Публікації

Дослідження ІСП щодо безпекових можливостей України у межах п’яти моделей: співпраця з НАТО, регіональні безпекові утворення, озброєний нейтралітет, двосторонні безпекові механізми, а також асиметрична модель.Повна публікація доступна тут.\
ЗМІСТ
ВСТУП
Олексій Семеній
1. Асиметрична безпекова модель
Ярослав Литвиненко, Закарі А. Рівз
2. Модель безпеки на основі двосторонньої угоди між Україною та США
Сергій Солодкий, Ольга Лимар, Яна Саєнко
3. Партнерство України та НАТО. Углиб, а не вшир
Олена Бетлій
4. Регіональна безпека
Леонід Літра, Микола Бєлєсков
5. Нейтралітет

ВСТУП
Російська загроза, непослідовність державної політики, брак політичної консолідації, інституційна неспроможність. На ці небезпеки, що стояли перед Україною, Інститут світової політики звертав увагу у 2013 році в своєму дослідженні «Україна: діагностика національної (не)безпеки». Матеріал було опубліковано за кілька місяців до агресії Росії. Наше дослідження, презентоване три роки тому, багато в чому не втратило актуальності і сьогодні (хіба що перелік викликів став ще ширшим). Останнє опитування, здійснене в жовтні 2016 року, показало, що більшість українців вважає найважливішою проблемою для України військові дії на Донбасі .
Наше нове дослідження «Безпека перехідного періоду» покликане якраз відповісти на цей величезний список загроз. Основна мета дослідження — аналіз безпекових можливостей у межах п’яти моделей: співпраця з НАТО, регіональні безпекові утворення, озброєний нейтралітет, двосторонні безпекові механізми, а також асиметрична модель. Кожна із п’яти частин дослідження присвячена одній із цих безпекових опцій. У свою чергу кожна опція проаналізована відповідно до таких питань:
1) оцінка нинішнього стану моделі (передовсім, щодо України);
2) найкращі світові приклади упровадження моделі;
3) недоліки моделі;
4) як модель може допомогти у стримуванні агресії Росії;
5) імовірність імплементації моделі в коротко- (1-3 роки), середньо- (3-5) та довгостроковій перспективі (5 та більше років);
6) рекомендації.
Кожен розділ супроводжується таблицею-резюме з плюсами та мінусами проаналізованої моделі.
Інститут світової політики у жодному випадку не ставить під сумнів безальтернативність євроатлантичної інтеграції України. Водночас, як аналітики, ми були зобов’язані розглянути й інші безпекові формати, зокрема, для оцінки переваг і недоліків тієї чи іншої політичної опції у перехідний період. Наприклад, аналіз останніх трендів із модифікації нейтральної моделі може бути цікавим як для дослідників, так і для осіб, які ухвалюють рішення. Власне, дослідження Інституту показує, що нейтральні держави стають дедалі менш нейтральними у звичному розумінні цієї моделі: країни усвідомлюють свою вразливість перед різного роду загрозами: чи це йдеться про загрозу тероризму для нейтрального Туркменістану, чи про загрозу гібридної (чи навіть реальної) війни для нейтральних Фінляндії і Швеції.
Асиметрична модель — це модель перехідного періоду, яка цілковито допускає використання елементів із будь-яких інших безпекових опцій, проаналізованих у дослідженні. Вона у жодній мірі не заперечує євроатлантичної інтеграції, а навпаки може стати додатковою перевагою, через яку Україна стане ще цікавішою і ціннішою для Альянсу. У самій євроатлантичній інтеграції Україні потрібно припинити пошук нових форматів, натомість зупинитися на реалізації тих програм, які на сьогодні пропонує партнерство з НАТО. Інтеграція вглиб, а не вшир має стати ключовим девізом для всіх, хто причетний до виконання плану реформ, спрямованих на рух України до Альянсу. Так, наприклад, українська влада нині наполягає на долученні України до Програми розширених можливостей НАТО (Enhanced Opportunities Programme). До неї наразі входять Грузія, Фінляндія, Швеція, Йорданія та Австралія. У самому НАТО (не кажучи вже про країни, які входять до ініціативи) не можуть достеменно пояснити важливість цього формату. Немає жодних видимих доказів, що ця програма якимось чином наблизить Україну до Альянсу.
Інститут світової політики свідомий того, що ризик «великої домовленості» (grand bargain) між глобальними акторами існує, але він не неминучий. Останні роки протидії російській агресії супроводжувалися численними «викриттями» про те, що міжнародні партнери домовляться/домовилися із Кремлем усупереч інтересам України. Три роки посилення української оборонної сфери, самовідданого внеску українців у підтримку власної армії та політичної і дипломатичної активності України зробили свій внесок у те, аби сценарій змови не став реальним. Успішна безпекова модель України — це передовсім подальше реформування Збройних сил України, але не тільки: це також і боротьба з корупцією (зокрема, в оборонному секторі), приваблення інвестицій в економіку, довіра громадян до влади і влада, яка була б підзвітною перед своїми громадянами.

Альона Гетьманчук, директорка Інституту світової політики

Повний текст дослідження доступний тут.

Публікацію підготовлено у рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Інститут світової політики висловлює щиру подяку колегам із інших аналітичних центрів як в Україні, так і за кордоном, представникам органів влади України, закордонним дипломатам і політикам, які зробили свій внесок у це дослідження, але побажали лишитися неназваними. Особлива подяка за інтерес до цього дослідження Міністерству закордонних справ України.