Публікації

b-00003399-a-00000697
Молдова. Рестарт

18:12 25-2-2013

Стаття старшого аналітика ІСП Леоніда Літри для “ДЗЕРКАЛА ТИЖНЯ”У Республіці Молдова розпалася правляча коаліція — Альянс за європейську інтеграцію. Поки політичні сили розбираються, хто винен і що робити далі, під великим знаком питання опинилися масштабні євроінтеграційні плани Кишинева. Як, втім, і досягнення, що вже дозволили республіці завоювати титул неформального лідера “Східного партнерства”.\
Політична боротьба між ключовими членами Альянсу за європейську інтеграцію — Ліберально-демократичною партією прем’єра Влада Філата і Демократичною партією Маріана Лупу триває не перший рік. А детонатором публічної політичної війни став нещасний випадок на полюванні в так званому королівському лісі наприкінці грудня минулого року, коли загинув один з мисливців — підприємець Сорін Пачу. Злощасне полювання позначили абревіатурою VIP, оскільки брали участь у ній не прості смертні, а генпрокурор Валерій Зубко, судді різного розряду, бізнесмени і голова агентства з лісового господарства “Молдсилва”. Суть сюжету зводиться до того, що ці самі VIP-мисливці спробували приховати те, що трапилося, не повідомивши про пригоду не тільки мас-медіа, але й прем’єр-міністру. Хоча місцеві правоохоронні органи практично відразу ж порушили кримінальну справу стосовно головного підозрюваного — Георга Крецу.

На позачерговому засіданні парламенту генпрокурор був звільнений одноголосним голосуванням. Була створена і парламентська комісія, яка мала розслідувати нещасний випадок, але й цього виявилося недосить, аби вгамувати не перший рік вируючі в коаліції пристрасті. Прем’єр-міністр Влад Філат, скориставшись тим, що генпрокурор представляв Демократичну партію, зажадав відставки найодіознішого персонажа цієї політичної сили — першого віце-спікера Влада Плахотнюка, котрий, за словами Філата, “дістав посаду першого заступника голови парламенту завдяки офшорним компаніям, украденим грошам і злочинам, за які дотепер не відповів”. Плахотнюк — не просто віце-спікер парламенту. Плахотнюк — суперник Філата і в політичній царині, і насамперед у бізнесовій. Але про це трохи пізніше.

Посаду першого віце-спікера анулювали минулого тижня голосами політсили Філата та опозиційної Комуністичної партії, і того ж дня (15 лютого) сам Плахотнюк подав у відставку з посади заступника голови парламенту, закликавши Філата зробити те ж саме. За два дні до відставки Плахотнюка прем’єр заявив про те, що його партія виходить з коаліційної угоди про створення Альянсу за європейську інтеграцію, оскільки в нинішніх умовах він не може виконувати повноваження прем’єра, а сама угода веде до “олігархізації” і руйнування країни. Філат закликав до перегляду документа, давши зрозуміти, що черговий Альянс за європейську інтеграцію можливий, але без Плахотнюка.

У Кишиневі переконані, що конфлікт в Альянсі — це особистий конфлікт між Філатом і Плахотнюком, які, за словами лідера Ліберальної партії, раніше були друзями, а нині, відповідно до рейтингу журналу “Форбс”, є одними з найбагатших людей у Молдові. Не дивно, що чоловіки, які володіють величезним бізнесом у маленькій республіці, не здатні домовитися.

Можливо, і домовилися б, якби Філат обрав трохи іншу тактику. Однак він постійно і повсюдно позиціонував себе й свою партію як найчесніших, а всі проблеми з реформами в системі юстиції і в боротьбі з корупцією списував на Плахотнюка (що, можливо, і справедливо, але навряд чи далекоглядно для партнера по коаліції). Зрозуміло, що Плахотнюк, як і багато хто у владних колах, з таким підходом категорично не погодилися. Національний центр антикорупції, який в експертному співтоваристві пов’язують з Демократичною партією і Плахотнюком, у минулу п’ятницю провів рейд у податкову службу та офіс уряду, виявивши там серйозні порушення. Ну й, нарешті, кульмінаційним моментом боротьби стали “злиті” на цьому тижні в медіа телефонні розмови голови податкової служби, де чітко чутно, як Влад Філат дає вказівки блокувати рахунки одного великого бізнесмена, що приєднався до Демократичної партії. Без уваги в цих записах не залишилися міністр внутрішніх справ та інші політичні фігури партії Філата (наприклад, керівник МВС обіцяв шефу податкової служби якусь чергову жертву бити головою об асфальт).

Загалом, поки тягнеться ця коаліційна волинка, були заарештовані за перевищення повноважень голова податкової служби і ще кілька бізнесменів, а також порушені кримінальні справи проти міністрів фінансів та охорони здоров’я — з партії Філата і міністра культури, що представляє політичну силу Лупу—Плахотнюка.

Найцікавіше в цій історії те, що всі молдавські політики, незважаючи на їхнє політичне забарвлення, удень і вночі закликають до боротьби з корупцією, а коли ця боротьба реально починається, всі дружно говорять про політичні переслідування. Тобто демонструють типово пострадянську, а не європейську поведінку. І це при тому, що в Молдові, на відміну від України, не все так безнадійно з правосуддям.

