Архіви: Новини

В Інституті світової політики відбулася щорічна панельна дискусія у форматі «Веймарського трикутника» на тему «Головні виклики євроінтеграції України напередодні парламентських виборів».У заході візяли участь голови дипломатичних місій країн «Веймарського трикутника» в Україні, а саме: Надзвичайний та Повноважний Посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, Надзвичайний та Повноважний Посол Франції в Україні Ален Ремі, Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Генрік Літвін та заступник міністра закордонних справ України Андрій Олефіров.{8}
Надзвичайний та Повноважний Посол Франції в Україні Ален Ремі, Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Генрік Літвін, Надзвичайний та Повноважний Посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, заступник міністра закордонних справ України Андрій Олефіров та директор ІСП Альона Гетьманчук
{1}
{2}
Генрік Літвін
{3}
Крістоф Вайль
{7}
Ален Ремі
{6}
{5}
Андрій Олефіров
{4}

Дискусія у форматі «Веймарського трикутника» є традиційним заходом, що проводиться ІСП восени кожного року за участі провідних українських експертів та журналістів. Цього року формат був розширений за рахунок участі високоповажного представника МЗС України.

В Інституті світової політики 11 жовтня відбулася презентація та обговорення аналітичної записки «Придністров’я: рішення знизу вверх» за авторства Ніку Попеску і Леоніда Літри.Презентував проект один із співавторів записки, Леонід Літра, заступник директора Інституту розвитку і соціальних ініціатив «Вііторул» {4}{2}
Пан Літра наголосив на тому, що Придністровський конфлікт не буде вирішений дипломатичним шляхом, а натомість варто проводити політику «знизу-вверх», яка дозволить здійснити де-факто реінтеграцію населення, а потім еліт. Експерт підкреслив, що Європейський Союз має стати активним актором в цьому процесі, щоб зміцнити довіру між Молдовою та Придністров’ям, реформувати миротворчі угоди і долучити регіон до співробітництва ЄС-Молдова. Але, на думку молдовського експерта, найважливішим внеском ЄС в процес врегулювання конфлікту була б підтримка євроінтеграційного курсу Молдови шляхом пом’якшення візового режиму і введення зони вільної торгівлі. Леонід Літра також наголосив на особливій ролі України як актора, який зацікавлений і спроможний позитивно вплинути на врегулювання конфлікту в регіоні.

{1}
{3}{6}{5}{7}{8}

В Інституті світової політики 5 жовтня відбулася презентація та обговорення проекту аналітичної записки «Пріоритети для головування України в ОБСЄ на 2013 рік».Презентував проект Метью Рожанскі, заступник директора програми Росії та Євразії Фонду Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні.У своїх рекомендаціях щодо майбутнього головування України в ОБСЄ автор наголосив, що в України є інституційні ресурси для досягнення успішних результатів і що Україна має обрати максималістичний підхід до головування в організації і почати процес який пан Рожанські окреслив як шлях історичного примирення спрямований на зусилля у врегулюванні «заморожених конфліктів» у регіоні, де в України є свої позиції та інтереси, на забезпечення енергетичної безпеки в регіоні, та прозорість інвестиційного клімату. Ці пріоритети не суперечать позиціям Києва.
{2}
Метью Рожанскі, заступник директора програми Росії та Євразії Фонду Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні
{1}

В той же час, пан Рожанські наголосив, що варто концентруватись на тому, що є досяжним і зосереджуватись не тільки на питаннях виключно українських, а продовжити виконання політики, яка сприяє розвитку ОБСЄ. Також автор записки підкреслив, що будь-які зміни консенсусних механізмів всередині ОБСЄ можуть негативно позначитись на поступі організації
{3}
Євгеній Цимбалюк, заступник керівника робочої групи з питань підготовки та забезпечення головування України в ОБСЄ, МЗС України

{4}
Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»

В Інституті світової політики 3 жовтня відбулася відеоконференція з Тбілісі, темою якої було обговорення підсумків парламентських виборів в Грузії.У тбіліській студії взяли участь у дискусії: Бату Кутелія, заступник секретаря Ради національної безпеки; Гела Васадзе, журналіст, редактор, ведучий на каналі «ПІК», Давід Дарчіашвілі, депутат парламенту (Єдиний національний рух), Давид Беріташвілі, політолог та Міхаїл Тавхалідзе, політолог і журналіст.

