Новини

Пропонуємо Вашій увазі стенограму відеоконференції Київ-Брюссель на тему «Зона вільної торгівлі з ЄС: наскільки глибока? Наскільки близька? Наскільки коштовна?», проведеної 26 травня Інститутом світової політики спільно з Фондом Карнегі Європа.Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики: Доброго дня, шановні гості. Тема нашої сьогоднішньої зустрічі є особливо цікавою та актуальною чи не для кожного українця. Можливо, вона не має широкого розголосу в Брюсселі, але все одно про неї говорять і в Європейському Союзі. Це – зона вільної торгівлі ЄС з Україною. {1}

На останньому раунді переговорів, які відбулися в Києві ми спостерігали позитивну динаміку діалогу щодо вирішення найбільш проблемних питань та узгодження остаточного тексту угоди щодо ЗВТ. Для нас, Інституту світової політики, є дійсно великою честю представити вам наших гостей в Брюсселі.
Це – шановані європейські посадовці, які чи не щодня переймаються питаннями створення зони вільної торгівлі з Україною. Отже, на запитання київської студії в Брюсселі відповідатимуть Філіп Куіссон, керівник підрозділу Генерального департаменту з питань торгівлі Європейської комісії та керівник Переговорної групи від Європейської комісії з питань створення зони вільної торгівлі з Україною, Іна Кірш, представник Департаменту з політичних питань Генерального директорату ЄС з питань зовнішньої політики Європейського парламенту, та Ольга Шумило-Тапіола, запрошений експерт Фонду Карнегі за міжнародний мир в Брюсселі, що також є співорганізатором нашого заходу.

Пропоную відразу перейти до дискусії, і моє перше запитання до наших поважних гостей буде наступним. Зона вільної торгівлі з ЄС: наскільки глибока, наскільки близька та наскільки коштовна? Насамперед, мені хотілося б почути лаконічну відповідь від пана Куіссона, а також думки наших інших гостей. Окрім того я закликаю всіх учасників у київській студії також активно долучатися до дискусії не лише запитаннями, але й певними коментарями, роз’ясненнями, експертними висновками, адже це не лише питання економіки. Ця проблема має в першу чергу політичний вимір. Тому щиро сповідаюся на взаємну зацікавленість та активну участь і передаю слово пану Філіпу Куіссону.

Ольга Шумило-Тапіола, запрошений експерт Фонду Карнегі Європа: Доброго дня, Київ! Вітаємо вас від імені Фонду Карнегі в Брюсселі. Я передам слово пану Куіссону, але спочатку хотілося б додати кілька ремарок.

У нашій студії перебувають представники різних європейських інституцій, тому ви матимете змогу почути різносторонні позиції.

Хотілося б детальніше познайомити вас із нашими гостями, які репрезентують різні європейські інституції. Філіп Куіссон представить позицію Європейської Комісії, оскільки він є головою делегації ЄС на переговорах щодо створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Україною. Іна Кірш висвітлить роль Європейського парламенту в цих процесах, а саме як Європарламент оцінює можливість підписання такої угоди, які будуть його функції після її підписання тощо. Окрім того в нашій студії сьогодні також присутня Анна Звеликевіч, яка працювала у Міністерстві економіки України, а сьогодні є співробітницею компанії De-Tech. Отже, я передаю слово Філіпу Куіссону, який розповість про ті виклики та проблеми, які на сучасному етапі постають перед учасниками переговорів.

Філіп Куіссон, керівник підрозділу Генерального департаменту з питань торгівлі Європейської комісії, керівник Переговорної групи від Європейської комісії з питань створення зони вільної торгівлі з Україною: Дякую, Ольго. Доброго дня, шановні колеги. Підозрюю, що сьогодні я виступаю в ролі такого собі «поганого поліцейського», оскільки представляю Єврокомісію і очолюю групу ЄС на переговорах з Україною. Іна Кірш уособлює сьогодні більш дружню інституцію – Європейський парламент. Але я завжди вважав себе справжнім другом України, отже, із задоволенням візьму участь у сьогоднішній дискусії. Насамперед хотілося б розказати, чому я переконаний, що угода про створення ЗВТ з Україною вже незабаром буде підписана, і також підкреслити, що наслідки підписання такої угоди для української держави виходять далеко за рамки торгівлі.
{2}

Щойно я почув, як ви згадали про позитивну динаміку переговорів, і це дуже слушне твердження. Дійсно, саме цим словосполученням можна найкраще охарактеризувати сучасний стан перегорів: ми спостерігаємо дуже і дуже позитивну динаміку. Принаймні, що на мою думку є найголовнішим, обидві сторони, як ЄС так і Україна, демонструють свою зацікавленість та відданість цій угоді. Немає жодних сумнівів, що обидві сторони прагнуть підписати угоду якомога швидше. А ми всі знаємо беззаперечну істину: якщо є бажання, знайдуться можливості. Саме завдяки наявності такого бажання більшість проблемних питань було вирішено і ми очікуємо підписання угоди вже у цьому році.

Хотілося б зауважити, що ця угода про створення зони вільної торгівлі, а саме «глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі» з Україною є чи не найбільш комплексною угодою, яка коли-небудь була підписана ЄС, оскільки вона не обмежується виключно торгівельними питаннями, але передбачає інтеграцію України в економіку ЄС. До того ж вона є частиною більш ширшої угоди про асоціацію Україна-ЄС. Відтак ми не можемо розглядати угоду про ЗВТ окремо від угоди про асоціацію. Саме тому, нашою ключовою метою в цьому році є погодження текстів обох угод: як щодо зони вільної торгівлі, так і щодо асоціації. Однак ми знаємо, що є деякі питання, узгодження яких вимагає більше часу. Зокрема це питання вільного пересування громадян.

Більшої ваги в цьому контексті набуває питання визнавати чи ні Україну європейською державою у значенні, прописаному в Договорі про Європейський Союз. Саме вирішення цієї проблеми матиме далекоглядні наслідки для відносин між Україною та ЄС. Але ми не будемо заглиблюватися у ці питання, обмежимося розглядом саме угоди про створення зони вільної торгівлі.

Отже, угода про створення зони вільної торгівлі має бути підписана до кінця цього року, і вона стане частиною ширшої політичної угоди. Слід зауважити, що угода про асоціацію має бути ратифікована 29 парламентами. По-перше, її мають ратифікувати Європейський парламент та Верховна Рада України, але, окрім того, ратифікація має відбутися у 27 парламентах країн-членів. Проте угода про зону вільної торгівлі має бути ратифікована лише Європейським Парламентом та Верховною Радою, вона не буде ратифікуватися країнами-членами.

Чому? Відповідь полягає в тому, що торговельні питання належать до компетенції наднаціонального рівня. Ми не повинні просити національні парламенти країн-членів ратифікувати цю частину угоди про асоціацію. Це в свою чергу означає, що угода про зону вільної торгівлі може набути чинності до підписання угоди про асоціацію. Таким чином, якщо ми в цьому році підпишемо угоду про зону вільної торгівлі та угоду про асоціацію, то угода про ЗВТ може вступити в дію вже в кінці 2012 на початку 2013 року, в той час як ратифікація угоди про асоціацію може тривати два, три або навіть більше років.

