Архіви: Публікації

США, Великобритания и Франция нанесли удар по сирийским объектам, связанным с производством химического оружия. Петр Порошенко провел интенсивные переговоры с руководством Германии и обозначил дальнейшие внешнеполитические приоритеты Украины. Американские санкции против России едва ли не впервые оказались эффективными, заставили Кремль словом и делом искать варианты сохранения лица. Виктор Орбан и партия «Фидес» получили конституционное большинство в венгерском парламенте.

Твитты Дональда Трампа и появление в окружение Дональда Трампа новых «ястребов» – Майка Помпео и Джона Болтона – обусловили развитие событий на Ближнем Востоке. Ракетный удар по сирийским объектам, связанным с химической программой, позволил Западу сохранить лицо, а России – продолжить поддержку Асада без непосредственного применения оружия, хотя корабли российского ВМФ вынуждены были покинуть базу в Тартусе. Развитие событий показывает, что идти на военную эскалацию члены ядерного клуба не готовы, предпочитая ограничиваться громкими заявлениями и публичным поигрыванием мышцами.

Украина остается одним из плацдармов столкновения интересов России и США, и официальному Киеву необходимо приложить усилия для укрепления внешнеполитической субъектности. Петр Порошенко в Берлине постарался убедить Ангелу Меркель в наличии политической составляющей продвигаемого Россией газопровода NordStream-2, и частично ему это удалось. Роль Германии во введении миротворцев на Донбасс по причине ее отсутствия среди постоянных членов Совета Безопасности ООН будет не доминирующей, но к голосу Берлина прислушаются. Президент Украины отметил, что более 40 государств мира готовы принять участие в формировании контингента «голубых касок» для Донбасса. По умолчанию многое будет зависеть от позиции России, о чем говорит и Курт Волкер, призвавший своего партнера по переговорам Владислава Суркова сформулировать инициативы по урегулированию конфликта на востоке Украины.

С трибуны XI Киевского форума по безопасности Петр Порошенко озвучил намерение денонсировать часть статей договора о дружбе и сотрудничестве между Украиной и Россией, отметив, что положения о взаимном признании границ останутся в силе. Еще один шаг – формализация разрыва Украины с СНГ, давно отыгравшим свою роль механизма мирного развода бывших советских республик. Александр Турчинов в привычной тональности «Кровавого пастора» подчеркнул, что партнерство с НАТО является для Украины необходимостью, а на следующей неделе СНБО солидаризуется с последними американскими санкциями против России.

Надо сказать, что обнародованные 6 апреля санкции США стали болезненным ударом не только по амбициям отдельных олигархов и российской экономике в целом. Хотя подсанкционные чиновники по привычке изображают радость из-за включения в заокеанские «черные списки», а в Государственной Думе началась истерия публичного поиска симметричного ответа на действия США, состояние фондового рынка РФ и курс рубля к доллару и евро говорят сами за себя. Кремль ищет варианты ответа, ориентируясь не на сохранение возможностей для переговоров со США и ЕС, а выстраивая «осажденную крепость» внутри российского общества. Полагаю, что в этом контексте стоит рассматривать и статью Владислава Суркова «Одиночество полукровки», в которой тот находит обоснования нарастающей самоизоляции России. Словесные виражи автора концепции «суверенной демократии» красивы, но дают ответы далеко не на все вопросы. Ответов от Владимира Путина, на которого замкнута система российской власти, пока не прозвучало.

На парламентских выборах в Венгрии партия «Фидес» одержала сокрушительную победу, получив конституционное большинство и деклассировав как старых противников из социалистической партии, так и представителей партии «Йоббик». Сохранивший пост премьера Виктор Орбан обещает появление новых людей в правительстве, Европарламент не исключает тем временем введения санкций против Венгрии. Очевидно, что в Центральной Европе консервативные и популистские тенденции остаются устойчивыми и заметными. Украине стоит проверить, способна ли Венгрия менять позицию после выборов, и в случае позитивного ответа – искать возможности для реанимации диалога.

