Архіви: Новини

Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики, взяв участь у панельній дискусії «Східне партнерство в 2014: переломний момент для декого, небезпека для всіх”, яка відбулася в Фундації «Відкрите суспільство» в Брюсселі.Під час заходу було презентовано нове видання «Індекс європейської інтеграції країн Східного партнерства 2014» (Індекс СхП 2014). \
Індекс 2014 дозволяє виробити рекомендації для країн-партнерів стосовно процесу впровадження реформ, а також є інструментом для моніторингу ситуації громадянським суспільством і політиками країн СхП та ЄС.
{2}
Панельна дискусія розпочалася з вітальної промови Наталії Ярашевич, директора Секретаріату Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, яка передала слово Арнольдасу Пранкевичусу, раднику президента Європейського парламенту, і Джеффу Ловіттту, директору PASOS.
Експерти з Вірменії, Азербайджану, Молдови, Грузії та України дали оцінку ситуації у своїх країнах.
{1}
Леонід Літра наголосив, що ЄС повинен зайняти тверду позицію щодо країн Східного партнерства стосовно їхнього прогресу на шляху європейської інтеграції. “ЄС має бути критичним в своїх оцінках щодо початку реформ і їхньої реалізації”, – заявив експерт.
{3}
Фото: Секретаріат Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства

Інститут світової політики у партнерстві з Центром культурних взаємозв’язків “Кавказький дім” організував третю зустріч українських, російських, грузинських та європейських експертів.Круглий стіл відбувся 13-14 березня у місті Кварелі (Грузія) у рамках проекту “Україна: вихід із кризи через діалог”. Проект реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії у рамках “Conflict Pool Program”.\
У листопаді минулого року відбулася перша подібна зустрі, а в лютому – друга. Основним завданням цих зустрічей є зменшити градус напруги та сприяти налагодженню раціональних відносин між російськими та українськими експертами шляхом конструктивних дискусій щодо наявних проблем і промотування спільних ініціатив.

Протягом двох днів дискусій експерти обговорили широке коло питань, зокрема внутрішньополітичний та соціально-економічний розвиток України і Росії на тлі російсько-українського конфлікту, ситуацію у зоні конфлікту на Донбасі та можливості досягнення миру, майбутнє українсько-російських відносин, а також вплив українських подій на регіональну безпеку. Модератором обговорення виступив колишній заступник директора центру ОБСЄ з попередження конфліктів Ярослав Петрушевич.

З української сторони участь у круглому столі взяли: Леонід Літра (Інститут світової політики), Ірина Текучова (Інститут світової політики), Анатолій Октисюк (Міжнародний центр політичних досліджень), Марія Голуб (Центр.UA), Станіслав Федорчук (політичний оглядач, громадський діяч), Дар’я Соколова (Центр Разумкова), Віталій Шарлай (Український центр незалежних політичних досліджень), Надя Кайданович («Європейська правда»), Микола Підвезяний (Інформаційно-аналітична агенція “Главком”), Олексій Сидорчук (Фонд “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”).

{9}
{3}
{4}
{5}
{6}
{7}
{8}

{10}
{11}
{12}

{1}
{2}
{20}

Інститут світової політики у партнерстві з Центром культурних взаємозв’язків “Кавказький дім” організував третій робочий візит українських екпертів та журналістів до Грузії у рамках проекту “Україна: вихід із кризи через діалог”.Проект спрямований на реалізацію двох завдань: по-перше, підтримка політичних, соціальних та економічних перетворень в Україні шляхом вивчення уроків грузинських реформ; по-друге, налагодження діалогу між представниками громадськості та експертного середовища України та Росії як частини зусиль із врегулювання конфлікту між двома державами. Проект реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії у рамках “Conflict Pool Program”.\
Учасники робочого візиту: Леонід Літра (Інститут світової політики), Ірина Текучова (Інститут світової політики), Анатолій Октисюк (Міжнародний центр політичних досліджень), Марія Голуб (Центр.UA), Станіслав Федорчук (політичний оглядач, громадський діяч), Дар’я Соколова (Центр Разумкова), Віталій Шарлай (Український центр незалежних політичних досліджень), Надя Кайданович («Європейська правда»), Микола Підвезяний (Інформаційно-аналітична агенція “Главком”), Олексій Сидорчук (Фонд “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”).

