Публікації

Блог заступника директора Інституту світової політики Катерини Зарембо для “ГЛАВКОМА”Нещодавно, працюючи над проектом щодо м’якої сили України, натрапила на цікаву аналітичну записку. Метою її було «оцінити вплив Росії на Україну з точки зору жорсткої та м’якої сили та виробити стратегію забезпечення національних інтересів Москви в Україні». Авторами записки є, як не дивно, аж ніяк не росіяни, а… Міністерство оборони Великобританії.\
Якщо точніше – Королівський коледж безпекових досліджень, організація, яка готує чиновників високого рівня для британських (і не тільки) відомств. У рамках спеціального курсу група слухачів відвідує відповідний регіон, після чого потім виробляє рекомендації щодо політики. Записка, про яку йдеться, була опублікована у липні 2011 року.

У цілому стислий документ досить об’єктивно оцінює ситуацію із російським впливом в Україні, аналізуючи сильні та слабкі сторони РФ як гравця у регіоні. Проте рекомендації британського уряду приголомшують. Серед порад, наданих Росії групою британських дослідників, є, наприклад, «продовжувати придбання стратегічних активів в Україні», «використовувати слабку політичну систему в Україні», «визначити «червоні лінії» українського керівництва і не заступати за них, щоб не налаштувати проти себе широкі верстви українського суспільства».

Є там і рекомендації щодо затягування України до Митного союзу із Росією, Білоруссю та Казахстаном. Автори чітко окреслюють перспективи: «членство України в Митного союзі попередить її вступ до ЄС». А ми тут щодо Угоди про асоціацію турбуємося…

Записка викликає, м’яко кажучи, подив. Перш за все тому, що відносини між Британією та Росією останніми роками були зовсім не накращими – вбивство колишнього шпигуна Александра Литвиненка у Лондоні кинуло тінь на британсько-російські відносини на довгі роки. Британський прем’єр Девід Кемерон вперше відвідав Москву з офіційним візитом тільки півтора місяці тому.

Чому раптом Міністерство оборони Британії публікує такий документ із своїм копірайтом, хай навіть і у якості прикладу навчального матеріалу? Адже уряд Британії, як майже щоденно запевняє посол Великобританії в Україні Лі Тернер у своїх блогах, щиро вболіває за європейську інтеграцію Україну, нехай і без відчайдушного лобіювання українських інтересів у євросоюзівських кабінетах. У самому Коледжі люб’язно прийняли мій запит, але спровістили, що через велике навантаження відповіді доведеться чекати мінімум тиждень.

Не роблячи поспішних висновків, можна констатувати, що подібні рекомендації навряд чи сприяють позитивному ставленню до Британії в Україні, навіть якщо записку і побачить достатньо обмежене коло осіб.

Вже не кажучи, що назві нашої країни передує образливий визначений артикль “the” – пережиток радянських часів, коли Україна була однією з республік. Я і досі часто чую від іноземців “the Ukraine” – так їх навчали ще в школі. Але від Королівського коледжу Британії особисто я чекала б більшої грамотності.