Публікації

Пост в блог на “Українській правді” директорки ІСП Альони ГетьманчукДуже добре, що на різних політичних рівнях теж нарешті почали розуміти прямий зв”язок між безвізовим режимом та реальною, а не фасадною, боротьбою з корупцією. А також почали розуміти, що часи дрібних подачок у відносинах з Євросоюзом закінчуються. Історій у стилі “от вам прийнятий закон і відчепіться”, або “ми створили ще один орган, що ви ще від нас хочете?” буде все менше і менше.\
Власне тому, яким би досконалим не було антикорупційне законодавство і як би ми не вимагали його схвалення, оцінювати будуть по тому, наскільки воно запрацює на практиці. І запрацює не в одноразовому форматі, а в сталому режимі. Так, дехто сьогодні у владі сподівається, що оцінювальна місія Єврокомісії не буде надто суворою і зробить правильний звіт про виконання Україною другої фази Плану дій з лібералізації візового режиму, на яку формально мають орієнтуватись країни-члени у прийнятті рішення про скасування шенгенського штампу в паспорті. Мовляв, Україна- жертва російської агресії, її люди вмирали за європейські цінності і її треба винагородити хоча б безвізовим режимом, якщо поки не світить перспектива членства.

Можна, звісно, сподіватись саме на такий підхід. Як і можна сподіватись на те, що міграційна криза в ЄС не вплине на прийняття політичного рішення про скасування віз для українців, хоча я особисто в це не вірю. Але чому б не подивитись на ситуацію з іншого боку. Якщо безвізовий режим з ЄС – це найкращий стимул, аби запустити повноцінну роботу антикорупційних органів, чому б не витиснути з цього процесу по максимуму? Мені, як і решті українців, дуже хочеться їздити в ЄС без віз, але ще більше хочеться, щоб в Україні відбувся реальний антикорупційний зсув на всіх рівнях. Тому краще отримати безвізовий режим на півроку пізніше, але отримати його з шикарним бонусом у вигляді реально діючих антикорупційних органів, аніж тяп-ляп для галочки виконати технічні параметри, щоб Петро Олексійович міг якомога швидше зі сльозами на очах промовити на камери “ми здобули безвізовий режим”.

Почекати і не повторювати помилок Молдови, яка другий рік їздить до Шенгену без віз, але стоїть на порозі власного Майдану, який спровокувала якраз корупція у вищих ешелонах влади. Там теж поспішали і з боку Кишинева, і з боку Брюсселя швидко оформити безвізовий режим – такий собі потужний політичний сигнал регіонального масштабу і винагорода за старання команди “євроінтеграторів” – але в плані боротьби з корупцією реально треба було зробити більше.

Але є інший прекрасний приклад в регіоні. Це Румунія. Країна, яка після вступу до ЄС дуже хотіла (цілком правомірно і логічно) приєднатись до Шенгенської угоди. Деякі країни Євросоюзу (особливо помітними були Нідерланди) попросили її довести, наскільки боротьба з корупцією є в цій країні сталою і системною. Було дуже важко. Ломка на всіх політичних рівнях тривала добрих років п”ять (якщо не більше), але зрештою знайшлись правильні люди, які сказали голандцям, німцям й іншим скептикам Румунії в Шенгені: “хочете доказів? будуть вам докази”. І розпочалось щось неймовірне. Понад те, румуни так увійшли в раж, що почали отримувати від цього справжнє задоволення. За корупцію вже притягнуті до відповідальності або відкриті справи проти добрих двох урядів. На чотири роки засуджений колишній прем”єр Адріан Нестасе. Дуже символічною стала посадка у квітні цього року тамтешнього олігарха і найбагатшої людини Іона Нікулає за – увага! – незаконне фінансування президентської кампанії Мірче Джоане в 2009 році. Мої румунські друзі назвали цей день справжнім святом юстиції, настільки непотопаємим був цей ходячий гаманець. Серед останніх “досягнень” – арештований мер Бухареста та арештовані активи ДІЮЧОГО прем”єр-міністра.

Антикорупціийний орган в рейтингах довіри населення фігурує на перших позиціях – інколи поступається лише церкві, а якось начебто навіть обігнав і її в одному з опитувань. Його керівниця Лаура Кудруце-Ковіше не встигає реагувати на гори запрошень прочитати лекції про румунський успіх боротьби з корупцією у різних країнах світу. Каже, що занадто багато у неї роботи зараз на Батьківщині.

Одним словом, те, що відбувається останніми роками в Румунії в плані боротьби з корупцією викликає справжнє захоплення. Шенген на якомусь етапі став потрібним тріггером для того, щоб боротьба з корупцією стала у цій країні непідробною та незворотньою. Безвізовий режим для України теж може стати таким тріггером, головне, щоб знайшлись правильні люди не тільки в громадянському суспільстві, аби скористатись цим взаємозв”язком.