Публікації

Інститут світової політики підготував рейтинг “ТОП-10 українських послів за кордоном” і “ТОП-10 іноземних послів в Україні” за 2009 рік.Презентація дослідження відбулася 25 березня 2010 р. в ІСП. Фоторепортаж.\
ТОП-10 іноземних послів в Україні:

1. Жак Фор, посол Франції, 113 балів
2. Ганс-Юрген Гаймзьот, посол Німеччини, 110 балів
3. Яцек Ключковські, посол Польщі, 108,5 балів
4. Джон Теффт, посол США, 77 балів
5. Лі Тернер, посол Великої Британії, 42 бали
6. Йозеф-Маркус Вукетіч, посол Австрії, 38 балів
7. Грігол Катамадзе, посол Грузії, 34 бали
8. Валентин Величко, посол Білорусі, 33 бали
9. Андраш Баршонь, посол Угорщини, 27 балів
10. Талят Мусеїб оглу Алієв, посол Азербайджану, 25 балів

ТОП-10 українських послів за кордоном:

1. Олег Шамшур, посол в Сполучених Штатах Америки, 105 балів
2. Костянтин Грищенко, посол у Російській Федерації, 90 балів
3. Андрій Веселовський, представник України при ЄС, 89 балів
4. Олександр Моцик, посол у Польщі, 67 балів
5. Наталя Зарудна, посол у Німеччині, 45 балів
6. Юрій Сергєєв, посол при ООН, 32 бали
7. Віктор Майко, посол у Туркменістані і Афганістані (за сумісництвом), 26
8. Андрій Дещиця, посол у Фінляндії, 25 балів
9. Ігор Осташ, посол у Канаді, 23 бали
10. Сергій Пирожков, посол у Молдові, 20 балів

З повним текстом публікації українською та англійською мовами можна ознайомитися тут

Те, що дипломатія є продовженням війни іншими заходами, в минулому році переконались передусім українські посли за кордоном, котрі вимушені були маневрувати між фактично кількома зовнішньополітичними лініями Києва. Однак рік напередодні президентських виборів в Україні, та ще й щедро приправлений економічною кризою, вимагав повної бойової готовності також від закордонних послів на українській землі. Ті, хто витримав натиск «молодої демократії» з першого по останній день минулого року, власне, й посіли перші позиції в експертному опитуванні найбільш ефективних послів Інституту світової політики.

Той факт, що дипломатичні місії Сполучених Штатів та Російської Федерації виявилися «обезглавленими» впродовж добрих півроку, позначився і на результатах рейтингу: посол Росії взагалі вперше відсутній у нашій десятці. Що ж стосується американського амбасадора, то четверту позицію Джона Теффта швидше потрібно сприймати, з одного боку, як аванс, а з іншого – як своєрідне визнання його напрочуд активного старту в Києві.

Головна особливість «закордонного» рейтингу цього року – перші три місця, «окуповані» представниками країн-членів Європейського Союзу, а ще точніше – Веймарського трикутника. І вперше в історії рейтингу нашу десятку очолив посол Франції в Україні Жак Фор.

Що ж до українських послів за кордоном, то тут ми маємо справу з ситуацією, коли невідомо, що більше на кого працює: посол у конкретно взятій країні перебування чи країна перебування на посла. Як результат, у першій трійці – не лише представники «золотого фонду» української дипломатії Олег Шамшур, Костянтин Грищенко та Андрій Веселовський, але й посли, акредитовані (чи, у випадку з Грищенком, були акредитовані ) в трьох головних стратегічних партнерах України – Сполучених Штатах, Росії та Європейському Союзі. Загалом, рейтинг українських послів може стати непоганою шпаргалкою і для новообраного українського президента: таким собі експертним дороговказом напередодні традиційної ротації.

Особливість нинішнього рейтингу в тому, що ми вирішили оцінювати не стільки активність посла, як його ефективність. А саме – здатність вирішувати важливі для своєї країни питання, доступ до ключових полісіймекерів країни перебування (хоча, звісно, порівняти тут Німеччину та США з, приміром, Молдовою некоректно), авторитет серед еліт країни перебування, вміння доводити українську логіку не лише на переговорах за закритими дверима, а й на головних медіа-майданчиках країни та під час публічних заходів, спроможність подбати про якомога більш позитивну картинку своєї країни за кордоном, etc.

