Публікації

Аналітичний звіт Густава Гресселя, презентований у Києві 6 жовтня за підтримки Інституту світової політикиЄвропейська рада з міжнародних відносин висловлює вдячність Європейській Комісії і Міністерству закордонних справ Швеції за підтримку. Думки, висновки і рекомендації, викладені у цьому звіті, є позицією авторів і укладачів цієї публікації, і не обов’язково відображають офіційну позицію уряду Швеції чи Єврокомісії.Повний текст аналітичного звіту доступний українською мовою

Рекомендації
Із метою подальшої підтримки зусиль України у проведенні реформ політикам ЄС і держав-членів слід взяти до уваги такі рекомендації:
• Не дозволяйте, щоб Мінський процес відволікав увагу від реформ. Мінський процес зосереджує занадто багато зусиль на перетворенні війни на Донбасі із повномасштабної збройної маневреної війни у позиційну. Мінський формат усе ще є корисним для того, аби вирішувати практичні питання на лінії фронту та підтримувати діалог між ворогуючими сторонами; однак Мінські домовленості не дають чіткої дорожньої карти для досягнення миру, так і не забезпечують умов для воєнної деескалації. Франція і ФРН особливо, а також США і ЄС задіяли значний дипломатичний ресурс і тиск для забезпечення виконання політичної частини порядку денного (вибори, закон про спеціальний статус) Мінських домовленостей. Якби такі ж зусилля спрямували на просування реформ в Україні (особливо реформування судової системи), на сьогоднішній день вдалося б досягти значно більшого прогресу із цього питання, водночас ситуація на Донбасі загалом була б такою ж самою.
• Інформуйте про прогрес у Мінських переговорах населення України. Реалізація пакету домовленостей Мінськ-2 із точки зору дипломатії була добре скоординованим процесом, але стала справжнім комунікаційним провалом як з боку Заходу (перш за все, Франції і ФРН, але і США певною мірою), так і уряду України, особливо Президента Петра Порошенка. Заходу не вдалося пояснити сутність угод ширшому колу осіб в Україні – особливо реформаторам і народним депутатам – або залучити на свій бік тих, хто формує громадську думку щодо переваг і недоліків домовленостей. Розбіжності між публічними заявами керівників МЗС Франції і ФРН, і суперечності між їхніми переговорними командами у групах щодо імплементації Мінських домовленостей, породили непотрібну плутанину. Якщо Європа хоче тиснути на Україну, щоб та реалізувала Мінські домовленості, вона має спершу запевнити українське суспільство, а не лише дипломатів, що сепаратисти не отримають впливу на Київ та не зможуть використати цей процес для отримання воєнних переваг. Без цього марно очікувати суспільної підтримки Мінських домовленостей.
• Слід зосередити увагу на реформі судової системи. Усі інші внутрішньодержавні реформи, включно з боротьбою проти корупції не матимуть тривалого ефекту, якщо судова система залишиться у своєму нинішньому стані. Головними пріоритетами повинні бути: ліквідація зв’язку між політичною приналежністю та призначенням на посаду в судовій системі, відміна жорстко вертикальної структури судової системи, виплата достойних заробітних плат, і створення незалежної дисциплінарної комісії, яка б займалася скаргами щодо корупції суддів.
• Іще більше наполягайте на створенні спеціалізованих органів з проведення реформ у кожному українському міністерстві. Заступники міністрів і високопосадовці в міністерствах занадто зайняті іншими обов’язками для того, аби виділяти достатньо часу для просування реформ. Тому необхідно, щоб існували спеціальні органи, які б займалися цим напрямком, особливо це стосується таких ключових реформ як: реформа судової системи, децентралізація і адміністративна реформа. ЄС і ЄБРР зараз ведуть переговори, щоб у кожному міністерстві були спеціальні програмні координатори. Це буде важливим кроком вперед, однак при цьому необхідно вирішити питання фінансового контролю за реалізацією цієї програми.
• Слід ввести до складу адміністративних структур в Україні європейських дипломатів і експертів. Залучення до державних структур в Україні європейських експертів дасть ЄС розуміння стану імплементації реформ, скоротить час реакції, і допоможе українським чиновникам у переході до європейських стандартів і процедур. На рівні експертів програма EU-Twinning – відправка адміністративного персоналу до країни партнера для допомоги у практичній реалізації законів і постанов ЄС – є лише першим кроком. Наразі лише низка держав-членів ЄС надала таких експертів, цю практику треба зробити більш загальною.