Звісно, угода про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС є документом найвищого рівня, який укладається формально між президентом Європейської Комісії, з одного боку, та Президентом Януковичем, з іншого боку.

Але це, звісно, не означає, що в Україні лише Президент Янукович прагне підписання цієї угоди. Особливо слід відзначити, що нас порадувала резолюція Верховної Ради, яка була прийнята після слухань 11 травня. У цій резолюції, прийнятій, до речі, конституційною більшістю, що дає можливість стверджувати, що вона відображає загальну позицію українського парламенту, зазначається, що створення зони вільної торгівлі з ЄС є ключовим пріоритетом України, в той час як з Митним союзом, що створюється Російською Федерацією, передбачається взаємовигідна співпраця.

Звісно, зона вільної торгівлі з ЄС та Митний союз з Росією – поняття несумісні, і Україна повинна зробити вибір. Власне, саме цей вибір вона вже зробила, проголосивши курс на європейську інтеграцію та входження до ЗВТ з ЄС, а не приєднання до Митного союзу.
Таким є поточний стан справ, і ми може тішитися з таких позитивних зрушень.

Дуже часто лунає запитання, які саме позитивні наслідки матиме для України приєднання до Зони вільної торгівлі з ЄС? Чому Україна має рухатися саме цим шляхом?

Пан Володимир Путін заявив, що в разі, якщо Україна приєднається до Митного союзу вона отримає знижку на газ сумою у 8 млрд. дол. Натомість я не можу назвати жодних знижок, жодних конкретних цифр. Все що ЄС може запропонувати Україні, якщо вона приєднається до ЗВТ – це складний шлях реформ.

Я розмірковував над цим питанням досить довго, і зрештою дійшов висновку, що в разі, якщо Україна буде пов’язана з ЄС через ЗВТ, перед нею відкриється реальний шлях модернізації її економіки. Це найбільш вагомий позитивний наслідок. Україна збільшить експорт власної продукції до країн ЄС, Європейський Союз, в свою чергу, збільшить експорт своєї продукції до України. Таким чином товарообіг зросте, оскільки це закономірний процес в разі появи такої угоди. Але не це є найголовнішим. Найважливішим є те, що багато законодавчих стандартів та норм, пов’язаних з питаннями торгівлі, в Україні будуть приведені у відповідність до стандартів та норм Європейського Союзу. Таким чином, Україна ввійде до цього позитивного простору і зможе, так би мовити, «імпортувати» з Євросоюзу сучасні методики управління економічними процесами. А якщо вона «імпортує» європейські принципи управління економікою, це призведе до зростання прямих інвестицій в українську економіку з держав-членів Євросоюзу. А ці інвестиції, в свою чергу, призведуть до подальшого зростання та модернізації української економіки. Таким чином, саме прямі іноземні інвестиції, як наслідок створення зони вільної торгівлі з ЄС, можна розцінювати як найвагомішу рушійну силу для подальшої модернізації України, і, відповідно, позитивний результат європейської інтеграції. Саме це стоїть на кону переговорів щодо створення ЗВТ.

Але не слід очкувати, що це трапиться за одну ніч, адже ЗВТ матиме також певний перехідний період, оскільки економіка України є слабшою від економіки Євросоюзу. Цей перехідний період може тривати до десяти років. Отже, якщо угода про ЗВТ набуде чинності, скажімо, у 2012 році, ще до 2022 року Україна не зможе користуватися усіма перевагами, передбаченими цим документом. Відтак, цей процес принесе результати навіть не у короткостроковій, а середньостроковій перспективі. Однак мені здається, що можливість модернізувати економіку України, варта певних ризиків.

Дозвольте мені бути щирим, і говорити з вами як з друзями. Ми, тобто Європейський Союз, з великим занепокоєнням спостерігаємо за тим, як наразі функціонує українська економіка. Я не буду вдаватися в деталі, лише назву кілька проблем, які є найважливішими. Корупція, відсутність прозорості, присутність монополій, особливо монополій державної форми власності. Ми не хочемо, щоб ці речі залишалися в Україні. Звісно, вирішувати Вам, з погляду ЄС саме це є головною перешкодою для європейської інтеграції української економіки. І ми сподіваємося, що ЗВТ сприятиме вирішення цих проблем, оскільки продемонструє альтернативну модель економічного розвитку. Отже, сподіваюся, мені вдалося переконати Вас, що створення зони вільної торгівлі виходить далеко за рамки суто торгівельних питань.

Насамкінець, Європейський Союз є поруч з Росією найголовнішим торгівельним партнером України, в той час як на Україну припадає 0,9% експорту ЄС. Таким чином для європейських виробників та підприємців, український ринок не є таким привабливим, як є європейський ринок для українських компаній. Звісно, Україна отримає переваги, вийшовши на один з найбільших, найбагатших ринків планети. Такою є моє бачення перспектив та переваг, які надає Україні створення ЗВТ з Європейським Союзом.

Дякую Ольга, за надану можливість виступити. Можливо, мій вступ виявився занадто довгим, але, знаєте, коли мова йде про Україну, я не можу втриматися від розлогих коментарів. Сподіваюся, вони можуть бути для Вас корисними.

Ольга Шумило-Тапіола, запрошений експерт Фонду Карнегі Європа: Дякую, пан Куіссон. Я хотіла б передати слово пані Іні Кірш, після чого ми повернемося до київської студії.

Іна Кірш, представник Департаменту з політичних питань Генерального директорату ЄС з питань зовнішньої політики Європейського парламенту: Доброго дня, шановні колеги. Так, дійсно, я представляю Департамент з політичних питань Європейського парламенту, і певною мірою до сфери моєї відповідальності входять відносини з Україною. Хотілося б зауважити, що Європарламент є інституцією, що має в деякій мірі відмінні погляди від Європейської Комісії. Ми є представниками народів держав-членів ЄС, тобто ми насамперед є представниками звичайних людей. Водночас, ми враховуємо також загальноєвропейські інтереси і маємо співвідносити наші рішення з діяльністю Європейською Комісії, що насправді є великим викликом.

Європейська Комісія інформує Європарламент про стан переговорів щодо угоди про асоціацію, ратифікація якої входить до повноважень Європарламенту, а також щодо переговорного процесу про створення зони вільної торгівлі. Ця інформація розглядається нашими європейськими парламентарями, які відповідають за зовнішню політику ЄС. Однак, питання ЗВТ – це не суто питання зовнішньої політики, воно має також і торгівельно-економічний вимір.

Слід зазначити, що члени нашого, так званого міжвідомчого комітету (Intercommittee) до цього часу особливо не переймаються питанням України. Власне, Україна не відіграє помітно важливу роль і не належить ряду до ключових країн, з якими ми ведемо переговори про створення зони вільної торгівлі. Таким чином, для Європейського Парламенту, Україна має більше значення як зовнішньополітичний гравець, аніж зовнішньоекономічний партнер.
З огляду на це ми намагаємося активно розвивати наші відносини з Україною, зокрема почастішали візити народних депутатів Верховної ради України до Європейського Парламенту, і ми прагнемо сприяти тому, щоб наші євро парламентарі переймалися широким спектром відносин з Україною, стежили за переговорним процесом з вашою державою, не обмежуючись виключно політичними питаннями. Це стосується, зокрема, й економіки, торгівлі, візового регулювання, тощо.