Автор: Евгений Магда, директора Института мировой политики

Опубликовано на сайте УНІАН

Гості програми «Ваша Свобода»: Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики; Олег Жданов, військовий експерт (телефоном).

Президент США Дональд Трамп заявляє, що удар по Сирії може бути «дуже скоро або взагалі нескоро». Трамп написав про це у Twitter 12 квітня. Раніше міністр оборони США Джеймс Меттіс наголосив, що Пентагон готовий до військової відповіді, якщо на це буде рішення президента США. Російські ЗМІ інформують, що Росія привела в готовність війська протиповітряної оборони та розвідки, а також ударні підрозділи Збройних сил. Видання «Комерсант» повідомило, що Росія розраховує отримати від США координати цілей, по яких планується удар в Сирії, щоб уникнути втрат російських військових. А речник президента Росії Дмитро Пєсков наголосив, що зараз діє спеціальна лінія зв’язку щодо Сирії між військовими відомствами Росії та США.

Віталій Портников: Пане Бєлєсков, як Ви вважаєте, до чого призведе ця конфронтація, про яку вже котрий день розмовляють у світі як про головну подію? Очевидно, що це також головна подія і для України – від цієї російсько-американської конфронтації так чи інакше залежить майбутнє територіальної цілісності нашої країни і наш конфлікт з Кремлем.

Микола Бєлєсков: Я думаю, що повториться плюс-мінус ситуація, яка мала місце в квітні 2017 року – буде обрана обмежена кількість цілей. Очевидно, їх буде більше, ніж минулого року. По них буде завдано удар з метою, щоб зменшити можливості офіційного режиму задіювати авіацію. Але цілі будуть обрані так, щоб уникнути конфронтації.

І Вашингтон, і Москва, незважаючи на обміни войовничими, агресивними заявами, намагатимуться уникнути того, щоб ситуація вийшла з-під контролю і переросла в пряме російсько-американське протистояння. Попередніми заявами Дональд Трамп звузив поле для маневру, таким чином змушений реагувати доволі агресивно.

Ймовірність, що будуть удари, – 80-90%. Інакше, якщо після рішучих заяв Трампа не буде зроблено відповідного кроку, відбудеться повторення ситуації 2013-го, коли були теж войовничі заяви, відома червона лінія, але не було завдано відповідного удару. Внаслідок цього постраждав міжнародний імідж США, а це одна з головних валют на міжнародній арені.

Удар буде спланований так, щоб попередити жертви серед росіян. Удару ні по «Хмейміму», ні по Тартусу, де перебувають російські військові, не буде. Якщо російські військові перебувають, наприклад, на аеродромі у провінції Дамаск, з якого, як вважають, завдали удару по місту Думі, то їх попередять.

Російські війська в Сирії є. Як показав інцидент, цього року збивали російський штурмовик Су-25, навіть після виведення основної частини російського контингенту. У Сирії залишаються бомбардувальники Су-24, винищувачі Су-25, Су-35, системи ППО С-400 та С-300. Це офіційний контингент. Я впевнений, що ті ж Джозеф Данфорд або Джеймс Меттіс, коли радитимуть відповідні цілі, чітко наголошуватимуть, що удару по «Хмейміму» або Тартусу не повинно бути.

– Пане Жданов, свого часу начальник Генштабу Збройних сил Росії, генерал Герасимов погрожував американцям якимось «ударом у відповідь», якщо в результаті дій авіації США в Сирії постраждають російські військові. А росіяни дійсно можуть відповісти чимось серйозним американцям?

Олег Жданов: Судячи з дій російських Збройних сил у Сирії, вони вивели навіть свої кораблі у відкрите море, щоб уберегти їх у разі завдання ракетного удару по військово-морській базі в Тартусі. Сирійські літаки також переганяють на російську авіаційну базу, щоб ті не потрапили під обстріл.

Серйозного озброєння на сьогодні, яке могло б завдати збитків або ж вразити есмінці, які підійшли до берегів Сирії, я вже не говорю про авіаносець «Гаррі Трумен», у Російської Федерації немає.

