Новини

Інститут світової політики провів прес-конференцію на тему «Світова політика в травні 2019 року»

Традиційно прес-конференцію почав директор Інституту світової політики Євген Магда, який розповів про вибори президента Литви. Волевиявлення за його словами має пройти в два тури. Громадяни Литви будуть обирати серед 9 кандидатів. Лідерами серед них є 3 особи – Гітанас Науседа, Інгріда Шимоніте та Саулюс Скверняліс. До слова Саулюс Скверняліс, який зараз на третьому місці за підтримкою, виступає за пом’якшення лінії ЄС щодо РФ. Значна частина потенційних кандидатів зійшла на етапі збору підписів – не змогли зібрати необхідний мінімум в 20 тисяч підписів. За словами Євгена Магди інтригою на сьогодні є і те, ким далі буде працювати Даля Грібаускайте, яка із 2009 року була президентом Литви. Паралельно із виборами глави держави в Литві має пройти референдум про скорочення кількості  депутатів Сейму і референдум про подвійне громадянство. Цей досвід, на думку Євгена Магди, може бути корисним для України.

Також директор Інституту світової політики проаналізував вибори до Європейського парламенту, які пройдуть 23-26 травня 2019 року. Головною загрозою в цих виборах є те, що Європейська народна партія та Прогресивний альянс соціалістів та демократів можуть втратити більшість. В той же час збільшити своє представництво – до не менше 100 депутатів із 751 – зможе фракція, яка зараз іменується «Європа націй і свобод», яка скептично ставиться до проекту європейської інтеграції. Цікавою буде ситуація із тим, до кого приєднаються депутати угорської партії Фідес, членство якої в Європейській народній партії було призупинено в квітні 2019 року. Головним ризиком після формування нового складу Європейського парламенту буде процес формування Європейської комісії. Для України новий більш скептичний склад Європарламенту може означати перш за все нагадування того, що в рамках ратифікації угоди про асоціацію ЄС не дав гарантій щодо перспектив членства нашої країни в цьому об’єднанні. Євген Магда заявив, що Україна точно не зникне із радарів Європейського парламенту, але краще не мати ілюзій, що українське питання буде ключовим під час роботи нового скликання цього органу ЄС.

Далі слово взяла заступниця директора Інституту світової політики Наталія Іщенко. Вона нагадала про те, що наприкінці травня 2019 року комітет міністрів Ради Європи буде розглядати питання подальшого членства РФ в цій організації. Як відомо в 2017 року РФ припинила платити членські внести в Раду Європи після позбавлення права голосу в ПАРЄ внаслідок агресії проти України. Керівництво Ради Європи зберігає оптимізм, що можна і треба буде утримати РФ в рамках Ради Європи, шукаючи компроміси. В квітні 2019 року в ПАРЄ вже була зроблена спроба змінити регламент, щоб ускладнити процес схвалення і продовження санкцій. На сьогодні, не зважаючи на позитивні заяви керівництва Ради Європи, компромісне рішення щодо РФ знайти буде важко, як вважає Наталія Іщенко. Перед керівництвом Ради Європи стоїть дилема. Або щодо РФ будуть зняті найбільш серйозні обмеження такі як позбавлення права голосу і заборона участі в спостережних місіях. В іншому випадку РФ погрожує вийти із Європейської конвенції по правам людини чи із Ради Європи загалом. Україні необхідно уважно слідкувати за ситуацією оскільки стоїть питання можливого членства України в ПАРЄ, якщо РФ туди повернеться.