Дозвольте мені звернутися до резолюції Європейського парламенту, яку ми прийняли 25 листопада 2010 року, у якій ми особливо підкреслили, що Європарламент виступає за майбутнє членство України в Європейському Союзі, за умови, що Україна виконає усі необхідні для цього критерії.

Особливого значення Європарламент надає подальшому просуванню демократичних реформ в Україні, і ми глибоко переконані, що якщо в Україні буде утверджено демократичні стандарти та цінності, усі відкриті питання в інших сферах наших відносин, зокрема торгівельній, буде значно легше вирішувати.

Оскільки сьогодні ми отримуємо багато негативних сигналів щодо демократичного розвитку України, для нас особливо важливо, переконатися, що торгівельні питання будуть вирішуватися з урахуванням макроперспектив, які б враховували і демократичний поступ української держави.

Дозвольте мені також зазначити, що Європейський Парламент, так само як Єврокомісія та Європейська Рада, з великою приємністю відзначив позицію Президента України Віктора Януковича щодо заяв російського президента Владіміра Путіна щодо Митного союзу. Ми розуміємо всю складність ситуації, у якій опинилася Україна, і можу запевнити, що ми всіляко підтримуватимемо ваш уряд на обраному шляху.

Також хотілося б нагадати, оскільки Філіп про це не згадав, те, що Європейський Союз погодився надати фінансову підтримку імплементації угоди про створення зони вільної торгівлі обсягом у 320 млн. євро.

Таким чином, на мою думку, в довгостроковій перспективі, Україна значно виграє від відносин з Європейським Союзом та від економічної інтеграції з ЄС, погодившись на завершення переговорного процесу щодо угоди про асоціацію та угоди про створення зони вільної торгівлі вже до кінця цього року.

Але, слід наголосити, що важливо не втратити цей позитивний момент у наших відносинах. Якщо ми втратимо цей момент цього року, ніхто не візьметься спрогнозувати, що буде потім. Якщо це станеться, Україні буде дуже важко виконати взяті на себе міжнародні зобов’язання, а Європейському Союзу стане складніше розвивати свої відносини не лише з Україною, але й з іншими країнами-учасницями Східного партнерства.

Для ЄС Україна є своєрідним тестом. Відносини з Україною
послугують матрицею для відносин з іншими країнами Східного партнерства. Якщо нам не вдасться досягти успіху у відносинах з Вами, ми зведемо нанівець свої відносини з Молдовою, Вірменію, Грузією та Азербайджаном. Можливо це навіть зведе нанівець наші шанси повернути Білорусь на демократичний шлях і сприяти тому, щоб вона розвивалася інакше, аніж тепер.

Саме тому питання демократії в Україні має таке ключове значення для Європейського Союзу.

Ще хотілося б додати кілька слів, щодо проблем, з якими ми стикаємося у відносинах з Україною, і що ми хотіли вдосконалити. Насамперед – це відсутність чіткої та прозорої комунікації від України. Ми пропонували Верховній Раді свою допомогу у розбудові законодавчої бази, ми пропонували скористатися досвідом нових країн-членів ЄС, багато з яких, зокрема Польща, із задоволенням готові допомогти Україні наблизитися до Європейського Союзу. Хочу підкреслити, що поки що Україна не скористалася подібними можливостями, і якщо вона й звертається до них, то лише у певних критичних аспектах. Нам хотілося б почути позитивні меседжі від України, які б йшли не лише від уряду, чи провладної парламентської більшості, але й від опозиційних структур. Нам хотілося б, щоб опозиція погодилася на конструктивну співпрацю з українською владою, принаймні в питаннях європейських перспектив України. Дякую і буду рада відповісти на Ваші запитання.

Віктор Шлінчак, Голова наглядової ради Інституту світової політики: Я хотів би, користуючись нагодою, задати питання, яке більшою мірою стосується політики, аніж економіки. Чи розуміють в Брюсселі, що в оточенні українського президента досі існують різні групи впливи, і всі вони далеко не однорідні, і не всі з них позитивно сприймають курс на зближення України з Європейським Союзом. Я хочу висловити власне переконання, що якби робочу групу очолював не перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, який зацікавлений в прискоренні євро-інтеграційних процесів, а скажімо, голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський, то ми б не досягли успіхів, про які ми сьогодні говоримо. Моє питання полягає в наступному: чи розумієте Ви, що багато людей в оточенні президента, які планомірно та послідовно «підставляють» його в демократичних процесах, для того щоб спровокувати негативну реакцію на Заході, для того, щоб викликати певні негативні виноски, і в кінцевому підсумку, зірвати підписання угоди про створення зони вільної торгівлі в цьому році? Дякую.
{4}

Іна Кірш: Оскільки Європейський парламент є більш політичною інституцією, дозвольте мені відповісти на Ваше запитання. По-перше, ми дуже цінуємо те, що пан Клюєв залучився до процесу переговорів, оскільки йому вдалося пришвидшити переговорний процес, і загалом хотілося б відзначити його дуже позитивний внесок. Я не знаю, наскільки це було викликано його особистими інтересами я лише можу підтвердити, що ми задоволені його участю в переговорному процесі.

По-друге, формувати власний політикум та власні політичні структури є виключною прерогативою України. Український народ обрав Президента, Верховну Раду, у якій сформувалася парламентська більшість, і саме українському народу належить право вирішувати, хто і як має керувати країною.

Окрім того, ми отримали позитивні сигнали як від президента, так і від прем’єр-міністра, які засвідчили про позитивні зрушення у європейських амбіціях України. Для нас це є пріоритетними і показовими сигналами.

Все, що стосується внутрішніх труднощів, різних бачень в уряді – це все належить до виключної компетенції власне України та українського уряду. Ми виходимо насамперед з результатів переговорів, а не з внутрішньополітичних суперечностей. Таким чином саме від вас залежить подальше формування конструктивної опозиції, а ми в свою чергу, підтримаємо такі процеси, перші успіхи яких ми сьогодні спостерігаємо.
{3}

Очевидно, що структура економіки буде змінена внаслідок цих процесів, що й позначиться й на подальших політичних процесах. Проте, незалежно від того, хто переможе на наступних виборах, можна стверджувати, що Україна досягла певного прогресу у своєму просуванні шляхом реформ з часу здобуття незалежності, і ми сподіваємося, що ця динаміка збережеться й надалі.

Філіп Куіссон: Дозвольте додати кілька коментарів до того, що сказала Іна Кірш. Дійсно, я можу погодитися з тим, що досить довгий час, практично до жовтня минулого року, Європейський Союз не розумів, хто саме в Україні відповідає за переговори з ЄС. Саме у жовтні ми нарешті побачили, що переговорний процес взяв під свій контроль прем’єр-міністр Микола Азаров, а незабаром групу переговірників очолив Андрій Клюєв. Як правильно зауважила Іна, ми не переймаємося питаннями внутрішньополітичних дискусій в Україні, нас цікавить виключно консолідована зовнішня позиція, яка б дозволила бачити, хто саме з української влади відповідає за переговори з ЄС. Те, як просуваються переговори протягом останніх шести місяців нас цілком влаштовує.

