Публікації

Пост в блог на “Обозревателе” аналітика ІСП Дарії ГайдайМенш ніж за три місяці до саміта “Східного партнерства” у Вільнюсі Євросоюз починає розуміти, яку амбіційну гру він затіяв на пострадянському просторі. Останні кілька місяців найбільш непередбачуваним партнером у Брюссель вважали Україну, яка й досі не виконала умови, необхідні для підписання Угоди про асоціацію. Однак неочікувана заява президента Вірменії Сержа Саргсяна 3 вересня про намір приєднатись до Митного союзу продемонструвала, наскільки недооцінювали європейські дипломати Росію.Всього шість тижнів тому – 24 липня – Єврокомісія завершила трирічні переговори з Вірменією щодо Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Вірменські чиновники запевняли своїх брюссельських колег у щирості своїх намірів і готовності парафувати Угоду на саміті у Вільнюсі. І раптом – поворот на 180 градусів. Вступ Вірменії у МС, як пояснили єврочиновники, позбавить її можливості інтегруватися з ЄС, адже вона фактично поступається своїм суверенітетом у торговій сфері на користь Росії.
Раптовість заяви Саргсяна, після особистої зустрічі з Путіним, викликала у вірменських та західних оглядачів сумніви у добровільності вибору Єревана. Адже навіть тоді, коли вірменський президент уже був у Москві, представники правлячої партії продовжували запевняти у незмінності євроінтеграційного курсу Вірменії. Виникає питання, які аргументи знайшов Путін, що змінити думку Саргсяна про перспективи МС. Раніше керівництво Вірменії неодноразово заявляло, що членство у МС, з одного боку, загрожує економічній співпраці з Грузією, а з іншого – обіцяє досить сумнівні бенефіції, оскільки Вірменія (на відміну від України) не має спільного кордону з жодною країною-членом МС.
Колишній голова Центрабанку Вірменії Баграт Асатрян в інтервью “Armenia Now” безапеляційно заявив, що у рішенні приєднатись до МС 90% політики і лише 10% економіки. За його словами, Вірменія просто не готова вступити до такої структури. “Якщо Росія гарантує, що такою буде ціна абхазької залізниці (йдеться про відновлення прямого залізничного сполучення між Росією й Вірменією), і потім якось залагодить це питання з Грузією, то ситуація суттєво змінюється і членство у Митному союзі може бути предметом дискусій. Наступне важливе питання, чи ми вступаємо у МС з Карабахом чи без. Якщо без, то чи не означатиме це, що ми відмовляємось від Карабаху?” – відмітив Асатрян і нагадав, що Росія обіцяла вирішити цю проблему.
Те, що економіка тут ні до чого, побічно визнають навіть представники вірменської влади. У Москві Саргсян обмежився коротким поясненням: “Це раціональне рішення, засноване на національних інтересах Вірменії. Я неодноразово говорив, що коли ви є частиною однієї системи військової безпеки, неможливо ізолювати себе від відповідного економічного простору”. І хоча вірменська опозиція поспішила звинуватити Саргсяна у переслідуванні власних інтересів, всі схоже розуміють: економіку принесли в жертву безпеці. Звичайно, без підтримки Кремля корупційному режиму Саргсяна довелось би сутужно, проте справа в іншому – Росія залишається практично єдиним політичним союзником Вірменії у регіоні. Союзником ненадійним і малопродуктивним, але в ситуації постійної загрози відновлення війни за Нагорний Карабах Вірменії вибирати не доводиться.
Візит Путіна в Азербайджан минулого місяця та рішення Москви продати Алієву озброєння на мільярд долларів мали нагадати вірменському керівництву про ціну відчуження від Росії. Звичайно, парафування Вірменією Угоди про асоціацію з ЄС зовсім не означало б кардинальної зміни її зовнішньої політики. Якщо у випадку України асоціацію розглядають як підготовку до членства, то для далекої Вірменії асоціація уже була програмою максимум. По суті, Єреван грав на два поля, розраховуючи отримати економічні вигоди від співпраці з ЄС при збереженні стратегічного партнества з Росією. Однак у Кремлі вирішили, що прийшов час провести чітку лінію між “своїми” і “чужими”. Спроби “напоумити” Молдову та Україну результатів не принесли, а от проти Вірменії у Москви був більш широкий арсенал.
Офіційно Єврокомісія чекає, щоб керівництво Вірменії чітко озвучило свої наміри та пояснило свої заяви про сумісність Митного союзу й Угоди про Асоціацію та ЗВТ з ЄС. Між тим неофіційно євродипломати визнають, що були зовсім не готовими до такого розвитку подій. У коментарі The Wall Street Journal один західний дипломат запевнив, що Вірменія вела переговори з ЄС добросовісно, і “вони самі не очікували такого тиску з боку Росії”. Як відзначає видання, інтенсивність тиску Росії та швидкість зміни позиції вірменського керівництва шокували і навіть налякали єврочиновників.
Росія перейшла до активної фази з відновлення свого впливу на пострадянському просторі. І події навколо Вірменії – це лише перший акт. Те, що головною ціллю Москви є Україна, у зарубіжних експертів не викликає сумнівів. Росія продемонструвала свої можливості, і тепер тиск на Київ стане ще більшим.