Інша особливість нинішнього рейтингу і в прізвищах самих експертів, котрі погодились проаналізувати ефективність того чи іншого глави дипломатичної місії за десятибальною системою. Вперше у нашому рейтингу взяли участь не лише відставні дипломати, представники аналітичних центрів та журналісти-міжнародники, але й діючі зовнішньополітичні стратеги на кшталт заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлісєєва, представника Адміністрації Президента Андрія Гончарука чи керівника Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Вадима Трюхана. Загалом варто зауважити, що в опитуванні були задіяні понад двадцять українських зовнішньополітичних експертів, але лише шістнадцять з них погодились на оприлюднення своїх прізвищ.

ІНОЗЕМНІ ПОСЛИ В УКРАЇНІ

1. Жак Фор
Посол Франції в Україні
113 балів

Пан Фор – напевно, один із найактивніших французьких послів в Україні. Інколи здається, що готовий один замінити собою ціле посольство. Не секрет, що Париж дуже економно ставиться до утримання своїх дипмісій – самі дипломати часто скаржаться на те, що одній людині доводиться з десяток справ виконувати одночасно. Посол Фор як вічний двигун із самого ранку до пізнього вечора перебуває як не на офіційних консультаціях, так на неформальних зустрічах. Відчувається, що він отримує інформацію з перших вуст – його думки завжди аргументовані, його факти завжди вбивчі. Жак Фор – нетиповий дипломат, оскільки вміє бути відвертим і відкритим: як до чиновників із Банкової та Грушевського, так і до журналістів та представників громадського сектору. Можливо, саме ця відвертість і щиросердність підкупила багатьох наших експертів, які віддали йому високі бали. Приємно також, що посол Франції небайдужий до вирішення проблеми з видачею віз українцям. Помітно, що пан Фор хотів би поліпшити імідж своєї країни, який особливо сильно постраждав після горезвісного випадку з танцями українських дітлахів під посольством, котрі в такий спосіб намагалися випросити візи у французьких консулів. Хочеться вірити, що намагання посла виявляться успішними.

2. Ганс-Юрген Гаймзьот
Посол Німеччини в Україні
110 бали

Посольство Німеччини, можливо, найактивніше із усіх закордонних дипломатичних місій. Політичні, культурні, економічні заходи – усі ці події німецькі дипломати організовують мало не щотижня. У такий спосіб посольству (вочевидь, не без участі посла) вдалося сформувати великий пул прихильників амбасади. Гаймзьоту насправді дістався в спадок не кращий імідж Німеччини – особливо серед українських журналістів, дипломатів та політиків, які були розчаровані поведінкою німців і французів під час Бухарестського саміту НАТО 2008 року (як відомо, завдяки активним зусиллям Берліна Україна не змогла приєднатися до Плану дій щодо членства). Гаймзьот усіляко намагається підкреслити свою прихильність до України; він не боїться говорити про євроатлантичну інтеграцію України, обіцяючи долучатися до всіх акцій, які покликані розвіяти міфи серед українців про НАТО (відвідав навіть організований Інститутом світової політики показ Євроатлантичної колекції одягу). Він, здається, сприймає найгострішу критику, яка лунає на адресу німців через їхню газову кооперацію з Росією. Хоча і наводить власні контраргументи… Серед торішніх заслуг посла експерти відзначають організоване на достойному рівні святкування 20-ї річниці падіння Берлінського муру: численні інтерв’ю, дискусія за участі діячів із Німеччини, Польщі і України; спецвипуски газет, присвячені цій події. Завдяки старанням Гаймзьота біля німецького посольства було відкрито монумент, присвячений падінню Берлінського муру, – спеціально зі столиці ФРН була привезена частина бетонної огорожі-символу. Стійко посол витримав і удар, спричинений скандалом із міністром Юрієм Луценком. Настирливі намагання журналістів отримати будь-які коментарі наражались на делікатну дипломатичну реакцію: «Посольство ФРН в Україні захищає інтереси німців. Тому вам потрібно питати в посольства України в Берліні». Обережність посла в цій ситуації виявилася справді далекоглядною…