Захід відбувся за підтримки Посольства Грузії в Україні в рамках тематичної панелі ІСП “Україна-Грузія”.

Під час дискусії експерти наголосили, що на цих парламентських виборах, перемогла Грузія і демократія в Грузії. Значна увага була приділена питанню ризикам зворотності реформ; було висловлено засторогу про те, що руйнування інститутів, які гарно себе проявили в процесі реформування, може погано вплинути на подальший розвиток Грузії. Загалом, під час дискусії були висловлені оптимістичні прогнози щодо майбутнього політичної партії Міхеїла Саакашвілі “Єдиного національного руху” (ЄНР) в новому парламенті. Експерти також поділилися роздумами щодо причин програшу ЄНР, назвавши серед них кампанію, проведену опозиційною коаліцією «Грузинська мрія» напередодні виборів, яка на думку експертів базувалась на компроматах, та, як зауважив Давід Беріташвілі, «парадигмі безкоштовного сиру» .

Експерти також підкреслили, що, хоча президент залишається сильною фігурою на політичній арені Грузії, він не буде загострювати політичну кризу в країні. Крім того, грузинські експерти висловили своє занепокоєння щодо строкатого складу коаліції «Грузинська мрія» та її спроможності втілювати єдиний політичний курс.
{1}{3}{8}{4}{2}{5}{6}{7}

Інститут світової політики 27 вересня провів відеконференцію з Енн Еплбаум, відомою журналісткою та істориком.Темою дискусії з пані Еплбаум були питання євроінтеграції України, образ та сприйняття України в американських медіа, питання гендерної рівності в Україні і світі та ролі жінок в сучасній дипломатіїПані Еплбаум наголосила, що в Європейському Союзі прагнуть почути чітку позицію від України щодо європейського вектору її зовнішньої політики. Журналіст підкреслила, що ЄС втомився від країн із високим рівнем внутрішнього боргу і корупції та відсталою економікою. Щодо образу України в американських медіа, то пані Еплбаум наголосила, що він багато в чому формується справою Юлії Тимошенко, яка вказує на авторитарні тенденції в країні. Але в той же час, журналіст зазначила, що визначальними для України будуть парламентські вибори: «Не стільки важливим є те, кого українці оберуть на цих виборах, скільки те, як відбудеться процес переходу влади і чи буде він мирним та легітимним».
Під час дискусії на тему жінок у політиці, пані Еплбаум підкреслила, що зростання впливу жінок у політичному житті є позитивною ознакою зрушень всередині суспільства, адже це вказує на високий рівень його відкритості.
Також пані Еплбаум торкнулася тем демократизації посттоталітарних суспільств і важливості відродження громадянського суспільства, яке здатне об’єднуватись не тільки заради політичних цілей, але й для вирішення соціальних проблем.
На завершення дискусії, пані Еплбаум анонсувала вихід своєї нової книги «Залізна завіса: розчавлення Східної Європи, 1944-1956», про процеси сталінізації в країнах Центральної та Східної Європи, а саме ролі органів державного примусу, медіа, громадських організацій в цих процесах.
Захід відбувся в рамках проекту «Віртуальний форум глобальних лідерів-жінок за підтримки Інтерньюз, Агентства США з міжнародного розвитку та Посольства США в Лондоні.

Інститут світової політики 27 вересня провів відеконференцію з Енн Еплбаум, відомою журналісткою та істориком.Темою дискусії були питання євроінтеграції України, образ та сприйняття України в американських медіа, питання ролі жінок в сучасній дипломатії.Пані Еплбаум також анонсувала вихід своєї нової книги «Залізна завіса: розчавлення Східної Європи, 1944-1956».
Захід відбувся в рамках проекту «Віртуальний форум глобальних лідерів-жінок» за підтримки Інтерньюзу, Посольств США в Україні та Великій Британії.