Ольга Шумило-Тапіола: Я в свою чергу додам кілька слів щодо позицій країн-членів ЄС. Можу запевнити, що уряди країн-членів не повною мірою розуміють процеси, які відбуваються в Україні, зокрема особливості тієї політичної конкуренції та боротьби, яка розгорнулася в оточенні президента. Проте уряди більшості країн-членів стурбовані розмовами, які лунають в українському політикумі, стосовно митного союзу з Росією. Це питання турбує їх не зважаючи на останні заяви президента Януковича щодо необхідності завершити переговори про створення зони вільної торгівлі з Україною до кінця цього року. Таким чином, уряди країн-членів й досі не почули чіткої та однозначної позиції офіційного Києва з цих питань. Отже, на мою думку, саме наступний раунд переговорів щодо зони вільної торгівлі з ЄС продемонструє наскільки серйозними та обґрунтованими є такі амбіції президента Януковича.

Ще одна проблема, якою переймаються уряди країн-членів ЄС, і яка, ймовірно, може вплинути на процес переговорів, – це саме внутрішньополітична ситуація в Україні, зокрема вибіркове правосуддя. Цьому питанню з недавніх пір почали приділяти більше уваги як в Брюсселі, так в деяких європейських столицях. А деякі члени ЄС навіть заявляють про необхідність застерегти український уряд, що процес переговорів може бути призупинений, в разі, якщо й надалі спостерігатимуться випадки такого вибіркового правосуддя та політичних переслідувань.

Я переконана, що зрозуміти особливості внутрішньополітичної конкуренції в України можна лише перебуваючи в Києві. Але зовнішні негативні виміри такої політичної боротьби можуть суттєво вплинути на позицію багатьох країн-членів, і відповідно відобразитися на переговорному процесі.

Альона Гетьманчук: Ольго, можу запевнити, що навіть перебуваючи в Києві, далеко не завжди можна зрозуміти, що саме відбувається. Тому, в цьому сенсі, ми перебуваємо в однаковій ситуації.

Ігор Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита політика»: Мені приємно, що ми сьогодні говоримо з європейськими колегами однією мовою і розуміємо один одного. Ми всі усвідомлюємо, що питання створення зони вільної торгівлі це не питання виключно економіки та доступу до європейського ринку, який охоплює більш ніж 500 млн. осіб та нараховує близько 15 трл. ВВП. Це питання більш геополітичної стратегії. Я хотів би дещо опонувати своєму колезі Віктору Шлінчаку. Так, дійсно, є кілька груп впливу на главу держави. Але публічна політика Президента України полягає в тому, що ЗВТ з ЄС потрібно укласти цього року. Мене дуже приємно вразило те, що, чи не вперше за роки нашої незалежності, українська опозиція, влада, суспільство та експертні кола одностайно підтримали європейський вибір України і продемонстрували дуже обережне ставлення до митного союзу.

В мене є два запитання, відповідь на які, хотілося б почути. По-перше, які саме найбільш проблемні аспекти ми спостерігаємо сьогодні в переговорному процесі, в чому саме нам ще потрібно знайти компроміс?

І друге запитання стосується угоди про Асоціацію. Чому вона відноситься на 2013-2014 рік?

Дякую.

Філіп Куіссон: Дякую за Ваше запитання. Серед проблем, в першу чергу хотілося б зазначити питання захисту географічних назв. Наприклад, Шампань та шампанське. Європейський Союз не вперше стикається з цією проблемою, вона поставала і в процесі переговорів під час вступу нових країн-членів. Тоді ми домовилися з ними, що вони відмовляться від таких проблемних позначень відповідно до вимог європейського законодавства про захист інтелектуальної власності. Нам це вдалося, і хочу нагадати, що це не є суто «європейським упередженням». Це є вимогою світової організації торгівлі. Компроміс полягає в тому, що не зважаючи на те, що подібний процес буде для України досить болісним, зрештою, в середньостроковій перспективі, українська економіка від цього лише виграє. Наведу такий приклад. Ребрендинг української продукції вимагатиме витрат, і Європейський Союз готовий взяти на себе як фінансові витрати ребрендингу українських товарів, так і надати технічну допомогу. Це передбачає створення нових торгових марок, і ми готові просувати ці нові торгівельні марки на ринку західноєвропейських країн. Наразі ми працюємо над планом дій, в якому ми прагнемо приписати все, що повинна зробити Україна в цьому напрямі, а також вказати як саме Європейський Союз може долучитися до цих процесів та полегшити подібний перехід. Так, Україні доведеться позбутися певних географічних позначень, які перебувають під захистом ЄС, але завдяки цьому її твори позбавляться від іміджу другосортних, перейшовши в категорію першого класу. Візьмемо, наприклад, Іспанію. Вона була змушена відмовитися від виробництва шампанського, натомість почала виготовляти такий напій як ґава. Що вона отримала в результаті? Іспанське шампанське завжди вважалося другосортним, в той час як іспанська ґава вважається першокласним напоєм. Це призвело до суттєвого збільшення експорту цього продукту на міжнародні ринки, зокрема на ринок ЄС. Тому, скажімо, якщо Україна відмовиться від ТМ Рокфор, назвавши сир цієї марки, наприклад, «Блакитний Крим», вона отримає допомогу у просуванні цього нового бренду і в Парижі, і в Лондоні, а ми знаємо, що споживачі завжди зацікавлені у новинках, якійсь незвичайній продукції. Таким чином, Україна значно виграє з огляду на комерційні перспективи. Відтак, не потрібно на це дивитися, як на загрозу українським виробникам. Так, у короткостроковій перспективі це вимагатиме певних витрат, але у середньостроковій перспективі це принесе значні прибутки. Можливо Анна з De-Tech зможе краще ознайомити нас з цими питаннями, з точки зору саме ділових кіл.

Що стосується другого запитання, а саме угоди про асоціацію, і чому її підписання можливе лише у 2012-2013 роках. Це насамперед проблема процедури. Якщо нам в цьому році вдасться погодити остаточний текст даного документу, нам потрібно буде його перекласти на 23 європейські мови, а також на українську. Лише цей процес перекладу займе досить багато часу. Потім ми маємо звернутися до всіх держав-членів з ЄС з проханням погодитися ратифікувати угоду з Україною, тобто передати її на розгляд парламентів, які після детального вивчення тексту угоди можуть надати певні рекомендації, і зрештою ратифікувати даний документ. Такий складний процес дозволяє мені стверджувати, що ця угода набуде чинності лише через півтора-два роки після того, як ми погодимо її текст.

Іна Кірш: Я погоджуюся з Філіпом, і хотіла б нагадати ще раз, що нам не можна втратити цей момент. Необхідно пам’ятати, що, наприклад, Україна зможе перекласти подібний документ дуже швидко. Вона має достатню кількість політичних консультантів і фахових перекладачів. Але Європа велика. І часто ми потребуємо багато часу для ухвалення певних рішень. Навіть якщо Європейська Комісія звернеться до Європарламенту з проханням здійснити всі необхідні процедури, пов’язані з цією угодою, так швидко, наскільки це можливо, ми все одно будемо працювати над цим довше. Звісно, швидкість подолання усіх цих бюрократичних процедур, залежить і від партнера, тому Україні також слід здійснити усі необхідні кроки якомога швидше. З дечого можна розпочати вже сьогодні.

