Публікації

Блог директора Інституту світової політики Альони Гетьманчук для “УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ”Прізвище “Мунтіян” останні два тижні є доволі популярним в експертних та дипломатичних колах в Україні. То він на одному публічному заході піднімає голос та грюкає кулаком на представницю посольства ЄС в Україні, то розповідає на тому ж заході, що “трикутник ЄС-Митний Союз-Україна не потрібно розглядати в протиріччі”, то дає інтерв’ю українському “Коммерсанту”, де з якимось дивним запалом описує прекрасні перспективи економічної інтеграції України з Росією, Білоруссю і Казахстаном в Митному Союзі.Можливо, ніхто б і не помітив цих явно дисонансних на фоні демонстративно євроналаштованих перших осіб держави оповідей, якби Мунтіян був простим експертом, а не уповноваженим Кабінету міністрів зі співпраці з РФ, країнами СНД та Євразійського економічного співтовариства. Тобто, фактично представляв уряд.

Можливо, і я б особисто не звернула такої уваги на дану в цьому інтерв’ю паном Мунтіяном інструкцію українській владі приймати рішення по інтеграції в Митний Союз уже в першій половині цього року, якби вчора не чула всіх цих тез у розмові з одним російським дипломатом. Не повірите – просто один в один. Таке враження, що цьому “євразійському інтегратору” просто вислали “темник” зі Смолєнской площаді (чи Краснопрєснєнскої Набєрєжної) в Москві.

Одне з двох: або Мунтіян просто вирішив показати свою значимість і зробити власні інтеграційні переконання позицією держави, при цьому підставляючи Президента, прем’єра, профільного віце-прем’єра, МЗС і нашу переговорну групу, яка зараз якраз веде непрості переговори з євросоюзівцями у Брюсселі з приводу ЗВТ та Угоди про асоціацію в цілому, або озвучує всі ці тези, знаючи, що їх насправді поділяють і на Банковій. Був же в уряді пан Толстоухов, наприклад, котрий якийсь період часу в минулому році так само активізовувався по лінії ОДКБ, організовував конференції і навіть Інститут ОДКБ в Україні відкрив. Росіяни раділи, що в уряді є людина, яка готова просувати інтеграцію України в “російське анти-НАТО”, а на Банковій сприймали це як мишачу метушню окремого чиновника, який вирішив задобрити сусідів. Потім посаду Толстоухова скоротили і питання відпало саме по собі.

З Мунтіяном зараз ситуація небезпечніша. Своїми заявами він робить кілька серйозних ведмежих послуг українській владі і загалом Україні. По-перше, він зводить нанівець, як на мене, чи не єдине і найважливіше досягнення зовнішньої політики України президентства Януковича: коли владна команда говорить на міжнародній арені одним голосом. По-друге, він серйозно підриває імідж України як передбачуваного та прогнозованого партнера, який на всі лади намагаються ліпити Янукович, Грищенко та інші впродовж року. Він підриває саму концепцію “стратегічного балансування”, яку нинішня команда професіоналів вигадала для маскування підзабутої багатовекторності. Адже що нам дало таке “стратегічне балансування” на практиці? Поки що тільки те, що на Україну скоса поглядають як у Брюсселі, так і в Москві. Їй не вірять ні одні, ні інші. Один представник російського уряду мені сказав грубо, але дуже чітко: “Багатовекторність – це те саме, що проституція”. Такі представники України, як Мунтіян, лише посилюють підозри Євросоюзу, що Україна просто дурить Брюссель своєю євроінтеграційною риторикою, насправді нагостривши лижі в Митний Союз.

По-третє, Мунтіян затіяв публічний флірт з Митним Союзом напередодні приїзду Путіна, який завітає до Києва 12 квітня лише на кілька годин, аби “розрулити” ситуацію саме навколо ЗВТ і Митного Союзу. Зрозуміло, що після такого запалу “уповноваженого Кабміну зі співпраці з Росією”, українському Президенту і прем’єру буде важче відбиватись від інтеграційних домагань російського гостя.

Тим більше, як кажуть мої російські співрозмовники, Путін приїде до Києва з “морковками”. Мунтіян у своєму інтерв’ю, в принципі, доволі детально розказав з якими. Раніше про них вже так само розказував Глазьєв Азарову.

Поки що зрозуміло одне: Мунтіян має відповісти за свої слова. І бажано це зробити його зміщенням з цієї і без того дивної кабмінівської посади. Якщо, звичайно, в Адміністрації Президента та Уряді дотримуються іншої позиції, аніж пан Мунтіян, а не, як розповідають російські колеги про своїх українських партнерів, “они на самом деле хотят в Таможенный Союз, но боятся последствий”…