Публікації

Пост в блог на “Корреспонденті” першого заступника ІСП Сергія Солодкого“Корташі” – це символ невихованості, хамства, лінощів, безініціативності До ЄС, щоб встати з «корташів». Під такою назвою Інститут світової політики хотів проводити кампанію на підтримку європейської інтеграції. «Корташі» – сленговий варіант відомих «корточек», на яких так полюбляють сидіти люди бандитської вдачі. «Корташі» – це символ невихованості, хамства, лінощів, безініціативності. Утім, від ідеї з «корташами» довелося відмовитися. Опитали учасників фокус-груп – і виявилося, що слово «корташі» знав лише один учасник, хлопчина років двадцяти.

Від такого смислового наповнення кампанії наш Інститут відмовився. Проте саме життя змусило згадати про ініціативу, яку ми вже поклали на архівні полиці. «Корташі» живіші всіх живих. Люди на «корташах» засідають у вищих владних кабінетах. Із цим свавіллям нам довелося зіткнутися, коли чиновники намагалися заборонити виставку наших карикатур у День Європи. У чиновницькій підсвідомості засів такої концентрації страх, що вони готові життя віддати, аби не образився головний бос. Інколи дворові хлопці піднімаються з «корташів», аби заробити копійку-другу за участь в політичних акціях. Уособленням «корташизму» став уже добре всім відомий персонаж із Білої Церкви, який розпустив руки в бік журналістів: перекривлене агресією обличчя, нуль інтелекту в погляді, спортивний костюм – відомий набір. І все це на фоні Дня Європи.

У День Європи наш Інститут провів акцію під назвою – «Є краща сторона Європи». Європа – це Україна. Це ми з вами. Але перед нами ще тривалий шлях, аби слово Європа щодо України вживали не лише в географічному розумінні. І інцидент з побиттям журналістів – найяскравіший доказ.

Якими ми є і якими ми маємо бути? На ці запитання відповідала наша виставка карикатур із двома реальностями – станом справ в Україні і в країнах ЄС в понад 20 різних сферах суспільного, політичного життя.

Сотні перехожих стали учасниками нашого «Вуличного євроуніверситета». Усі підтримали нашу ініціативу. «Лише на молодь і надія»; «А як вам це дозволили провести?»; «Ми теж за Євросоюз – як тобі ви все підмітили». Кульмінацією став перегляд наших карикатур двома міліціонерами. «Ти подивися, як у них там все культурно», – ділився враженнями один із іншим.

Сталося це всього за кілька годин до інциденту з білоцерківським бійцем. Коли у всій красі постала Україна «на корташах». І з продажними мітингувальниками, до яких належав білоцерківець. І з маніпуляціями, повільною реакцією влади.

Але ми побачили і кращу сторону України, України-Європи. Адже журналісти не сиділи склавши руки, а швидко з’ясували ім’я порушника. Тиск на правоохоронні органи хоч і не дає швидких результатів, але не дозволяє владі і розслаблятися. Мовчання би означало, що подібні випадку будуть повторюватися; вимоги до влади будуть виробляти бодай на мінімальному рівні рефлекс порядності. Вимогливий українець до себе, до своєї влади це і є основа кращої України, кращої сторони Європи. Хоч ми від цього справді далекувато.