Під час відвідин Грузії українські експерти та журналісти зустрілися з Державним міністром з питань примирення і громадянського рівноправ’я Грузії Паатом Закареішвілі, заступником керівника Місії ЄС Борисом Ярушевичем, представником Transparency International Ерекле Урушадзе, головою Місії спостерігачів ЄС в Грузії Кястутісом Янкаускасом, заступником Міністра оборони Грузії Леваном Гірсіашвілі, заступником Міністра закордонних справ Грузії Давидом Дондуа, радником Президента Національного банку Грузії Георгієм Бакрадзе, спеціальним представником Премє’р-міністра Грузії з питань відносин з Росією Зурабом Абашидзе, директором Міжнародної школи економіки Еріком Лівні, Державним міністром з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Грузії Давидом Бакрадзе.
Крім того, учасники завітали до Міністерства внутрішніх справ Грузії, де їм детально розповіли про реформу патрульної та кримінальної поліції Грузії, а також здійснили поїздку в села на лінії окупації.
{4}
{2}
{1}
{3}
{11}
{9}
{10}

Директорка ІСП Альона Гетьманчук взяла участь у засіданні цільової команди Програми просування інтересів України у світі, робота якої відбувається в рамках виконання Стратегії сталого розвитку «Україна–2020». Очолив роботу команди Заступник Глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий.До команди увійшли керівники Комітетів Верховної Ради України з європейської інтеграції та у закордонних справах, представники Адміністрації Президента України, МЗС, Мінекономрозвитку та Міністерства інформації України, керівники та експерти неурядових організацій, таких як Український кризовий медіа центр, Інститут світової політики, Міжнародний фонд «Відродження», Реанімаційний пакет реформ, Світовий конгрес українців. Метою роботи команди стало налагодження ефективної взаємодії та координації зусиль влади і громадянського суспільства для просування інтересів України в світовому політичному, медійному, культурному та громадському просторах.
Учасники засідання погодилися з тим, що Україна має активізувати зусилля у світовому медійному та громадському просторі, ефективно співпрацювати з українською діаспорою для досягнення таких цілей, як відновлення територіальної цілісності, європейська інтеграція України та посилення підтримки з боку її міжнародних партнерів.
Більш довгостроковою метою роботи команди є запровадження сталої та ефективної системи комунікацій, яка дозволить позиціонувати Україну як європейську та демократичну країну, що здійснює реформи, незважаючи на виклики.
Цільова команда презентуватиме концепцію Програми просування інтересів України в світі на Національній раді реформ, яку очолює Президент.
Інформація з сайту Президента України

Інститут світової політики отримав інституційний грант у рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).Метою Ініціативи є покращення якості та практик прийняття рішень органами влади через підвищення ролі та рівня довіри до аналітичних центрів. Зміна ролі аналітичних центрів у процесі прийняття державного рішення можлива через зміцнення їхнього інституційного потенціалу, створення кращих практик діяльності аналітичних центрів, координації фінансових та інформаційних ресурсів донорів, які підтримують діяльність аналітичних центрів в Україні.\
Головними завданнями Ініціативи є: підвищення ролі, публічності та рівня довіри до аналітичних центрів в процесі прийняття державних рішень; підтримка створення інституційно стабільних аналітичних центрів, здатних продукувати якісні дослідження та рекомендації, які в свою чергу, користуються попитом серед ключових стейкхолдерів.

Для реалізації зазначених цілей ІСП отримав гранту розмірі 3 951 702,77 грн на два роки.

У рамках проекту Інститут світової політики розробив Стратегічний план розвитку на 2015-2017 роки, у якому визначив три свої стратегічні пріоритети:

Успішна, стала реалізація європейської інтеграції України

Посилення впливу на покращення безпекової ситуації в регіоні

Покращення організаційної спроможності ІСП.

Інституційний грант дозволить суттєво покращити діяльність ІСП, зокрема якість аналітичної продукції та посилити вплив на прийняття державних рішень у сфері зовнішньої політики. Протягом реалізації проекту команда ІСП відвідає низку тренінгів з різних напрямків та прослухає курси іноземних мов.

