Публікації

Стаття старшого аналітика ІСП Леоніда Літри для “Дзеркала тижня”Молдова переживає чергове політичне потрясіння впродовж ось уже майже року. Після парламентських виборів, що відбулися в листопаді 2014 р., пішли самі або були відправлені у відставку три уряди. Останній із них на чолі з Валеріу Стрельцем був звільнений минулого четверга після вотуму недовіри парламенту через підозру в корупції. Джерелом політичної та економічної кризи стала насамперед боротьба між неформальним лідером Демократичної партії Владом Плахотнюком і його суперником Владом Філатом, донедавна лідером Ліберально-демократичної партії. У їхнє особисте протистояння виявилися також втягнутими інші інституції. Але, попри це, їхні політсили разом із Ліберальною партією перебувають при владі з 2009 р., формуючи різні коаліції. Своєю чергою, роль опозиції взяли на себе Комуністична і Соціалістична партії, в яких 45 мандатів зі 101.
Корупційний скандал, пов’язаний із державним банком Banca dе Economii та двома приватними банками, став поворотним моментом у конфлікті між Владом Плахотнюком і Владом Філатом. Відразу після парламентських виборів 2014 р. стало відомо, що з трьох банків було вкрадено близько 1 млрд дол. Із самого початку було зрозуміло, що неможливо викрасти близько 15% ВВП Молдови без участі або підтримки високопоставлених чиновників та державних установ. Жодного серйозного розслідування не проводили. Єдиним джерелом, звідки можна було отримати структуровану інформацію про аферу, стала доповідь відомої в Україні компанії Kroll. У доповіді підкреслювалася роль одіозного бізнесмена Ілана Шора, який де-факто керував процесом виведення коштів, однак було незрозуміло, хто надавав політичну підтримку.

Внаслідок банківського шахрайства економічна ситуація в Молдові погіршилася. Відбулася девальвація молдовської валюти, що призвело до зростання цін на енергоносії, а отже й на комунальні послуги та імпортні товари. У результаті, рівень життя громадян істотно знизився. Крім того, за оцінками колишнього міністра фінансів Молдови, гроші в бюджеті закінчуються, і держава вже на початку грудня не зможе виплатити заробітну плату. Саме тому Молдова терміново потребує підтримки МВФ. Звісно, в нинішніх умовах суворі заходи економії від МВФ будуть для Молдови як операція без анестезії, але уряду потрібна угода з МВФ також із “нефінансових” причин. Наприклад, після того, як стало зрозуміло, що уряд не має наміру по-справжньому розслідувати шахрайство в банківській сфері, ЄС та інші партнери Молдови призупинили своє фінансування, яке становить важливу частину бюджету РМ. ЄС та інші донори зазначили, що вони розморозять фінансування, щойно уряд укладе угоду з МВФ. Єдина проблема полягає в тому, що одна з умов МВФ — міжнародне розслідування шахрайства в банківській сфері, яке б заслуговувало довіри. Таким чином, Молдова опинилася в неоголошеній фінансовій ізоляції.

Допомога прийшла з Румунії, яка погодилася надати їй кредит на суму 150 млн дол., просто щоб “Молдова не потрапила до рук Росії”. Звісно, допомога Румунії надзвичайно цінується, але вона певною мірою нашкодила зусиллям ЄС реформувати молдовську систему. З геополітичного погляду, багато хто підтримує дії Румунії, однак, згідно з реформістською логікою, це не було найкращим рішенням.

Бездіяльність правоохоронних органів у розслідуванні і невжиття серйозних заходів для виявлення шахрайства в банківській сфері, на тлі погіршення економічної ситуації в країні, призвели до зростання невдоволення в суспільстві. Акції протесту почалися навесні 2015 р., а в жовтні сягнули свого піку. І хоча протестні настрої вже були в суспільстві, силою, яка їх мобілізовувала, стала Громадянська платформа “Гідність і правда”. Попри те, що програму Платформи підтримало багато людей, її керівництво та дії розчарували. Серед її лідерів, крім тих, хто заслуговує на довіру й кого вважають некорумпованими, є люди з не дуже чистим політичним минулим. Дарма що одним із основних меседжів Платформи було знайти й повернути украдений мільярд, вони уникали критики на адресу Влада Філата, хоча неодноразово критикували Влада Плахотнюка.

