Публікації

Коментар Альони Гетьманчук, директорки ІСП, для газети “День”Після референдуму в Нідерландах важливі, на мій погляд, кілька речей. По-перше, голландське «ні» створює чимало політичних і юридичних незручностей, але воно не «вбиває» Угоду про асоціацію з Україною як таку. Переважна частина тексту Угоди стосується компетенції ЄС, а не країн-членів, зокрема Нідерландів. \
Для Європейського Союзу ця ситуація є прецедентом, їм доведеться думати, як з неї виходити, і переконана, що вони знайдуть вихід. Власне тому навіть багато з тих, хто голосував проти угоди стверджували, що Україні нема чого хвилюватись, оскільки торгівельна частина, тобто Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі — буде працювати все одно. Тому не треба голландський референдум перетворювати в Армагеддон української євроінтеграції.

По-друге, важливо звернути увагу на те, чому саме голландці голосували проти. Згідно з результатами соціологічного опитування IPSOS, оприлюдненого напередодні референдуму, причина голландського «ні» полягає у тому, що «вони не довіряють Україні, зокрема через надмірну корупцію».
Саме з цих позицій виходили 60% опитаних. Це свідчить про ефективну кампанію тих, кому за останні півроку вдалось прирівняти у свідомості багатьох голандців Україну до корупції, адже ще влітку минулого року Україна не асоціювалась у Нідерландах з корупцією, що красномовно демонструвало опитування Інституту світової політики серед пересічних голландців про головні асоціації з Україною. Однак надзвичайно важливий сам факт, що довіра до України базується на боротьбі з корупцією.

На другій позиції (39%), чому голосували проти — занепокоєння, що Угода про асоціацію є першим кроком до членства України в ЄС. Це був відомий контраргумент у таборі «ні», На третій позиції (31%) — твердження, що голландці не поділяють європейських цінностей. По-третє, правдою є те, що переважна кількість голландців дуже мало знає про Україну. Згідно з нашим ще одним соцопитуванням, менше, ніж мешканці Німеччини, Франції, Італії та Іспанії.

Але правдою є також те, що ми так само дуже погано знаємо, що насправді відбувається в європейських країнах, їхні тренди та їхні дискурси. Зовнішньополітичний аналіз та експертиза у нас дуже часто підмінена потрібними месиджами, які «розганяють» відповідні «говорящі голови», так чи інакше пов»язані з тією чи іншою політичною силою. Це легковажний підхід, його потрібно коригувати, щоб потім не було сюрпризів у стилі нідерландського.

Повний текст статті «Це ще не кінець саги ЄС–Україна»