19 березня Інститут світової політики назвав ТОП-10 українських послів за кордоном та ТОП-10 іноземних послів в Україні 2014.Рейтинг складено за результатами опитування, в якому взяли участь 27 українських експертів у сфері міжнародних відносин. \
Під час презентації відбулась церемонія нагородження переможців дипломами Інституту світової політики.
ІСП нагородив Посла Австрії Вольфа Дітріха Хайма та голову Представництва ЄС в Україні Яна Томбінського, останнього експерти вдруге визнали найефективнішим іноземним послом в Україні.
Повний текст публікації «ТОП–10 іноземних послів в Україні 2014. ТОП-10 українських послів за кордоном 2014» доступний тут.
{7}
{8}
{1}
Голова Правління ІСП Віктор Шлінчак поздоровляє Посла Австрії Вольфа Дітріха Хайма
{6}
Посол Австрії Вольф Дітріх Хайм заявив, що хоча його каденція в Україні закінчується, однак він має намір продовжувати тісно працювати з Україною.
“Надзвичайно вдячний за це визнання під завершення моєї посольської місії. Моя робота тут була емоційною і потребувала чималих зусиль, особливо в останній рік-півтора. Планую повертатися в Україну уже в інших іпостасіях, на інших посадах, або у приватному форматі”, – зізнався Хайм.
{4}
Голова Представництва Європейського Союзу в Україні Ян Томбінські відзначив, що найскладнішим в його роботі було забезпечити, щоб дипломатія перемогла над силою.
{5}
«Сила – це аргумент, який показує, що немає розумних аргументів. Набагато краще працювати і шукати якісь рішення силою аргументів, а не аргументом сили. Європейський Союз базується на принципі, що сила аргументів є найважливішою. Як казав Жан Моне, набагато краще воювати за столом переговорів, ніж на полі битви. Це той принцип, який, як я розумію, сьогодні обрали й українці», – заявив Томбінський.
{3}
Експерт рейтингу президент Центру глобалістики «Стратегії XXI» Михайло Гончар
{2}
{9}

Інститут світової політики провів у Дніпропетровську 11 березня засідання Стратегічного дискусійного клубу «ЄС, НАТО…Що посилить безпеку України?»Проект реалізовується за підтримки уряду Королівства Норвегії.Усвідомлюючи виклики, що сьогодні стоять перед Україною, ІСП ініціював проведення у східних та південно-східних областях публічного обговорення інструментів забезпечення безпеки та зміцнення української держави. Ціль ініціативи – залучити регіональні еліти до участі в дебатах стосовно стратегічного розвитку нашої країни у сфері безпеки та зовнішньої політики.
Спеціально для участі у публічній дискусії до Дніпропетровська завітали провідні європейські та українські експерти, дипломати країн-членів ЄС: заступник Міністра закордонних справ Литви Андріус Крівас, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Марчін Кожіел, Посол Норвегії в Україні Йон Ельведал Фредріксен, заступник директора Центру східноєвропейських досліджень Адам Еберхардт (Польща), український політолог Олексій Гарань та експерти Інституту світової політики.
{1}

