200 форм співпраці, а німецько-польська понад 500. Тому, нам є куди розвиватися. У цьому контексті дуже важливо найближчим часом організувати українсько-німецьку конференцію міст-побратимів. Вона може виявитися дуже й дуже корисною, зокрема для реалізації політики щодо децентралізації.
Роль Бундестагу є надзвичайно вагомою у прийнятті рішень урядом ФРН. Тому співпраця на рівні парламентських груп, а також комітетів має дуже важливе значення. Років 10 тому у нас був надзвичайно важливий та корисний формат – Дні України в Бундестазі. У Верховній Раді відбувалися слухання щодо стану українсько-німецьких відносин. Кожного року Бундестаг запрошує до себе 5-6 активних молодих людей з України для проходження парламентської практики. У Німеччині була б дуже позитивно сприйнята ідея, якби Верховна Рада також запросила одного чи двох молодих німецький громадян до себе на стажування. Це засвідчило б нашу відкритість.
Коротко, звернімо увагу на стан викладання українознавчих дисциплін в Німеччині. Наразі в нас є фаховий університет – Грайсвальд, і я вдячний уряду ФРН за те, що він допоміг фінансово зберегти посаду та оклад викладача. Однак потрібно думати, яким чином ми можемо посилити українознавчі кафедри в Німеччині.
{12}
Александер Маркус, делегат німецької економіки в Україні

Александр Маркус:
Для бізнесу ситуація є непростою, але в Україні можливо займатися бізнесом. Згідно з останніми статистичними даними біля 4000 німецьких організацій працюють в Україні. З Росії пішло 400 німецьких фірм, таких рухів в Україні ми не спостерігаємо. Ангела Меркель зазначала, що в Україні є проблема з корупцією, з судовою системою. Бізнес-модель, яка існує в Україні, сильно відрізняється від тієї, яка існує у її східного сусіда. У бізнесі порівнюють ринки, зовнішньо-торгівельні оберти. З Росією вони в 10 раз більші, ніж сьогодні є з Україною. З іншого боку, якщо ми подивимося на бізнес-модель глибше, то Україна постачає в Німеччину вдвічі більше електроніки, ніж ми отримуємо з Росії. Німецький інвестор їде в Росію, щоб освоювати ринок, щоб поставляти продукцію на ринки Митного союзу. В Україні ситуація інша. Тут також є ринок, але він є не настільки великим. Інвестор приїжджає в Україну для того, щоб скористатися з низьких виробничих витрат, які є значно нижчими від російських, білоруських. Німецькі інвестори використовують ці переваги для експорту. Сьогодні на Західній Україні німецькі компанії з виробництва автозапчастин створили 20-25 000 робочих місць. Понад те, ці фірми сьогодні розширюють бізнес. Вони не робили б цього, якби не розраховували на прибуток, це було б безглуздо.
Що заважає? Заважає валютне регулювання Національного банку України. Сьогодні Україна порушує договір про захист інвестицій 1993 року, де написано, що дивіденди відміняються у вільноконвертованій валюті й перераховуються закордон. Через рішення Національного Банку сьогодні це зробити не можливо. Підприємства можуть продати бізнес, лише переводячи кошти на інвестиційний рахунок в Україні. Уряд закликає інвестувати в Україну, але за таких умов німецький бізнес цього не хоче. Ми розуміємо, що це тимчасові заходи для стабілізації валюти, які узгоджені з МВФ. Німецькі підприємства, що тут працюють, це розуміють, і приймають, оскільки альтернативою є сильне коливання курсів. Але ці обмеження мають бути тимчасові, а вони діють вже майже 1,5 роки.

Варто розвивати українську економіку шляхом розвитку кластерів. У вас вже багато чого є, але ви про це не говорите. В України не така погана економіка, як поганий маркетинг. У Німеччині про можливості, які існують в Україні, майже невідомо. Коли я розповідаю у Німеччині, що у нас фактично 25 000 робочих місць в автомобільній промисловості, то мені ніхто не вірить. І німецькі підприємці, які працюють в Україні самі про це мовчать, вони не хочуть, щоб сюди приїжджали ще підприємці, адже йде конкуренція за дешеву робочу силу. Навпаки, коли іноземці приїжджають вони розповідають їм, як тут складно та страшно. Додаткові конкуренти їм тут не потрібні. Німецькому інвестору потрібні: своя земельна ділянка, ринок збуту (але ринок збуту іноді й непотрібний, якщо товар йде на експорт) і нормальні умови для інвестицій. Про Україну слід розповідати як про країну, де є IT- кластер, кластер автомобільної промисловості, кластер харчової промисловості, кластер машинобудування. Про це потрібно говорити! Український імпорт в Німеччину сьогодні – 6% машинобудування, такого немає в Росії, пишайтеся цим! Ви повинні знайти і реалізувати найкращі практики, а також знайти підприємців, і показати їм все це.
Я тільки підтримую результати цього дослідження, дуже подобається, повністю підтримую Ваш висновок про те, що потрібно створювати нашу українсько-німецьку Палату, це моя особиста ціль, це дуже важливо.

{3}
{5}
{9}
{13}
{1}
{2}
Аналіз українсько-німецьких відносин є першою запискою у рамках нової амбітної ініціативи ІСП «Аудит зовнішньої політики України». Мета ініціативи – дослідити взаємні інтереси України та низки стратегічно важливих для неї держав з метою вироблення проактивної зовнішньої політики України. У результаті проекту ІСП підготує рекомендації для оновленої Стратегії зовнішньої політики України.

Всього буде проаналізовано відносини України з 14 країнами, а саме з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Республікою Молдова, Росією, Білорусією, Грузією, Туреччиною, США, Німеччиною, Францією, Італією та Австрією.

Публічні дебати були організовані в рамках проекту ІСП «Нова європейська політика: заповнюючи прогалини в інформації», що здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), який реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).