Сергій Солодкий, модератор, перший заступник директора ІСП:

Доброго дня, пані Еплбаум, вдячні за згоду взяти участь у нашому проекті «Віртуальний форум глобальних лідерів-жінок» за підтримки Інтерньюзу, Агентства США з міжнародного розвитку, Посольств США в Києві та Лондоні. Його мета – поширювати серед українок найкращі ідеї, досвід громадської і політичної активності жінок за кордоном. Одразу хотів би запитати Вас про нинішній стан справ щодо гендерної рівності у США. У рамках Світового економічного форуму в 2009 було опубліковано звіт під назвою Global Gender Gap Report, відповідно до якого США посіло 31 місце – це набагато нижче більшості європейських країн. У звіті наголошувалося на тому, що жінки погано представлені на вищому урядовому рівні в Штатах. Досить дивно було про це читати, зважаючи на те, що США є флагманом з підтримки прав жінок в інших країнах. Якими є Ваші коментарі з цього приводу?

Енн Еплбаум:

Доброго дня, дякую за запрошення, я рада брати участь у Вашому заході, тільки я перепрошую за своє хворе горло.
Щодо Вашого питання, то маю сказати, що в США досить глибоко поширені феміністичні тенденції, і сьогодні жінка дедалі більше обіймає лідируючих та престижних посад, а відтак зараз постало питання про дискримінацію чоловіків, про їх втрату своїх позицій. Ви знаєте, нещодавно набула розголосу книга Ханни Розін «The End of Men». Там викладена глибока аргументація, що жінки зараз впевненіше і краще почуваються і в економіці, і в політиці. 60% жінок мають вищу академічну освіту. Жінки сьогодні обіймають посади, які вважалися чоловічими, а от чоловіки не мають таких досягнень у жіночих професіях. На жаль, є проблемою безробіття молоді, багато вакантних посад секретарів, на які не дуже хочуть йти чоловіки. Статистика, яку Ви навели, чесно кажучи здивувала мене. Що стосується жінок-лідерів, то візьмімо для прикладу Державний департамент США, там працювало і працює чимало відомих жінок – Мадлен Олбрайт, Гілларі Клінтон, Кондоліза Райс. До речі, нещодавно читала статтю в одному американському журналі, в якому поставили цікаве питання: чи можливо, аби державним секретарем став чоловік і чи впорається він так добре, як його попередниці. За останні 20 років у нас держсекретарями були переважно жінки. У бізнесі трохи важче жінкам на керівних посадах, адже від них вимагають повної віддачі роботі, в той час, коли жінка хоче займатися і вихованням дітей, це її природне бажання.
Олександр Щерба, Посол з особливих доручень МЗС України:

Пані Еплбаум, дуже дякую цій нагоді з Вами поспілкуватися, давно Вас читаю, сам працював у Вашингтоні. Дуже вражений Вашою короткою, але влучною статтею по кризу в Греції: у ній йшлося про 10 тисяч басейнів, які приховані від податкової Греції. Ми в Україні не маємо стільки басейнів, але чесно скажу, прочитавши цю статтю, я по-новому поглянув і на Україну, і на наші відносини із Європейським Союзом: я побачив, що не такі ми вже і погані. Ми скаржимося, що податки високі, але все ж таки платимо їх, ми скаржимося на кризу, але економіка все ж таки зростає, у нас багато активних представників громадянського суспільства, одні з яких сидять у цій кімнаті, і за якими майбутнє, і я дуже радий тому.
Моє здивування полягає у тому, що Україна – цілком нормальна європейська держава, зі своїми проблемами, але все ж європейська, яку ЄС вперто не бачить як перспективного члена. Частково, тому що ми погані, у нас були помилки; частково тому що обставини такі, таке відчуття, що розширення ЄС завершило свій цикл, і нині в Україні є ціла генерація молоді, яка виросла на впевненості, що Україна стане частиною Європейського Союзу, може бути розчарованою. Чи не здається Вам, я зараз кажу це як людина, що прагне мислити, а не як представник МЗС, що настав час для нового проекту на європейському просторі, скажімо, ЄС +, чи НАТО +, щось подібне? Буду вдячний, якщо Ви поділитися своїми думками, дякую.