{4}
Йон Ельведал Фредріксен, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні
{7}
Марчін Кожіел, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні
{6}
Виступає Андріус Крівас, заступник Міністра закордонних справ Литви
“Проблему забезпечення безпеки України я б розділив на два рівні. Перший, короткотерміновий, стосується врегулювання нинішнього конфлікту на Донбасі, конфлікту між Росією та Україною, і яку роль в цьому процесі мають відігравати ОБСЄ, НАТО і ЄС.
Узагальнюючи роль НАТО і ЄС, я б виокремив три основні напрями. По-перше, це підтримка та надання допомоги Україні у всіх сферах, а саме йдеться про економічну, фінансову, гуманітарну, консультативну, військову підтримку. По-друге, засудження агресора і стримування агресора. Якими засобами це здійснюється? І НАТО, і ЄС припинили всі програми співробітництва з Російською Федерацією, ЄС застосовує санкції у відповідь на агресивні дії Росії. Якщо Росія виконує взяті на себе зобов’язання, цей пакет санкцій розширюється. І третій напрямок – забезпечення безпеки власних держав-членів ЄС і НАТО. Зокрема, були реалізовані рішення самміту НАТО в Уельсі щодо укріплення безпеки країн-членів НАТО, які знаходяться вздовж східного кордону Альянсу.
Другий рівень аналізу проблеми безпеки України полягає у визначенні довготермінової стратегічної перспективи. Чи прагне Україна членства в одній з цих організацій, чи в обох? Безумовно, це рішення має прийняти сама Україна, її народ та керівники. Ми не можемо вирішувати за Україну, нав’язувати їй те, чи інше рішення; єдине, що ми можемо, так це поділитися власним досвідом. Однак, коли Україна визначиться, ми і наші партнери з ЄС, і НАТО, будемо поважати цей вибір і зробимо все можливе, щоб його підтримати. Не виникає сумніву, що сьогодні підтримка курсу на НАТО в українському суспільстві набагато ширша, ніж була два роки назад. Але з цього приводу ще повинні відбутися зрілі дебати. Теперішні дискусії, які ведуться на фоні воєнного конфлікту, агресії, є досить емоційними, потрібно посилювати раціональний елемент.
Сьогодні як в ЄС, так і в НАТО спостерігається «втома від розширення», і наразі жодна з цих організацій не має ентузіазму щодо прийняття нових членів, які з собою принесуть невирішені конфлікти. Ці організації мають дуже високі стандарти і критерії, за якими оцінюються кандидати на членство. Однак позитивна новина полягає в тому, що Україна, безсумнівно, має можливість претендувати на членство в обох організаціях, як за своїм геополітичним розташуванням, так і політичним спрямуваннями і зобов’язаннями, потрібно лише підтягтися до необхідного рівня, і ми готові вам у цьому допомагати”
{3}
{8}
Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП, Олексій Гарань науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА, та Адам Еберхардт, заступник директора польського Центру східноєвропейських досліджень

Заступник директора Центру східноєвропейських досліджень Адам Еберхардт розпочав свій виступ із подій російсько-грузинської війни 2008 року та їх впливу на настрої в Північноатлантичному альянсі.
“Той конфлікт відбувся через декілька місяців після проведення Саміту НАТО в Бухаресті, на якому обговорювалося майбутнє розширення НАТО на Схід (Україну і Грузію). В результаті війни 2008 року, питання про розширення НАТО було знято з порядку денного”.
“Війна, яку Росія розпочала проти України, направлена не проти розширення НАТО, а проти розширення Європейського Союзу, більше того, проти поширення європейських стандартів, проти реформ в Україні, проти модернізації України. Це зрозуміло, адже подібні перетворення є загрозою стабільності російського політичного режиму.
У нас є досвід 2008 і 2014 років, і якщо ми зараз не скажемо чітко «ні» Росії, через кілька років жертвами її гібридної агресії стануть країни ЄС. Звісно, Європейський Союз і НАТО не здатні забезпечити безпеку України, але вони можуть змусити Росію відкоригувати свою політику стосовно України, стримувати агресію.
Важливо те, що війна проти України ведеться на двох фронтах. Безпека України залежить, по-перше, від здатності втримати лінію фронту, зупинити агресію; по-друге, від того, чи вдасться уникнути внутрішньої нестабільності всієї України. Ці два фронти між собою пов’язані. Другий, внутрішній, у найближчий час буде головним, адже відбуватиметься погіршення всіх економічних показників, радикалізація суспільних настроїв, а війна проти Росії залишатиметься фактором консолідації суспільства.
Декілька слів стосовно військової безпеки, а саме питання постачання країнами Заходу зброї Україні. Вважаю, що гучні заяви українських політиків, радників президента Петра Порошенка, зокрема колишнього президента Грузії Саакашвіллі, щодо надання Україні зброї лише підвищують політичну ціну такого кроку для країн Заходу. У результаті, це лише грає на руку Росії. Щодо економічної допомоги (на проведення реформ), то Греція, наприклад, отримала за останній рік кредит від МВФ і Європейського Союзу у розмірі 240 млрд. євро. Було б добре, якби Україна отримала 10-ту частину цієї суми. Вважаю, що в економічному плані ЄС є більш надійним партнером для України, ніж у військовому”.

