Публікації

Газета “День”Днями у Києві на Контрактовій площі стартувала Міжнародна виставка політичної карикатури. Проект створений словацькою міжнародною організацією Euforion. Спочатку виставка складалася з робіт двох словацьких карикатуристів й експонувалася лише у Словаччині, а згодом — у Чехії, Польщі, Угорщині та Грузії. У кожній країні організатори намагалися підібрати найкращі роботи місцевих майстрів, які могли б зацікавити аудиторію в усьому світі.\
«З ідеєю провести цю виставку до нас звернулися представники словацької громадської організації Euforion, — розповідає співорганізатор виставки в Україні, перший заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий. — Вони дізналися про нашу вуличну виставку карикатури 2013 року, присвячену ідеї європейської інтеграції України. Тоді про неї багато писали медіа Чехії, Македонії, Польщі. Таким чином словаки вийшли на нас і запропонували долучитися до виставки політичної карикатури, яка має бути присвячена більш глобальним викликам, які постають зараз перед усім світом. Донесення цих питань до широкої аудиторії — одна з місій нашого інституту. Тому ми погодилися на співпрацю. Минула виставка мала на меті спонукати український народ до контролю влади. Ця виставка має значно ширші горизонти. Вона спонукає людей усієї планети стати відповідальнішими, викриває вади, які існують зараз у міжнародних відносинах. На малюнках ми бачимо слабкого Барака Обаму, який не хоче нікуди втручатися й нічого вирішувати, агресію Росії проти України, нерозуміння всередині Європейського Союзу».
Українська школа політичної карикатури не розчарувала західних колег. Вони відзначили, що роботи наших майстрів досить якісні й можуть бути цікавими не лише внутрішній публіці, а й людям в усьому світі. Але розвиток карикатурного жанру в засобах масової інформації часто блокується… самими медіа, незважаючи на те, що саме він додатково приносить виданням популярність серед широкої аудиторії. Це своєрідний український феномен, ділиться голова організації Euforion Томаш Лукачка: «Як ми бачимо, карикатури в українських ЗМІ не дуже популярні, але ситуація цілком може змінитися. У вас є чудові митці, а разом з ними і можливості для того, щоб карикатура надалі зацікавлювала людей. Минулого року ми побували в Грузії, там політична карикатура лише зароджується, такий жанр зовсім новий для цієї країни. Натомість в Україні ситуація інша. У вас є люди, які працювали в цьому жанрі. Але для того щоб карикатура розвивалася й надалі, варто дати митцям більше простору для роботи. ЗМІ повинні розуміти, що карикатури скоріше привертають увагу читача, аніж текст. Завдяки одній роботі ви зможете привернути увагу тисяч людей, далеко не всі з них прочитали б текстовий матеріал. Тому політична карикатура має існувати».

Закордонні експерти відзначили, що в українській школі карикатури помітні багаторічні традиції, що вплинуло не лише на техніку майстрів, а й на специфіку висвітлення гострих тем. Свій внесок у розвиток карикатури зробила і газета «День». Адже саме тут починаючи з 1996 року і до кінця свого життя працював Анатолій Казанський, як кажуть сучасники, «найкращий карикатурист України». Саме від нього та Київського клубу «Архігум» і веде свою історію українська карикатурна традиція.

Але карикатура в українських ЗМІ поступово вироджується. Як зазначають самі карикатуристи, лише одиниці видань, зокрема газета «День», зберегли інтерес до цього жанру і готові з ним працювати.

«Українська карикатура, як і світова загалом, розвивається у фарватері засобів масової інформації, і тренд цього розвитку, на жаль, спадний. Паперова преса стрімко витісняється Інтернетом, а вимогливість інтернет-видань до ілюстрування (карикатуру практично завжди застосовують як ілюстрацію до тексту) на порядок нижча, аніж у паперових газет і журналів. Видання, які використовують жанр карикатури, також можна перелічити на пальцях однієї руки. Очевидно, так не має бути, оскільки цей жанр завжди був дуже затребуваний у періоди війн, революцій та соціальних катаклізмів, — розповідає український художник, автор «Дня» Ігор Лук’янченко. — І не лише як дзеркало подій, а й як один із різновидів ідеологічної зброї. Газета «День» належить до видань, які зберегли карикатурний жанр. Із моменту заснування «Дню» дуже пощастило з карикатуристом: Анатолій Казанський своїми ілюстраціями робив обличчя газети і задавав її неповторний стиль. І після його трагічної смерті він продовжує жити у своїх малюнках на сторінках «Дня», а його карикатури не втрачають гостроти й актуальності».

Розвиток карикатури безпосередньо залежить від запитів суспільства, розповідає Деріл Кейгл, один із найвідоміших політичних карикатуристів США. За його спостереженнями, лише в окремих країнах карикатурам надається значення, яке можна порівняти з їхнім впливом.

«Я помітив, що в Америці, та й в Україні карикатури мають не такий вплив на суспільство, як у Франції. У більшості країн світу вони займають досить незначну частину медійного простору. І це мене розчаровує. Для мене Франція — своєрідний центр політичної карикатури. Чудово, коли майстри відчувають людей, для яких вони працюють. Це розуміння залежить від самої культури, від того, чи цінний для неї такий внесок. Мені б дуже хотілося, щоб художники-карикатуристи і їхня праця отримували більше визнання як в США, так і в Україні».

За словами Деріла Кейгла, про значний емоційний вплив карикатур промовляє і той факт, що карикатуристи в наш час значно частіше стикаються із загрозами, порівняно з іншими працівниками медійного простору:

«Зараз карикатуристом бути небезпечно в усьому світі через терористичну загрозу. Ще до ситуації з Charlie Hebdo наш сайт куди частіше зазнавав атак, аніж за кілька років перед цим. Боротися з такими проблемами дорого і складно. Це новий світ для нас. Зараз небезпека чигає на всіх. Ми не можемо забезпечити собі персональну охорону, тому нам доводиться миритися з усіма загрозами як з елементами професії. До речі, в Америці я не стикався з такими проблемами, як мої французькі колеги. Моя країна не настільки різноманітна в культурному плані, тому в наших карикатурах більше уваги звертається на інші проблеми. Наприклад, про наркотики. Це справді зараз непокоїть населення. Але у своїх карикатурах я стриманіше виражаю думки, бо наші читачі стриманіші в емоціях. Французи різкіші, тому карикатури відповідали запитам аудиторії. До того ж тема релігії для них дуже болюча».

Незважаючи на давні традиції, карикатура в Україні поступово занепадає. Хтось відмовляється від неї через ціну, інші — через страх нерозуміння від аудиторії. Проте події, що відбуваються зараз у нашій країні, відкривають широке поле для творчості та експериментів у цьому жанрі. Можна лише сподіватися, що ці тенденції захоплять як митців, так і тих, хто зможе донести ці роботи до масової аудиторії.

Олена БЕРЕЖНЮК, «День»