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Я взагалі виступаю за те, щоб Україна стала членом ЄС, НАТО, та інтегрувалася з іншими західними інститутами, але я не впевнена, що Україна посилає цілісний сигнал з цього приводу. З однієї сторони ми чуємо, що таке бажання присутнє, але ваші лідери не всі так думають, немає одностайності. Вони ніби торгуються з ЄС, в той час як така поведінка нам здається підозрілою, адже це викликає сумнів щодо справжності бажання інтегруватися. І коли Україна хоче в ЄС, то це треба показати у своєму політичному однозначному курсі, ґрунтовних реформах. ЄС вже втомився від тих країн, де занадто високий рівень корупції, які не розвиваються, де існують проблеми із податковою системою. Мені здається, що Україна не продемонструвала ще бажання реформувати економіку. Україна ніби балансує між ЄС та Росією. Європа не хоче ще один комплекс проблем; якщо Україна хоче бути в Європі, то треба відповідно докладати до цього значних зусиль.

Альона Гетьманчук, директор ІСП:

Хотіла Вас запитати про сприйняття України американськими мас медіа, до яких Ви маєте безпосереднє відношення (зокрема, до The Washington Post, одного із провідних світових видань). Загалом висвітлення українських подій є дуже жахливим, винятком була лише Помаранчева революція. В основному західні ЗМІ показують стан справ в Україні гірше, ніж насправді вона того заслуговує. Минулий рік основні заголовки західних ЗМІ – це арешт Юлії Тимошенко та її ув’язнення. Як Ви сьогодні оцінюєте тренд висвітлення новин із України? Наша країна і надалі пов’язана з одним іменем «Юлія» чи все ж є якісь зміни?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Щодо США, то, як Вам відомо, у нас зараз готуються до президентських виборів, а тому ми більше зосереджені на собі. У нас існує комплексна проблема у економіці, і це тема, яка сьогодні в нас досить популярна у ЗМІ та різних обговореннях. Зараз так багато проблем у світі, тому Ви не на перших шпальтах. На першому місці нині Афганістан, Ірак, світовий тероризм, Близький схід, де розгортається потенційна криза, трагічні країни, зокрема, Лівія. Тому з точки зору західного світу в Україні все нормально, і не все так жахливо. Ніхто багато не пише і про Швейцарію, і там все добре. Отже, ліпше бути нормальною країною, на яку не дуже звертають увагу ЗМІ, зокрема, у США.
Щодо Юлії Тимошенко, то американські ЗМІ розглядають це як політичну помсту, що це все було неправильно, зокрема, для курсу євроінтеграції України. Хоча, Ви можете надати свої аргументи, і сперечатися зі мною, що цей аналіз поверховий, але це все ж негативна подія для світової громадськості. І, Ви вірно говорите, Помаранчева революція мала найпозитивніше висвітлення, далі все пішло на спад, дедалі більше зазначають журналісти про скочення України до корупції, але у вас ще будуть вибори, які можуть змінити політичний стан справ, а відтак і висвітлення його у ЗМІ. Головне у демократії не те, кого ви оберете, адже це ваша справа, а те, щоби цей процес був справедливим.