Олексій Гарань, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА, наголосив, що масштаб допомоги і підтримки Заходу України не може залежати від процесу реформ.

“Реформи – це ключовий аспект для нас. Ми зможемо виграти гібридну війну, лише показавши, що є успішними, адже ціль Путіна – продемонструвати, що Україна не може бути успішною.
Однак, допомога Заходу не може залежати від процесу реформ, якщо держава знаходиться в стані війни. Є речі, які потрібно робити для захисту територіальної цілісності європейської країни, не залежно від її успіхів у демократії, економіці і т.д. Наведу історичні приклади. Коли у 1952 році Сталін погрожував Греції і Туреччині, ці країни були прийняті в НАТО. Країни Заходу розуміли, що необхідно перешкодити можливій радянській інтервенції у ці країни. В 1955-му році в НАТО прийняли демократичну, але розділену державу – Федеративну Республіку Німеччину. Також ми можемо згадати більш пізній приклад, коли Кіпр став членом Європейського Союзу. Має бути політичне рішення, розуміння того, що необхідно допомогти країні в критичній ситуації”.
Гарань відзначив, що у цій гібридній війні Путін використовує принципи функціонування демократичних держав на свою користь. «Згадайте Другу світову війну, у боротьбі з демократіями і Гітлер, і Сталін, використовували внутрішні протиріччя в демократичних країнах, і на початкових етапах це дає результати, але у перспективі демократія все одно виграє у боротьбі з диктатурою. Сьогодні ми повинні дивитися на речі збалансовано і розуміти, що рівень свободи іноді зашкалює не на користь нам і нашій безпеці. Коли комбати стали депутатами ВРУ, і жорстко критикують дії армійського керівництва або Верховного головнокомандуючого у Facebook або ЗМІ, це не припустимо. Потрібно обирати, ким ти є комбатом, чи політиком, закон не дозволяє це поєднувати. Якщо хочеш критикувати гостро, публічно, будь ласка, ти політик, і не кажи, що ти комбат. Якщо ти комбат, то повинен підкорюватися наказам, і не виходити на прес-конференції з критикою Головнокомандуючого, або армії навіть, якщо вони на це заслуговують – це елементарне правило військової дисципліни. На війні є все: і вбиті, і поранені, і поразки, – але ми маємо виграти війну. У цьому контексті слід згадати досвід країни, яка успішно протидіяла тоталітарній Росії – Фінляндії. Сталіну вдалося загарбати частину її території, однак де зараз Фінляндія за рівнем розвитку, і де Росія? Звичайно, хотілося б швидше звільнити Донбас, але давайте пам’ятати, що в процентному відношенні окупована частина Донбасу – це 3% території України. Ми маємо сконцентруватися на частині, яку ми контролюємо, і зробити її успішною. І це буде нашою перемогою у війні”.

{10}
Альона Гетьманчук, директор ІСП, Борис Трейгерман, радник голови Дніпропетровської ОДА, та полковник Петро Зубань, заступник командуючого військових сил «Південь»
{5}
{9}
{11}
Публічна дискусія була організована в рамках проекту Інституту світової політики «Стратегічний дискусійний клуб у регіонах України» за підтримки уряду Норвегії. Цей проект є продовженням успішного проекту ІСП, під час якого у 2013 році в Києві відбулося шість засідань Стратегічного дискусійного клубу. Драматичні події у Криму та на Сході України підтвердили необхідність продовження змістовних регулярних публічних дискусій щодо питань національної безпеки України, зокрема із більш широким залученням регіональних експертів. Всього заплановано шість регіональних дискусій, і Дніпропетровськ став п’ятим містом, де відбулося подібне засідання. За останні 9 місяців ІСП організував засідання СДК у Харкові, Запоріжжі, Одесі та Миколаєві.