3. Яцек Ключковські, посол Польщі в Україні
108,5 балів

Ключковські – посол зі стажем, цього року він відзначатиме п’ятиріччя своєї дипломатичної діяльності в Києві. Його роботою, вочевидь, задоволені і в Варшаві, оскільки він залишився на посаді навіть попри прихід до влади Лєха Качиньського (Ключковські вважається людиною екс-президента Александра Квасьневського). Польський посол зумів налагодити гарні контакти із українським політикумом, працюючи ще в апараті польського глави держави. Саме тому деякі наші експерти називали його дипломатом, який знає всі «входи і виходи» в Україні. «Якщо інші посли довго чекають на аудієнцію того чи іншого політика, то Ключковські має прямі телефони до більшості українських діячів», – так відгукуються про свого шефа пересічні польські дипломати. Більше того, польському послу належала унікальна історична мобілка: саме з неї президент Квасьневський провів переговори, які унеможливили застосування сили проти учасників Помаранчевої революції. Ну і вже за традицією українські експерти не оминули своєю увагою вільне володіння послом українською мовою.

4. Джон Теффт
Посол США в Україні
77 балів

Посол Теффт – людина в закордонному дипкорпусі в Україні нова: працює в Києві лише чотири місяці. Проте він одразу ж зумів включитися в роботу. Тим більше, що її виявилося чимало – посол прибув саме в розпал президентської кампанії. Довго входити в курс справ йому не довелося – як-не-як Україна в полі зору дипломата перебуває вже тривалий час (перед українською місією він обіймав посольську посаду в Грузії). Він вправно продовжує традицію своїх попередників, спілкуючись напряму з головними полісімейкерами країни. Те, що Барак Обама привітав Віктора Януковича з президентством одним із перших, а Юлія Тимошенко вирішила закінчити судову епопею, щойно її розпочавши, також, як подейкують у дипломатичних колах, заслуга пана Теффта. І це одне зі свідчень впливу американського посла на прийняття рішень у Вашингтоні. За великим рахунком більшість експертів ставила високі оцінки діяльності Теффта авансом, оскільки він ще не встиг проявити себе в повній мірі. Хоча перші місяці його роботи доводять, що нинішній американський посол виявиться не менш сильним, аніж його попередники.

5. Лі Тернер
Посол Великої Британії в Україні
42 бали

Надзвичайно прогресивний посол. Чи не єдиний амбасадор в Києві, який веде власний блог в Інтернеті. При цьому будь-хто може переконатися в тому, що враження на сторінках світової мережі посол пише особисто. Тут можете познайомитися з рецензіями посла про культурні заходи; поряд – реакції амбасадора на політичні рішення, нижче – захопливі враження дипломата від краєвидів української провінції. Усе життя посла – як на долоні. Така безпосередність дозволяє послові мати широкі контакти – в політичному, бізнесовому середовищі. Посла в минулому році можна було побачити, як на дискусіях з приводу інтеграції України до НАТО, так і на саміті Пінчука в Ялті чи трибуні стадіону під час футбольного матчу України й Англії. Його інтерес до України також не може лишати байдужим. Посол у блозі подеколи себе навіть зупиняє: мовляв, а чи не занадто я захоплююся Україною: «Для блогера МЗС Великої Британії важливо зберігати баланс, коли пишеш про приємні події. Не хочеться створювати враження того, що у далеких країнах твоє життя проходить у розвагах. Однак, якщо країна, в якій ти живеш, має надзвичайні природні місця, то буде чесно та правильно розповісти про них світу».

6. Йозеф-Маркус Вукетіч
Посол Австрії в Україні
38 балів

Здавалося б, дипломати нейтральної країни повинні бути не менш нейтральними, фактично непомітними. Про Вукетіча цього не скажеш. Він – доволі товариська людина. Те, що він володіє українською мовою (що є рідкістю для закордонних дипломатів), робить його по-своєму унікальним, непересічним співрозмовником. Впадає в очі вболівання посла за Україну – він з захопленням подорожує українськими регіонами, де розповідає пересічним українцям про переваги долучення України до європейських цінностей. Деякі наші експерти відзначили також той факт, що Вукетіч не боїться говорити навіть на тему євроатлантичної інтеграції, хоча Австрія і не є частиною НАТО. Принаймні він брав участь у кількох круглих столах на цю тему. Можливо, посол просто хотів донести думку, що нейтральний статус Австрії та нейтральний статус України – це дві великі різниці.

