Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директорки ІСП Альони ГетьманчукНу що ж, перша хвиля емоцій з приводу можливої затримки безвізового спала, яструби від влади та їх “говорящі голови” розказали все, що вони думають про європейців, але до безвізового це нас не наблизило. І не наблизить.\
Тому що, скільки ми б їм не говорили, що “ми все виконали, а ви, безсовісні, затримуєте” проблему це не вирішує. Оскільки в своїй комунікації з Євросоюзом українській владі треба визначитись: нам потрібно досягнути результату (тобто безвізового), чи розказати правду-матку, що ми думаємо про ЄС і його поведінку у конкретній ситуації? У мене особисто складається враження, що багато представників української влади вирішили під приводом ситуації з безвізовим якраз розказати правду матку. Взяти і вилити все накопичене незадоволення і роздратування європейськими партнерами за кілька останніх років. Така собі, як кажуть деякі владні стратеги, “отвєтка”: у вас втома від України, а у нас вже втома від Європи. Переконана, це хибний підхід. Треба заспокоїтись і перейті з мови образ на мову аргументів. Це ми як незалежні експерти або громадські активісти можемо дозволити собі нищівну критику ЄС, офіційні особи мають говорити аргументами, а не емоційними наїздами у стилі “ви нам ще за Будапештський меморандум і Бухарестський саміт не відповіли”

Так, погоджуюсь, це тяжко: такою кров”ю виконати багатостраждальний План дій з візової лібералізації і отримати відповідну оцінку Єврокомісії і нарватись на явне затягування процесу – це образливо і несправедливо. Але іншого шляху немає, аніж спокійно і аргументовано відповідати нашим європейським партнерам на питання, які ставляться. Ми з експертною командою спробували допомогти з аргументами всім офіційним і не дуже особам з України, які так чи інакше спілкуються з європейськими партнерами на тему безвізового, підготувавши відповідне комунікаційне мемо. Вчора презентували його у Комітеті закордонних справ Верховної Ради, почули важливий фідбек від депутатів. Так само передали його для вільного використання керівництву ВР. Ми нікому не нав”язуємо наших аргументів. Хто з політиків вважатиме за доцільне скористатись ними – вони більш, ніж welcome.

Бо дуже важливо тут є те, що якраз у питанні безвізового громадянське суспільство, з владою союзники: пощастило: це якраз той випадок, коли громадянське суспільство України є її союзником, а не опонентом. Навіть найбільш критичні до дій уряду громадські організації сьогодні підписуються під тим, щоб не було затягування цього процесу. Хоча, відверто кажучи, судячи з експертних розмов з деякими європейськими партнерами, вони явно розраховували, що громадянське суспільство у цій ситуації виступить на боці тих в Європі, хто вважає, що Україна ще має продемонструвати прогрес у боротьбі з корупцією, закріпити його суттєво до моменту незворотності, а вже потім отримувати безвізовий. Їхні очікування не виправдались.

Але це зовсім не означає, що в комунікаії з ЄС, українській владі – хочуть того на Банковій або Грушевського чи ні – вдасться відмахнутись черговим “ми все виконали, давайте нам безвізовий”, таки доведеться спокійно та аргументовано пояснювати, доводити і демонструвати, що антикорупційні органи у нас дійсно розпочали роботу. Причому вже у ці літні тижні і місяці. Це якщо дійсно потрібен безвізовий.