Публікації

Стаття заступниці директора ІСП Катерини Зарембо у “Дзеркалі тижня”Цей тиждень для Польщі ознаменував завершення ери ліберальної “Громадянської платформи”. У другому турі президентських виборів переміг Анджей Дуда, представник опозиційної партії “Право і справедливість”. \
Українські ЗМІ привітали нового польського президента. Його гострі антиросійські й проукраїнські висловлювання під час передвиборних перегонів були музикою для українських вух — чого лишень варта можливість направити польських військових в Україну, яку Анджей Дуда підтвердив в одному з інтерв’ю. Проте надмірний ентузіазм у прогнозах щодо польсько-українських відносин наразі передчасний.

Зазначимо, що питання війни в Україні є настільки контроверсійним для польського політичного дискурсу, що всі кандидати, крім чинного президента, намагалися його уникати. А Броніслав Коморовський зробив ставку на свій імідж експерта в оборонних питаннях: він у рамках передвиборної кампанії відвідував збройові заводи, підтримував збільшення оборонних витрат до 2% ВВП і готував найбільшу угоду у військовій історії Польщі — у квітні він оголосив про намір уряду придбати нову систему ПРО та 50 гелікоптерів на 8 млрд дол. Начебто мало би спрацювати серед виборців, 76% яких переконані, що Росія є загрозою для Польщі.

Не спрацювало. Президентські повноваження отримав політик, який не має у сфері оборони жодного досвіду. Натомість він обіцяв зменшити пенсійний вік, поліпшити систему охорони здоров’я і “повернути Польщу на шлях стійкого економічного розвитку” — при тому, що після кризи 2008 р. Польща розвивалася найдинамічніше з усіх країн ЄС.

На думку науковця — викладача Інституту міжнародних відносин у Польщі Анджея Шептицького, польському виборцеві небайдужі геополітичні питання і відносини з Україною зокрема, проте соціально-економічна політика для нього важливіша. Іронія полягає в тому, що за польською конституцією обов’язки президента охоплюють передусім сферу зовнішньої та оборонної політики (президент є представником держави на міжнародній арені і Верховним головнокомандувачем польської армії), тоді як економіка й соціальна політика є виключною компетенцією уряду.

Окрім цього, посада президента в Польщі є церемоніальною, ключові рішення в усіх сферах політики залишаються за урядом. Тому остаточні прогнози для майбутнього українсько-польських відносин можна буде сформувати восени, після парламентських виборів та призначення нового прем’єра.

З іншого боку, ані чинна прем’єрка Єва Копач, ані міністр закордонних справ Гжегож Схетина поки що не виявляли особливої зацікавленості в українському питанні. Ключовим переговірником для України в Польщі був саме президент Коморовський. До того ж Броніславу Коморовському вдавалося, за визначенням польських ЗМІ, працювати “прем’єром за сумісництвом”, утримуючи вплив на уряд.

Навряд чи Анджей Дуда зможе повторити його досвід. У виборчому штабі “Права і справедливості” вже заявили, що лідер партії Ярослав Качинський претендує на прем’єрське крісло, а також дали зрозуміти, хто в партії головний. “Дуда став президентом завдяки політичному генію Ярослава Качинського”, — прокоментувала голова виборчого штабу Дуди Беата Шидло.

До речі, від заяви про відрядження польських військових до України Дуда вже давно відхрестився. Він пояснив, що мав на увазі тільки польську підтримку в лавах НАТО. Щоб остаточно розставити крапки на “і”, він дав чітку відповідь в опитувальнику Latarnik Wyborczy, який заповнили всі кандидати перед виборами: військовій допомозі Україні — ні, гуманітарній — так.

Загалом така позиція відповідає настроям польських виборців: згідно з масштабним дослідженням польської, німецької та російської суспільної думки щодо російсько-українського конфлікту, здійсненим польським Інститутом публічних справ спільно з Фондом Бертельсмана, тільки 25% поляків висловилися за надання Україні військової підтримки, і значно більше — 56% — за надання економічної допомоги. До слова, 35% польських виборців підтримують запроваджені санкції проти Росії, а 41% виступає за їх розширення.

Вочевидь, поразка Коморовського таки відображає настрої виборців і в зовнішньополітичній площині: 51% поляків має несхвальну думку про дії уряду стосовно російсько-українського конфлікту. Автори дослідження зазначають: серед цієї групи є ті, хто підтримує зближення з Росією, і ті, хто вважає, що уряд міг би бути суворішим до Москви. Оскільки проросійські кандидати, як-от Магдалена Огурек, отримали на виборах мізерні результати, можна припустити, що остання група є чисельнішою.