Цей процес, наприклад, може розпочатися з того, як Єврокомісія представить на розгляд Європейського парламенту текст угоди щодо створення зони вільної торгівлі, який буде розглядатися нашими євро депутатами з комітету зовнішній справ, адже ця угода є важливою частиною угоди про асоціацію.
Не зважаючи на всі занепокоєння щодо демократичного розвитку України, можу Вас запевнити, що в України є багато друзів серед європейських депутатів, особливо у комітеті з питань зовнішньої політики, відтак, Європарламент зробить все, що від нього залежить, щоб затвердити цю угоду якомога швидше. Однак, це ми можемо зробити лише після того, як документ буде підписано.

Однак, я хотіла б наголосити на двох важливих на мою думку речах. По-перше, у 2013 році відбудуться вибори до Європейського парламенту. Це означає, що, все, що можна зробити зараз, навряд чи можна буде зробити потім, починаючи з березня 2013 року. Якщо Ви хоч трохи знайомі зі структурою європейських інститутів, Ви маєте знати, що до липня 2013 року Європейський Парламент фактично не буде функціонувати, і нам доведеться ще кілька місяців чекати на формування нової Європейської Комісії. Отже, якщо ми не скористаємося сьогоднішнім моментом, нам доведеться дуже довго чекати наступної нагоди.

Що турбує мене навіть більше, ніж питання часу, це загальне ставлення країн-членів ЄС до можливості підписання угоди про асоціацію з Україною. Це питання далеко не економіки, це питання насамперед політики. Ви повинні й надалі виконувати своє, так зване, «домашнє завдання», зокрема в питаннях судочинства, демократичного правління. Деякі країни-члени ЄС переконані, певно з огляду на ті негативні меседж, які ми отримуємо від ваших політиків, що в Україні панує безлад, відтак не слід довіряти Вашій державі, вашому уряду. Тому переконати національні парламенти країн-членів, що ця угода є дійсно необхідною та виправданою – це надскладне завдання для України. Так, Європейський парламент підтримає цю угоду, але чи можна гарантувати згоду парламенту Франції? Чи Нідерландів? Ці країни переймаються питаннями демократії значною мірою. Якщо Філіп говорить, що процес ратифікації триватиме два-три роки, я можу сказати, що такі оцінки дуже й дуже оптимістичні. Попереду багато роботи.

Анна Звеликевіч, De-Tech: Дякую Філіп за рекомендацію. Так, в мене є досвід роботи у згаданих секторах, і можу Вас запевнити, що для успішної реалізації даної політики ми потребуватимемо міжгалузевого діалогу та співробітництва. Можна сказати, що це відбувається вже сьогодні. Так на минулося тижні ми спілкувалися з українською делегацією виробників шампанських вин, які прагнуть знайти вирішення згаданих проблем, побачити, як ці проблеми вирішуються в інших європейських державах, яким чином Європейський Союз може підтримати подібний ребрендинг та забезпечити перехід до нових правил і стандартів. Таким чином, слід досягти не лише політичного, офіційного діалогу, але й діалогу на рівні представників цих галузей в європейських країнах та в Україні. Ми повинні починати здійснювати такі кроки вже зараз, оскільки після двох-трьох років, які знадобляться для набуття чинності угоди про створення зони вільної торгівлі, всі наступні 10 років перехідного періоду основне навантаження перебуватиме саме на плечах бізнес-структур. Саме тому вже сьогодні ми повинні розпочати з ними активний та всебічний діалог і залучати їх до переговорного процесу. Дякую.

Альона Гетьманчук: Я хотіла б дещо уточнити. Щойно пролунала інформація про те, що положення угоди будуть передані на розгляд національних парламентів, які досліджуватимуть її та прийматимуть рішення щодо подальшої ратифікації. Чи можна цю інформацію розцінювати як натяк на те, що деякі країни вже розглядають доцільність ратифікації цього документу і схильні до негативного рішення, з огляду на політичну ситуацію в Україні? Зокрема, чи не є такою позиція Франції та Нідерландів, про які Ви згадали? Також дозвольте передати слово моїм колегам для подальших запитань.

Олег Грицаєнко, Центр міжнародних та порівняльних досліджень: По-перше, дозвольте подякувати Альоні за організацію такої чудової дискусії і привітати наших гостей, яких мені дуже приємно бачити сьогодні. Хотів би запропонувати таку тему для розмірковування. Давайте подивимося трохи далі, за межі України. Який вплив може мати ця угода, якщо вона буде без перешкод ратифікована, на той простір, на той регіон, в якому знаходиться Україна. Іна Кірш згадала Молдову, країни Закавказзя. Наскільки реальне укладання подібних угод з цими країнами?
{8}

Ще одне запитання. Чи є реальним поширення досвіду укладання такої угоди і на Російську Федерацію? Поясню, чому саме мені це цікаво. Існує дві інтерпретації поведінки Російської Федерації на сучасному етапі. По-перше, це те, що Росія хоче віддалити Україну від ЄС. А інша інтерпретація полягає в тому, що Росія не менше за України прагне інтеграції в європейський економічний простір, просто обирає для цього інші засоби, а саме спершу створити митний союз, і потім від імені більш потужного об’єднання налагоджувати відносини з Брюсселем. Отже, чи можливе поширення формату такої угоди на Російську Федерацію?

Сергій Донськой, директор програм зовнішньої політики та безпеки Українського інституту публічної політики: Хочу подякувати Інституту світової політики за надану можливість поспілкуватися з представниками Європейського Союзу. Озвучу спершу невеликий коментар, а поті запитання. Дійсно, ви всі підкреслювали, що сьогодні склалася унікальна ситуація консенсусу в Україні щодо одного з найважливіших зовнішньополітичних питань. При чому це консенсус як суспільства, так і влади. Через те нам дуже важливо скористатися такою ситуацією. Хотілося б, щоб у Європейського Союзу також було бажання використати сповна таку можливість.
І коротке запитання. Ми багато говоримо про позитивні наслідки підписання угоди про зону вільної торгівлі для України та української економіки. Філіп Куіссон тут назвав деякі з них, зокрема вихід на європейський ринок та можливість імпортування управлінських рішень та новітніх технологій в різних галузях. Але з України видно й негативи. Зокрема через низьку конкурентноздатність можуть постраждати молоді галузі української економіки. Окрема розмова – це сільське господарство. Як ми знаємо, сільськогосподарська галузь в ЄС має величезні дотації, з огляду на це українська аграрна продукція стикнеться з рядом проблем в питаннях конкурентноздатності. Скажіть, будь-ласка, які негативні наслідки створення зони вільної торгівлі Ви можете щиро вказати з точки зору Європейського Союзу? Чи все насправді все так безхмарно та чудово?

Іна Кірш: Мабуть, розпочну з коментарів стосовно Вашого уточнення про національні парламенти. Отож, національні парламенти мають ратифікувати саме угоду про асоціацію. Я навела приклад лише двох країн, але насправді в Європейському Союзі набагато більше держав, офіційні представники яких часто озвучують досить критичні заяви щодо стану розвитку демократії в Україні. Я можу продовжити цей список, вказавши насамперед Німеччину, уряд якої з великою засторогою ставиться до тих змін, які ми сьогодні спостерігаємо в Україні. І ваше завдання – переконати парламенти цих країн в тому, що вони потребують цю угоду, що її ухвалення стане надбанням Європейського Союзу, оскільки ця угода матиме далекоглядні наслідки для майбутніх перспектив розширення ЄС. Натомість наразі ми лише можемо стверджувати, що Україна не відповідає Копенгагенським критеріям, відтак не може претендувати на членство в ЄС. Якщо ви прагнете покращити ситуацію, слід розпочинати саме з «домашнього завдання», тобто з внутрішньополітичного життя.