Остап Кривдик, журналіст:

У мене питання пов’язане з Вашою останньою реплікою. Україна-Білорусь-Росія, кожна з цих країн має свій рівень розвитку чи занепаду демократії. У Москві відбувалися масові марші громадян, які виступали проти влади; внаслідок останніх виборів у Білорусі, можна сказати, сформовано комуністичний парламент. Як Ви бачите Україну в контексті цих двох держав?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Ні в кого зараз немає ілюзій щодо демократії у Білорусі чи Росії, ми знаємо, що відбувалося в Білорусі на останніх виборах. Серед трьох країн Україна найбільше заглибилася у демократичні процеси, є багато позитивних моментів, зокрема запровадження демократичних процедур, адже демократія – це не щось магічне чи святе, це легітимність уряду, а ви на шляху до цього, і йдете попереду Росії та Білорусі, але багато залежить від наступних виборів, як вони відбудуться.

Ігор Турянський, Надзвичайний і Повноважний Посол:

Хочу повернутися до Вашого початку виступу, зокрема, де Ви зазначили про жінок у американській дипломатії. Приємно, що Кондоліза Райс, Мадлен Олбрайт, Гілларі Клінтон очолювали та очолюють таке важливе відомство як Державний департамент, але їх об’єднує одна сумна тенденція – сімейне життя, що не склалося. Дипломатія, як на мене, це специфічна діяльність, яка вимагає 24-годинної віддачі від людини протягом доби. Мені довелося працювати Послом України в ПАР, там було 12 із 111 послів-жінок, зокрема, вони представляли Велику Британію, Канаду, Швецію, Ізраїль, і низку африканських країн. У них сімейне життя було не таким простим, як могло здатися на перший погляд, адже призначення жінки – це сім’я, виховання дітей, допомога чоловікові у його діяльності. І коли на якихось заходах з’являлися жінки-посли, то чоловіки обов’язково відволікалися від теми, а більше обговорювали вбрання жінок-послів. Як Ви ставитеся до участі жінок у дипломатичних відомствах світу? І друга ремарка – у нас скоро будуть вибори, і я помітив, що в них бере участь менше жінок. Як Ви вважаєте, чому так відбувається?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Перш за все, я би так не говорила, що особисте життя жінок-дипломатів не склалося, адже важко зазирати у такі глибини. Клінтон є винятком, але ми не знаємо про приватне життя Олбрайт чи Райс. Але є ж питання, а як у чоловіків-політиків складається приватне життя, так, ми бачимо щасливу сім’ю Барака Обами, але це лише те, що нам показує телебачення. Чи має президент Янукович щасливе сімейне життя? Я не знаю, адже не судила за таким критерієм. А щодо жінок-дипломатів, у кожної країни є свої власні упередження, у США не стоїть питання щодо жінок у дипломатії, а питання чому вони більш успішніші. Це ми називаємо емоційним інтелектом та інтелігентністю, вони вміють розмовляти з людьми. Щодо України, мені здається, то жінки себе досить вправно поводять як у політиці, так і в бізнесі. Жінка може лишати політику заради сім’ї, а потім знову повертатися, як це було з Мадлен Олбрайт, тому я здивована Вашим зауваженням.

Олександр Щерба, Посол з особливих доручень МЗС України:

Маю ще запитання щодо Вашої творчості. Я вважаю, що особлива грань Вашого таланту у тому, що Ви бачите нюанси. Коли Ви пишете про Польщу, то це не американський погляд згори, це журналістський погляд зсередини, і Ви помічаєте такі нюанси, що навіть одразу непомітні її близьким сусідам, наприклад, українцям. Також прочитав Вашу статтю щодо Китаю, неймовірно цікаві зауваги про свободу слова по-китайськи. Можливо Ви приїдете в Україну, було би цікаво побачити Ваш новий погляд щодо нюансів українських політичних реалій?

Сергій Солодкий, модератор, перший заступник директора ІСП:

Нагадаю, що пані Еплбаум була на початку 1990-х років, коли писала свою книгу про трансформації в незалежних пострадянських країнах, а також у 2006 році, презентуючи книгу про ГУЛАГ. Можливо, я щось пропустив?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Так, Ви все правильно говорите. Я ще була в Україні на конференції, точно не пригадую рік – 2009 чи 2010 року. Сподіваюсь приїхати до вас знову наступного року. Мені дуже подобається Україна. Вперше я була в Україні у Львові на початку 1990-х років. Ми з чоловіком тоді перетинали кордон. Можливо, одними з перших тоді їхали через кордон на приватній машині. Я дуже прив’язалась до України.