7. Грігол Катамадзе
Посол Грузії в Україні
34 бали

Пан Катамадзе – унікальний посол: грузинську дипломатичну місію в Україні він очолює вже другий раз. Він був свідком теплих взаємин Едуарда Шеварднадзе та Леоніда Кучми, на його очах небаченими темпами розвивалась дружба Віктора Ющенка та Міхеїла Саакашвілі. Катамадзе – не кар’єрний дипломат, і загалом це грає йому на руку. Він може собі дозволити відступити від правил протоколу, а номер мобільного посла, добре відомий левовій частці київської політичної та журналістської тусовки, не змінився з часу першого терміну його перебування у головному кабінеті грузинського посольства в Києві. Його щиросердність вражає: якщо ви ніколи не були в Грузії і дещо байдужі до цієї країни, то після спілкування з Катамадзе у вас неминуче з’явиться бажання побачити Грузію на власні очі. Тепер послу потрібно зберегти рівень грузинсько-українського діалогу, незважаючи на неприємні епізоди під час передвиборної кампанії.

8. Валентин Величко, посол Білорусі в Україні
33 бали

Пан Величко – новачок нашого рейтингу, хоч і дуаєн дипломатичного корпусу. Вірчі грамоти він вручав ще в липні 2001 року президенту Леоніду Кучмі. Конкуренцію білоруському послу щодо тривалості перебування міг скласти лише екс-посол Росії Віктор Черномирдін. Пан Величко справляє враження ділової людини, господарника. Саме на таких робить ставку Олександр Лукашенко, для якого зовнішня економіка традиційно йшла якщо не попереду, то в тісній зв’язці з зовнішньополітичною діяльністю. Перебуванню у нашому рейтингу Величко має завдячувати, як висловились деякі наші експерти, «історичному візиту» президента Білорусі до Києва. Для Лукашенка після Помаранчевої революції був принциповим приїзд саме до української столиці, натомість українські можновладці не один рік відтягували реалізацію подібного сценарію, не бажаючи заплямувати свій демократичний образ дружбою з «останнім диктатором Європи». Торік політика Києва щодо Білорусі принципово змінилася – численні зустрічі на різних рівнях (від чиновницького до президентського), підписання важливих угод, зрушення з мертвої точки питання ратифікації парламентом Білорусі договору про лінію держкордону, який, правда, досі так і не ратифікували. Так що, послу довелось попрацювати на повну дипломатичну потужність.

9. Андраш Баршонь, посол Угорщини в Україні
27 балів

У України і Угорщини минулий рік виявився надзвичайно складним. Обидві країни чи не найбільше в регіоні постраждали від економічної кризи – обидві майже одночасно стали в чергу за рятівними кредитами МВФ. Тільки якщо угорський уряд виявився більш здібним і зумів зупинити кризове падіння, то в Україні внутрішній безлад посилювався президентською кампанією. Пан Баршонь міг би багато розповісти українським посадовцям, що означає для стабільності країни злагоджена політика різних гілок влади. Не без участі посла Угорщини в Україні у минулому році відбувся й доволі вдалий візит президента Віктора Ющенка до Будапешта. Деякі експерти відзначили неабиякий вклад пана Баршоня і в підтримку угорської меншини в нашій державі.

10. Талят Мусеїб оглу Алієв, посол Азербайджану в Україні
25 балів
Про вплив азербайджанського посла в Україні говорить хоча б той факт, що він мешкає в Україні майже 50 років (довше, аніж в рідному Азербайджані). Послом він став у 2001 році. Крім того, пан Алієв очолює азербайджанську діаспору в Україні, серед якої має високий авторитет. В контексті Азербайджану Україну, зазвичай, цікавило одне – нафта (якщо, звісно, не рахувати спільної участі в напівмертвому проекті ГУАМ). Проте, по мірі того, як запуск нафтогону Одеса-Броди в аверсному режимі ставав все більш примарним, дружба з Азербайджаном теж потроху відходила на задній план. Чи міг щось в такій ситуації вдіяти посол? Навряд чи.

