Публікації

Катерина Зарембо, заступниця директора Інституту світової політики, для Європейської правди.Результат референдуму у Нідерландах особисто для мене виявився до певної міри сюрпризом: жодне соцопитування, проведене у Нідерландах щодо імовірного розподілу голосів «за» та «проти», не показувало розриву між двома таборами більше, ніж десяток відсотків. Імовірно, розрив у майже 30% стався через те, що певна кількість прибічників Угоди просто не пішла на референдум – або через меншу емоційну мобілізованість, або через намагання зменшити явку і у такий спосіб просто нівелювати результат референдуму. \
Але фактично реалізувався найгірший для України сценарій: явка – достатня для визнання результатів референдуму дійсними; розрив між «так» і «ні» – надто великий, щоб прибічники Асоціації у нідерландському політикумі могли красиво його нейтралізувати, не ризикуючи власною політичною репутацією.

Тепер, без емоцій та ярликів «зрада», коротко підсумуємо, що чекає Україну у подальшій битві за Асоціацію.

Передусім, варто пам’ятати, що сьогоднішній референдум – це ще далеко не крапка. 12 квітня уряд Нідерландів, скоріш за все, оголосить, що Угода буде ставитися на переголосування в парламенті – саме цього вимагає від нього закон про референдум. Далі – слово за парламентарями. Як мінімум, голосуванню передуватимуть певні дебати. Імовірність того, що парламент підтвердить результати референдуму, дуже висока. Однак не стовідсоткова.

Якщо нідерландські парламентарі також проголосують «ні», тоді справа виходить за межі нідерландсько-українського діалогу і переходить у Брюссель. Можу уявити, що євросоюзівські юристи вже зараз шукають можливі виходи з цієї прецедентної для історії європейського міжнародного права колізії.

Можна з високою вірогідністю стверджувати, що перегляду Угоди не буде. Така процедура не тільки розтягнеться на роки, але й вимагатиме повторної ратифікації в усіх державах-членах ЄС. Держави-члени навряд чи на це підуть: нідерландський референдум є інструментом для виявлення волі громадян Нідерландів, але він аж ніяк не може змусити громадян інших держав-членів ЄС думати так само.

Тоді залишається сценарій, описаний юристом Петером ван Елсувеге, – Нідерланди будуть виключені з переліку договірних сторін Угоди, а певні положення Угоди не поширюватимуться на Нідерланди. Нагадаю, що основний обсяг угоди стосується виключно компетенції Євросоюзу (тобто ухвалюється за алгоритмом, який залучає Єврокомісію, Європарламент та Раду ЄС, без залучення національних парламентів). Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС також вже працює з 1 січня 2016 року і нідерландський референдум не матиме скасовуючої дії щодо цього. Іншими словами, положення щодо функціональних перетворень в Україні у цілій низці сфер, які передбачаються Угодою про асоціацію, не виключатимуться з Угоди внаслідок референдуму у Нідерландах.

Наостанок, не варто ображатися на Нідерланди за вчорашнє «ні». Як відомо, не існує поразок, існує тільки досвід. Варто зробити з нього висновки і рухатися далі.