• Слід продовжити підтримувати розвиток села. У процесі реалізації Угоди про глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі та реформи децентралізації, українське село пройде через радикальні трансформації. Будуть закриті публічні сервіси та адміністративні структури. З’являться нові правила щодо ведення бізнесу і процедури сертифікації продукції, зокрема європейські стандарти із безпеки продуктів харчування, які буде важче запровадити малому і середньому бізнесу. Як наслідок, програми для розвитку сільського господарства є необхідними для допомоги трансформації бізнесу та для збереження підтримки громадськістю процесу реформ. Особливо це стосується східних регіонів України, які особливо зачепили економічні санкції РФ. Програми сільського розвитку і трансформацій у сфері сільського господарства, які зараз реалізує ЄС, є одними із непомічених «історій успіху» підтримки ЄС України, тому розширення і посилення цих зусиль повинно всіляко заохочуватися.
• Необхідно підтримувати малий і середній бізнес. Для сприяння економічним трансформаціям в Україні і процесу деолігархізації, підтримка малих і середніх підприємств є вкрай необхідною. У період фінансової невизначеності фонди гарантування позик є одним із заходів, які ЄС може легко і ефективно реалізувати. Підтримка малих і середніх підприємств є тим способом, яким донори можуть надати допомогу без безпосередньої участі в українській політиці.
• Посилити зусилля із реформування Збройних сил України. Збройні сили України уже стали об’єктом реформування, і прогрес, який був досягнутий у цій сфері, перевищує успіхи інших державних структур. Однак усе ще є сфери, які потребують подальших реформ, при тому, що країна досі знаходиться в стані війни. Серед речей, які потребують покращення: оперативне і тактичне планування, розвиток командних навичок, тактичної підготовки і взаємодії між цивільними і військовими. Є також недоліки в обладнанні і військових технологіях, зокрема це стосується забезпечених безпечних каналів зв’язку, електронної боротьби, систем командування і контролю, протитанкової оборони і технології виявлення ворожих артилерійських систем. Всупереч поширеній в Європі думці, Мінські домовленості не є гарантією відносного миру в Україні, натомість такою гарантією є стримування за рахунок більш ефективної української армії.
• Слід не відкидати ідею постачання летального озброєння, якщо для цього будуть відповідні умови. ЄС має надавати летальну допомогу Україні за умови, якщо будуть реалізовані певні реформи у секторі оборони, передусім йдеться про реформу логістичних структур, системи державних закупівель, контролю, нагляду і притягнення до відповідальності, реформу Служби безпеки України (СБУ); замість того, щоб говорити про геополітичні розрахунки стосовно Москви.
• Виконання взятих зобов’язань. Якщо ЄС погоджується надати Україні певні преференції в обмін на прогрес у реформах, то слід виконувати свої обіцянки як тільки будуть досягнуті критерії. Відтермінування позитивного рішення щодо лібералізації візового режиму через проблеми в ЄС ( міграційна криза, Брекзит, зростання популізму), не зважаючи на те, що Україна виконала вимоги, стало однією із найбільших помилок ЄС із часів Майдану. Блокування лібералізації візового режиму завдало великої шкоди авторитету як ЄС, так і українських реформаторів.
• Слід чітко говорити про недоліки реформ в Україні. Європейські дипломати повинні слідувати прикладу посла Яна Томбінського і бути такими прямолінійними, наскільки це можливо, називаючи імена тих, хто відповідальні за затримку реформ. Лише діючи таким чином, можна досягнути справжнього прогресу.
Наостанок, слід зазначити, що дерадянізація України неминуче буде довгостроковим проектом. Навіть якби уряд в Києві був більш налаштованим до реформ, знадобляться роки, щоб за відповідних зусиль реформи дали результат. Значна зарегульованість, хаотичний розподіл ресурсів і дублювання повноважень, а також надмірні преференції державних службовців гальмували б усі реформи за будь-яких обставин. ЄС необхідно запастися терпіння, оскільки процес реформ має тривати щонайменше протягом десятиріччя.

Презентація у Києві організована Інститутом світової політики у партнерстві з Європейською радою міжнародних відносин та Посольством Швеції.