УКРАЇНСЬКІ ПОСЛИ ЗА КОРДОНОМ

1.Олег Шамшур, посол України в Сполучених Штатах Америки
105 балів

З моменту, коли Олег Шамшур востаннє очолював рейтинг ТОП-10 українських послів, змінилось чимало. Олег Владиславович побував у пікантній і, як не складно уявити, досить стресовій ситуації, тривалий час перебуваючи у підвішеному стані як кандидат в міністри закордонних справ України. Тим паче, що подібна ситуація збіглася з періодом запуску російсько-американського перезавантаження та невідкладним «гасінням пожеж» на Близькому Сході руками адміністрації Обами. Як результат, Хартія про стратегічне партнерство наразі більше нагадує приємну листівку на пам’ять з часів адміністрації Буша, офіційні гості з Вашингтона до Києва демонструють завидну схожість завдяки префіксам «віце» або слову «помічник» у своїх посадах, між президентом Ющенком та президентом Обамою так і не відбулось навіть банального рукостискання. І кого насправді цікавить, скільки зусиль доклало українське посольство у Вашингтоні на чолі з послом, аби в Київ влітку минулого року завітав якщо не президент, то принаймні віце-президент США? Загалом, експерти, котрі відзначили Шамшура за максимальною оцінкою, виділили кілька його заслуг: відмінну англійську мову, глибоке знання країни перебування, здатність доступно роз’яснити українські реалії для американської публіки, незвично гарні взаємини з українською громадою в США (нетипове раніше явище) та блискучі менеджерські якості.

2.Костянтин Грищенко, посол* України в Російській Федерації
90 балів

Складається враження, що болюче переосмислення українсько-російського партнерства від «дружби братскіх народов» до прагматичних відносин двох сусідніх держав проходило одночасно з персональним переосмисленням українсько-російських відносин й послом Грищенком. Принаймні, саме такий висновок напрошувався після його публічних виступів у пресі на тему відмінностей загадкової «русской души» від не менш загадкової української та його критичних і водночас виважених виступів на російському телебаченні. Костянтин Іванович позиціонував себе більше, ніж посол, демонструючи незвичну для українських глав дипломатичних місій незалежність від центру. Проте й відносини України та Росії вирізняються тим, що цінність послів дуже часто зводиться до самої їх наявності в столицях двох держав. Ну а якщо посол ще може, як Костянтин Грищенко, і спільну мову з представниками країни перебування знайти, і національні інтереси України на вівтар лояльності російських еліт не віддати, то взагалі чудово.

3. Андрій Веселовський, представник України при Європейському Союзі
89 балів

Андрій Веселовський більшості опитаних Інститутом світової політики експертам запам’ятався у минулому році сміливою та водночас креативною заявою про можливість подання вже навесні 2010 року заявки на членство України в Європейському Союзі. Цей жест, за деякою інформацією, був своєрідним зондуванням громадської думки. Дипломатичний експеримент частково виявився успішним: про те, що Україна рано чи пізно буде в ЄС, почали потроху говорити навіть в таких країнах, як Німеччина, Бельгія чи Франція. Зрештою, дехто з наших експертів схильний розглядати нещодавню резолюцію Європарламенту як своєрідний результат дипломатично-психологічної атаки України, в якій посол та очолювана ним місія при ЄС відіграли далеко не останню роль. Але окрім відповідної підготовки євросоюзівської публіки до майбутнього членства України в ЄС послу Веселовському доводилось ще й боротись з ілюзіями Віктора Ющенка з приводу підписання Угоди про асоціацію до кінця 2009 року, намагатись підтримувати євроінтеграційні пориви топових українських політиків, дистанціюючись від передвиборних ігор на тему «Кого підтримує Європа?» та, на додачу, захищати інформаційну честь країни, залишки котрої вперто намагались зруйнувати численні європейські «друзі» «Газпрому» після українсько-російської газової війни. Загалом, Андрій Веселовський в оцінках наших експертів уособив так звану «когорту високих професіоналів, які в умовах проблематичного політичного керівництва не забували демонструвати високий рівень дипломатії.