Також на думку Наталії Іщенко окрім виборів до Європейського парламенту, які пройдуть цього місяця гарним індикатором ситуації в ЄС є і питання розширення даного інтеграційного утворення. Формально всі країни Балкан, як попередньо анонсував Брюссель, будуть членами ЄС в майбутньому. В першу чергу це стосується Чорногорії і Сербії, в випадку яких іде мова про можливість приєднання вже в 2025 році. Проте Белград і на сьогодні далекий від вирішення протиріч із Приштиною, що є однією із умов Брюсселю. В Чорногорії ж спостерігаються проблеми із демократією, не зважаючи на те, що Подгоріца вже навіть формально виконала всі умови плану дій щодо приєднання в ЄС. В індексах демократії Чорногорія і далі знаходиться між Молдовою і Україною. Відповідні рішення щодо подальших напрямків євроінтеграції цих двох балканських країн мав б прийняти іще нинішній склад Єврокомісії. Проте малоймовірно, що це станеться. Це ж в свою чергу ставить під питання те чи встигнуть Албанія і Північна Македонія отримати цього року статус кандидатів в члени ЄС. На сьогодні Cкоп’є чекає рішення Брюсселю щодо початку переговорів про приєднання до ЄС і отримання відповідного статусу в червні-липні цього року. Із Албанією іще складніша ситуація, бо в ЄС є питання щодо демократії, корупції і організованої злочинності в цій балканській країні. Парламент Нідерландів же почав процедуру відміни безвізового режиму між ЄС та Албанією через проблеми із злочинністю албанського походження.

Заступниця директора Інституту світової політики також наголосила на тому, що в НАТО також спостерігається кризова ситуація через бажання Туреччини отримати російські системи ППО С-400. Туреччина апелює до того, що купівля систем ППО це суверенне право будь-якої країни. Проте такий крок Анкари може поставити під питання постачання країні американські винищувачі F-35. Україні треба уважно слідкувати за ситуацією із протиріччями всередині НАТО за участі американців і турків оскільки від цього напряму залежать питання Чорноморської безпеки.

Далі Євген Магда розповів про поточну ситуацію в Венесуелі. За його словами фактично на сьогодні можна констатувати те, що політика США щодо відсторонення Ніколаса Мадуро шляхом підтримки і визнання Хуана Гуайдо в якості т.в.о. президента провалилася. Не спрацювала в тому числі і спроба змінити владу 30 квітня 2019 року після попередніх перемовин венесуельської опозиції із військовими, розвідкою і судовою гілкою влади. Важливим є і те, що Вашингтон, ввівши наприкінці січня 2019 року санкції проти венесуельської нафтової компанії PDVSA, вичерпав практично невійськові інструменти впливу на ситуацію. Адміністрація Дональда Трампа таким чином опинилася в важкій ситуації – або вона визнає, що нинішній курс на зміну режиму Мадуро провалився і втрачає таким чином обличчя, або вдається до військової операції. Останній варіант несе значні ризики – може в тому числі дискредитувати опозицію в Венесуелі. Найкращим варіантом вирішення кризи в цій країні Латинської Америки залишається посередництво за участю інших країн регіону по типу як це мало місце в Нікарагуа в 1980-х роках.

Також директор Інституту світової політики висловив в рамках прес-конференції тезу, що слід уважно слідкувати і за ситуацією в рамках переговорів США із рухом Талібан щодо мирного договору для Афганістану. Американський спецпосланник Залмай Халілзад провів із талібами 6 раундів переговорів. Наприкінці січня 2019 року стало навіть відомо про попередні умови домовленості – американці із союзниками погоджуються залишити країну у обмін на гарантії Талібану, що Афганістан не буде використовуватися в якості майданчику для розвитку міжнародного тероризму. Проте і на сьогодні сторони далекі від остаточної угоди. Так американці вимагають 18 місяців для повного виведення міжнародних сил, а Талібан готовий погодитися лише на 6 місячний термін. Окрім того американці вимагають від талібів початку переговорів із Кабулом та початку перемир’я. В той же час даний терористичний рух почав традиційний весняний наступ в Афганістані, який в тому числі використовується для посилення їх переговорних позицій. Головна проблема для Вашингтону, що із виведенням своїх військ (14 тисяч осіб) вони втратять можливість впливати на ситуацію і контролювати виконання умов договору. Таліби ж зі свого боку спробують зіграти на бажанні Дональда Трампа перед виборами 2020 року завершити конфлікт, який триває із 2001 року і коштував США значних матеріальних і людських ресурсів.

для ознайомлення натисніть на зображення