– Мета військової операції – це офіційно необхідність зменшити можливості для сирійського режиму використовувати хімічну зброю. Однак офіційно хімічної зброї в Сирії немає – офіційно була знищена за домовленостями, досягнутими Бараком Обамою і Путіним. Яких тоді цілей можна досягати, якщо точної інформації, де містяться арсенали хімічної зброї сирійського режиму, немає?

Олег Жданов: Хімічна зброя тут більше є приводом. Насправді це велика геополітична гра між США і Росією. Гарантом ліквідації хімічної зброї Сирії виступила Росія на чолі з Путіним. Тепер будь-яке застосування хімічної зброї в Сирії або ж на території Сирії – провина і безвідповідальність російського президента.

Минулого року США завдали ударів по авіаційній базі – по засобах доставки хімічної зброї. Цього разу погрожували завдати ударів включно по системам ППО, аеродром, навіть по палацу Асада.

Не думаю, що буде завдано масованого удару. Кілька ракет можуть запустити, щоб президент США не виявився людиною, котра не виконує обіцянок. До більшого США навряд чи готові зараз.

– Пане Бєлєсков, сьогодні була оприлюднена заява нового держсекретаря США Майка Помпео перед затвердженням його кандидатури в американському Конгресі, що час м’якої політики відносно Росії закінчився…

Микола Бєлєсков: Це була політика, яка дуже часто не стримувала Росію від подальших деструктивних кроків, від відкриття нових фронтів у протистоянні США. Заява Помпео напередодні слухань у профільному комітеті спрямована на те, щоб відбити критику. Трамп часто робив заяви, які не відповідають інтересам України, але врешті-решт зробив дії, які відповідають інтересам України, набагато більше, ніж це робив Обама.

Жорстка політика – це було б поєднання військових засобів, тобто подальше посилення військової присутності США в Центральній і Східній Європі, зокрема в регіоні басейну Чорного моря, збільшення допомоги Україні, перехід від надання допомоги виключно у сфері сухопутних військ до допомоги ВМС, посилення ППО, паралельно використання важелю, на який Росія не може адекватно відповісти – економічних заходів. Наслідки перших серйозних санкцій проти окремих російських олігархів і компаній – ринок відреагував доволі негативно для Росії. Тільки в 2014 році так падав курс.

Останній козир Російської Федерації – військово-політичні заходи. Дестабілізація не лише в Україні. Росія почне діяти за принципом, як у часи Холодної війни, «ворог мого ворога – мій друг». Може взяти «під крило» Іран і Північну Корею. Ці кроки будуть контрпродуктивними. Ще можуть повністю знищити режими контролю над стратегічними озброєннями. Своїми діями вже фактично знищили угоду РСМД – розгортають ракети середньої і меншої дальності, залишилося ще знищити угоду СНО-3 і відкрити Трампу можливість почати гонку озброєнь, в якій шансів у Російської Федерації фактично немає.

Щодо Сирії, то США відстріляється, і на цьому все закінчиться, але напруженість посилюватиметься. Американська сторона почне переходити до політики систематичної протидії Російській Федерації, що не сприятиме в короткостроковій і середньостроковій перспективі послабленню суперечностей, але створюватиме всі умови, щоб припинити політику підриву існуючого міжнародного порядку, жертвою якої стала Україна.

Пропонуємо переглянути повне відео з ефіру:

Опубліковано на сайті “Радіо Свобода“

Сумнівно, що конфлікт у Сирії зможе призвести до якогось «переділу світу». Адже йдеться про локальну війну, у якій великі держави залучені лише опосередковано. Найімовірніше, американські військові спланують атаку так, щоб ситуація не вийшла з-під контролю.

Таку думку в ефірі інформаційного проекту «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK висловив заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков.

«Які ще країни доєднаються до війни у Сирії – відкрите питання, адже потенціал цих держав набагато менший, ніж у США. Особлива тема – чи буде застосовуватись авіація. Адже у Британії та Франції більший потенціал саме у цьому», – наголосив Бєлєсков.

Окрім того, у цих двох держав є і потенціал корабельний, хоча й він значно менший.

«У Середземному морі у французів є так звані ударні атомні підводні човни. Та й Велика Британія також має таку техніку із можливістю застосування торпедних апаратів. Однак, чи вони приєднаються – ще під питанням», – підкреслив експерт.

