Авторська колонка директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук для “The Moscow Times”У відносинах між Україною та Росією відчувається незвичне затишшя з того часу, як Віктор Янукович рік тому був обраний Президентом України. Вже давно ми не спостерігали дружніх обіймів Януковича та Президента Дмітрія Медвєдєва. Хоча експерти спершу визнавали Януковича «проросійським Президентом», зараз реакція є іншою. Вираз «Україна не буде губернією Росії» став практично крилатим у середовищі українських можновладців.
Україна не пожертвує своєю європейською інтеграцією заради тіснішої дружби з Росією на умовах Кремля.
Причини цьому більшою мірою пов’язані з психологією, аніж з політикою. Україна не готова миритися з тиском ззовні. Росіяни ж сприймаються більшістю представників української влади як зовнішня сила.
Янукович шукає стратегічного партнерства із Заходом, бо він виявився більш надійним та гнучким, ніж Росія. Бути проєвропейським політиком в Україні стає більш затребуваним, аніж проросійським. Політики намагаються відвідувати Брюссель частіше ніж Москву, а багато з них знають імена депутатів Європейського Парламенту більше, аніж депутатів Держдуми.
Раніше потепління українсько-російських відносин виглядало багатообіцяючим. Спершу Україна продовжила перебування Російського Чорноморського Флоту у Севастополі до 2042 року. По-друге, Київ підтвердив свій позаблоковий статус, звівши нанівець свої шанси здобути членство в НАТО в найближчому майбутньому. По-третє, Янукович відмовився від історичної політики його попередника, Віктора Ющенка.
Проте цей медовий місяць виявився занадто нетривалим.
Причина в Росії, яка не здала жодного тесту на стратегічне партнерство з Україною. Головний тест – виплеканий Росією газопровід «Південний Потік» омине Україну та зменшить її роль як ключового транспортера газу з Росії до Європи, позбавивши український бюджет таких необхідних прибутків.
Крім того, Росія продовжила висувати керівництву України нові вимоги. Вона очікує, що Київ приєднається до Митного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю, що в свою чергу стане перешкодою на шляху економічної інтеграції України до ЄС. Росія не зважає навіть на те, що вступ до Митного союзу суперечитиме Конституції України.
Росія виявилася ненадійним партнером для України. Москва також є невдячною, вимагаючи багато і не пропонуючи нічого взамін. Це аж ніяк не найкраща модель для стратегічного партнерства.
Переклад на українську Оксани Пилявець
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.
Тема коментаря
Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme Comments theme.