Публікації

Блог аналітика Інституту світової політики Катерини Зарембо для KyivPostКожна країна має три важелі у міжнародних відносинах: війську силу, економічну силу та «м’яку силу» – силу привабливості. \
Не секрет, що з першими двома в України проблема. Як щодо останньої? І що це таке взагалі?

У своїй книзі «М’яка сила: шляхи доcягнення успіху у світовій політиці» Джозеф Най дав «м’якій силі» наступне визначення: «спроможність досягти своїх цілей завдяки власній привабливості, а не через примус».

Він також визначив три компоненти, з яких складається цей феномен: «культура держави (у тому, чим вона приваблює інших), її політичні цінності (чи дотримується вона їх у внутрішній та зовнішній політиці) та зовнішні відносини (чи сприймаються вони як легітимні та морально обґрунтовані)».

Після плідної дискусії, яку ми мали з професором Наєм минулого тижня на відеоконференції, організованій Інститутом світової політики, я хотіла б поділитися кількома спостереженням щодо того, що таке м’яка сила та як вона працює у регіоні.

Поняття “привабливість” не дорівнює поняттю “успіх”.

Чи швидше залежить від того, як поняття «успіх» розуміється у певному середовищі. Професор Най погоджується, що «для м’якої сили дуже важливо, що на думці у людини, на яку вона діє».

Тобто демократична правова країна, яка жваво зростає, приваблива для західних столиць, проте такий новий центр сили, як авторитарний Китай із динамічною економікою, також має своїх прихильників. Звісно, для Росії недемократична Україна значно привабливіша за демократичну, оскільки перебувала б на орбіті її власних цінностей та інтересів. Іншими словами, коли з одного боку межуєш з ЄС, а з іншого – з деякими диктатурами, шансів однаково подобатися усім сусідам небагато.

М’яка сила забезпечує вплив.

Очевидно, що м’яка сила – запорука впливу на інших: якщо ти привабливий, люди захоплюватимуться тобою та поділятимуть твої бажання. Захоплення породжує наслідування та поступливість. У міжнародних відносинах це означає, що кожна країна, наприклад, Україна, за наявності достатньої м’якої сили може впливати на розвиток інших країн. Отже…

Мяка сила може бути «позитивною» та «негативною».

… що, звісно, також є відносним. Проте Україна, яка колись була маяком демократії у регіоні, може власним прикладом впливати на демократичний або авторитарний розвиток у сусідніх країнах, особливо у таких «перехідних демократіях», як Молдова та Грузія. У протилежному випадку, якщо у країни слабка м’яка сила, вона може впливати на розвиток інших країн у протилежному напрямку. Факт у тому, що м’яка сила завжди має ефект.

М’яка сила з’являється природно.

Цей пункт важливий для урядів, які вважають, що м’яку силу можна купити або створити штучно. Китайський студент, який спитав Джозефа Ная, як його країна може збільшити свою м’яку силу, отримав відповідь: «Розслабтеся, і у вас все вийде». Тобто м’яка сила створюється не пропагандою, а завдяки індивідуальному привабливому розвитку, заради себе самого, а не для когось іншого. Коли Україна стане «історією успіху» для власних громадян, її м’яка сила зросте без зайвих зусиль.