Публікації

У реєстрі виборців Боснії і Герцоговини виявилися тисячі громадян, вік яких складає 100 та більше років

В Україні заведено вважати виборче шахрайство – купівлю голосів, використання адмінресурсу, підтасовки під час підрахунку голосів – суто українським, унікальним для Європи явищем. Але в «Главкома» є «заспокійлива» інформація – це не так. Порушення на виборах є невід’ємною частиною політичного життя навіть окремих країн у Європі. Найяскравіші свіжі приклади – на Балканах.

Епіцентром виборчих маніпуляцій, якщо вірити повідомленням громадських активістів та ЗМІ, є Боснія і Герцеговина. Як стверджують місцеві журналісти, ті чи інші порушення на виборах у БіГ відбувалися під час всіх виборчих кампаній в країні після війни.

Головна «хвороба» боснійських виборів – купівля-продаж голосів. Зазвичай ці питання в силу специфіки регіону вирішуються через родичів та знайомих, але три роки тому з’явилися і сучасніші підходи. Так, пропозиції щодо продажу свого голосу громадяни БіГ почали… розміщувати на усім відомому сайті оголошень OLX.

Оголошення з’явилися напередодні місцевих виборів 2016 року. Ціна за один голос в середньому становила 50 конвертованих марок (приблизно 25 євро), але були варіанти і за 100 марок.

Один з продавців погодилися тоді на умовах анонімності розповісти «Радіо Вільна Європа» про мотиви свого рішення. Він, зокрема, зазначив: «Політики не піклуються про людей, тому, якщо ми продамо голос, принаймні, ми отримаємо деяку вигоду для себе».

Інший співрозмовник, який також побажав залишитися анонімним, журналістам сказав, що до нього звертався один з кандидатів із пропозицією дати гроші за його голос. Пропонував 50 марок. «Я сказав, що це не продається, він не зможе це купити», – зазначив чоловік. Втім, за його словами, випадки продажу голосів трапляються. «Я знаю, що в сільській місцевості люди продають свій голос за мішок борошна, десять літрів олії або десять кілограмів цукру. Це те, що я бачив на власні очі», – розповів він.

Задля організації процесу купівлі-продажу голосів у БіГ зазвичай організовують «коло», «хоровод». Ось як описують цю технологію боснійські ЗМІ: один виборчий бюлетень ще до голосування заповнюється так, як потрібно. В такому вигляді він передається «підготовленим» виборцям, які вкидають його до виборчої урни, а з дільниці виходять із незаповненим бюлетенем, який передається організатору. Після цього виборці – учасники схеми отримують грошову компенсацію. Процес триває весь день голосування.

Зрозуміло, що це відома нам «карусель». На Балканах цей метод ще називають «болгарський поїзд».

Інша відома технологія – фотографування бюлетеня на мобільний телефон і отримання плати після демонстрації організатору схеми підкупу знімка з кабінки для голосування.

Є і боснійські особливості. Подекуди у БіГ використовують для контролю за «правильним» голосуванням заздалегідь «вмотивованих» виборців шахрайську схему… вдавання із громадян «неписьменних». Тоді ті, хто готовий продати голос, під час візиту на виборчу дільницю отримують «помічника», людину, яка супроводжує. Виборці – учасники схеми, запевняють комісію, що вони є неграмотними, і що «компаньйон» в кабінці їм необхідний, щоб допомогти заповнити бюлетень, на що вони мають законне право. Після того, як «помічник» побачить, що голосування проведено за домовленістю, відбувається виплата грошей, і «компаньйон» прямує до наступного «неписьменного».

Голосують зомбі

Наступна технологія – фальшування списків виборців. Перший метод – штучне збільшення тих, хто має право голосу, через «мертвих душ».

У травні 2018 року, за півроку до загальних виборів, Центральна виборча комісія Боснії і Герцеговини видалила зі списків виборців прізвища 5000 померлих осіб. Але пізніше активісти знайшли в реєстрі виборців 8764 громадян, вік яких складає 100 та більше років, тоді як за офіційною статистикою таких людей в 11 разів менше (769).

Інша схема – маніпуляція голосами діаспори: як заробітчан в сусідніх країнах та в Європі, так і тих громадян БіГ, які давно живуть за кордоном.

Річ у тому, що законом передбачена можливість голосування поштою. Цей метод, якщо вірити заявам громадських діячів, – благодатний ґрунт для шахрайства, завдяки якому на виборах «голосують» сотні громадян, які навіть не здогадуються про цей свій вчинок. Тоді як хтось отримує гроші за їхнє «волевиявлення».