Дозвольте також нагадати, що якщо ми поглянемо на досягнення України на сьогоднішній день, то ми дійсно побачимо певні закони, які відповідають європейським стандартам. Але якщо ми більш уважно розглянемо яким чином ці закони впроваджуються на практиці, ми зрозуміємо, що попереду ще дуже багато роботи. Сучасна ситуація в Україні, зокрема в питаннях підприємництва,інвестиційного клімату, тощо, не відповідає тим очікуванням, які покладалися на Україну. Це саме стосується податкового кодексу, митного режиму. Вам потрібно вдосконалюватися, виконувати своє «домашнє завдання». При чому слід не лише його виконувати, але й обговорювати усі ці питання, демонструючи при цьому єдність і консолідованість влади та суспільства. Ось що необхідно зробити в першу чергу, а не спрямовувати свої зусилля на суперечності та боротьбу. Нам важко прислухатися до України, якщо від неї надходять різні, інколи навіть протилежні, меседжі. Ми віримо, що український уряд може пишатися певними досягненнями, але ми потребуємо, щоб Україна озвучувала завжди чітку, переконливу, і що важливо, виважену позицію.

Що стосується Росії. Ми сподіваємося що на майбутньому саміті нам вдасться досягти певних домовленостей з Російською Федерацією. Слід зауважити, що нещодавно від російського уряду пролунали пропозиції щодо створення зони вільної торгівлі Росія-ЄС, на що Європейський Союз відповів, що потребує певного часу для розгляду такої перспективи. Можливо, певні зрушення з приводу цього питання, а також з привод полегшення візового режиму з Росією, відбудуться саме на наступному саміті. Тим не менше, навіть якщо ми залишимо поза увагою ці заяви, ми все одно змушені визнати, що Росія була, є і буде одним з найважливіших партнерів Європейського Союзу, і ми сподіваємося, що наші відносини будуть успішно розвиватися й надалі. Україна є особливим партнером ЄС, оскільки ми знаємо, що рано чи пізно вона може стати членом Європейського Союзу, в той час як Росія ніколи не набуде членства в ЄС. З приводу Молдови та Грузії (я спеціально не торкаюся Вірменії та Азербайджану, оскільки це трохи інший випадок), то якщо ми подивимося на зусилля молдовського уряду щодо приведення національного законодавства відповідність до aquis, або якщо ми зважимо на кроки грузинського уряду, спрямовані на подолання корупції, то успіхи цих країн будуть помітніші та вагоміші, аніж в Україні. Україна досягла певних успіхів, але не таких, на які ми сподівалися. І лише від України залежатиме як швидко, і як позитивно будуть розвиватися демократичні перетворення.

Філіп Куіссон: Я хотів би підкреслити кілька важливих аспектів, що стосується ратифікації, про яку згадувала Іна Кірш. Я був би дуже засмучений та розчарований, якби нам довелося саме зараз ратифікувати угоду про створення зони вільної торгівлі з Україною у Європейському парламенті. Чому? Нещодавно Європейський парламент ратифікував угоду про створення ЗВТ з Південною Кореєю, і всі дебати з цього приводу обмежилися виключно торгівельними питаннями. Якщо ж ми обговорюємо питання зони вільної торгівлі з Україною, ми зупиняємося на суто політичних проблемах, оскільки, що не є таємницею, Україна не є такою агресивною, як Південна Корея, у своєму прагненні здобути доступ до ринку ЄС. Власне, країни-члени ЄС не бояться конкуренції з боку України, тому вони в першу чергу зважатимуть на політичні аспекти: на проблеми судоустрою, свободи слова, тощо. Тому я не здивуюся, якщо жоден з євро парламентарів навіть не згадає про торгівельні питання, обговорюючи угоду про створення ЗВТ з Україною.
{5}

Ви згадали про Митний союз, який створюється Російською Федерацією. Я хотів би в цьому контексті згадати позицію українського уряду, яку ми цілком поділяємо. Якщо Україна створить зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, вона не увійти до зони вільної торгівлі з Російською Федерацією, або ж приєднатися до митного союзу. Якщо Україна вирішить все-ж-таки вступити до митного союзу, разом з Росією, Білоруссю та Казахстаном, які до речі, навіть не є членами світової організації торгівлі, вона стане частиною закритого блоку. Що таке митний союз? Це насамперед зона вільної торгівлі плюс спільна зовнішньоекономічна політика. Країни-члени митного союзу на мають права на самостійні зовнішньоторговельні відносини. Таким чином Україна не зможе провадити власну зовнішньоекономічну політику, рішення щодо якої де-факто прийматимуться в Москві. Можливо це навіть й добре, все залежить від очікувань українського уряду. Але, якщо зона вільної торгівлі ЄС не заперечує права України утворювати ЗВТ з іншими партнерами, наприклад Росією, чи Туреччиною, щодо митного союзу ми маємо цілком виправдані застереження, оскільки він виключає самостійність у зовнішньоекономічних відносинах. Це той меседж, який би мені хотілося б донести українцям на українському уряду.

Анна Звеликевіч: Я хотіла б дещо додати. По-перше, що стосується конкуренції, ви зауважили, що Україна не представляє собою вагомого конкурента для країн-членів ЄС. Нам необхідно посилювати конкурентоздатність України, вирішивши насамперед, які саме продукти потребують такого підсилення. Якщо ми поглянемо на ту ж таки Росію, то ми побачимо, що російський уряд та російські ділові кола мають серйозні наміри впроваджувати у виробництві стандарти Європейського Союзу, наближаючись до aquis. І я змушена констатувати, що в багатьох питаннях Росія знаходиться далеко попереду України у впровадженні таких стандартів та норм, зокрема у хімічній промисловості. Таким чином, український бізнес повинен визнати, що Україні необхідно інтенсифікувати реформи, для яких угода про ЗВТ є лише одним з багатьох інструментів. І по-друге, коли ми говоримо про сільське господарство України та про аграрний сектор, ми вочевидь маємо на увазі насамперед поставки зерна, м’яса та овочів на європейський ринок, але при цьому ми забуваємо про те, що існує цілий перелік санітарних та фітосанітарних норм, які Україна має запровадити у цій галузі. Наприклад, що стосується молочної продукції, то Європейська комісія за останній рік тричі надсилала моніторингову місію до України, звіти якої були досить невтішними, і не через якість молока, а насамперед через незадовільний стан інфраструктури, що ігнорується центральними органами влади. Саме тому бізнес повинен зробити свій внесок у просування реформ.

