Новини

В Інституті світової політики відбулася презентація аналітичної записки «Твітер-дипломатія. Як новітні технології можуть посилити міжнародні позиції України?»Дослідження представили старший аналітик Леонід Літра та аналітик Юлія Кононенко.{5}\
Мета дослідження – наголосити на важливості застосування українськими дипломатами інструментів Твітер-дипломатії для поширення інформації, отримання реакції громадськості на неї, для зміцнення зв’язків країни з зовнішніми партнерами, а також для полегшення процесу комунікації всередині українського дипкорпусу. {8}

Експерти наголосили, що українська дипломатія вже зробила перші кроки у цій сфері, і тепер їй варто більш рішуче використовувати можливості, які надає електронна дипломатія. В цьому контексті, експерти запропонували п’ять рекомендацій для дипломатів та посадовців, спрямовані на пришвидшення інституціоналізації практик, що мають призвести до адаптації практик електронної дипломатії в українських дипломатичних колах та започаткувати структурні зміни у царині української зовнішньої політики:
– Розробити спеціальну програму та створити відповідний відділ, призначений для просування та підвищення ефективності цифрової дипломатії в межах Міністерства закордонних справ. Цей підрозділ має відповідати за заохочення дипломатів до використання соціальних медіа у два способи. {1}
По-перше, для залучення ширшої аудиторії як всередині країни, так і за її межами з метою донесення інформації про актуальні проблеми міжнародної політики, для використання цифрових каналів із метою інформування суспільства у кризових ситуаціях, а також як засобу формування суспільної думки. Варто підкреслити, що повідомлення, які надходять крізь соціальні мережі дипломатів, мають відповідати загальному курсу, який підтримується МЗС. По-друге, для побудови цифрових мереж в межах дипломатичного корпусу та поширення інструментів електронної дипломатії серед дипломатичних представників, а також її популяризації у межах МЗС. Останнє є надзвичайно важливим для дипустанов, розташованих за межами країни.{2}

– Започаткувати навчальні програми та спеціалізовані курси, які мають бути запропоновані дипломатам з метою навчання основ застосування засобів електронної дипломатії у їхній роботі, а також протистояння викликам Твітер-дипломатії. Важливо заохочувати дипломатів використовувати інноваційні практики Твітер-дипломатії у повсякденній роботі з метою створення іміджу публічного дипломата. {6}
Більше того, важливо забезпечити персонал простором, часом та стимулами, аби зробити ці навчальні програми визначною частиною їхньої кар’єри. Крім того, ці програми мають з часом перетворитися на постійний спеціальний курс з використання е-дипломатії у межах навчальної програми Дипломатичної академії.{7}
– Підвищити рівень присутності Міністерства закордонних справ у мережі Інтернет за допомогою публікацій у сервісах новин, блогах, а також відеоблогах у глобальній веб-мережі. Більше того, ця ініціатива має бути спрямована на перетворення віртуального простору на справжній форум для публічних обговорень, формування партнерських відносин із відповідними організаціями, а також запровадження ініціатив, що відтворюють міжнародну політику. Окрім того, МЗС має докласти зусиль для того, аби конференції, саміти та форуми, ініційовані Міністерством, були якомога краще представлені у соціальних мережах, а також за допомогою засобів цифрової дипломатії. Особливо це актуально напередодні головування України в ОБСЄ.
– Дублювати акаунти у Твітері, а також сторінки у соціальних мережах англійською мовою – дипломатичною lingua franca на міжнародній арені, – що дозволить українським дипломатам бути активнішими у царині віртуальної дипломатії та поглибити свої зв’язки завдяки Твітер-дипломатії. Наприклад, здатність вести акаунти у Твітері англійською та українською одночасно може призвести до набуття більшої кількості «фоловерів» з числа керівників урядів, міністрів закордонних справ та дипломатів.
– Заохочувати публічні, неурядові організації, а також медійний простір до більш активного використання засобів цифрової дипломатії для зв’язку з МЗС, а також як платформи для донесення власних ініціатив та вимог до Міністерства з метою досягнення плідної та взаємної комунікації між найнижчим та найвищим рівнями дипломатії.
Повну версію дослідження ви можете знайти тут
{4}