Купівля голосів та маніпулювання виборчим процесом у БіГ, звичайно, заборонені законом, передбачена кримінальна відповідальність. Втім про гучні процеси із розкриття схем підкупу та фальсифікацій у Боснії і Герцеговині не чутно. Є відомості лише про поодинокі штрафи.

Як кажуть місцеві активісти, люди не повідомляють про порушення, тому що не вірять в об’єктивне розслідування своїх заяв.

Контррозвідник – фальсифікатор

Однак гучні справи про виборчі шахрайства розслідуються у ще одній колишній югославській республіці – Македонії, точніше, вже у Північній Македонії.

На початку березня суд у Скоп’є засудив кількох колишніх і чинних високопосадовців до різних термінів ув’язнення через втручання у виборчий процес.

Екс-главу Управління з питань безпеки і контррозвідки Північної Македонії та двоюрідного брата колишнього прем’єр-міністра країни Ніколи Груєвського Сашу Міялкова було засуджено до трьох років ув’язнення за звинуваченням у маніпулюванні місцевими виборами 2013 року.

Голова Демократичної партії албанців, депутат парламенту Північної Македонії Мендух Тачі отримав 3 роки і 2 місяці.

Колишнього члена Державної виборчої комісії (ДВК) Бедредіна Ібраімі від Демократичної партії албанців (ДПА) засуджено до 4-х років і шести місяців. Ще три колишніх члени ДВК від колишньої керівної партії «Внутрішня македонська революційна організація — Демократична партія македонської національної єдності» (ВМРО-ДПМНЄ) отримали покарання – три роки позбавлення волі.

Відповідно рішенню суду, звинувачені вчинили умисні злочини, які завдали шкоди волевиявленню громадян на виборах мера Струмиці у 2013 році.

Згідно з обвинувальним висновком, Саша Міялков, використовуючи свій вплив, попросив під час телефонної розмови лідера ДПА Мендуха Тачі вплинути на члена його партії у ДВК для того, щоб під час голосування комісії він підтримував рішення на користь ВМРО-ДПМНЄ. В обмін на це Міялков пообіцяв Тачі, що члени ДВК, які перебувають під його впливом, вчинять так само щодо виборів в муніципалітеті Чаїр (є частиною Скоп’є), де кандидат від Демократичної партії албанців був у невигідному становищі.

У результаті ДВК незаконно скасувала голосування на трьох виборчих дільницях у Струмиці, завдяки чому кандидат на посаду мера від ВРМО-ДПМНЄ Василь Пишев, що програв перший тур виборів, незаконно отримав «другий шанс» – право на подальшу участь у виборчих перегонах.

Міялков був визнаний винним у «незаконному впливі» на вибори, водночас Тачі був визнаний винним у «зловживанні службовим становищем» разом з чотирма колишніми членами ДВК.

Прокуратура розцінила дії колишніх високопосадовців та екс-членів виборчкому як «кримінально-правову атаку на виборчу систему».

Чому в Північній Македонії правоохоронці завзято зайнялися справою щодо зловживань на виборах, а в Боснії і Герцеговині подібного ентузіазму не видно? Відповідь є – розслідування македонських виборчих маніпуляцій велося спеціальною прокуратурою, створеною в 2015 році та підтриманою, зокрема фінансово Європейським союзом. До компетенції цього органу належить розслідування злочинів високопосадовців, зокрема і втручання у вибори. У БіГ подібної спецпрокуратури немає.

Хабар за явку

Схоже відомство є і в Румунії, де також свого часу були оголошені гучні вироки за фальшування виборів.

У травні 2015 року Верховний касаційний суд Румунії засудив до року ув’язнення умовно у справі про фальсифікацію даних про явку на референдумі 2012 року тодішнього міністра регіонального розвитку Лівіу Драгню. Пізніше Апеляційний суд додав йому ще рік під час спроби оскаржити вирок. Наразі Лівіу Драгня є чинним лідером правлячої Соціал-демократичної партії Румунії, а також головою нижньої палати парламенту.

Звинувачення проти політика було висунуто широко відомим в Україні Національним антикорупційним директоратом під керівництвом знаменитої Лаури Кевеші. Драгня звинувачували в тому, що в 2012 році він дав хабар з метою завищення даних про явку в одному з районів країни під час проведення референдуму про імпічмент тодішньому президенту країни Траяну Бесеску.

Цей приклад, як і наведені вище історії з життя балканських країн, доводить – Україна не одна в світі, де виборці продають свій голос, члени виборчкомів «зливають вибори», а політики намагаються одержати перемогу шляхом фальсифікації результатів голосування. Радіти цьому точно не варто. Але вивчати, як схожі на нас європейські країни вирішують подібні проблеми, безумовно необхідно.

Наталя Іщенко, заступник директора Інституту

Опубліковано інформаційним агентством «Главком»