Сергій Солодкий, модератор, перший заступник директора ІСП:

Пані Еплбаум, у нас одна з головних новин в Україні цього тижня – резолюція Сенату США. Можна почути думку, що резолюція Сенату не обов’язково збігається із думкою Білого дому та Держдепартаменту. Ви як інсайдер, людина, що добре розуміється на політиці США, якби прокоментували це?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:

Я вже говорила про те, що у нас досить негативно сприймають ув’язнення Тимошенко, і її вважають політичним в’язнем. У цьому випадку, позиція Сенату, Білого дому та Держдепартаменту збігається. Звісно, є й інші думки, але більшість визнає, що це негативно відображається на іміджу України і Тимошенко потрібно звільнити. Адже це робить Україну дуже авторитарною країною в очах світової громадськості.

Юлія Кононенко, аналітик ІСП:

Я намагаюся пов’язати сучасність та минувшину, а саме Ваші роботи «ГУЛАГ» та книга, яка має скоро вийти про сталінізацію Європи після Другої світової війни та питання, що стосуються гендеру. Як Ви вважаєте, як існування тоталітарної держави на нашому просторі впливає/вплинуло на сучасну гендерну політику України, становище жінки як бізнесі, так і в політиці? Ви вже згадували приклад США, але в Україні дещо інша ситуація, цікаво, наскільки це пов’язано з історичними процесами? Як узагалі можна позбутися тоталітарної спадщини у різних сферах суспільства?

Енн Еплбаум, журналістка, історик:
Так, скоро виходить моя нова книга, там йдеться про тоталітаризацію Східно-Центральної післявоєнної Європи, зокрема, Польщу, трохи про Західну Україну. Якщо говорити про країни колишнього СРСР і про те, які інститути потрібно змінити чи посилити, то це ЗМІ, становлення громадянського суспільства, політичні партії, тобто все те, що було під тотальним контролем. Звісно, для пострадянських країн, на їх шляху демократизації, дуже важливо становлення незалежних ЗМІ, реформа міліції, розвиток громадянського суспільства, я маю на увазі не лише громадські організації, але і різні гуртки за інтересами, щоби покращити життя, а не за політичними потребами, ось це є засадничі елементи демократії. Я багато працювала в Європі, потім повернулася у Вашингтон, мене вразило те, що там дуже добре організовані футбольні клуби для дітей, і це все було організовано на добровільних началах батьками. Я поставила питання: чи можливо це в Польщі? – Ні. Дуже важливо, щоби існувало суспільство здатне до самоорганізації, ось це найважливіший блок для зміцнення суспільства та процвітання демократії.
Щодо гендеру та жінок, важко відповісти, але комуністи підірвали ставлення до жінок в політиці, хоча про конкретний стан справ саме в Україні мені важко говорити, можливо, у вас інша культура в цьому плані. Взагалі, це чудово, коли жінки йдуть в політику, і не тому, що вони розумніші чи особливіші. Це означатиме, що ваша політична система відкритіша, адже традиційно жінок виключали з політики. Також про відкритість свідчить й інтеграція меншин до парламенту, щоби люди з нищих щаблів приходили в політику.

Сергій Солодкий, модератор, перший заступник директора ІСПb:

Надзвичайно дякуємо за спілкування з нами, бажаємо якомогашвидкого одужання, Ви нам потрібні як потішник прибічник України. Окрема подяка Інтерньюзу, Посольствам США у Британії та Україні, агентству «Главком» за онлайн-трансляцію нашого заходу. Будемо чекати на Вашу книгу та візит до України.

Енн Еплбаум, журналістка, історик:
Дякую. Усього найкращого.

