Публікації

Автор дискусійної записки Катерина Зарембо, заступниця директора ІСП

Завантажити публікацію можна тут.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Інтереси України щодо Ізраїлю та Ізраїлю щодо України: точки перетину

2.1. Політичний діалог: спільності, що роз’єднують

2.2. Історичний діалог: Голодомор і Голокост як визначальні концепти політичного порядку денного

2.3. Економіка та інвестиції: нерозкритий потенціал

3. Хто є хто: групи інтересів та впливу

4. Наявні і потенційні ризики, конфлікти

4.1. Погіршення відносин між Україною та Ізраїлем через голосування в ООН

4.2. Збільшення негативно забарвленої риторики на тлі відмінних позицій щодо інтерпретації історичних подій

4.3. Почастішання проявів насильства та вандалізму на ґрунті антисемітизму в Україні.

5. Рекомендації

1. Вступ

Відносини України та Ізраїлю умовно можна охарактеризувати як «далекі близькі».

Між двома країнами існує ціла низка зв’язуючих ланок — релігійних, етнічних, історичних, тощо. Так, Україна, на території якої до Другої світової війни проживала найбільша єврейська спільнота в Європі, для Ізраїлю у певний історичний момент стала колискою єврейської культури та країною походження видатних єврейських діячів мистецтва, релігії та політики. Напевно, у світі немає іншої країни, у історії якої стільки представників політичної еліти мали українське походження — в Ізраїлі це президенти і прем’єр-міністри Іцхак Бен-Цві, Ефраїм Катцир, Моше Шарет, Леві Ешкол, Гольда Меїр, нинішній спікер Кнессету Юлій Едельштейн. Україна також є місцем зародження хасидського руху та місцем поховання равина Нахмана із Брацлава, чиї послідовники щороку здійснюють паломництво до Умані.

Своєю чергою, Ізраїль також був і залишається місцем паломництва українських християн, де, згідно зі Святим Письмом, жив і був розп’ятий Ісус Христос. Внаслідок кількох хвиль еміграції українського єврейства після розпаду Радянського Союзу між Україною та Ізраїлем зберігаються тісні міжлюдські контакти. Туристичний потенціал між двома країнами є таким, що з 2012 року, коли між двома країнами був скасований візовий режим, туристичний потік щороку зростає (приміром, частка зростання у 2016 році склала 13%), а найбільше авіарейсів з аеропорту «Бориспіль» виконується саме до Тель-Авіву.

Окрім того, в останні три роки в Україні Ізраїль дедалі частіше згадують як «трансформаційну модель» — країну, яка змогла досягти розквіту у стані перманентного збройного конфлікту, а також забезпечити власну безпекову самодостатність. Ізраїль увійшов до топ-10 країн, які були названі українцями в рамках загальнонаціонального опитування, даючи відповідь на запитання: зовнішня політика якої країни має стати прикладом для України.

Але двосторонній порядок денний має і «зворотній бік». В історичному плані це спадщина єврейських погромів, а пізніше — Голокост, з якими асоціюється Україна у колективній пам’яті ізраїльтян.

У політичній площині обидві країни прагнуть підтримки одна одної на міжнародній арені: Україна — у протидії російській агресії, Ізраїль — у власному протистоянні з Палестиною. При цьому переслідування власних національних інтересів, а також залежність від ширшого геополітичного контексту не завжди дозволяє країнам послідовно виступати союзниками, а подекуди породжує взаємну недовіру і погіршення відносин. Відповідно, і ворогом для Ізраїлю є не Росія, а Іран та ХАМАС.

У відносинах з Ізраїлем узагалі не працює звична для України система координат, у якому орієнтиром є проєвропейський вектор розвитку і європейські цінності. Ізраїль, якого з Україною об’єднує Європейська політика сусідства ЄС, провадить щодо останнього політику, абсолютно відмінну від української. Як пояснюють ізраїльські дипломати, «Ми не говоримо, що Ізраїль — це Європа, і не хочемо бути в Європі. Однак ми працюємо так, щоб бути не гіршими від Європи». При цьому Ізраїль вважає єврейську культуру колискою «європейських цінностей» у сучасному, західному, розумінні, як запозичених з єврейської соціально-політичної традиції, зображеної у Старому Завіті (Торі).

Попри усі відмінності, Україна та Ізраїль є цінними партнерами один для одного. Для України, зокрема, відносини з Ізраїлем є провідником для ефективної та успішної політики на Близькому Сході. Для Ізраїлю Україна — цінний (потенційний або реальний) союзник.

Взаємні інтереси України та Ізраїлю збігаються у двох сферах:

1. Голосування на підтримку одна одної у міжнародних організаціях, передусім в ООН;

2. Державна політика пам’яті: тоді як Ізраїлю йдеться про визнання Україною причетності деяких представників українських національно-визвольних рухів до Голокосту, Україна очікує від Ізраїлю визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Окрім того, Україна зацікавлена у приверненні ізраїльських інвестицій, а також запозичення технологій і високих стандартів у низці сфер, від сільського господарства до безпеки та оборони, а Ізраїль — у захисті єврейської громади в Україні від проявів антисемітизму.

Ця записка є спробою проаналізувати ключові питання, які сьогодні формують українсько-ізраїльський порядок денний, і знати точки дотику для їхньої реалізації.

Публікацію підготовлено у рамках проекту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики України». Цей проект виконується за підтримки «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Зміст дослідження є винятково відповідальністю Інституту світової політики та не обов’язково відображає погляди уряду Швеції, Міжнародного фонду «Відродження», Фонду розвитку аналітичних центрів. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цього дослідження у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.