Інститут світової політики організував 19 лютого медіа-клуб “Як досягти єдиної політики країн ЄС щодо України?” із заступником міністра закордонних справ Чеської Республіки професором Петром Друлаком.Професор Друлак зустрівся з українськими експертами, студентами-міжнародниками і журналістами, щоб обговорити ситуацію в Україні, політику ЄС стосовно України та Росії, а також чесько-українські відносини.До призначення в МЗС Чехії професор Петр Друлак очолював празький Інститут міжнародних відносин (2004-2013 рр.). З 2005 до 2012 року професор Друлак викладав в Інституті політичних досліджень та Інституті міжнародних досліджень, Карлов університет. Також довгий час пан Друлак займав посаду голови редакційної ради журналу «Mezinárodní vztahy» (міжнародні відносини).

{1}
Заступник міністр закордонних справ Чеської Республіки професор Петр Друлак
{2}
{3}
Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
Захід проводився у рамках проекту “Нова європейська політика. Заповнюючи прогалину в інформації”, який здійснюється за підтримки проекту «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact Inc.

Під час навчального семінару у Миколаєві журналістка щоденної чеської газети «Lidove noviny» Kатеріна Сафарікова дала своїм українським колегам низку цінних порад щодо висвітлення процесів європейської інтеграції у ЗМІ.Коли ви пишете про Європейський Союз, не потрібно говорити про нього загалом. Якщо ви писатимете загальні речі, ваша історія не зацікавить читача. Правило № 1.
Говоріть конкретно та своєчасно.
Наприклад, можна написати :
“У рамках структури Європейського Союзу є окремий відділ, який складається з 20-25 осіб і протидіє монополізації ринку підприємствами”.
А можна якось так: “Серед іншого ця організація виконує антимонопольну функцію, тобто контролює, аби не було змов на ринку. Час від часу вони перевіряють такі великі компанії, як Нестле, Сіменс, Газпром”.
Правило № 2
Коли ви пишете статтю, використовуйте порівняння.
Наприклад: “Коли Україна буде вести переговори щодо членства, то вони складатимуться з багатьох частин. Для того аби країна приєдналася до ЄС, вона має підписати договори відповідно до всіх розділів”.
Порівняйте різні частини договору між ЄС та Україною з досвідом іншої країни. Скажімо так: “Хорватія мала 33 переговорні позиції про сільське господарство, промисловість тощо”.
Коли ви працюєте над статтею, використовуйте порівняння. Наприклад, можна сказати, що в одній країні було 12 таких частин, а в іншій – 4. Коли є такі порівняння, ваш матеріал є повнішим та цікавішим. Коли журналісти формують медіа-простір із застосуванням порівнянь, процес стає зрозумілішим для громадськості. Крім того, подібні порівняння стають фактором тиску на владу.
Правило № 3
Використовуйте місцевий контекст, аби встановити зв’язок із пересічним громадянином.
Близько півтора роки тому у ЄС було впроваджено нововведення – простір вільного надання медичних послуг. Тобто, якщо ви маєте соціальне або медичне страхування у своїй країні, то ви маєте право на медичну допомогу і в будь-якій іншій країні ЄС.
Отже як про це написати статтю?
Думаю, цікаво було б звернути увагу на кордони між державами ЄС, а саме – прикордонні міста. Можливо, у них вже є досвід обміну медичними послугами.
Наприклад, місто Валаніца знаходиться за 2 кілометри від чесько-австрійського кордону. У цьому чеському місті лікарні не було, а в австрійському місті Гмінт лікарня була.
Відвідавши Валаніцу, я побачила конкретні переваги від нововведення ЄС щодо медичного обслуговування.