Разом з тим ця оцінка може стосуватися не тільки дій польського уряду за межами ЄС, а й усередині об’єднання. Нормандський формат у Польщі сприймається як виняток зі сфери, безпосередньо пов’язаної з її інтересами. Серед поляків поширена думка, що Франція і Німеччина провадять занадто м’яку політику щодо Кремля. У підсумку, нормандський формат у польському публічному дискурсі став символізувати, з одного боку, поразку Польщі як у східній, так і в європейській політиці, а з іншого — розбіжності у польсько-німецьких відносинах: поляки вважають східну політику однією з основних проблем польсько-німецької “двосторонки”.

Можливо, саме на цьому зміг зіграти Анджей Дуда, обіцяючи “більш упевнену” політику Польщі в ЄС, неприпустимість ставлення до Польщі як до “держави другого сорту”, “переформатування” відносин з Німеччиною, зближення зі США і НАТО — аж до постійного розміщення на території Польщі американських військових баз.

Поки що неясно, як саме Дуда збирається зміцнювати позиції Польщі в ЄС. Варто згадати, що сходження Польщі на євросоюзівський політичний олімп відбулося, власне, під час правління “Громадянської платформи” — зокрема через зусилля колишнього міністра закордонних справ Радослава Сікорського, нинішнього маршала сейму, а також екс-прем’єра Польщі Дональда Туска, нині голови Європейської Ради. Польські експерти оцінюють європейські перспективи партії Дуди песимістично: “Право і справедливість” традиційно вважається консервативною та євроскептичною партією, ідеологічно схожою на угорський “Фідес”, британських торі та чеських консерваторів. До речі, Качинський раніше зізнавався, що захоплюється політикою Віктора Орбана. А відтак можна прогнозувати не так посилення позиції Польщі в ЄС, як її ізоляцію та збільшення розбіжностей усередині Союзу. Такий сценарій є негативним для України. Яцек Кухарчик, голова правління Інституту публічних справ, прогнозує: “Всупереч виключенню Польщі з нормандського формату чинний президент Коморовський мобілізував міжнародну підтримку для України. За президентства Дуди лобістський потенціал Польщі майже напевно зменшиться”.

Проте зазначимо, що в Німеччині результату президентських виборів не драматизують. Найвпливовіші німецькі видання Frankfurter Allgemeine Zeitung і Die Welt опублікували матеріали, які загалом позитивно оцінюють перспективи польсько-німецького співробітництва за президентства Дуди — мовляв, спільних інтересів достатньо. Телеграма канцлерки Німеччини Ангели Меркель також продемонструвала, що в Берліні налаштовані на співпрацю. У посланні вона не тільки наголосила, що польсько-німецькі відносини “такі дружні й довірливі, як ніколи раніше”, а й згадала про “невимірні німецькі злочини” часів Другої світової війни. Польська преса оцінила це як очевидний реверанс у бік історичної чутливості польських правих.

Для Москви президентство Дуди може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, обіцяна Дудою політика щодо НАТО є неприйнятною для Кремля. З іншого — протягом передвиборної кампанії Анджей Дуда здебільшого уникав різких заяв щодо Росії і не спекулював на темі авіакатастрофи під Смоленськом. Крім того, потенційна ізольованість Польщі в ЄС гратиме на руку Кремлю. Голова міжнародного комітету Ради федерації Константін Косачов на своїй сторінці у Facebook негативно оцінив перспективу російсько-польських відносин за такого лідера, як Анджей Дуда. Водночас він висловив думку, що польське суспільство налаштоване на нормалізацію відносин з Росією і згадав передвиборні теледебати, під час яких Дуда заявив: “В інтересах Польщі — якнайшвидше завершення конфлікту в Україні і заспокоєння ситуації як у Росії, так і у відносинах з Росією, не лише з погляду безпеки, а й для відновлення товарообміну й в інтересах польських селян”. Показово, що президент РФ Владімір Путін надіслав Анджею Дуді вітальну телеграму ще в понеділок, не чекаючи офіційних результатів ЦВК.

В офіційному Києві результати польських виборів сприйняли стримано. На відміну від президентів РФ і Німеччини, голова Української держави Петро Порошенко не поспішав вітати Анджея Дуду з обранням. Заступник глави адміністрації президента Валерій Чалий в ефірі телеканалу “Інтер” сказав, що для України було б “прагматичніше” продовжити діалог з Коморовським, який добре розуміється на українських політичних нюансах. Разом з тим він наголосив, що польсько-українські відносини “мають реальні підстави розвиватися незалежно від того, хто буде на посаді президента”.

Анонсована зустріч між Петром Порошенком і Анджеєм Дудою під час візиту українського президента до Варшави не відбулася. Спочатку у штабі Дуди послалися на його завантаженість, а згодом і сам візит було скасовано. Анджей Шептицький вважає, що це недобрий початок відносин між президентами двох держав. Водночас Ян Пєкло, директор польсько-української фундації PAUCI, не вбачає у скасуванні зустрічі нічого драматичного — на його думку, Дуда може бути просто не готовий до зустрічей такого рівня. А загалом експерти погоджуються, що Анджей Дуда підтримуватиме щодо України політику свого попередника — солідарну, але стриману.