Публікації

b-00006186-a-00001114
Переговори з сепаратистами = Придністров’я на Донбасі

12:16 12-6-2014

Пост в блог на “Українській правді” директора ІСП Альони ГетьманчукВідверто кажучи, не зовсім зрозуміла новину, що новообраний президент не виключає можливості провести круглий стіл у Донецьку за участі тих сторін конфлікту, які підтримують мирний план вирішення конфлікту. Не знаю, які саме сторони конфлікту мав на увазі Порошенко, і чи дійсно йшлось і про сепаратистів, як випливає із заяви, але хочу застерегти, що будь-які переговори офіційної влади з сепаратистами – це офіційна перепустка до створення Придністров’я на Донбасі.\
Це, власне, те, чого добивається Росія: перетворити конфлікт між Москвою і Києвом у конфлікт між Києвом та Донецьком (чи Луганськом). Як тільки Київ вступить у прямі переговори з сепаратистами, це означатиме, що він визнає російський підхід до справи – це українська криза і Росія в ній, хто завгодно, але не безпосередня сторона конфлікту. Більше того, якщо події розвиватимуться по такому сценарію, то Росія ще й претендуватиме на посередника в переговорному процесі, гаранта політичного врегулювання і миротворця, нав’язуючи свої миротворчі сили під тим чи іншим соусом. А, як свідчить досвід Придністров’я, російські миротворчі сили дуже сильні в тому, щоб не мир гарантувати, а розвивати державне утворення в місці своєї дислокації. Бо у всьому світі успіх миротворчої місії вимірюється тим, наскільки швидко вона виконає своє завдання і залишить країну базування, а в російської мироворчої місії успіх – наскільки довго вона залишиться в іншій країні. Росія також дуже сильна у тому, щоб потім руками місцевих сепаратистів валити всі міжнародні переговори, націлені на врегулювання конфлікту, як це відбувається вже десятиліття у випадку з Придністров’ям: мовляв, ми тільки за, але ж ми повинні враховувати думку Тирасполя (Донецька, Луганська і тп.тд).

Якщо чесно, я вже горло зірвала, пояснюючи закордонним делегаціям аналітиків, політиків, дипломатів і журналістів, що некректно писати про українську кризу. Треба писати про війну Росії проти України чи про російську агресію, про що завгодно, але не внутрішню українську кризу. Якщо ми запустимо переговори з сепаратистами – ми будемо грати під російську дудку: мовляв, “таки-да”, криза українська.

Думаю, що президент це прекрасно розуміє, але попередити, вважаю, ніколи не зайвим. Тим більше, коли з’являються не зовсім чіткі заяви.