4. Олександр Моцик, посол України в Польщі
67 балів

Послу України в Польщі в минулому році навряд чи доводилось сумувати за Україною: рівень контактів між двома країнами просто зашкалював. Причому, як по лінії президентській, так і прем’єрській. Поміж тим, за привабливим зовнішнім фасадом відбувались процеси аж ніяк невтішні для обох стратегічних партнерів: У Польщі дедалі частіше почали звучати голоси про те, що їхня благородна місія з перетворення України в повноцінну європейську країну не може бути безмежною у часі, в Києві – думки про те, що Польщу, власне, ніхто особливо й не просив записуватись в українські «адвокати». Коли поляки з помпою запускали у Празі «Східне партнерство», в Україні допитувались, в чому полягає додана вартість цієї ініціативи. Коли в Києві чіплялись за будь-яку можливість, аби Євро-2012 не вислизнуло з українських рук, польські медіа зовсім не по-партнерськи розповідали на повний голос про неготовність України до такого відповідального футбольного турніру. Загалом, один високопоставлений зовнішньополітичний стратег охарактеризував українського посла в Польщі досить лаконічно та водночас ємко: «Стабільність. Надійність. Креативність.Наполегливість. Користується довірою і високим авторитетом серед представників польської влади та дипломатичних і політологічних кіл країни перебування».

5. Наталя Зарудна, посол України в Німеччині
45 балів
У минулому році в українсько-німецьких відносинах таких пристрастей, як у 2008-му, не спостерігалось. А послу України в Німеччині довелось зіштовхнутись з таким явищем, як різний темп взаємної співпраці: у той час як напрочуд активна пані Зарудна намагалась не втратити жодного дня, аби донести до німецької сторони логіку дій української, тамтешня еліта немов завмерла в очікуванні президентських виборів в Україні. Німецькі дипломати та політики відверто пропонували дочекатись свята волевиявлення, а тоді вже говорити про якісь конкретні наповнювачі українсько-німецького партнерства. Наталя Зарудна – один з небагатьох послів, котрій українські експерти та дипломати відверто співчувають. Саме про неї один колишній міністр зауважив: яким би не був геніальний посол, але він не може самотужки долати такі дипломатичні перепони, котрим є сучасний берлінський мур для України. І справжнім випробуванням для Наталі Зарудної стала історія з затриманням на німецькій землі міністра Юрія Луценка…

6. Юрій Сергєєв, посол України при ООН
32 бали

Юрія Сергєєва в минулому році українські зовнішньополітичні експерти не раз проводжали з Нью-Йорка до Києва. На його місце сватали по черзі кількох діючих заступників міністра закордонних справ – і Володимира Хандогія, і, наприклад, Костянтина Єлісєєва. Незважаючи на те, що більшість опитаних нами експертів вважають Юрія Сергєєва представником першого ешелону української дипломатії, у багатьох з них склалось враження, що Юрій Анатолійович, з одного боку, не знайшов себе на посаді представника України при ООН, а, з іншого, МЗС не може підшукати для нього чогось адекватного рівню цього дипломата. Так чи інакше, найбільше з роботи українського представництва при ООН в минулому році нашим експертам запам’ятався не дуже приємний епізод, пов’язаний з тим, як в рамках Генасамблеї ООН не змогли зустрітись український президент Ющенко та американський Обама (до речі, протокол, який допустив такий промах, ще працює?). Ті експерти, котрі добре знають Юрія Сергєєва, передусім звертають увагу на три його «рушійні сили»: відмінна англійська мова, глибоке знання оонівської специфіки та неабиякі менеджерські якості.

7. Віктор Майко, посол України у Туркменістані і Афганістані (за сумісництвом)
26 балів

Один із небагатьох дипломатів, які можуть працювати у так званих важких країнах – через політичні й кліматичні умови. Він чітко сприймає поставлені завдання і знає, як їх реалізувати. Проблема лише в тім, що не завжди керівництво країни розуміє, які саме завдання слід ставити. Пан Майко добре розуміється на нюансах туркменської політики, має вихід на ключових політиків. Проте у Києві в багатьох експертів склалось враження, що туркменська влада втратила довіру до своїх українських партнерів. Мінімізувати негативні впливи від такого сприйняття поки що цілковито не вдалось. Торік послу Майку довелося врегульовувати конфлікт, який виник навколо двох українських будівельних компаній. Вони зірвали спорудження залізничного мосту через Амудар’ю, а також тунелю під Ашгабатом. МЗС Туркменістану навіть запрошував українського посла на довірливу розмову. Здавалося б, Туркменістан мав втратити інтерес до українських компаній. Але сталося інакше. Міст згодом було здано в експлуатацію, робота з будівництва тунелю поновилася. Більше того, ще одна українська компанія почне роботу над спорудженням автомобільного мосту через Амудар’ю (Віктор Ющенко торік у вересні символічно розпочинав спорудження цього об’єкту). У цілому в Туркменістану працює понад 20 компаній із українським капіталом – і доволі вдало. Недарма, пана Майка називають не лише розумним дипломатом, але і справжнім трудягою-господарником.