{1}Енн Еплбаум, відомa журналісткa та історик
{6}
Альона Гетьманчук, дтректор ІСП
{2}
Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП
{3}
Олександр Щерба, Посол з особливих доручень МЗС України
{4}
Остап Кривдик, журналіст
{5}
Юлія Кононенко, аналітик ІСП

Інститут світової політики та Офіс зв’язку НАТО в Україні за підтримки урядів Естонії, Норвегії, Польщі і Швейцарії та Женевського центру демократичного контролю над збройними силами провели 12 вересня 2012 Міжнародний форум «Позаблокова політика України у європейському контексті».Захід відбувся у рамках Мережі партнерства Україна-НАТО під патронатом Міністерства закордонних справ України і за підтримки Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії. У дискусіях під час Форумy взяли участь провідні експерти Австрії, Великобританії, Естонії, Німеччини, Норвегії, Польщі, США, Угорщини, Фінляндії, Чехії, Швейцарії, Швеції та інших країн.
З ключовою промовою звернувся до учасників Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Свою оцінку здобутків двох років позаблоковості України також представили Олександр Медведько, перший заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони, Генерал-лейтенант Григорій Саковський, заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, Олександр Александрович, директор, Департамент міжнародної безпеки і роззброєння Мністерства закордонних справ України, Олександр Чалий, Надзвичайний і Повноважний Посол, колишній заступник Міністра закордонних справ України, Леонід Кожара, заступник голови, Комітет у закордонних справах Верховної Ради України. До дискусій долучилися Маркус Мекель, старший радник, колишній Міністр закордонних справ Німеччини та Володимир Огризко, колишній Міністр закордонних справ України.

Серед почесних гостей Форуму були Пертті Торстіла, Державний секретар Міністерства закордонних справ Фінляндії, Д-р Ганс Відмер, колишній депутат Парламенту Швейцарії, Д-р Герхард Яндль, директор з питань політики безпеки Міністерства закордонних справ Австрії, Інгер Букстон, заступник директора Департаменту політики безпеки Міністерства закордонних справ Швеції. Окрім того своїм баченням майбутнього безпеки України поділилися Рогер Інгебрігстен, Державний секретар Міністерства оборони Норвегії, Іржі Шнайдер, перший заступник Міністра закордонних справ Чехії та проф. Адам Ротфельд, колишній Міністр закордонних справ Польщі.
{1}
Профессор Наталія Татаренко, в.о. директора Дипломатичної академії Міністерства закордонних справ України;Віктор Шлінчак, голова Наглядової ради ІСП
{2}
Марчін Кожіел, директор, Офіс зв’язку НАТО в Україні
{8}
Костянтин Грищенко, Міністр закордонних справ України;
{3}
Модератор І пленарної сесії Альона Гетьманчук, директор, Інститут світової політики

{5}
Д-р Крістоф Вайль, посол Німеччини в Україні
{6}
Вольф Дітріх Хайм, посол Австрії в Україні (праворуч)
{7}
Учасники I пленарної сесії: Олександр Медведько, перший заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони;
Генерал-лейтенант Григорій Саковський, заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
Олександр Чалий, Надзвичайний і Повноважний Посол, колишній заступник Міністра закордонних справ України;
Олександр Александрович, директор Департамента євроатлантичного співробітництва, контролю над озброєннями та військово-технічного співробітництва Міністерства закордонних справ України;
Леонід Кожара, заступник голови Комітету у закордонних справах Верховної Ради України;
Маркус Мекель, старший радник, колишній Міністр закордонних справ Німеччини;
Володимир Огризко, колишній Міністр закордонних справ України.
{10}Олександр Медведько

