Публікації

Дискусійну записку щодо українсько-італійських відносин підготувала Катерина Зарембо, заступниця директора Інституту світової політики.Переглянути публікацію можна тут.\
ВСТУП
Україна та Італія ніколи не перебували у топі зовнішньополітичних пріоритетів одна одної. Італія традиційно фокусувала увагу на регіоні Середземномор’я. Що стосується регіону Східної Європи, то тут стратегічним партнером Риму була і залишається Росія. До Революції гідності і російсько-українського конфлікту ключові інтереси Італії до України полягали у сфері торгівлі та інвестицій.
Щодо України, то її ключовим інтересом до Італії був економічний вимір та досягнення італійської підтримки України.
Після початку російсько-української війни українсько-італійські відносини позначилися додатковим аспектом. До традиційного економічного партнерства додалося політико-безпекове питання, через яке в Італії виникла проблема у відносинах з РФ. Тому наразі офіційний Рим, передусім, зацікавлений у стабілізації ситуації в Україні.
При цьому Італія не розділяє «холодновоєнного» дискурсу щодо ізоляції Москви і ставиться до ситуації прагматично: Росія залишатиметься вагомим гравцем на регіональному та глобальному рівні і тому з нею потрібно рахуватися. Багато італійських політиків і сьогодні вважають за необхідне повернутися до досвіду своєї країни, коли в найважчі моменти протистояння періоду «холодної війни» Італія, будучи членом НАТО і вагомим союзником США в Європі, мала з Росією чи не найкращі стосунки серед усіх західних країн.
Водночас, через цілу низку факторів (зміна уряду в Італії та Україні, російська агресія в Україні), італійсько-українські відно¬сини отримали нову динаміку. Завданням українського уряду на даному етапі є підтримка цієї динаміки та трансформації політичних домовленостей у конкретні взаємовигідні економічні проекти.
Сьогодні обидві сторони дивляться одна на одну як на «сполучні ланки». Для України принциповою є підтримка Італії на міжнародних майданчиках, зокрема в ЄС, НАТО та в рамках «Великої сімки». Італія розглядає Україну у контексті з Росією — як країну, яка теоретично могла б впливати на внутрішній розвиток Росії, зв’язувати її з ЄС або принаймні виконувати роль моста (підхід, озвучений Романо Проді декілька років тому), безпечної дистанції, з-за якої ЄС міг би вести з Росією діалог. При цьому Італія тільки починає відкривати для себе Україну як повноцінного партнера.
Стратегічними пріоритетами України щодо Італії є:
1) розбудова самостійного двостороннього політичного треку, який би підтримувався усвідомленням самоцінності обох партнерів один для одного;
2) підтримка українських євроінтеграційних прагнень з боку Італії;
3) підтримка Італією єдності в ЄС стосовно територіальної цілісності України в контексті розв’язання російсько-українського конфлікту на Сході України та деокупації Криму;
4) реалізація інтересів у сфері енергетики з метою збереження за Україною ролі європейського енергетичного хабу;
5) реалізація інтересів української громади в Італії;
6) зміна італійської «картини світу» щодо України, розвінчання глибоко вкоріненого в італійській ментальності міфу про політичну та культурну приналежність України до зони впливу «русского мира».
Реалізація цих інтересів має великий потенціал, оскільки інтересами Італії щодо України є:
1) збільшення кількості італійських підприємств та інвестицій на українському ринку;
2) відновлення територіальної цілісності України та розв’язання конфлікту на Сході України;
3) збереження та розбудова газотранспортних шляхів через територію Південної Європи, у яких через своє географічне розташування Україна має ключове значення.
Метою цієї записки є виявлення точок перетину взаємних інтересів України та Італії та можливих шляхів їхньої якнайефективнішої реалізації.

Переглянути повний текст публікації можна тут.

Публікація підготовлена у рамках проекту Інституту світової політики (ІСП) «Нова європейська політика: заповнюючи прогалини в інформації». Цей проект виконується за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що реалізується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). ІСП також висловлює свою вдячність “Чорноморському фонду для регіональної співпраці» Німецького фонду Маршалла (BST GMF).