Публікації

Стаття Антона Бендаржевского, директора Геополітичного інституту з досліджень Росії та Центральної Азії (PAGEO, Угорщина),, за результатами робочого візиту європейських лідерів думок до України, організованого Інститутом світової політики у партнерстві з CIDOB.Скорочена версія цієї статті була опублікована на сайті Європейської правди.Погляди автора, викладені у цій статті, не обов’язково відображають погляди Інституту світової політики.

До 2014 року було важко уявити потужний стратегічний альянс Польщі та Румунії, а тим більше, альянс, утворений навколо України. Втім, такий союз є геополітичною реальністю вже півтора роки, і це прямо пов’язано з подіями в Україні. Окупація Криму і агресія Росії проти України зробили набагато більше для згуртування членів НАТО і перебудови відносин між країнами в регіоні, ніж будь-які конференції, наради і зустрічі на вищому рівні у попередні роки.
Утворення альянсу в Центральній та Східній Європі
Двосторонні відносини Польщі та Румунії були не надто активними до 2014 року: пріоритети були різними. Румунія зосередилася переважно на внутрішніх справах та відносинах з Молдовою, а для Польщі головним регіональним альянсом було Вишеградське партнерство. Відповідно, до 2014 року президент Польщі Броніслав Коморовський відвідав Румунію лише одного разу, здійснивши при цьому чотири офіційних візити до Угорщини. Отже, пріоритетом для Польщі було Вишеградське партнерство, а Румунія залишалася на периферії осі Угорщина – Словаччина – Чехія – Польща.
{1}