8. Андрій Дещиця, посол України в Фінляндії
25 балів

Посол України в скандинавській країні – нетипове явище для нашого рейтингу. Тим не менше, тут, швидше, зіграла на руку не країна, а особистість посла, котрий, вже мав бекграунд роботи у цій далекій, хоч і стратегічній з часів Кучми для України держави. І неабияку роль в цьому бекграунді відіграє вільне володіння послом екзотичною фінською мовою. Так чи інакше, Андрію Дещиці вдалось за досить короткий час активізувати, як зауважив один з експертів, «традиційно анемічне українсько-фінське співробітництво». Благо, що фіни теж виявились готовими до такої активізації.

9. Ігор Осташ, посол України в Канаді
23 бали

Ігореві Осташу високі бали ставили здебільшого за дві події. Перша – організація на високому рівні візиту канадського генерал-губернатора Мікаель Жан до Києва та до Львова. Це перший приїзд канадського політика такого рівня до України за останні 17 років. Можливо, саме завдяки роботі амбасадора в Оттаві вдалося зробити відносини двох країн більш інтенсивними, що саме по собі мало б бути природним із огляду на велику українську діаспору в Країні Кленового Листка. Друга подія – Зимова Олімпіада у Ванкувері. І спортсмени, і урядовці звертали увагу на те, що українське посольство на висоті організувало перебування вітчизняних учасників великої спортивної події. Звісно, не вина посла, що гарні умови не позначилися на кількості медалей, завойованих українською командою. Добре, що хоч наші паралімпійці суттєво виправили ситуацію.

10. Сергій Пирожков, посол України в Молдові
20 балів

Сергій Пирожков, на думку відразу кількох наших експертів, спростував думку про те, що успішним послом може бути лише кар’єрний дипломат. Тим паче, що спростовувати подібну річ українському послу довелось перебуваючи постійно між двома вогнями – з одного боку, офіційної влади Республіки Молдова, з іншого – «неофіційної» влади Придністров’я, з яким, так чи інакше, теж потрібно рахуватись. І при всьому цьому, уникнути характеристики «пропридністровський», котру намагались прикріпити до українського посла в Молдові відразу після його призначення до цієї республіки. Сергій Пирожков став у минулому році свідком доволі драматичних подій у політичному житті Молдови, з котрими, тим не менше, у Києві пов’язували надію на вирішення цілої низки двосторонніх проблем. Надії виявились не марними: не в останню чергу завдяки послу Пирожкову вдалось розпочати процес демаркації придністровської частини українсько-молдовського кордону. Експерти вказують на те, що Пирожкову вдалось не лише зберегти добрі зв’язки з представниками попередньої влади в РМ, але й швидко встановити потрібний діалог з новим керівництвом Республіки. Крім того, подейкують, кожний іноземний посол, акредитований у Молдові, має за честь і обов’язок зустрітись з українським главою дипломатичної місії.

Експерти рейтингу:

1. Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики
2. Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»
3. Андрій Гончарук, заступник глави Адміністрації Президента
4. Костянтин Єлісєєв, заступник міністра закордонних справ України
5. Варвара Жлуктенко, журналіст-міжнародник, головний редактор інформаційно-аналітичного агентства «Главком»
6. Іванна Климпуш-Цинцадзе, директор Фонду Open Ukraine
7. Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України
8. Юрій Онишків, міжнародний оглядач журналу «Главред»
9. Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України
10. Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України
11. Леонід Поляков, колишній перший заступник міністра оборони України
12. Микола Сірук, редактор міжнародного відділу газети «День»
13. Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва
14. Вадим Трюхан, директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, Секретаріат Кабінету міністрів України
15. Геннадій Удовенко, колишній міністр закордонних справ України
16. Олександр Щерба, посол із особливих доручень, МЗС України