Публікації

Блог Ольги Лимар, аналітикині ІСП, на Obozrevatel про уроки української кампанії на підтримку Угоди про асоціацію в Голландії.6 квітня голландці висловили свою думку щодо Угоди про Асоціацію з Україною. На момент оголошення референдуму розрив між прихильниками та противниками підписання Угоди про асоціацію становив понад 20%, і не варто тішити себе ілюзіями, що Україна могла подолати цю прірву за кілька місяців. Низька явка теж зробила свою справу. Як і попереджали численні оглядачі: критики Угоди були значно більше вмотивовані прийти і проголосувати, ніж їхні опоненти. Проте не варто поспішати з оцінками, заявляючи про цілковиту поразку чи навіть “зраду” України. Урешті-решт, із самого початку кампанії було зрозуміло, що цей референдум не так про Україну, як про євроскептичні настрої в самих Нідерландах, – а вони кореняться у голландському суспільстві набагато глибше, ніж симпатія чи антисимпатія щодо України.Головний висновок з цієї кампанії – треба не просто працювати над іміджем держави, але й над позитивними змінами в самій державі. Перш за все, йдеться про боротьбу з корупцією, верховенство права, дотримання прав та свобод громадян, створення сприятливого бізнес-клімату. Без очевидних змін у державі дуже тяжко переконати західних партнерів в тому, що з Україною можна мати справу. Ще тяжче – протистояти російській пропаганді, яка використовує будь-який привід для дискредитації України. Так, за даними IPSOS, головною причиною неголосування голландців за Угоду є корупція в України – 59%, і лише на другому місці – страх, що це призведе до вступу України до ЄС (34%). Ті, хто підтримував Угоду з Україною, керувалися, передусім, прагматичними аргументами: це полегшить торгівлю між двома країнами (47%), спрятиме розвитку голландської економіки (41%).
Над позитивним іміджем держави потрібно працювати постійно. Так, Україна виявилася лише зручним приводом для голландських євроскептиків, але приводом невипадковим. Питаннями щодо України легше було маніпулювати. Дослідження Інституту світової політики, презентоване восени 2015 року показало, що голландці – одні з найбільш скептично налаштованих і найменш обізнаних жителів ЄС щодо України. Маи?же половина респондентів з Нідерландів (47%) не змогли дати відповідь на питання, чому Украі?на має бути в ЄС. Настільки ж часто відповідали “не знаю” на це питання лише британці (46%), а от поляки для порівняння – найменше (13%).
За останні кілька місяців була проведена величезна робота на підтримку “Так-кампанії” українськими аналітиками, журналістами, громадськими активістами, бізнесменами та просто небайдужими громадянами. Ця неформальна група оперативно реагувала на всі скандали, фейкові новини, які могли нашкодити іміджу України, виробляла меседжі на підтримку кампанії, розробляла інфографіки, знімала відеоролики, писала статті та проводила публічні акції. Завдяки референдуму українці дізнались, наскільки впливовою та активною може бути їхня діаспора за кордоном. Понад те, “голландська кампанія” стала першим прикладом успішною співпраці громадянського суспільства та представників влади. Співпраці, яка відбувалася не через канцелярсько-бюрократичні лабіринти, а практично в он-лайн режимі.