Та разом із тим, він зазначив: не варто говорити про якийсь «переділ світу». Адже тут йдеться не про світову війну, а про більш локальну та ще й у «не найголовнішій країні Близького Сходу».

«У ситуації в Сирії між державами існує більше ситуативний союз. Тож не думаю, що ця історія є показовою для всієї світової арени. Тому я б не переоцінював значення сирійського конфлікту для загальносвітової політики. Адже тут йдеться не про так звану системну війну, і великі держави залучені лише опосередковано», – вважає Бєлєсков.

Тож, на його думку, зараз США просто активно залучають союзників для того, щоб легітимізувати свої майбутні дії.

«Штатам навіть не так потрібен військовий потенціал цих держав, оскільки він у кілька разів поступається американському. Першочергово їх цікавить дипломатична підтримка», – переконаний він.

Експерт зазначив: після «усіх доволі агресивних заяв Дональда Трампа» удар по Сирії таки відбудеться. Однак, найімовірніше, це не призведе до конфлікту загальносвітового рівня.

«Думаю, за допомогою розвідки, американські військові спланують атаку таким чином, щоб ситуація не вийшла з-під контролю», – наголосив Микола Бєлєсков.

Нагадаємо, 7 квітня по місту Дума був завданий повітряний удар. За даними Сирійського центру моніторингу за дотриманням прав людини, урядові війська Башара Асада використали хімічну зброю. У свою чергу президент США Дональд Трамп вже порадив Росії приготуватися до потужних ракетних ударів по сирійській армії. Згодом, The Times повідомило, що Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей готує країну до спільної наступальної операції на позиції Башара Асада в Сирії.

Пропонуємо переглянути повне відео з ефіру:

Опубліковано на сайті zik.ua

Євген Магда – директор Інституту світової політики, політолог, Юрій Щербак – дипломат, екс-посол України в Ізраїлі, США та Канаді, член ініціативної групи «1 + грудня», Борис Херсонський – психолог і психіатр виступили в ефірі «Донбас.Реалії». Тема ефіру – “Самотність як діагноз Росії”.
Пропонуємо прослухати повний запис радіопрограми:

Опубліковано на сайті “Радіо Свобода“

Миротворцы в Донбассе – шансы есть, остановить Севпоток-2 – почти нет

Сегодня в Берлине состоялась встреча президента Петра Порошенко и федерального канцлера Германии Ангелы Меркель. Визит был одним из первых после сентябрьских выборов в Бундестаг и формирования нового правительства, и в этом на Банковой видят “особый символизм” и особые перспективы. Что обсуждали лидеры стран, почему это важно и с чем Порошенко вернется в Украину – в материале LIGA.net.

С ЧЕГО НАЧИНАЛОСЬ. Украине нужны реальный режим тишины и миротворцы ООН в Донбассе, а Брюссель и Берлин должны помочь получить мандат Совбеза ООН. Так Порошенко объяснил основную цель поездки к Меркель. Заставить Путина сесть за стол переговоров могут и западные санкции, считает президент. Новые санкции США привели к обвалу российских ценных бумаг – к этому моменту олигархи из орбиты Путина потеряли около $16 млрд. Накануне встречи с Порошенко канцлер Меркель по телефону обсуждали с Путиным “вопросы мира в Украине”. Мнения по миротворцам разошлись. Кремль считает, что миссия должна лишь “охранять наблюдателей ОБСЕ”.

КАК РАЗВИВАЛОСЬ. Порошенко на встрече с Меркель заявил, что сценарий РФ – не миротворческий, а банальный эскорт для наблюдателей, которые не выполняют функции прекращения войны. Меркель в ответ заверила, что Германия никогда не поддержит введение миссии, если она будет направлена против Украины. Но готова ли она поддержать план Украины, канцлер Германии не уточнила.

Порошенко и Меркель договорились, что отдельно обсудят тему миротворцев на переговорах глав Украины, Германии и Франции в мае. Интересная деталь – Путина на эту встречу не пригласили.