Раніше у чехів були значні проблеми із своєчасним отриманням медичної допомоги. Наприклад, вагітні жінки, аби народити дитину, змушені були їхати у чеську лікарню за 50 км, замість того, аби поїхати в австрійську лікарню, яка розташована лише за 2 км від їхнього дому.
Австрійські лікарі говорять, що вони із радістю допомагали чеським хворим і раніше, але чехи повинні були платити великі суми за лікування в іншій державі.
Правило № 4
Визначте для себе, хто найбільше виграє від змін, які ви описуєте, і хто найбільше програє.
Якщо ви знайдете ці дві крайнощі, ви будете звертатися до реальних людей. Це суттєво полегшить написання матеріалу. Адже ви зможете, наприклад, конкретно сказати, які переваги отримають жителі Миколаєва від того чи іншого нововведення, таким чином ви звертатиметеся не до абстрактного читача, а до реальних людей.
Правило № 5
Пишіть зрозуміло!
Ви знаєте, що у європейських установах використовують власну (спеціалізовану) мову, яка часто є незрозумілою для пересічного громадянина. У першу чергу, йдеться про абревіатури, складні назви і багато іншого незрозумілого лексикону.
Коли я працювали при європейських інституціях, мова теж була складною, але все ж таки простішою, ніж зараз. Сьогодні до абревіатур додається ще й комп’ютерна лексика.
Пишучи про європейські справи, ви стикнетеся із проблемою недостатнього знання, ви можете навіть плутати якісь важливі речі.
Наприклад: “Європейська Рада” та “Рада ЄС”.
Якщо ви журналіст, ви маєте знати всі складні слова, але ви не повинні їх вживати у своїх текстах. Якщо ви будете використовувати ці складні формулювання, ви втратите свого читача. Ваш читач буде почуватися неосвіченим, оскільки не може не орієнтуватися в усіх цих специфічних термінах.
Вам треба бути уважним і намагатися уникати цього європейського лексикону. Спробуйте його зробити зручним, аби читач міг зрозуміти про що йдеться.
Коли я працювала при європейських інституціях, то у себе в записнику мала 3 різних способів, як назвати Раду Європейського Союзу, не використавши цієї складної назви, а саме:
– Саміт
– Зустріч європейських лідерів
– Зустріч високопосадовців ЄС
Якщо ви говорите «Найвищі посадовці ЄС», то люди розуміють, що ви, мабуть, маєте на увазі Меркель, Олланда тощо.
Правило № 6
Пояснюйте та не перекручуйте інформацію
Типова перекручена інформація про ЄС – це приклад історії про «закручені банани».
Євроскептики постійно критикують ЄС за те, що Союз нібито намагається регулювати всі сфери життя, навіть те, наскільки закрученими повинні бути банани на ринках ЄС. У ЄС і справді був документ, який регулював наскільки закрученим повинні бути банани.
Цей документ не був результатом того, що експерти сиділи в кімнаті та думали над тим, як ускладнити життя європейців, і в результаті придумали контролювати закрученість бананів. Насправді, ці норми мали під собою дуже прагматичне підгрунтя, пов’язане з грошима.
У 1960х роках, коли ЄС вів переговори щодо преференцій у торгових зв’язках, Франція лобіювала преференційну торгову угоду з Гаяна, своєю колишньою колонією. Банани були однією з основних статей експорту цієї країни. Їхня відмінна риса від бананів з інших країн – більша закрученість плоду.
Тож, ініціювавши документ про закрученість бананів, Франція намагалася лише пролобіювати інтереси своєї колишньої колонії, тобто натиснути на інші європейські країни, аби захистити експорт з Гаяна. Метою був не контроль над “закрученістю” банана, а збереження торгівельних зв’язків із колишньою колонією.
Тільки уявіть собі як ця інформація могла бути перекручена в ЗМІ. Ваша робота у тому, аби пояснювати і не допускати перекручення інформації.
Правило № 7
Не піддавайтесь на вплив міфів та страхів, розвінчуйте їх.