Ірина Солоненко, Міжнародний Фонд Відродження: В мене буде два запитання. По-перше, сьогодні ми неодноразово згадували про позитивні наслідки створення ЗВТ у довгостроковій перспективі. Чи можете Ви назвати певні короткострокові вигоди, які може принести Україні зона вільної торгівлі з ЄС. Чому це так важливо? Хотілося б наголосити, що ми, представники експертних кіл та громадянського сектору, прагнемо переконати українське суспільство у необхідності саме європейського курсу України, і нам бракує саме таких знань, про конкретні короткострокові переваги та можливі здобутки. Друге запитання: якими будуть механізми контролю за впровадженням цієї угоди? Я можу уявити, що після підписання та вступу в дію угоди про ЗВТ, Верховна Рада України прийме певні закони, практична реалізація яких може й не відбутися. Проти реалізації такого законодавства можуть виступити великі українські корпорації. Як ЄС буде контролювати цей процес?

Юрій Дощатов, УНІАН: Я хотів би повернутися до торгівельних питань, оскільки ми сьогодні обговорюємо саме угоду про зону вільної торгівлі, і, наскільки я розумію, ключовим словом в цьому контексті є саме торгівля. Наразі між Україною та ЄС існує кілька проблемних питань, зокрема це питання квот і транспортних перевезень. Хотілося б щоб ви більш детально зупинилися саме на цих індикаторах. Чи зможе Україна вийти на ринок транспортних перевезень після підписання угоди про створення ЗВТ?

Павло Жовніренко, Голова правління Центру стратегічних досліджень:

В мене склалося враження, що сьогодні ми практично ні разу не згадали про корупцію. А це на мою думку одна з найвагоміших перепон на шляху України до ЄС. Я сказав би, що мати справу з Росією в цьому плані Україні набагато легше, адже ми маємо спільні корупційні схеми і механізми. Щодо Європейського Союзу, то зона вільної торгівлі насамперед повинна бути зоною вільної від корупції. Оскільки в Україні корупція – це вкорінене та системне явище, подолати її за один рік практично не можливо. Таким чином, я б порекомендував представникам ЄС працювати виключно з тими українськими компаніями та територіями, які вже сьогодні відмовилися від корупційних інструментів всупереч загальній ситуації в країні. Моя інша рекомендація – розробити механізми моніторингу цих процесів, який би здійснювався органами ЄС, можливо навіть Європейською комісією, на постійній основі.

Іна Кірш: Я спробую відповісти на Ваше запитання щодо короткотермінових вигод та позитивів. Я б поставила проблему інакше: який інший вибір має Україна? Наразі українська держава обрала шлях модернізації та реформ. Україна переконана, що ситуація не може залигатися такою, якою вона є на даний момент, і саме тому ваша держава обрала європейський шлях розвитку. На нашу думку це дійсно правильний та позитивний вибір. Насамперед тому, що він відкриває перед вами великі перспективи, але саме від України залежить чи вдасться їй ними скористатися. Наведу такий приклад. Як тільки Україна підпише Угоду про асоціацію, вона може розраховувати на фінансову підтримку Європейського Союзу. Зокрема, якщо Україна прийме законодавство про поставки товарів та послуг, українським робітникам буде важче, скажімо, будувати ті ж самі дороги, оскільки тепер польські робітники зможуть запропонувати свої послуги Україні, маючи при цьому кращі технології та більші можливості. Але Європейський Союз готовий профінансувати розвиток цих технологій в Україні, для того щоб саме ви могли ними користуватися і посилювати свою конкурентоспроможність на європейському ринку. Чи вдасться Вам це здійснити залежить від Вас.
Як ми знаємо нещодавно Європейський комісар Штефан Фюле представив план реформування східного напряму Європейської політики сусідства, де досить чітко прописано: ті, країни, які будуть демонструвати більші успіхи у проведенні реформ, будуть отримувати більшу допомогу та підтримку з боку ЄС, тобто в дію вступає принцип більше за більше. Україні самій слід вирішувати, як швидко рухатися шляхом реформ.
{6}

По-друге, говорячи про спрощення візового режиму, чому б українському парламенту не зібратися силами і не прийняти пакет необхідних законів для спрощення візового режиму з ЄС. Проголосувати більшістю голосів, об’єднавши зусилля опозиції та провладної більшості. Якщо вам вдасться досягти лібералізації візового режиму, ви відчуєте позитивні наслідки цього кроку практично відразу. Якщо ж ви самі відтягуватиме цей процес, доведеться чекати цих вигод набагато довше. Тому все, що стосується часу, необхідного для позитивних зрушень – це питання виключно у компетенції українського суспільства.

Корупція.. Я згадувала про корупцію в Україні, і не один раз! Це одна з ключових проблем відносинах Україна–ЄС. Тому я ще раз наголошую: приймайте необхідні закони, впроваджуйте їх у життя, досягайте чіткого та прозорого функціонування державних структур – від цього залежить чи вдасться вам успішно модернізувати Україну. А підписання угоди про асоціацію та угоди про створення ЗВТ – це лише інструменти для подальшої модернізації вашої держави. Якщо Україна відмовиться від реформ та модернізації, а вона має на це право, вона втратить всі ті здобутки та вигоди які її чекають на цьому шляху.

Філіп Куіссон: Я зупинюся на кількох пунктах. Що стосується позитивних наслідків створення ЗВТ. Я наведу конкретний приклад. Коли ми приймаємо певні рішення в рамках ЄС, ми обов’язково маємо провести ряд консультацій, по-перше, з бізнес структурами, по-друге, з представниками громадянського суспільства. Ця процедура закріплена на законодавчому рівні. Тобто, будь які кроки європейських інституцій мають спершу бути погоджені з діловими колами та громадськістю. Такий механізм закладено і в угоді про асоціацію відтак Україна буде змушена його застосовувати і поводитися виключно відповідно до цих стандартів. І це звісно прогрес для українського суспільства. Що стосується законодавства про поставки послуг та товарів, ми хотіли тендери на надання послуг чи товарів проводилися незалежними структурами, а не державними компаніями чи урядами. Так відбувається в ЄС, і можу запевнити, що ми намагаємося досягти згоди України застосовувати європейські стандарти. Адже коли європейські компанії беруть участь у тендерах на виконання певних робіт в Україні, завжди існують великі сумніви щодо прозорості їх проведення. В той же час, українські компанії можуть спокійно брати участь у тендерах, оголошених в європейських країнах. Так, наприклад, якщо в Польщі будується аеропорт, українські компанії зможуть також підготувати заявку, і навіть виграти, враховуючи низьку ціну надаваних послуг. Таким чином, нам необхідно створити рівні та взаємовигідні умови.

Питання моніторингу. В угоді прописані механізми подолання певних суперечностей та протиріч, які можуть виникнути, шляхом переговорів, з урахуванням результатів незалежного моніторингу, або ж із залученням третьої сторони, якщо сторони не можуть дійти згоди. Я переконаний, що ці механізми є достатньо ефективними.