Не вполне внятно прозвучала и позиция Германии по поводу газопровода Северный поток-2. Ранее в интервью Handelsblatt Порошенко назвал его опасным политическим проектом, который финансирует Россия. Меркель на совместном брифинге заверила, что защищала газовые интересы Украины в телефонном разговоре с Путиным, и Украина останется транзитером российского газа.

Украина и Германия также затронули вопрос продления санкций против РФ. Со своей стороны Украина готовит новый пакет санкций, которые будут “максимально гармонизированы” с США. В список будут включены Олег Дерипаска и другие олигархи, которые “являются ключевыми участниками российских процессов, в том числе и по активной работе в Крыму, и по поставке вооружений ВС РФ”.

Те же тезисы – о необходимости усиления санкций против РФ и введения миротворцев – Прошенко повторил на встрече с президентом ФРГ Франком-Вальтером Штайнмайером. Порошенко убежден, что голубые каски помогут перейти от режима постоянных российских провокаций к режиму мирного урегулирования.

ЧТО ДАЛЬШЕ. Порошенко на встречах интересовали две темы: Северный поток-2 и миротворцы, говорят эксперты-международники. Все остальное – белый шум. Но результаты переговоров пока неоднозначны. “С Северным не исключено, что Украина проиграла время, когда было критическое окно возможностей. Теперь уже поздно. Германия четко настроена на то, чтобы этот газопровод был создан”, – объяснил LIGA.net аналитик киевского Института мировой политики Николай Белесков.

С 2015 года, когда началось активное обсуждение проекта, Украина только наблюдала за ним со стороны и критиковала. Крупнейшие европейские компании вроде Wintershall, ENGI, British Petroleum так и не поняли, почему должны перекачивать газ через украинскую ГТС, а не через Северный поток-2.

А вот по миротворцам шансов на прогресс больше. Особенно сейчас, когда у Берлина развязаны руки после формирования правительства и “полугода стратегического паралича”. Теперь основное задание Украины – убедить ЕС занять позицию США. Формально уже достигнут консенсус между ФРГ, Францией, США и Украиной, что мандат должен быть широким, с правом зайти на всю оккупированную территорию и заниматься разоружением после выхода войск РФ. Но сигналы, которые идут из ЕС, намного слабее, чем из Америки. И Россия, естественно, трактует их в свою пользу.

Даже если стороны договорятся, введение миротворцев в Донбасс – вопрос не одного дня. На развертывание миссии может уйти 6-10 месяцев.

Опубликовано на сайте “Лига.нет“

Автор: Валерия Кондратова

У вівторок, 10 квітня, президент Петро Порошенко відвідає з офіційним візитом Німеччину.
Там він зустрінеться з головними посадовцями: канцлером Ангелою Меркель, федеральним президентом Франком-Вальтером Штайнмайєром та міністром закордонних справ Гайко Маасом.
“Президент України Петро Порошенко стане одним із перших іноземних лідерів, який перебуватиме з візитом у Берліні після формування нового уряду та переобрання Ангели Меркель федеральним канцлером”, – йдеться в анонсі адміністрації українського президента.

Про що говоритимуть
Очікується, що головними темами візиту українського президента до Берліна стануть проект побудови газогону “Північний потік-2” – з Росії до Німеччини в обхід України, – а також тема миротворців на Донбасі.

Наприкінці березня Німеччина видала остаточний дозвіл на прокладання газопроводу через свою територію у Балтійському морі.

Петро Порошенко провів своєрідну “артпідготовку” перед зустріччю з німецькими політиками – у понеділок видання Handelsblatt опублікувало його ексклюзивне інтерв’ю, в якому він назвав “Північний потік – 2” “виключно політичним проектом, який фінансує Росія”.

“Вибачте за різкі слова, але “Північний потік-2″ – це політичний хабар за лояльність до Росії”, – заявив Петро Порошенко.

За його словами, у проекту газогону немає економічного обґрунтування й транзит через Україну у підсумку все одно буде коштувати Німеччині дешевше.

Петро Порошенко додав, що запуск “Північного потоку-2” спрямований на економічну та енергетичну блокаду України й завдасть їй “суттєвої шкоди”.

