Публікації

Аналітичну записку підготувала Дарія Гайдай, аналітик Інституту світової політикиЗавантажити текст записки у форматі pdf.\
ВСТУП
Кожного, хто прилітає до Грузії, в аеропорту зустрічає напис «Грузія — асоційований член ЄС». Частина сприймає цей напис скептично, частина — як прояв «позитивного мислення» (чи націо¬нального брендингу), а дехто, хто не цікавиться політикою, може навіть подумати, що перебуває на території Європейського Союзу. Орієнтація на Європу не є чимось новим у грузинській політиці. Ідея про те, що Грузія є частиною Європи, тобто частиною християнського світу, завжди була важливим елементом грузинської ідентичності. Останні два десятиліття Грузія відчайдушно прагне позбутися своєї пострадянської ідентичності, як і асоціацій із нестабільним та небезпечним Кавказьким регіоном . Спроби Тбілісі вирватися із проблемного регіону та стати частиною європейського та євроатлантичного простору, які сприймалися критично багатьма оглядачами, сьогодні натикаються на все менший і менший спротив з боку західних партнерів.
Окрім безпекових мотивів, важливу роль у формуванні прозахідного курсу Грузії відіграли економічні міркування. Найближчі сусіди, які застрягли у транзитному періоді, мало що могли запропонувати Грузії у сенсі модернізації та економічного розвитку. Для Грузії шлях до Європи пролягає через відновлення і закріплення її чорноморської ідентичності, тобто посилення співпраці з країнами Чорноморського регіону, зокрема й з Україною. Таким чином, партнерство з Україною — це складова ширшої стратегії Грузії щодо зміни свого позиціонування у світі, що зацементує її інтеграцію у європейські та євроатлантичні структури. Але не тільки.
Зважаючи на відмінність потенціалів, відсутність спільного кордону та інші фактори, партнерство України і Грузії завжди було більш політичним, аніж економічно мотивованим. Країни підштовхували одна до одної геополітичні міркування, спільне бажання протидіяти впливу Росії та досягнути більш тісної співпраці з європейськими країнами. У Грузії добре пам’ятають про допомогу, яку надала Україна під час війни в Абхазії, як і про підтримку під час п’ятиденної війни з Росією 2008 року. Однак не слід применшувати ціннісний фактор, адже період найбільшого зближення Грузії та України припав саме на час після демократичних революцій 2003-го року у Грузії та 2004-го в Україні, які створили певне відчуття ідеологічно-світоглядної спорідненості між двома країнами пострадянського простору. Також важливе значення для Грузії має релігія. Знаходячись поряд з потужними мусульманськими державами, вона завжди шукала християнського союзника (т.зв. Суліко ) — дружньої держави, яка б допомогла їй зберегти незалежність, ідентичність та зв’язок з Європою . Довгий час цю роль виконувала Росія, однак після розпаду СРСР, на тлі погіршення відносин між Тбілісі і Москвою, саме Україна зайняла місце Суліко у грузинській політиці . І хоча сьогодні у Києва і Тбілісі не так вже й багато спільних інтересів, як відзначають грузинські аналітики, у практичному та ціннісному вимірах Грузія більш тісно пов’язана з Україною, ніж з іншими державами регіону .
Якщо узагальнювати інтереси України щодо Грузії та Грузії щодо України, то перші два інтереси повністю збігаються, а саме: підтримка незалежності, суверенітету та територіальної цілісності одна одної, а також беззастережна підтримка реалізації європейських та євроатлантичних прагнень одна одної.
Серед інших інтересів, які акцентують у Києві та Тбілісі, слід також відзначити:
України щодо Грузії:
• безпекова та військова співпраця для протидії агресивній політиці Росії;
• посилення економічної співпраці, зокрема збільшення українських інвестицій у Грузії;
• розширення «м’якої сили» України в Грузії;
• використання транзитного потенціалу Грузії;
• вивчення грузинського досвіду реформ, політики щодо окупованих територій та вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Грузії щодо України:
• взаємна підтримка та координація діяльності на міжнародних форумах;
• активна участь України у забезпеченні стабільності та безпеки у Чорноморському регіоні;
• збільшення торговельного обороту та туристичного потоку між країнами;
• допомога України у розвитку транзитного потенціалу Грузії.
Сферами співпраці, які становлять взаємний інтерес, є морська безпека, транспорт, енергетика, АПК, професійно-технічна освіта та окремі спеціальності вищої освіти.

Переглянути повний текст записки у форматі pdf.

Публікація підготовлена у рамках проекту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики України». Цей проект виконується за підтримки «Чорноморського фонду для регіональної співпраці» Німецького фонду Маршалла (GMF), та «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Зміст дослідження є винятково відповідальністю Інституту світової політики та не обов’язково відображає погляди Німецького фонду Маршалла, уряду Швеції, Міжнародного фонду «Відродження», Фонду розвитку аналітичних центрів. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цього дослідження у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.