Що ж стосується транспортних послуг і перевезень, то тут я обмежуся короткою заявою. Європейський Союз не відкриває цей ринок Україні. Не тому, що ми упереджено ставимося до України. Суть проблеми полягає в економічних розрахунках. Середня зарплата водія вантажівки в ЄС на місяць становить одну тисячу євро, тобто десять тисяч гривень, і ми не можемо допустити, щоб наші водії були змушені знижувати власні зарплати, під тиском конкуренції з боку українських водіїв, які отримують значно менше. Можливо, в перспективі, коли українські дальнобійники отримуватимуть такі ж кошти, як і їхні європейські колеги, ми відкриємо ринок транспортних перевезень для України. Поки що він залишиться закритим, адже соціальні аспекти також є для нас надзвичайно важливими. Окрім того є певні технічні стандарти вантажівок в ЄС, які є набагато вищими, ніж в Україні і Європейський Союз не хоче знижувати ці норми, а натомість прагне стимулювати розвиток українського ринку транспортних перевезень та приведення його у відповідність до європейських реалій. Можливо Вам втішить той факт, що ЄС не відкриває ринок транспортних перевезень для будь-яких третіх країн, окрім країн-кандидатів на членство. З огляду на ряд причин, які я не маю повноважень сьогодні обговорювати, Україна не має статусу країни-кандидата, тому не може скористатися цією прерогативою. Але, ми всіляко прагнемо заохотити подальший розвиток цієї сфери транспортних послуг в Україні, для того, щоб вона досягла європейських стандартів. Якщо це станеться, ми готові переглянути наші домовленості, прописані в угоді адже цей документ не є чимось усталеним назавжди. Він періодично потребуватиме перегляду та внесення змін. Тому, як тільки ми побачимо, що українські перевізники готові на рівних конкурувати з європейськими, ми зробимо відповідні поправки.

Таким чином, підсумовуючи, я хотів би наголосити, що неухильне дотримання європейських стандартів має бути основоположною стратегією українських компаній, якщо вони прагнуть вийти на ринки ЄС. Дотримання європейських стандартів є запорукою покращення соціальних норм, збереження довкілля. Їхнє впровадження є болісним процесом, але якщо Україні вдасться це зробити після підписання угоди про зону вільної торгівлі, вона може повною мірою скористатися тими вигодами та можливостями, які відкриває перед нею ця угода. До цих стандартів належить й вимога добросовісної конкуренції, яка буде порушена у випадку транспортних перевезень. Саме цим керується ЄС у своєму рішення залишити цей ринок поки що закритим для України.

Анна Звеликевіч: З Вашого дозволу дещо доповню своїх колег. Процедура погодження усіх рішень з представниками громадянського суспільства та ділових кіл, яка існує в Європейському Союзі, в разі впровадження в Україні сприятиме розвитку громадянського суспільства. Окрім того, що стосується позитивних наслідків, я можу сказати, що, спілкуючись з представниками громадських організацій інших держав-учасниць Східного партнерства, мені неодноразово доводилося чути дуки про необхідність підписання таких угод, я угода про асоціацію, між їхніми країнами та ЄС. Які при цьому називалися вигоди? Це й захист споживачів, це й поліпшення навколишнього середовище. Думаю, саме на цих аспектах варто зупинятися, обговорюючи питання позитивних наслідків ЗВТ із звичайним населенням, оскільки вони стосуються кожного. Громадяни мають розуміти, що за умовами угоди, українські компанії будуть зобов’язані запроваджувати міжнародні високі стандарти, а відтак виробництво стане більш безпечним та високотехнологічним, що у свою чергу зробить повітря чистішим, а продукцію безпечнішою.

Сергій Жук, Центр глобалістики Стратегія ХХІ:

В мене дуже коротке запитання. Донедавна одним із проблемних питань у відносинах України та ЄС були компенсації втрат, яких можуть зазнати європейські країни внаслідок повторної енергетичної кризи. Скажіть, будь ласка, чи вдалося розв’язати цю проблему? Як ми знаємо, питання газових війн між Україною та Росією досить суперечливе, і покладати відповідальність виключно на Україну за будь-які перебої в транзиті енергоносіїв не є однозначним вирішенням цієї проблеми.

Альона Гетьманчук: Так, дійсно, це питання нас особливо цікавить. Тож чи буде Нафтогаз України виплачувати компенсації у випадку повторення попереднього сценарію енергетичної кризи?

Філіп Куіссон: Відкрию Вам секрет, у наступний вівторок (31 травня – прим. ред. ) пан Клюєв буде обговорювати ряд проблемних питань з моїм колегою Карелом де Гухтом, і згадана проблема буде чи не найважливішою на цих переговорах, адже вона досі не вирішена. Скажу відверто, це одне з найбільш складних положень наших переговорів, оскільки ЄС прагне гарантувати безперебійні поставки енергоносіїв до країн-членів, що, як ми знаємо, великою мірою залежить від здатності України гарантувати безперебійний транзит. Ми зважаємо на всі аспекти цього питання, але ми маємо ґрунтуватися на захист інтересів країн-членів. Я сподіваюся помірковане вирішення цього питання буде знайдене, можливо не наступного вівторка, але вже дуже скоро, оскільки це найбільш значиме питання порядку денного переговорів про створення ЗВТ.

Альона Гетьманчук: Які ще питання залишилися невирішеними і будуть розглядатися на наступному раунді переговорів?

Філіп Куіссон: Перш за все Україна прагне, щоб ЄС відкрив більшою мірою ринок аграрної продукції для українських постачальників. Можливий компроміс – це взаємне відкритість цього ринку. Друге питання – це питання транспортних перевезень, про що ми вже згадували. Це питання також дуже болюче для України. Я окреслив Вам ситуацію, що склалася на цей момент, але можливо в ході переговорів виникнуть нові можливості її вирішення. Енергетика та енергобезпека, це ще одне питання. Окрім того, це питання експортних квот для зернових з боку України, та питання субсидування цієї галузі в ЄС. Це також проблема захисту географічних назв. Можу зауважити, що Європейський Союз готовий до відкритого обговорення цих питань та їх вирішення на взаємовигідній основі. Наостанок, дозвольте висловити сподівання, що в недалекому майбутньому, в одному з найпрестижніших закладів Парижа – Будда-барі, можна буде замовити чудове українське шампанське, що матиме особливу назву, і буде не менш популярним, аніж іспанська ґава.
{7}

Альона Гетьманчук: Дякую за таку оптимістичну ноту. Мені цікаво, звідки Ви черпаєте такий позитивний настрій, можливо Вам відомо дещо більше ніж нам?
Я хотіла б подякувати усім за активну участь, за цікаві запитання. Хочеться дуже сподіватися, що процес переговорів не піде за сценарієм футбольних матчів між Україною та Італією, коли Україна створює безліч гольових моментів, а матч зрештою виграє Італія. У випадку ЗВТ виграш може здобути Росія.
Також дякую Посольству США за допомогу в організації відеконференції, і, звичайно, Фонду Карнегі Європа.

Ольга Шумило-Тапіола: Я вважаю нам слід завершити на позитивній ноті. Зрештою, все залежить від України. Ми повинні пам’ятати, що Брюссель – це сукупність різних інтересів, переплетення різних поглядів, і Україні слід на це зважати. Можливо мої колеги мають що додати?

Іна Кірш: Я хотіла б зауважити, що насамперед ви, український народ, українські експерти, повинні бути оптимістами. Оскільки якщо Ви не віритиме у власні сили та можливості, і не довірятимете власному уряду, Європейський Союз не створить диво. Все у ваших руках, і ви маєте в це вірити. Я особисто вірю в те, що в грудні ми завершимо переговори про створення зони вільної торгівлі, успішно підписавши відповідну угоду.