Новини

Професор Варшавської школи економіки Лєшек Бальцерович прокоментував своє бачення змін в економіці України після президентських виборів:— Я сподіваюся, що Україні все ж таки вдасться розв’язати найважливіші економічні проблеми. Це потребуватиме, по-перше, встановлення правильного діагнозу і, по-друге, відштовхуючись від цього діагнозу, застосування правильної терапії, тобто правильної економічної стратегії.\
З матеріалів, із якими мені вдалося ознайомитись, я зрозумів, що діагнозів, тобто визначення головних економічних проблем, для України не бракує. Спостерігаючи зовні, я хотів би передусім звернути увагу на проблему проциклічної фіскальної політики, яка мала місце ще до кризи. Така фіскальна політика призвела до загострення економічної кризи, тому що Україна, як і окремі країни Європи, наприклад Іспанія, вирізнялася досить специфічним економічним бумом до того, як вибухнула криза. Тож перша дуже важлива частина терапії має бути спрямована на консолідацію державних фінансів і зниження співвідношення державних видатків до ВВП.

Проаналізувавши економічні показники України, можна побачити, що співвідношення державних видатків до ВВП досить високе. Таке ж високе, як, скажімо, в Польщі. Я, до речі, постійно закликаю поляків змінити цю ситуацію. Чому це важливо? Хоча б тому, що всі економічні «тигри», тобто країни, економіки яких росли швидкими темпами протягом останніх 30—40 років, мають низьке співвідношення державних видатків до ВВП. У випадку азійських «тигрів» це співвідношення дорівнює приблизно 20%. Крім того, я не можу назвати жодної країни, економіка якої росла б швидко і довго та водночас мала б таке ж фіскальне навантаження, як Україна (чи Польща). Тому рекомендував би сконцентруватися на реформах, які зменшили б співвідношення державних видатків до ВВП на тривалий період.

Інша проблема, яка останнім часом посідає важливе місце в дискусіях у спеціалізованій літературі та звітах, що стосуються України, — це умови ведення приватного бізнесу. Існує багато формальних і неформальних бар’єрів, які зменшують схильність середнього підприємця інвестувати в офіційну економіку. У свою чергу, це призводить до домінування в економічній структурі України великих інвесторів і великих фінансових груп. Однак у здоровій економіці зазвичай великою є частка малих та середніх підприємств. Це залежить від середовища, створеного державою. Я вважаю, що багато реформ стосовно політичної системи та організації державного апарату могли би поліпшити умови для приватних інвестицій.

І насамкінець. Банківський сектор, який є ключовим елементом будь-якої ринкової економіки, має оздоровитися. Це стосується передусім поліпшення середовища, в якому працюють основні банки.

Тож, на мою думку, висновок такий: якщо подивитися на рекомендації МВФ, інших міждержавних економічних структур і незалежних експертів, то можна побачити, що в інтересах України визначити, по-перше, правильний діагноз економічних проблем країни, по-друге, сформулювати відповідну економічну стратегію. Щоб мати таку стратегію, українцям потрібна політична стабільність. І потрібен реформаторський уряд.

Головне завдання — координація дій еліт України навколо економічної стратегії, яка матиме конструктивний характер для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей розвитку. Зі свого боку, ми в Польщі, включаючи мене особисто, дуже зацікавлені в вашому успіхові, тому що розуміємо, наскільки вирішальним є значення України передусім для самих українців, а потім — і для всієї Європи. Отже, я вважаю, що на еліти в Україні покладено важливу відповідальність, що стосується не лише українського народу, а й Європи загалом: виробити правильний діагноз і правильну стратегію. Однак хочу зазначити, що ніхто не може замінити українців у цій роботі. Це — завдання виключно для українських еліт, а також для всього українського суспільства.