Перед вступом до ЄС у Чехії був дуже популярним міф про те, що німці скуплять всю чеську землю. Насправді ж, німці мали право купувати чеську землю ще з початку 1990х рр., задовго до приєднання Чехії до ЄС. Тобто після вступу нічого б не змінилося. Подібні міфи розповсюджували політики, які були проти вступу Чехії до ЄС.
В Україні широко розповсюджений міф, що після вступу ЄС змусить Україну легалізувати одностатеві шлюби.
Хто вам сказав, що ви матимете легалізувати одностатеві шлюби? Європейський Союз не регулює питання культури, традицій та релігії.
Наприклад, лише у 8-ми країнах ЄС особам нетрадиційної орієнтації дозволено усиновлювати дітей, у решті це заборонено.
Інший приклад. Чехія одна з останніх країн-членів ЄС, у якій можна курити в пабах та ресторанах. Зрозуміло, що за цим стоїть потужне лобіювання, але це також і частина культури у Чехії: піти до пабу, покурити та поспілкуватися.
Та ж сама ситуація і стосовно України. ЄС не має легальних підстав, які б могли змусити українських парламентарів легалізувати одностатеві шлюби.

90% міфів не мають під собою реальної основи.

Деякі страхи ви не можете розвінчати, наприклад, про те, що після вступу вашої країни до ЄС розумна українська молодь виїде за кордон. Ніхто не знає як вирішити цю проблему. У цьому і полягає складність для журналіста. Коли журналіст працює зі страхами, він має бути відвертими та об’єктивними. Ви маєте працювати з фактами, оперувати лише тією інформацією, яка у вас є.
Вам слід пояснювати людям, що частково ви вже інтегровані у ЄС, ваша країна має багато рис європейських країн, тому немає підстав думати, що за кордоном тільки найгірше. Україна вже на шляху до інтеграції.
Після вступу до ЄС нічого страшного з Чехією не сталося, а ми вже в ЄС 10 років. Т.зв. відтік мізків із Чехії був одним із страхів. Але цього не сталося. Ви не можете напевно передбачити майбутнє, тому ви повинні чесно написати, що це може відбутися, а може й ні.
Семінар проводився в рамках проекту «Ширша інтеграція: ви формуєте майбутнє» за підтримки проекту “У-Медіа”, що реалізується Інтерньюз в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Інститут світової політики у партнерстві з Центром культурних взаємозв’язків “Кавказький дім” організував другу зустріч українських, російських, грузинських та європейських експертів для обговорення конфлікту між Росією та Україною.Круглий стіл відбувся 6-7 лютого у місті Кварелі (Грузія) у рамках проекту “Україна: вихід із кризи через діалог”. Проект реалізовується за підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії у рамках “Conflict Pool program”.У листопаді минулого року відбулася перша подібна зустріч. Їхня головна ціль – зменшити градус напруги між двома сторонами та сприяти налагодженню конструктивного діалогу між представниками експертного середовища України та Росії.
Українські учасники круглого столу: Альона Гетьманчук (Інститут світової політики), Сергій Солодкий (Інститут світової політики), Альона Ващенко (департамент політики та комунікації МЗС України), Вахтанг Кіпіані (журналіст,історик), Юлія Біденко (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), Артур Ковальчук (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Олена Захарова (Міжнародний центр політичних досліджень), Денис Казанський (журналіст, “Український тиждень”), Надія Добрянська (Центр політико-правових реформ) і Тарас Прокопишин (громадський активіст, компанія «pro.mova»).
Російські учасники круглого столу: Сергєй Уткін (Центр ситуаційного аналізу РАН), Юлія Нікітіна (Центр пострадянських досліджень, МДІМВ), Кіріл Ентін (Національний дослідницький університет «Вища школа економіки»), Поліна Хімшіашвілі (журналіст, РБК), Антон Гуменський (журналіст, викладач, МДІМВ), Єлена Галкіна (Національний дослідницький університет «Вища школа економіки»), Тімур Олевський (журналіст, телеканал «Дождь»), Вікторія Іващенко (Центр підтримки та розвитку громадських ініціатив «Креативна дипломатія»), Дар’я Хаспекова (Російська рада з міжнародних справ) та Ларіса Усова (Російський інститут стратегічних досліджень).

Участь у заході також взяли європейські та грузинські експерти, а саме: Войцех Конончук (польський Центр східних досліджень), колишній директор аналітичного департаменту МВС Грузії Шота Утіашвілі, провідний спеціаліст Комітету з питань оборони і безпеки парламенту Грузії Бакур Утарашвілі, журналіст інформаційного центру «Interpressnews» Коба Бенделіані, грузинська журналістка Ніно Кахішвілі та виконавчий директор «Кавказького Дому» Гіоргі Канашвілі.
{7}
{3}
Модератором дискусії виступив Ярослав Петрусевич, керівник відділу Кавказького центру з попередження конфліктів ОБСЄ.
{2}
{4}
{5}
{6}
{8}
{12}
{13}
{14}
{15}
{16}
{17}
{1}
{20}