Влада Філата вважають головним підозрюваним у банківському скандалі. У середині жовтня, після зізнання Ілана Шора, в якому він написав, що передав Філатові 250 млн дол. і що той керував викраденням 1 млрд дол., останнього арештували. Генеральний прокурор висунув підозру, і парламент позбавив Філата імунітету. Розслідування триває, вину Філата мають довести в суді, але вже представлено докази надзвичайно серйозні. Тим часом суперник Філата, Влад Плахотнюк, призупинив свою діяльність у партії й відійшов у тінь.
Протистояння між двома олігархами заслуговує пильної уваги, оскільки їхня діяльність прямо впливає на загальну ситуацію в Молдові. Після зміни режиму 2009 р. вони постійно перебували при владі. Поділ міністерських портфелів завжди відбувався між ними й тими, хто приєднався до коаліції. Крім міністерств, інші важливі установи також були предметом політичного розподілу. Під контролем ліберал-демократів опинилися фіскальна служба і митниця. Своєю чергою, Влад Плахотнюк вибрав правоохоронні органи — прокуратуру та Національний центр боротьби з корупцією. І хоча система, по суті, перебувала під контролем олігархів, певні реформи все-таки було реалізовано.

Проблема, однак, у тому, що ЄС досить довго вважав Влада Філата “хорошим олігархом” — особливо коли він був прем’єр-міністром, а Влада Плахотнюка — “поганим олігархом”. Тепер ці межі стерто, і обох вважають просто олігархами. Підтвердження цього — відсутність реакції ЄС на арешт Філата. Приклад Молдови може бути попередженням Україні, оскільки тут, як і у випадку з Молдовою, Захід поділяє олігархів на хороших і поганих. На відміну від України, арешт колишнього прем’єр-міністра є новинкою для Молдови. Ба більше, арешт активного політичного гравця завжди має політичні наслідки. Проте ще занадто рано судити, якою мірою затримання Філата є прикладом вибіркового правосуддя. Наскільки реальна боротьба з корупцією, стане зрозуміло, якщо будуть інші арешти. Наприклад, Національний банк і Національний антикорупційний центр мали знати про шахрайство в банківській системі, однак, нікому з цих установ не висунуто обвинувачень.
Звільнений прем’єр-міністр Валеріу Стрелець зіштовхнувся з вотумом недовіри через корупцію, як і його колега по партії Влад Філат два роки тому. Оскільки є рішення Конституційного суду, що особи, відсторонені від посад через корупцію, не можуть знову балотуватися, зрозуміло: Молдова отримає нового прем’єр-міністра і новий уряд. Шанси, що цей уряд буде лояльним до Росії, низькі, бо партія, яку контролює Плахотнюк, заявила, що підтримає проєвропейську коаліцію. До нової коаліції, швидше за все, ввійдуть Ліберально-демократична партія, Демократична партія Плахотнюка, Ліберальна партія та групи неафільованих депутатів на чолі з колишнім прем’єр-міністром Юріє Лянке, який залишив партію Філата на початку нинішнього року.

Хоча для більшості партій це поганий сценарій, жодна з політсил не зацікавлена в дострокових виборах. Вони призведуть до значного ослаблення позицій партій, які позиціюють себе як проєвропейські. Ліберально-демократична партія отримає скромний результат, особливо після арешту Влада Філата, тому їм краще залишатися в коаліції, навіть на не дуже вигідних умовах. Те ж саме справедливо і для опозиційних партій, які періодично заявляють про необхідність дострокових виборів. Комуністична партія втратила свою енергію і значну частину довіри. Тоді як голоси Соціалістичної партії (найбільшої партії в Молдові), ймовірно, перетечуть до Ренато Усатого — одіозного проросійського політика, рейтинг якого перебуває на підйомі і який отримав досить хороший результат на місцевих виборах.
Загалом, ситуація в Молдові стала настільки проблематичною, що люди насправді не зацікавлені в дихотомії між проєвропейськими та проросійськими акторами, — багатьом уже байдуже. Підтримка європейської інтеграції впала більш ніж удвічі, порівняно з 2008 р. і становить близько 30%. Тим часом реалізація Угоди про асоціацію та інших реформ, пов’язаних із євроінтеграцією, істотно сповільнилася. Доки політична криза не закінчиться, провести реформи буде неможливо. Малоймовірно, що нинішні політики зможуть вирішити наявні проблеми. Ті, кого підозрюють у корупції, нездатні ефективно з нею боротися. Опозиція не чистіша за партію влади. Систему зможуть виправити тільки нові партії й лідери, здатні приймати незалежні рішення. Тільки тоді процес інтеграції в ЄС відновиться, і Молдова здобуде шанс вирватися зі стану, в якому вона нині перебуває.
Відносини з ЄС і Заходом, а також із Росією, залежатимуть від успіхів Молдови на шляху реформ. Вони передбачають насамперед саме деполітизацію і повернення державі контролю над правоохоронними органами та установами, що збирають кошти для бюджету. Не менш важливо — завершити розслідування про розкрадання 1 млрд дол., а також боротися з корупцією на всіх рівнях, незалежно від політичного забарвлення підозрюваного. Крім негативних наслідків кризи і втрати часу в процесі реформ, одне можна сказати напевно: криза принесе користь Молдові, бо нарешті доведеться шукати вирішення проблем. Інакше — це шлях у нікуди.