Країни Вишеградської четвірки та Румунія
Ситуація стрімко змінилася після початку російської агресії проти України в 2014 році. Польща опинилася у нових геополітичних реаліях та стикнулася з неочікуваними погрозами. Проте, решта країн Вишеградської групи мала іншу думку, ніж Польща, і невдовзі стало ясно, що Румунія є майже єдиною країною в регіоні, яка розділяє стурбованість і погляди Польщі. Відповідно, пріоритети почали змінюватися.
Для Румунії стратегічний напрям був однозначним: від румунського кордону до Криму – 230 км, а Придністров’я розташоване на відстані лише у 100 км від Румунії. Дестабілізація регіону, експансія Росії поблизу румунського кордону, а також збільшення військової активності Москви у Чорному морі вважаються основними загрозами для офіційного Бухареста.
Польща також не поспішала довіряти Росії впродовж останнього десятиліття і вже у 2001 році почала модернізацію армії. Як заявив президент Броніслав Коморовський у червні 2015 року під час панелі GlobSec, присвяченій темі європейської безпеки, «Польща ніколи не мала жодних ілюзій щодо Росії, на відміну від решти європейців». Польський досвід ґрунтується на століттях спільної історії, і тому, за висловом Коморовського, «поляки добре засвоїли урок». Польща відчуває наближення загрози збоку Росії, а крім того, також стурбована розміщенням ракет «Іскандер» у Калінінградській області.
Отже, не так дивно, що Варшава і Бухарест стали головними прихильниками збільшення військової присутності НАТО в регіоні та створення системи оборони на європейській периферії. Так, Польща планує витратити цього року 9,3 млрд євро (тобто 2,1% ВВП) на оборонні видатки, в той час як Румунія заявила, що збільшить витрати на оборону з нинішніх 1,33% ВВП (1,78 млрд євро) до 2% до 2017 року.
Трикутник «Польща – Румунія – Україна»
Румунія має більш довгий кордон з Україною, ніж Польща – 530 км проти 420, але до 2014 року взаємини між Україною та Румунією не були безхмарними. З часів розпаду Радянського Союзу обидві країни мали серйозні суперечки щодо кордонів у Чорному морі, румунської національної меншини в Україні та каналу, що з’єднує Чорне море з Дунаєм на території Одеської області. Весь цей час Київ і Бухарест дивилися один на одного з підозрою, намагаючись з’ясувати, чи є потенційна загроза з іншого боку.
Зміна влади в Україні на користь проєвропейських сил кардинально змінила двосторонні відносини та дозволила обом сторонам почати все з чистого аркуша. На разі Україна і Румунія мають набагато більше спільного, ніж вони очікували: спільну загрозу, що походить від Росії, спільні цілі та спільні стратегічні інтереси. А отже, Польща, яка досі мала більш тісні відносини з Україною, ніж Румунія, може виступити у ролі миротворця та об’єднати ці дві країни.
Запит щодо перезавантаження відносин спостерігався як у Києві, так і у Бухаресті, і вже 17 березня 2015 року президент Румунії Клаус Йоганніс відвідав Київ, щоб зустрітися з президентом Петром Порошенком у рамках першого візиту румунського президента до України протягом останніх семи років. За словами президента Порошенка, у двосторонніх відносинах розпочалася нова глава, а голови обох держав змогли обговорити і знайти шляхи вирішення проблем, які лишалися відкритими впродовж багатьох років. Лідери України та Румунії обговорили співпрацю в галузі торгівлі, енергетики, охорони природи, транспорту, інфраструктури та в інших секторах. Петро Порошенко також підкреслив, що Румунія стала першою країною, яка ратифікувала угоду про асоціацію між ЄС і Україною.
Понад те, під час березневої зустрічі президенти домовилися про співпрацю у таких напрямках як розморожування ситуації у Придністров’ї та зміцнення безпеки в чорноморському регіоні. Проте, ймовірно, більш важливим підсумком стало утворення нового формату регіонального співробітництва – трикутнику «Польща – Україна – Румунія».
«Ми маємо розширити співпрацю між Україною, Польщею та Румунією в регіоні та створити своєрідну групу солідарності», – заявив під час зустрічі президент Йоганніс.
{2}
Трикутник «Польща – Румунія – Україна»
За кілька днів до візиту в столицю України, 12 березня 2015 року, президент Румунії також провів зустріч зі своїм польським колегою Броніславом Коморовським, що також було складовою нової стратегії. Президенти підписали угоду про співпрацю в енергетичній сфері та погодилися надати конкретну європейську перспективу Україні, Молдові та Грузії – країнам Східного партнерства, які підписали угоди про асоціацію з ЄС.
Перемога Анджея Дуди на травневих президентських виборах у Польщі також може зіграти на користь Польщі та Румунії: раніше Дуда критикував Коморовського за недостатньо ефективну протидію російській агресії. Також новий президент Польщі виступає проти «Нормандського формату» і вимагає включення сусідів – Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії – до переговорного процесу для розв’язання ситуації в Україні. Отже, його перемога може додатково збільшити темп розширення співпраці між Польщею, Румунією та Україною.
Розширення НАТО у Центральній та Східній Європі
Питання розгортання європейської системи протиракетної оборони з’явилося на порядку денному НАТО ще у 2002 році, однак процес було призупинено через неоднозначну реакцію європейських країн і перезавантаження російсько-американських відносин після 2008 року. У рамках першої фази система протибалістичної оборони «Aegis» була розміщена на військовому кораблі США «USS Monterey», та спрямована спочатку до Середземного моря, а пізніше – у 2011 році – до Чорноморського регіону.
На офіційному рівні процес не припинявся; натомість було створено план дій, що складався з трьох фаз розгортання системи протиракетної оборони на території Європи. Проте, дії Росії у Криму та на сході України, безумовно, прискорили процес і суттєво вплинули на готовність країн-учасниць Альянсу до співпраці. Донедавна Росія мала дуже міцні позиції у протистоянні розширенню НАТО в Європі, але за рахунок своєї поведінки впродовж останнього року Москва втратила довіру НАТО та легітимізувала оборонні дії збоку Альянсу. У рамках другої фази систему протиракетної оборони «Aegis Ashore», яка охопить усю Південну Європу, буде розгорнуто в Румунії в 2015 році, а під час третьої фази другий об’єкт системи «Aegis Ashore», який охопить Північну Європу, буде розміщено в Польщі до 2018 року.
Впродовж останніх місяців США неодноразово наголошували, що Румунія і Польща є їхніми найважливішими союзниками в регіоні. З початку року Румунію вже відвідали декілька високопосадовців з США і НАТО, в тому числі Єнс Столтенберг (генеральний секретар НАТО), Вікторія Нуланд (офіційний уповноважений Державного департаменту США у справах Європи та Євразії), генерал Філіп Брідлав (головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі) і Френк Роуз (помічник держсекретаря США з контролю, верифікації та дотримання угод щодо озброєння).
Понад те, Польща і Румунія є найменш залежними від російських енергетичних ресурсів та економічного сектора країнами в регіоні. У газовому балансі Румунії частка російського газу складає лише 20%. У Польщі цей показник вищий – 60%, але цього року, після запуску нового СПГ-терміналу в Свіноуйсьце, він безумовно зменшиться.
Фундамент для регіональної співпраці
Росія також не гаяла часу впродовж останніх років: кілька джерел вказують на те, що Москва розгорнула тактичні балістичні системи «Іскандер-М» у Калінінградській області, і, згідно з заявами ДК «Ростех», до 2020 року заплановано розгортання 120 нових систем. Ракетні системи «Іскандер», розроблені в Радянському Союзі та нещодавно модернізовані, мають радіус дії 400 км. Той факт, що Варшава розташована на відстані 275 км від Калінінграда (а від Бухареста до Тирасполя – 383 км), безумовно, змусить європейських лідерів понервувати. За словами заступника міністра оборони РФ Юрія Борисова, Москва також збільшила потужність радіолокаційних станцій у Калінінграді. Радари класу «Воронеж-ДМ» не поступаються закордонним аналогам і можуть одночасно відстежувати до 500 цілей на відстані до 6000 км.
Зрозуміло, що агресія Росії проти України, що розпочалася у 2014 році, становить пряму загрозу та виклик європейській системі безпеки, а отже, і загрозу добробуту та розвитку Європи. Ремілітаризація Чорного моря, воєнна кампанія на сході України, розміщення ракет «Іскандер», підтримка Кремлем регіонального націоналізму, а також дестабілізація України, Молдови і Придністров’я – все це є однозначними загрозами, які сьогодні стоять перед нами. Всім цим загрозам можна ефективно протистояти лише спільними зусиллями, шляхом регіональної співпраці. Трикутник, утворений Польщею, Румунією та Україною з метою захисту кордонів Європи та допомоги Україні у боротьбі з російською агресією, може стати хорошою основою для цього. Приклад ефективного та успішного співробітництва також має з часом залучити до цього стратегічного альянсу інших сусідів – Болгарію, Чехію, Угорщину і Словаччину.

Ініціатива реалізується за підтримки:
проекту «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні;
Фонду Фрідріха Еберта в Україні;
“Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України”, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA)