Публікації

Перенесення виборів у Азербайджані: причини та наслідки

Президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив про перенесення президентських виборів у країні на півроку раніше – з жовтня 2018 року на квітень. Як видається, у такий спосіб він не лише хоче довести, що набув політичної зрілості, готовий зберегти посаду, президент планує також вирішити низку політичних завдань.

Варто відзначити, що законодавство Азербайджану наділяє главу держави відповідними повноваженнями, а офіційна версія причини прискорення політичного процесу – святкування 100-річчя проголошення Азербайджанської республіки. Проте доцільно нагадати, що ситуація на Південному Кавказі лишається далекою від стабільної. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху лише на перший погляд відійшов у історію, насправді це протистояння вже добрих 25 років отруює атмосферу взаємин у регіоні. Звісно, є і бенефіціар цього протистояння: Росія постачає наступальну зброю Азербайджану, оборонну – Вірменії, і готується в разі загострення ситуації в епіцентрі конфлікту зіграти роль провідного миротворця. До подібних геополітичних кульбітів Кремлю не звикати.

У 2015 році у Вірменії пройшов референдум, на якому було ухвалено рішення про зміну форми правління республіки, яку має бути реалізовано навесні 2018 року. Після обрання президента у парламенті у березні наступного місяця має бути призначений голова уряду. Експерти вважають, що Серж Саргсян, на відміну від Михайла Саакашвілі, який намагався провести подібний фінт у 2012 році, зуміє змінити посаду та зберегти визначальний вплив на політику Вірменії. Важлива деталь: Саргсян належить до клану «карабахців» – найбільш впливового в сучасній Вірменії.

Тому очевидною причиною прискорення політичного процесу в Азербайджані є прагнення Ільхама Алієва отримати новий президентський мандат одночасно зі своїм опонентом. Восени в Женеві пройшли переговори лідерів Азербайджану та Вірменії, проте на них не сталося прориву. Натомість під час з’їзду партії «Єні Азербайджан» Ільхам Алієв назвав завданням своєї республіки повернути контроль над Єреваном, який він відніс до споконвічних азербайджанських земель. Втім, зробити подібну заяву набагато легше, ніж повернути контроль над Нагірним Карабахом. Подібна риторика діючого президента свідчить, що саме Алієв буде основним кандидатом у президенти (законодавство дозволяє йому переобиратися необмежену кількість разів).

Три опозиційні політичні партії Азербайджану вирішили ігнорувати проведення прискорених президентських виборів, шанси перемогти на яких у їхніх кандидатів мінімальні. Ще один популярний опозиціонер – Ільгар Мамедов (лідер громадського руху РЕАЛ) – з 2013 року перебуває в ув’язненні, яке ЄСПЛ з прав людини визнав незаконним. Захід продовжує здійснювати тиск на офіційний Баку заради звільнення опонента Алієва, проте його шанси скласти конкуренцію діючому президенту в квітні виглядають мізерними.

Відносини з Росією для Азербайджану залишаються важливими, і Алієв, як видається, вирішив провести власне переобрання у тіні президентської кампанії Володимира Путіна, якому доведеться реагувати, зокрема, на обурення світової спільноти проведенням виборів на території окупованого Криму. Плюс до цього у Баку намагаються мінімізувати можливості російських спецслужб створити головному кандидату в президенти Азербайджану проблеми, за вирішення яких доведеться заплатити надто дорогу ціну.

Європейський союз, 5% потреб якого у нафті закриває Азербайджан, буде уважно стежити за виборами у кавказькій республіці, проте навряд чи має важелі для суттєвого впливу на політичний процес на Південному Кавказі. У Брюсселі, як видається, вже змирилися з тим, що Баку не надто поспішає у напрямку «Східного партнерства», хоча і не має намірів здійснювати демарші стосовно щодо розвитку відносин з ЄС.

Сполучені Штати, як і Європейський союз, мають до Азербайджану насамперед енергетичний інтерес, адже вуглеводневі багатства Каспію посідають помітне місце у світовому енергетичному балансі. Сьогодні адміністрація Трампа більше переймається поставками американського скрапленого газу до Європи, ніж реанімацією проекту ГУАМ, який, зокрема, свого часу відзначився проектом Баку – Тбілісі – Джейхан з альтернативним маршрутом постачання каспійської нафти.

Україна програла від перенесення виборів у Азербайджані, адже на квітень був запланований візит Ільхама Алієва до Києва. Очевидно, його буде перенесено на пізніший термін. Завдання вітчизняної дипломатії зрозуміле: зберегти зацікавленість офіційного Баку у транзитному потенціалі нашої держави, статус постачальника енергетичних ресурсів і з максимальним ефектом використати підтримку Азербайджаном України в усіх міжнародних організаціях.

Автор: Євген Магда, директор Інституту світової політики

Опубліковано на сайті «Главком»