Публікації

Стефан Вольфф, професор університету Бірмінгема (Англія), експерт з міжнародної безпекиКлючові складові для успішного створення системи інклюзивного громадянства, як на мене, полягають у визнанні того, що ця проблема стосується багатьох різних вимірів, у яких функціонує суспільство. По-перше, я переконаний у необхідності побудови ефективної конституційно-інституційної системи, що забезпечує в дуже широкому сенсі рівні права і обов’язки для громадян, а також відсутність дискримінації за будь-якою ознакою (етнічною, релігійною, гендерною або мовною). Будь-яка дискримінація є неприпустимою.\
Другим важливим питанням, як на мене, є надання громадянам рівних прав на участь у політичному житті та політичне представництво. Це є дуже важливим для формування загального відчуття, що громадянство уможливлює участь у процесі прийняття рішень. Втім, також важливим у багатьох аспектах є те, що конституційно-правова основа має бути підкріплена ефективною судовою системою. Це означає, що інклюзивне громадянство насправді не є можливим без міцного фундаменту, заснованого на верховенстві закону. Іншим важливим виміром інклюзивного громадянства є проблема наявності економічних можливостей та відповідної матеріальної бази для життєдіяльності та добробуту. Це є дуже важливим у тому сенсі, що за відсутності економічних можливостей зростає небезпека розчарування людей у політичній системі, в якій вони живуть, а відповідно – і зменшення лояльності до держави та її інституцій, що має потенціал для переростання у насильницький конфлікт.

І останнім моментом, що його я хотів би підкреслити, є потреба у створенні широкої політичної культури з урахуванням необхідності та корисності демократичних інституцій. Особливо важливим у цьому контексті є поширення цієї культури через систему освіти в країні. Відповідно, коло замикається: система освіти країни, що є дуже різноманітною за етнічним, релігійним та мовним складом, вимагає задоволення потреб різних громад.

Отже, освіта, вочевидь, є безпосередньо пов’язаною з питаннями культури та культурних прав; відповідно, у підсумку, інклюзивне громадянство, насправді, означає надання людям можливостей для політичної, соціальної, економічної та культурної інтеграції у суспільство та формування відчуття лояльності до держави, в якій вони живуть – державі, яка створює рівні можливості для всіх і не дискримінує нікого на основі реальних чи уявних відмінностей між громадянами.