“Ми були б раді долучити європейських партнерів до управління газовим підприємством”, – додав глава держави у розмові з німецькими журналістами.

Директор Інституту світової політики Євген Магда в коментарі ВВС News Україна вважає, що демонстрація позиції Києва щодо газопроводу – одна з головних цілей візиту українського президента.

“Але не варто забувати, що у Німеччини є прямий економічний інтерес у прямих поставках російського газу – без країн транзитерів. І тут дуже складно заперечувати, Німеччина у даному сенсі працює достатньо послідовно”.

А німецький журналіст Карл Куяс-Скрижинський у коментарі “112 каналу” наголосив, що “у Німеччині справді існує дуже сильне лобі, які зацікавлене у побудові “Північного потоку-2”.

“Але ці рішення (Про побудову “Північного потоку-2”. – Ред.) будуть ухвалюватися у контексті глобального світогляду – з врахуванням ситуації в Україні та ситуації у світі, того, як будуть розгортатися відносини між ЄС, Росією та США”, – вважає публіцист.

Миротворці
Євген Магда каже, що українська влада зараз намагається сформувати єдину позицію з Німеччиною та Францією щодо перспектив введення миротворчої місії на Донбас.

“Але не варто забувати, що без рішення Радбезу ООН миротворці не можуть бути введені. І там є достатньо серйозні проблеми”, – каже експерт.

Київ наполягає на тому, щоб можлива миротворча місія була достатньо чисельною та перебувала, зокрема, на тій ділянці українсько-російського кордону, яку з 2014 року контролюють сепаратисти. Крім того, до складу миротворців не мають входити росіяни чи союзні ним сили з країн ОДКБ.

Кремль, навпаки, виступає за те, щоб миротворча місія перебувала лише на лінії фронту між ЗСУ та силами невизнаних “ДНР” та “ЛНР”, й, крім того, механізм введення миротворців узгодили з владою “республік”.

А як постійний член Радбезу ООН Росія може заблокувати процес формування місії.

Утім, як каже ще один журналіст Сергій Руденко в коментарі “Німецькій хвилі”, у питанні миротворчої місії Петро Порошенко в Берліні намагатиметься розгорнути “новий дипломатичний фронт проти Росії”.

“Мета – змусити Росію погодитися з планом приходу миротворців ООН на Донбас. Очевидно, під час особистої зустрічі український лідер надасть Ангелі Меркель додаткові аргументи щодо свого плану. Хоча у цьому питанні Берлін і так виступає на боці України”, – вважає Сергій Руденко.

Чи не головним механізмом врегулювання конфлікту на Донбасі залишається “Нормандська четвірка” – зустрічі на найвищому рівні представників України, Німеччини, Франції та Росії. Утім, вона вже не збиралася протягом тривалого часу.

В адміністрації президента очікують, що питання організації такої зустрічі стане одним з основних на переговорах у Берліні.

Проте Євген Магда не думає, що візит Порошенка зможе якось змінити цю ситуацію: “Не бачу причин, за якими Володимир Путін має йти на зустріч Україні та світовій спільноті у питаннях врегулювання конфлікту на Донбасі”.

“Загальне загострення міжнародної ситуації позбавляє Путіна якоїсь логіки і поступу в цьому питанні”, – додає керівник Інституту світової політики у розмові з BBC News Україна.

Аналізуючи те, що Порошенко став одним з перших політиків, які приїхали до Німеччини після тяжкого процесу створення там нової урядової коаліції, Євген Магда каже: “Це швидше, збіг обставин. Але моментом треба скористатися, хоча це не перша і не остання зустріч Порошенка і Меркель”.

“Візит потрібний і виглядає вагомим, але наскільки великим буде його ефект, сказати важко”, – підсумовує він.

Опубліковано на сайті “BBC Україна“

Росія пішла на поступки щодо миротворчої місії на Донбасі в обмін на приховання певної частини «Кремлівської доповіді», вважає експерт-міжнародник Максим Ялі. Таку заяву він зробив, коментуючи можливість зустрічі «нормандської четвірки» без Росії. З цього приводу політолог Євген Магда припускає, що представники Франції, Німеччини та України дійсно можуть зустрітись утрьох, але малоймовірно, що без участі Москви вдасться врегулювати конфлікт на Донбасі.