{12}
Пленарна сесія ІІ, Модератор: Тор Буккволл, старший науковий співробітник, Норвезький центр оборонних досліджень.
Учасники: Костянтин Грищенко, Міністр закордонних справ України;
Пертті Торстіла, Надзвичайний і Повноважний Посол, Державний секретара Міністерства закордонних справ Фінляндії;
Д-р Ганс Відмер, колишній депутат Парламенту Швейцарії; Д-р Герхард Яндль, директор з питань політики безпеки Міністерства закордонних справ Австрії;
Інгер Букстон, заступник директора/начальник підрозділу Департамента політики безпеки Міністерства закордонних справ Швеції;
Іштван Дярматі, Надзвичайний і Повноважний Посол, президент Центру громадської основи демократії / старший політичний радник Женевського центру демократичного контролю за збройним силами Угорщини;
Сулев Канніке, Надзвичайний і Повноважний Посол Естонії в Україні;
Д-р Ян Йіреш, доцент кафедри міжнародних відносин та безпекових студій Чарльзького університету у Празі;
Леонід Літра, заступник директора Центру IDIS Viitorul з питань міжнародного співробітництва , Молдова

{14}
III пленарна сесія. Модератор: Тетяна Силіна, тижневик «Дзеркало тижня»
{13}
Проф. Адам Ротфельд, колишній Міністр закордонних справ, Польща;

Костянтин Морозов, Надзвичайний і Повноважний Посол, перший Міністр оборони України;
Рогер Інгебрігстен, Державний секретар, Міністерство оборони, Норвегія;
Іржі Шнайдер, Надзвичайний і Повноважний Посол, перший заступник Міністра закордонних справ, Чеська Республіка;
Проф. Адам Ротфельд, колишній Міністр закордонних справ, Польща;

Валерій Чалий, заступник Генерального директора, Центр Разумкова;
Марчін Кожіел, директор, Офіс зв’язку НАТО в Україні;
Джеймс Шерр, керівник Програми Росії та Євразії, Королівський інститут міжнародних відносин, Chatham House, Великобританія;
Євген Мінченко, Міжнародний інститут політичної експертизи, Росія;
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики, Дипломатична академія при Міністерстві закордонних справ України
{11}
Пертті Торстіла, Надзвичайний і Повноважний Посол, Державний секретар, Міністерство закордонних справ, Фінляндія
{17}
Джеймс Шерр
{18}
Валерій Чалий
{9}
Олександр Чалий
{19}
Володимир Огризко

{15}
Проф. Адам Ротфельд, Генрік Литвин, посол Польщі в Україні та Альона Гетьманчук
{16}
Ірина Геращенко, народний депутaт ВР України

{20}
Оксана Пилявець, аналітик ІСП
{4}
Михайло Погребинський,директор київського Центру політичних досліджень та конфліктології

Інститут світової політики провів восьмий Сінема-Клуб грузинського кіно, під час якого було представлено документальний фільм «Уроки русского» ( Андрій Некрасов та Ольга Кінська, 2009)Фільм присвячений трагічним подіям в серпні 2008 року, коли російські війська окупували частину Грузії.\
Документальна стрічка “Уроки русского” вперше була представлена в Санкт-Петербурзі, демонструвалася вона і в Грузії, Франції та США.

Фільм показує усі версії серпневого конфлікту: російська, грузинська, осетинська. Версія Володимира Путіна та Ангели Меркель. російських військових та грузинського командування.

Даний захід відбувається за підтримки посольства Грузії в Україні у рамках тематичної панелі ІСП “Україна-Грузія”

{1}
Леонід Літра, запрошений експерт ІСП, Сергій Солодкий, перший заступник директора ІСП, Альона Гетьманчук, директор ІСП, Тетяна Силіна, оглядач міжнародного відділу газети “Дзеркало тижня”, Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007-2009), Віктор Шлінчак, голова наглядової Ради ІСП, Гела Думбадзе, посольство Грузії в Україні
{2}
Ярополк Тимків, експерт з питань публічної політики, менеджер програм проекту UNITER, Наталя Соколенко, громадський активіст
{3}

{4}
Сергій Солодкий, Альона Гетьманчук, Тетяна Силіна
{5}
Віктор Шлінчак, Гела Думбадзе
{6}
Микола Вересень, відомий телеведучий
{7}
Наталя Соколенко
{8}
Тетяна Силіна та Володимир Огризко
{9}
{10}
{11}
{12}
Фото Наталії Сагалатої