Сьогодні ясно як білий день: новий Альянс буде важко відтворити. Нині більш імовірно те, що Молдова повільно, але впевнено крокує до дострокових виборів. Другий варіант — створення міноритарного уряду на чолі з Владом Філатом, який неофіційно можуть підтримати комуністи, котрі перебувають в опозиції.

Поки що в парламенті відбуваються слухання про те, як телефонні розмови з’явилися в пресі, Республіка Молдова ризикує серйозно знизити свій євроінтеграційний темп.

Як зазвичай буває в посткомуністичних країнах, реформи на шляху євроінтеграції впираються в недостатній рівень перетворень у правоохоронній сфері — прокуратурі, міністерстві внутрішніх справ etc. Попри такі проблеми, молдавська дипломатія успішно намагається робити гарну зовнішньополітичну міну при поганій внутрішньополітичній грі.

Але, як відомо, навіть за наявності найкращої дипломатії потрібні конкретні реформи. А в цей момент результатів вочевидь менше, ніж, приміром, рік тому. Нинішні реформи — не того масштабу і не того рівня, як це хотіли б бачити в ЄС.

Євросоюз, своєю чергою, теж не радує Молдову. Головною новиною минулого тижня стало оголошення про те, що РМ не зможе підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді нинішнього року. Хоча раніше цю подію анонсував не один європейський політик, включаючи главу ЄК Баррозу. У той час як у Брюсселі запевняють, що підписання неможливе з технічних причин (не встигнуть зробити переклади мовами ЄС і зробити юридичну експертизу), у Кишиневі ставлять безліч знаків питання щодо справжньої причини зриву історичного моменту.

Переговори щодо Угоди про асоціацію між Кишиневом і Брюсселем завершаться, швидше за все, у березні: саме тоді відбудеться останній раунд переговорів. Молдавські дипломати після їх завершення хотіли б відразу взятися за парафування, щоб встигнути підписати Угоду у Вільнюсі, керуючись раніше позначеними самим ЄС часовими рамками. Але нині Єврокомісія вже задкує, заявляючи, що переклад цього документа всіма офіційними мовами ЄС та юридична експертиза тривають загалом вісім місяців.

У Кишиневі новина про неможливість підписати Угоду у Вільнюсі справила ефект вибуху бомби. Більш того, деякі чиновники в приватних розмовах говорять про те, що позиція ЄС різко змінилася після саміту ЄС—Росія.

Не менш серйозний привід для розчарування Молдови міститься й у висновках ради ЄС із Східного партнерства від 18 лютого 2013 р. З них випливає, що ЄС вочевидь має намір помістити Молдову в один пакет із Грузією і Вірменією, щоб на саміті у Вільнюсі тільки парафувати (а не підписати!) Угоду про асоціацію цих трьох країн з ЄС. Тобто в Євросоюзі укотре наріжним каменем став регіональний підхід, що синхронізує інтеграційні процеси різних країн незалежно від досягнутих ними результатів. Це справжній ляпас для Молдови з її зусиллями на шляху до ЄС. Для повного “євроінтеграційного щастя” Кишиневу бракує тільки того, щоб ЄС “синхронізував” Молдову з Азербайджаном і Білоруссю, і тоді всі мрії про Євросоюз у молдавського уряду точно розвіються.

Адже в той час як ЄС переконує всіх, що він діятиме виключно за принципом “більш за більше”, ми чимдалі переконуємося, що працює інший принцип — “давайте почекаємо відстаючих товаришів”. У Молдові не розуміють: якщо переговори закінчуються в березні, то навіщо чекати до листопада, аби парафувати Угоду? Чому це не можна зробити в березні або квітні? До речі, важливо підкреслити, що це нерозуміння виникло до розвалу Альянсу, тож внутрішньополітична ситуація в РМ тут ні до чого.

Але дехто в ЄС все-таки поспішає на допомогу. У вівторок європейський дипломатичний десант у складі міністрів закордонних справ Польщі, Швеції і Великобританії висадився в Кишиневі. Їхня підтримка, звичайно, дуже важлива, тільки це не міняє суті питання: як лідер Східного партнерства може бути поставлений в одну шеренгу з реально відстаючими колегами?

На завершення варто сказати, що підписання Угоди про асоціацію (включаючи зону вільної торгівлі) у Вільнюсі було однією з головних опор для підтримки цілісного Альянсу. Тепер зрозуміло, що недалекоглядність ЄС може дуже дорого обійтися Молдові і її стабільності. Швидше за все, у Молдові через кілька місяців відбудуться дострокові вибори. І якщо затримку ЄС з перекладом Угоди можна зрозуміти, то скасування парафування до Вільнюса проковтнути вкрай складно. Адже для того, щоб у Молдові підтримувався курс на євроінтеграцію, необхідні конкретні результати. Але може так статися, що на дострокових виборах народ проголосує зовсім не за проєвропейські сили, керуючись тим, що Молдова не має ні Угоди про асоціацію, ні зони вільної торгівлі, ні безвізового режиму з ЄС. І в цьому помилка не тільки Молдови.