Експерт-міжнародник Максим Ялі вважає перспективу зустрічі «Нормандської четвірки» без четвертого учасника цілком реальною з огляду на скандал навколо отруєння Сергія Скрипаля. Самі ж перемови він оцінює як достатньо важливі, адже, окрім вирішення самого мандата миротворчої місії, необхідно узгодити і її деталі.

Радник голови МЗС Тарас Качка вважає, що варіант зустрічі без президента Росії Володимира Путіна розглядають як запасний варіант. Водночас він вбачає в такому форматі певний сенс як для України, так і для Заходу.

«Робити діалог між Францією, Німеччиною і Україною щодо вирішення конфлікту на Донбасі заручником бажання чи небажання Росії ніхто не хоче, і очевидно, що це буде сигнал: показати, що залежності від настрою і якихось вибриків ніхто не хоче, і плюс, до того, використати можливість, щоб зрозуміти, яку спільну тактику, спільну стратегію застосувати», – міркує дипломат.

Качка зазначає, що, хоча спільне стратегічне бачення місії вже є, країни-учасники переговорів повинні узгодити методи його імплементації.

«До Ради безпеки ООН потрібно визначити сам мандат. На сьогоднішній день його, наскільки мені відомо, немає. Є якесь бачення, спільні позиції, підходи. Зрозуміло, що досить інтенсивна дискусія триває з цього приводу. Але при цьому говорити про те, що вже готовий проект рішення і його мають поставити на голосування – я б не був настільки сміливим», – каже він.

Микола Бєлєсков переконаний, що без Росії «нормандський формат» не буде працювати, але зустріч трьох країн може мати позитивні наслідки.

«Нормандський формат» без Росії, звичайно, неможливий. Але консультації, ці переговори, я думаю, можуть дати результат, певну додану вартість, якщо європейцям вдасться прямо почати говорити, як про конфлікт говорить Курт Волкер (спецпредставник Державного департаменту США щодо врегулювання в Україні – ред.). Вони, звичайно, поділяють ті ж самі тези про миротворчу місію, але роблять це менше і все-таки певну двозначність Росії залишають. Тобто, якщо вдасться за результатами цього засідання сприяти тому, що Україна, США, Франція, ФРН матимуть єдину позицію і настільки її будуть відстоювати публічно щодо миротворчій місії – то з цього буде додана вартість», – сказав Бєлєсков у коментарі для «Ранкової Свободи».

Диявол у дрібницях

Виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда також припускає, що зустріч «нормандської трійки» символічно може бути вигідною для Києва та Євросоюзу.

«Зустріч керівників держав навіть утрьох, а не вчотирьох покликана, я думаю, ці інтереси до певної міри задовольнити: продемонструвати світові, що є держави, які хочуть врегулювання цього конфлікту, і є Росія, яка не надто переймається цією проблемою. Тобто думаю, що зустріч можлива, але очікувати, що без Росії проблеми Донбасу можуть бути вирішені, – все ж таки дещо наївно», – зауважує експерт.

Магда підкреслює, що спершу Рада безпеки ООН мусить ухвалити рішення про введення миротворців, а вже потім мова йтиме про можливості цієї місії.

«Із точки зору інтересів Анґели Меркель, Петра Порошенка та Емманюеля Макрона, зустріч в Аахені можлива, і я думаю, що вона відбудеться, але говорити, що вона значно прискорить процес появи миротворців, я б усе-таки не став. Нагадаю, що Німеччина ж не постійний член Ради безпеки ООН, на відміну від Франції. Тому для неї це теж важливо, щоб демонструвати власний вплив не лише на європейську, а й на світову політику», – додає Магда.

Він переконаний: на Заході не зацікавлені в тому, щоб Україна знову підпала під контроль Кремля, адже це матиме негативні наслідки і для самого Євросоюзу.

[…]

Опубліковано на сайті “Радіо свобода“