Публікації

Блог Альони Гетьманчук, директора ІСП, для “Української правди”Новина, яка вчора під вечір передбачувано докотилась з Брюсселя до України – про те, що Україна підписала додаток до Угоди про спрощення візового режиму – напевно буде розтиражована як чергове євроінтеграційне досягнення влади. Мовляв, тримайте люди-добрі черговий подарунок з барського плеча – тепер по спрощеній процедурі до ЄС зможуть їздити ще кілька категорій громадян, а туманно розпливчасте формулювання про можливість отримати візи терміном “до 1 року” та “до 5 років” змінилось на чисто конкретний термін “на 1 рік” та “на 5 років”.\
Насправді, на місці рупорів української влади краще було б промовчати: ця угода аж ніяк не наближає нас до омріяного безвізового режиму з Євросоюзом. А те, що могло б реально наблизити – перехід на другу фазу Плану дій з лібералізації візового режиму якраз приблизно в ці ж дні – українська влада бездарно завалила.

Бо за останній рік вона так і не змогла прибрати з шляху до безвізового режиму між Україною та Євросоюзом головний камінь спотикання – схвалити у Верховній Раді так званий Закон про біометричні паспорти. У результаті маємо те, що маємо – Україна вперто претендує на статус останньої країни в Європі, в якій не видають біометричних паспортів. Їх вже п”ятий рік видають у Молдові та Грузії, їх видають навіть у Росії та Вірменії.

Причина добре відома для всіх, хто хоч трохи цим питанням цікавиться – лобістські інтереси однієї відомої поліграфічної компанії, яку вперто пов”язують з депутатом від Партії регіонів паном Грицаком, хоча він сам вимагає називати його “депутатом, який підтримує технології ЄДАПС”. Мовляв, він робить все можливе і неможливе, аби провести такий закон, за яким саме близька йому за технологіями компанія друкувала б не просто біометрику для виїзду за кордон, але й біометрику для внутрішніх ідентифікаційних документів.

Але ж насправді уявіть собі обличчя порядного європейського бюрократа типу Фюле, який на питання про загвоздку в питанні біометрики від українських посадовців і дипломатів отримує відповідь на кшталт: “Це все містер Грицак, це він тримає в заручниках всю Україну!!!”. Смішно? На місці Фюле єдина логічна реакція може бути типу: “А ХУ із містер Грицак?”, тобто хто він такий, щоб блокувати чи не єдине питання, в якому українська влада могла б просунутись за умови різкого гальмування у відносинах з ЄС по іншим напрямкам. У Європі вже звичайно звикли, що суд у нас незалежний і вплинути президент на нього ніяк не може, навіть якщо йдеться про такий супер-подразник у відносинах між Україною та Євросоюзом як арешт Тимошенко. Але щоб президент не міг вплинути на якогось містера Грицака, який тримає у заручниках всіх, хто й майбутньому хоче їздити до Євросоюзу без віз – це вже звучить взагалі як якийсь сюр.

Можливо, краще було б визнати, що для самого президента слоган “Дайош безвізовий режим через 6 місяців”, яким він промишляв на зорі свого президентства, виявився не таким затребуваним в електоральному плані як “Дайош Вітіну тисячу!”? Тим більше, для чого українцям шастати по Європам і робити висновки “як у них, і як у нас” – це привілей власників дипломатичних і службових паспортів та їх свити. Прості смертні нехай сидять вдома і слухають розповіді по тєліку про те, яка страшна в Європі криза, як Євросоюз розвалюється на шматки і як нам туди не треба.

І найцікавіше, що й парламентська опозиція теж такий підхід свідомо чи несвідомо підтримує, взагалі абстрагувавшись від голосувань по біометричних законопроектах. Теж якась дивна відданість євроінтеграції виходить…